10 липня 2024 року
м. Київ
справа №640/19051/22
адміністративне провадження №К/990/19548/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Кашпур О. В., Прокопенка О. Б.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі № 640/19051/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 27.10.2022 № 1699 о/с, підписаний начальником Головного управління Національної поліції у місті Києві І. Вигівським;
- поновити позивача на службі в поліції на посаді згідно штатного розпису Головного управління Національної поліції у місті Києві, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 невиплачену додаткову винагороду за три місяці у сумі 88 650 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2023, залишеним без змін Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами.
Ухвалами Верховного Суду від 01.05.2024 та 14.05.2024 попередні касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла адвокат Батюсь Тетяна Василівна, повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
20.05.2024 до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі № 640/19051/22.
Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі № 640/19051/22 залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання/надіслання суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням поважних причин для його поновлення та відповідні докази.
20.06.2024 до Верховного Суду від скаржника надійшла заява про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яка обґрунтована тим, що касаційну скаргу вперше було подано у межах строку, передбаченого процесуальним законом. Право на звернення з касаційною скаргою вдруге і втретє було реалізоване протягом розумного строку після отримання ухвали про повернення раніше поданих касаційних скарг, без зайвих зволікань. Просить визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі № 640/19051/22.
Згідно з частиною третьою статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Так, чергову касаційну скаргу направлено до Суду у розумний строк, що є належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є посилання у касаційній скарзі на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтування представником скаржника наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Щодо посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі Суд зазначає таке.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 25.06.2020 у справі № 420/6852/18, від 14.07.2021 у справі № 9901/96/21, а саме: статей 8, 19, 43 Конституції України, частин другої статті 2 КАС України, статті 5-1 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України).
Проте застосовність висновків Верховного Суду повинна здійснюватися через призму норми права, яка діє у часі та впливає на врегулювання спірних правовідносин, а відповідно і вирішення спору.
Так, у справі № 420/6852/18 спірні правовідносини виникли у 2018 році та предметом розгляду була правомірність звільнення позивача у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114. Підставою для видачі наказу про звільнення був наказ МВС України від 06.11.2015 № 1388 «Про організаційно-штатні питання» та попередження про наступне звільнення позивача від 03.10.2018.
За обставин цієї справи, спірні правовідносини виникли у 2022 році та предметом розгляду є наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 27.10.2022 № 1699 о/с «Про особовий склад», яким було скасовано наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14.11.2018 № 1149о/с «Щодо особового складу» про поновлення позивача на службі в поліції на посаді начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у місті Києві та в спеціальному званні «полковник поліції», без доступу до інформації з грифами секретності «цілком таємно» та «таємно», з 27.01.2017. Підставою прийняття указаного наказу заначено: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.02.2021у справі № 826/1765/17.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 420/6852/18, про який зазначає заявник, стосується інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаній постанові Верховного Суду, є безпідставними.
Окрім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не ураховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 9901/96/21.
Разом з тим у справі № 9901/96/21 Верховний Суд ухвалив рішення від 14.07.2021. У цій справі позивач звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом до Президента України, третьої особи Конституційного Суду України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України.
Суд звертає увагу скаржника, що у частині четвертій статті 328 КАС України мова йде лише щодо постанов Верховного Суду, отже обґрунтування підставою для касаційного оскарження судових рішень рішеннями Верховного Суду України не передбачено чинним КАС України.
З огляду на викладене, Суд не бере до уваги посилання позивача на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі Суд зазначає таке.
Скаржник, посилаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.08.2023 у справі № 240/9454/22, від 16.09.2020 у справі № 804/4920/16, від 20.10.2021 у справі № 607/13539/20.
Суд зазначає, що приписи пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить посилань на висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 240/9454/22, від 16.09.2020 у справі № 804/4920/16, від 20.10.2021 у справі № 607/13539/20, а тому доводи скаржника є безпідставними.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження немає.
Керуючись статтями 328-330, 334, 335, 338 КАС України, Суд
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі № 640/19051/22.
Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі № 640/19051/22.
Витребувати з Київського окружного адміністративного суду матеріали справи № 640/19051/22.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
..........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
О.В. Кашпур
О.Б. Прокопенко ,
Судді Верховного Суду