Іменем України
08 липня 2024 року
м. Київ
справа №990/29/22
адміністративне провадження № П/990/29/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Берназюка Я.О., суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кірієнко Н.Є.,
представника відповідача Саввіна С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 990/29/22
за позовом ОСОБА_1
до Президента України,
третя особа Вища рада правосуддя,
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. 1 лютого 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України (далі також - відповідач), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду судді Печерського районного суду міста Києва у передбачений законом строк;
зобов'язати Президента України видати указ на підставі та в межах рішення Вищої ради правосуддя №1305/0/15-21 від 10 червня 2021 року «Про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Печерського районного суду міста Києва».
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
2. У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що відповідачем вчиняється протиправна бездіяльність щодо непризначення її на посаду судді Печерського районного суду міста Києва у строк, передбачений статтею 80 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), чим порушено її право на доступ до професії судді.
3. Згідно з її доводами, встановлений статтею 80 Закону № 1402-VIII тридцятиденний строк, є достатнім, оскільки у процедурі добору кандидатів на посаду судді Президент України не наділений повноваженнями оцінювати здатність кандидата бути суддею та перевіряти додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді, порядку проведення добору чи кваліфікаційного оцінювання кандидатів, а лише зобов'язаний видати указ про призначення на посаду судді згідно з поданням Вищої ради правосуддя (далі - ВРП).
4. 23 лютого 2022 року від представника Президента України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду з мотивів пропуску строку звернення до суду. Таку позицію представник відповідача обґрунтовує положеннями частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
5. За твердженням представника Президента України строк оскарження бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах сплив 18 серпня 2021 року (місячний строк на прийняття Президентом України відповідного рішення та місячний строк на звернення до суду у разі відсутності такого рішення).
6. Крім того, на переконання представника відповідача, ОСОБА_1 , будучи правником, мала знати про наявність рішення ВРП про внесення подання про призначення її на посаду судді ще 10 червня 2021 року в день його ухвалення.
7. 06 квітня 2023 року від представника Президента України надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 , де із покликанням на правову позицію щодо оцінки бездіяльності, сформовану Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19 квітня 2018 року у справі № 800/426/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 800/304/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 9901/183/20, від 10 лютого 2022 року у справі № 9901/369/21, відповідач стверджує про відсутність протиправної бездіяльності Президента України.
8. Крім того, представник відповідача у поясненнях наголосив, що в умовах військового часу додатково до сталих нагальних питань роботи Президента України додались такі важливі питання, як керівництво Збройними Силами України, військовими формуваннями, постійними засіданнями РНБО, постійними засіданнями Ставки Верховного Головнокомандувача, які мають виконуватись виключно Президентом України.
9. На переконання представника відповідача, воєнний стан та регулярні ракетні атаки рф впливають на заходи безпеки, у тому числі і особисто Президента України, що у свою чергу обмежує його фактичне перебування на робочому місці.
10. Стверджує, що ситуація, яка склалась в країні внаслідок військової агресії рф проти України, вимагає активної участі Президента України у зовнішньополітичних процесах для забезпечення перемоги України. Підставами для такого висновку, як зазначає представник відповідача, є аналіз актів Президента України, що видаються протягом останнього року, які, за поодинокими винятками, стосуються забезпечення обороноздатності держави або інших питань війни.
11. Представник відповідача також акцентує увагу на тому, що наведені обставини свідчать про щільний графік та виняткову завантаженість Президента України, з огляду на триваючу збройну агресію рф проти України та необхідність першочергового розгляду питань, пов'язаних з обороною держави, захистом державного суверенітету, територіальної цілісності України, які, на його переконання, є першочерговими в контексті статті 102 Конституції України.
12. Враховуючи наведене, вважає, що невчинення відповідачем дій у передбачений законом строк, тобто не видання указу про призначення позивачки на посаду судді, наразі немає характеру протиправної бездіяльності і не може бути визнано таким, оскільки обумовлено сукупністю обставин, які об'єктивно унеможливили своєчасне вчинення відповідних дій, а не безпідставним зволіканням чи небажанням вчинити такі дії.
13. 20 квітня 2024 року від ОСОБА_1 надійшло заперечення на додаткові пояснення відповідача. Позивачка не погоджується з доводами представника відповідача та наголошує, що подання ВРП про призначення її на посаду судді датовано 10 червня 2021 року, тобто задовго до повномасштабного вторгнення рф на територію України. Крім того, вказує, що з червня 2021 року Президентом України видано 24 укази про призначення 125 суддів, і це свідчить не про завантаженість, а про вибірковість під час реалізації конституційних повноважень щодо призначення суддів.
14. 09 серпня 2023 року від ВРП надійшли пояснення щодо позову ОСОБА_1 , де зазначено, що ВРП в межах наданих повноважень було внесено Президенту України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду суддів Печерського районного суду м. Києва, яке супровідним листом від 18 червня 2021 року № 19419/0/9-21 направлене до Офісу Президента України. Крім того, з метою вирішення питання заповнення вакантних посад суддів, недопущення припинення роботи судових установ і порушення прав громадян на доступ до правосуддя, враховуючи звернення професійних суддівських та адвокатських об'єднань, ВРП 18 листопада 2021 року ухвалила рішення № 2229/0/15-21, яким було вирішено публічно звернутися до Президента України щодо призначення суддів (в тому числі і ОСОБА_1 ).
ІІІ. КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
15. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 лютого 2022 року для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Берназюк Я.О., судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І., ОСОБА_2, Тацій Л.В.
16. Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2022 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 14 березня 2022 року на 17:00 год.
17. 07 квітня 2022 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, в якому вона зауважила, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі. Аналогічні клопотання надійшли до Верховного Суду від позивачки також 03 серпня 2022 року, 05 жовтня 2022 року, 19 жовтня 2022 року, 31 жовтня 2022 року, 23 січня 2023 року, 27 лютого 2023 року, 20 березня 2023 року та 01 травня 2024 року.
18. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 згідно рішення Вищої ради правосуддя від 8 червня 2023 року №622/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв'язку із поданням заяви про відставку") від 13 червня 2023 року для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Берназюк Я.О., судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І., Тацій Л.В., Чиркін С.М.
19. 18 липня 2023 року на адресу Верховного Суду від представника Президента України надійшло клопотання про залучення ВРП до розгляду справи, як третьої особи, яке ухвалою від 24 липня 2023 року задоволено, залучено ВРП до участі у справі № 990/29/22 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача, направлено ВРП копію позовної заяви та вказану ухвалу і встановлено ВРП десятиденний строк з дня отримання позовної заяви для подання до суду пояснень щодо позову та документів, що підтверджують надіслання (надання) пояснень і доданих до них доказів позивачу та відповідачу.
20. 04 вересня 2023 року до Верховного Суду надійшла заява представника ВРП Нарольської Тетяни Степанівни про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка задоволена ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року.
21. У судовому засіданні, що відбулося 01 квітня 2024 року розглянуто та залишено без задоволення клопотання представника Президента України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України, третя особа Вища рада правосуддя, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
22. Перевіривши матеріали справи, взявши до уваги пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд встановив таке
23. ОСОБА_1 є громадянкою України та проживає в м. Києві.
24. 04 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія) із заявою про допуск її до участі у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду.
25. Рішенням Комісії від 19 квітня 2019 року № 54/зп-19 визначено, зокрема, рейтинг кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та зараховано їх до резерву на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів у межах процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного Комісією 3 квітня 2017 року. Вказаним рішенням Комісії до резерву на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів зараховано ОСОБА_1 , яка за результатами кваліфікаційного іспиту набрала 186,25 бала та займає 96 (дев'яносто шосту) позицію в рейтингу кандидатів на посаду судді місцевого загального суду.
26. Рішенням Комісії від 19 липня 2019 року № 101/дс-19 ОСОБА_1 допущено до участі в оголошеному Комісією 2 липня 2019 року конкурсі на зайняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів.
27. Рішенням Комісії від 7 серпня 2019 року № 150/зп-19 затверджено рейтинг учасників конкурсу на зайняття 505 вакантних посад суддів у місцевих загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 2 липня 2019 року № 108/зп-19. Зокрема, затверджено рейтинг кандидатів на посаду судді Печерського районного суду міста Києва. ОСОБА_1 зайняла 6 (шосту) позицію в рейтингу на зайняття 6 (шести) посад суддів зазначеного суду.
28. Рішенням від 7 серпня 2019 року № 425/дс-19 Комісія рекомендувала ОСОБА_1 для призначення на посаду судді Печерського районного суду міста Києва.
29. 10 червня 2021 року ВРП рішенням № 1305/0/15-21 вирішила внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Печерського районного суду міста Києва.
30. Зі змісту зазначеного подання вбачається, що за результатами розгляду матеріалів стосовно ОСОБА_1 . ВРП не встановлено обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з призначенням її на посаду судді та зазначено про відсутність порушення визначеного законом порядку надання Комісією рекомендації для призначення ОСОБА_1 .
31. Вказане подання направлене до Офісу Президента України супровідним листом від 18 червня 2021 року № 19419/0/9-21 та зареєстроване 18 червня 2021 року за вх.№139/31956-01.
32. Оскільки станом на 01 лютого 2022 року (час звернення до суду) подання ВРП не розглянуто, позивачка, вважаючи бездіяльність Президента України щодо невидання указу про її призначення на посаду протягом тридцяти днів з моменту отримання подання ВРП протиправною, звернулась до Суду за захистом своїх прав та інтересів.
V. ОЦІНКА СУДУ
33. Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними та допустимими доказами, дійшов таких висновків.
34. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
35. Частинами першою та другою статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
36. Вирішуючи заявлені у позовній заяві вимоги, колегія суддів виходить з такого.
37. Згідно із частиною першою статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
38. За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
39. Водночас, Суд зауважує, що конституційним поділом влади на законодавчу, виконавчу та судову увесь принцип поділу влади не вичерпується.
40. Так, статтею 102 Конституції України встановлено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
41. Згідно частини третьої статті 106 Конституції України, яка визначає повноваження Президента України, на основі та на виконання Конституції і законів України глава держави видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
42. До конституційних повноважень Президента України, серед іншого, належить також призначення на посаду судді. Згідно із частинами першою, другою статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП у порядку, встановленому законом. Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
43. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України подання Президенту України про призначення судді на посаду вносить ВРП.
44. Згідно зі статтею 1 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП, передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
45. Аналогічно до положень пункту 1 частини першої статті 131 Конституції України, статтею 3 та частинами першою, другою статті 36 Закону № 1798-VIII визначено, що до повноважень ВРП належить, зокрема, внесення подання про призначення судді на посаду. Рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду ухвалюється ВРП за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, до якої обов'язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді.
46. Крім того, порядок призначення особи на посаду судді встановлено також і положеннями Закону № 1402-VIII.
47. Відповідно до частини першої статті 80 Закону № 1402-VIII призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання ВРП, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору чи кваліфікаційного оцінювання кандидатів.
Будь-які звернення щодо кандидата на посаду судді не перешкоджають його призначенню на посаду. Викладені в таких зверненнях факти можуть бути підставою для порушення Президентом України перед компетентними органами питання про проведення в установленому законом порядку перевірки цих фактів.
Президент України видає указ про призначення судді не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання ВРП.
48. Судом встановлено, що звертаючись із позовною заявою у цій справі, ОСОБА_1 зазначає про бездіяльність Президента України у формі непризначення її на посаду судді Печерського районного суду міста Києва у передбачений законом строк.
49. Таким чином, спірним питанням у цій справі насамперед є встановлення наявності або відсутності бездіяльності Президента України у процедурі призначення позивачки на посаду судді.
50. Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
51. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
безсторонньо (неупереджено);
добросовісно;
розсудливо;
з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
своєчасно, тобто протягом розумного строку.
52. За частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
53. Оцінюючи доводи позивачки стосовно протиправної бездіяльності, вчиненої відповідачем, колегія суддів зазначає, що оцінка судом при вирішенні адміністративного позову поведінки суб'єкта владних повноважень за критерієм правомірності, безумовно, повинна ґрунтуватися насамперед на конституційному положенні про законність діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб.
54. Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 15 квітня 2021 року у справі № 9901/104/20, від 1 вересня 2022 року у справі № 990/46/22, від 31 серпня 2023 року у справі № 990/75/23 та від 14 березня 2024 року у справі № 240/25193/23 неодноразово наголошувала, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Тобто бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права та інтереси особи в тому разі, якщо такий суб'єкт повинен був вчинити, але не вчинив певних дій на реалізацію покладеної на нього компетенції.
55. Як зазначив Верховний Суд, зокрема у постанові від 13 грудня 2019 року у справі №826/7889/16, для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.
Самі по собі строки, встановлені правовою нормою для прийняття зобов'язаним суб'єктом рішення (вчинення певної дії/дій), поза зв'язком із конкретною правовою ситуацією, сукупністю фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набуває (може набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
56. Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № П/800/490/15 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18, від 27 лютого 2020 року у справі № 800/304/17 та від 30 травня 2024 року у справі № 9901/506/21.
57. Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 пройшла усі передбачені Законом № 1402-VIII стадії призначення на посаду судді, а саме:
- рішенням Комісії від 19 квітня 2019 року № 54/зп-19 визначено, зокрема, рейтинг кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та зараховано позивачку, яка за результатами кваліфікаційного іспиту набрала 186,25 бала та займає 96 (дев'яносто шосту) позицію в рейтингу кандидатів на посаду судді місцевого загального суду, до резерву на заміщення вакантних посад;
- рішенням Комісії від 19 липня 2019 року № 101/дс-19 ОСОБА_1 допущено до участі в оголошеному Комісією 2 липня 2019 року конкурсі на зайняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів;
- рішенням Комісії від 7 серпня 2019 року № 150/зп-19, зокрема, затверджено рейтинг кандидатів на посаду судді Печерського районного суду міста Києва, де ОСОБА_1 зайняла шосту позицію в рейтингу на зайняття шести посад суддів зазначеного суду;
- рішенням від 10 червня 2021 року № 1305/0/15-21 ВРП вирішила внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Печерського районного суду міста Києва. Вказане подання направлене до Офісу Президента України супровідним листом від 18 червня 2021 року № 19419/0/9-21 та зареєстроване 18 червня 2021 року за вх.№139/31956-01.
58. Водночас з 18 червня 2021 року (з моменту отримання вказаного подання) і дотепер Президент України зазначене подання ВРП не розглянув.
59. Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи спір за аналогічних правовідносин, у постанові від 30 травня 2024 року у справі № 9901/506/21 виходила з того, що зміст частини першої статті 80 Закону № 1402-VIII указує, що «підстави та межі» призначення на посаду судді встановлюються поданням ВРП.
З огляду на це, вирішення питання щодо призначення суддів належить до виключної дискреції ВРП, а Президент України, реалізуючи ініціативу останньої, видає указ про призначення судді. Будь-які звернення щодо кандидата на посаду судді не перешкоджають його призначенню на посаду.
60. Відповідно до статті 80 Закону № 1402-VIII у разі надходження до Президента України будь-яких звернень щодо особи (кандидата на посаду судді), стосовно якої від ВРП надійшло подання про призначення її на посаду судді, Президент України порушує перед компетентними органами питання про проведення в установленому законом порядку перевірки викладених у таких зверненнях фактів.
61. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2024 року у справі № 9901/506/21, аналізуючи положення статті 128 Конституції України та частити другої статті 80 Закону № 1402-VIII також зауважила, що Президент України має відреагувати на подання ВРП протягом тридцяти днів. Цей строк є гарантійним як у сенсі забезпечення формування корпусу суддів і реалізації ВРП відповідних дискреційних повноважень для цього, так і для захисту права особи, яка взяла участь у доборі на зайняття посади судді. Тому для розгляду Президентом України подання ВРП строк у 30 днів є достатнім, прийнятним, обов'язковим і розумним.
62. Установлення такого строку покликане забезпечити дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) інтересами, які полягають у формуванні суддівського корпусу і виражені конституційно визначеним обов'язком участі Президента України у формуванні судової влади, та приватними інтересами позивачки і розглядається (з'ясовується) в контексті оцінки бездіяльності Президента України щодо розгляду подання ВРП про призначення на посаду судді як протиправної.
63. Суд зазначає, що Європейська комісія за демократію через право (Венеціанською комісією), зокрема, підтримала "церемоніальну роль" Президента та вказала у Висновку щодо проекту змін до Конституції України в частині правосуддя від 26 жовтня 2015 року № 803/2015 (CDL-PI(2015)016) про те, що "призначення суддів Главою держави, який діє відповідно до пропозиції Вищої ради правосуддя, має за мету обмежити політичний вплив та партійний тиск на суддів (...) та [має]... схвалюватися". Венеціанська комісія не може не повторити про свою рішучу підтримку пропозиції щодо того, щоб судді призначалися на посаду Президентом (який відіграватиме виключно формальну, церемоніальну роль) за поданням (обов'язковим) Вищої ради правосуддя.
Разом з тим, вказаний Висновок містить також застереження стосовно необхідності регламентувати окремими положеннями закону можливі затримки чи "глухі кути" у призначенні суддів Президентом України.
64. У відзиві та поясненнях до відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 представник відповідача наголошує на відсутності бездіяльності Президента України у спірних правовідносинах, з огляду на його щільний графік та виняткову завантаженість у зв'язку із триваючою збройною агресією рф проти України та необхідністю першочергового розгляду питань, пов'язаних з обороною держави, захистом державного суверенітету та територіальної цілісності України.
65. Водночас, аналізуючи вказані доводи з урахування вищезазначених висновків Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вказує таке.
66. Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.
67. Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі -Закон № 389-VIIІ) визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб .
68. У подальшому відповідними Законами України «Про затвердження Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.
На час розгляду справи, з урахуванням Закону України від 08 травня 2024 року № 3684-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 травня 2024 року № 271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» в Україні продовжує діяти воєнний стан.
69. Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
70. Враховуючи вищезазначене, Суд зауважує, що воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб'єктами, зокрема, Президентом України, низки
стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких водночас пов'язане з небезпекою для життя і здоров'я.
71. За таких обставин Суд погоджується з позицією представника відповідача щодо важливої ролі Президента України як глави держави та Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, а також його винятковою завантаженістю у зв'язку з об'єктивною необхідністю активної участі в зовнішніх та внутрішніх відносинах, направлених на посилення обороноздатності держави, захисту державного суверенітету, забезпечення діяльності державних інституцій в умовах війни задля перемоги, разом з тим, зауважує, що строк з моменту реєстрації в Офісі Президента України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Печерського районного суду міста Києва (18 червня 2021 року) до моменту введення в Україні воєнного стану (24 лютого 2022 року) був достатнім і розумним для розгляду подання ВРП про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Печерського районного суду міста Києва та видання указу про її призначення на відповідну посаду, на виконання вимог статей 106, 128 Конституції України.
72. Тому Суд, враховуючи те, що подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Печерського районного суду міста Києва направлене до Офісу Президента України супровідним листом від 18 червня 2021 року № 19419/0/9-21 та зареєстроване в Офісі Президента України 18 червня 2021 року за вх.№139/31956-01, тобто більше ніж за вісім місяців до введення воєнного стану в Україні, доходить висновку про допущення Президентом України бездіяльності, яка полягає у нерозгляді подання ВРП про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Печерського районного суду міста Києву у строк більше ніж 30 днів з дня внесення відповідного подання ВРП.
73. В контексті доводів представника відповідача, які стосуються введення воєнного стану в Україні, Суд наголошує на збереженні навіть у зазначений особливий період виключно "церемоніальної ролі" Президента у питанні призначення суддів. Про вказане свідчить відхилення Верховною Радою України законопроєкта № 9439 від 29 червня 2023 року, яким пропонувалося внести зміни до Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та до Розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», а саме передбачити, що тимчасово, протягом строку дії воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення чи скасування, Президент України може повернути подання про призначення судді на посаду до Вищої ради правосуддя для повторного розгляду у разі отримання від Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України стосовно особи, щодо якої внесено подання, інформації, яка свідчить про вчинення такою особою дій, які можуть загрожувати національній безпеці України чи завдати шкоди національним інтересам. У такому випадку ВРП повторно розглядає питання внесення Президентові України подання про призначення особи на посаду судді.
74. На цій підставі Суд зауважує, що наявний порядок проведення процедур відбору суддів дозволяє належно, якісно та в повній мірі здійснити перевірку осіб, які претендують бути призначеними на посаду судді за встановленими критеріями щодо кваліфікації і професійних здібностей. Тому чинне законодавче регулювання повноваження Президента України при призначенні суддів має на меті усунення політичного впливу на процес формування суддівського корпусу, що сприяє зміцненню довіри до судової системи та забезпечує її незалежність, прозорість і об'єктивність.
75. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання Президента України видати указ на підставі та в межах подання №1305/0/15-21 від 10 червня 2021 року «Про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Печерського районного суду міста Києва», колегія суддів зазначає таке.
76. За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
77. Оскільки метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб'єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб'єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.
78. При оцінці способу захисту за критерієм ефективності слід виходити з того, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та відповідати приписам законодавства.
79. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
80. Колегія суддів також звертає увагу, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
81. Статтею 13 Конвенції, зокрема, задекларовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
82. Загальноприйнято вважати, що способи захисту права визначені як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб'єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності по захисту прав.
83. Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
84. При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
85. Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
86. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пантелеєнко проти України» (заява № 11901/02, пункт 77) зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.
87. Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі "Salah v. The Netherlands" (заява № 196/02, п. 50), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб не відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
88. З урахуванням наведеного «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не приводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації на практиці, не відповідає розглядуваній нормі міжнародного договору.
89. Повертаючись до спірних правовідносин, Суд зазначає, що відповідно до статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
90. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
91. Згідно із частиною першою статті 102 Конституції України Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
92. У справі, що розглядається, рішення суду безпосередньо стосується забезпечення судового захисту прав позивачки на своєчасне зайняття посади судді відповідного суду, водночас Президент України, як гарант, у тому числі права на працю, має його реалізовувати за відповідною процедурою (відповідно до частини першої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП у порядку, встановленому законом, шляхом видання відповідного указу).
93. Згідно з положеннями статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
94. Вказане свідчить про те, що повноваження Президента України стосовно видання указів, зокрема тих, які стосуються призначення на посаду судді, належать до його виключної компетенції як глави держави. З огляду на це, Суд зазначає про неможливість втручання в конституційні повноваження щодо видання указів відповідачем, а також про відсутність підстав для перебирання судом на себе повноважень, наданих йому Основним Законом.
95. Крім того, керуючись принципом розподілу влад, Суд зазначає, що втручання судової влади в реалізацію главою держави своїх повноважень обмежене законом.
96. Таким чином, ураховуючи конституційно визначений обов'язок участі Президента України у формуванні судової гілки влади, а також суспільне значення належного формування цієї влади, з огляду на вимоги частини другої статті 9 КАС України, Суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивачки є зобов'язання Президента України відповідно до статті 80 Закону № 1402-VIII розглянути подання ВРП №1305/0/15-21 від 10 червня 2021 року «Про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Печерського районного суду міста Києва».
97. Відповідно до частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
98. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 до Президента України, третя особа Вища рада правосуддя, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.
Висновки стосовно розподілу судових витрат
99. Приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
100. Під час звернення до суду позивачкою за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією № 3567-9787-8070-1565 від 01 лютого 2022 року.
101. Згідно з вимогами частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
102. Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI регламентовано, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, поданого фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
103. Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» визначено, що станом на 01 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2684 грн.
104. Предметом позову є одна вимога немайнового характеру.
105. З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 496,20 грн.
Керуючись статтями 22, 241-246, 250, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України, третя особа Вища рада правосуддя, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо нерозгляду подання Вищої ради правосуддя від 10 червня 2021 року №1305/0/15-21 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Печерського районного суду міста Києва.
3. Зобов'язати Президента України відповідно до статті 80 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розглянути подання Вищої ради правосуддя від 10 червня 2021 року №1305/0/15-21 про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Печерського районного суду міста Києва.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Президента України (01220, м. Київ, вул. Банкова, 11) судовий збір у розмірі 496,20 гривень, сплачений згідно з квитанцією № 3567-9787-8070-1565 від 01 лютого 2022 року).
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
6. Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Головуючий суддя Я.О. Берназюк
Судді: А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук
Л.В. Тацій
С.М. Чиркін