10 липня 2024 року
м. Київ
справа №160/2141/23
адміністративне провадження № К/990/24638/24
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Прокопенка О. Б., Кашпур О.В.,
перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трофімова Дмитра Юрійовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій щодо непризначення службового розслідування на підставі заяви адвоката Трофімова Дмитра Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 від 25 серпня 2022 року; зобов'язання повторно розглянути заяву адвоката Трофімова Д.Ю. в інтересах ОСОБА_1 від 25 серпня 2022 року та призначити службове розслідування за фактами, викладеними в цій заяві.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо непризначення службового розслідування на підставі заяви адвоката Трофімова Дмитра Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 від 25 серпня 2022 року. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву адвоката Трофімова Дмитра Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 від 25 серпня 2022 року з урахуванням правових висновків суду, викладених в цьому рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у цій справі залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у цій справі задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
26 червня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» представник позивача надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність непризначення службового розслідування на підставі заяви адвоката Трофімова Дмитра Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 від 25 серпня 2022 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Дніпропетровським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтуванні підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України представник позивача ставить два питання, перше яке з них є: «Чи має право особа, яка подала заяву про призначення службового розслідування за фактом вчинення щодо неї протиправних дій, що визнано судовим рішення, оскаржити відмову в призначенні такого службового розслідування, в т.ч. у випадку, коли згідно положень законодавства службове розслідування в такій ситуації призначається, а не може бути призначено?», а друге питання викладено в такий спосіб: «Чи існують обов'язкові підстави для призначення службового розслідування виходячи з системного тлумачення п. 1 та п. 2 розділу ІІ Порядку №893?».
Верховний Суд звертає увагу, що задаючи певні питання в обґрунтуванні підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, скаржник в цей спосіб самоусунувся від свого процесуального обов'язку обґрунтувати в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтуванні підпункту «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що значний суспільний інтерес полягає в тому, що виключно шляхом проведення службового розслідування може бути покарано слідчого чи оперативного працівника, яка порушила права особи, що визнано рішенням суду.
Щодо виняткового значення для позивача зазначено, що з огляду на принципове неприйняття правозастосування, за яким потерпілий від дій слідчого має менше прав, ніж потерпілий від пересічної особи. На думку заявника, таке ставлення до себе касатор визначає як знущання, приниження та свавілля, адже наразі навіть в ході судового розгляду необхідно доводити наявність прав, існування яких є очевидним.
Верховний Суд відхиляє викладені доводи, оскільки твердження скаржника про те, що ця справа становить значний суспільний інтерес, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи. Не підтвердженим є те, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають своєрідність, особливості, винятковість та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Трофімова Дмитра Юрійовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію цієї ухвали у вигляді електронного документу направити заявнику до електронного кабінету, а у разі його відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко О.Б. Прокопенко О.В. Кашпур