11 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 925/1459/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Гулака Олега Володимировича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 (колегія суддів: Барсук М. А. - головуючий, Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.)
за заявою Фізичної особи - підприємця Гулака Олега Володимировича
про забезпечення позову у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Гулака Олега Володимировича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЦЕНТР МБО-Т"
про стягнення 2 851 893,52 грн,
та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЦЕНТР МБО-Т"
до Фізичної особи - підприємця Гулака Олега Володимировича
про визнання договору недійсним,
1. Короткий зміст первісних та зустрічних позовних вимог
1.1. У жовтні 2023 року Фізична особа - підприємець Гулак Олег Володимирович (далі - ФОП Гулак О. В.) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" (далі - ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т") про стягнення з відповідача на користь позивача 2 851 893,52 грн.
1.2. Позовні вимоги ФОП Гулака О. В. обґрунтовані тим, що за договором про виконання проектних робіт від 20.07.2021 № 20/VІІ-21 сторони підписали акт № 11-VII-22 здачі-приймання виконаних проектних робіт на суму 2 250 000,00 грн, яким засвідчили, що проектна документація виготовлена відповідно до умов договору. За доводами ФОП Гулака О. В., ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" прийняло роботи, виконані ФОП Гулаком О. В., без заперечень, однак не сплатило за ці роботи грошові кошти.
1.3. У листопаді 2023 року ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" звернулося до Господарського суду Черкаської області із зустрічним позовом до ФОП Гулака О. В. про визнання недійсним договору про виконання проектних робіт від 20.07.2021 № 20/VII-21.
1.4. Позовні вимоги ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" обґрунтовані наявністю правових підстав для визнання недійсним договору про виконання проектних робіт від 20.07.2021 № 20/VII-21.
2. Кроткий зміст заяви про вжиття заходів забезпечення позову
2.1. У січні 2024 року до Господарського суду Черкаської області від ФОП Гулака О. В. надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просив накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 7124989000:03:001:1270, 7124989000:03:001:1269, що належать ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т".
2.2. Заява ФОП Гулака О. В. про забезпечення позову обґрунтована тим, що за договором про виконання проектних робіт від 20.07.2021 № 20/VІІ-21 сторони підписали акт № 11-VII-22 здачі-приймання виконаних проектних робіт на суму 2 250 000,00 грн, яким засвідчили, що проектна документація виготовлена відповідно до умов договору. За доводами ФОП Гулака О. В., ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" прийняло роботи, виконані ФОП Гулаком О. В., без заперечень, однак не сплатило за ці роботи грошові кошти. Водночас ФОП Гулаку О. В. з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України стало відомо, що 09.10.2023 у ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" змінився керівник, а 12.10.2023 змінилася адреса ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т". За доводами ФОП Гулака О. В., жодних повідомлень щодо зміни керівника та адреси ФОП Гулаку О. В. ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" не направляло. Це, на думку ФОП Гулака О. В., свідчить про те, що боржник намагається уникнути сплати боргу. Крім того, ФОП Гулак О. В. зазначав про наявність відкритого кримінального провадження № 12023250310003507 за фактом підроблення протоколу загальних зборів учасників ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" з метою зміни директора. З відкритих реєстраційних джерел заявнику стало відомо, що ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" на праві приватної власності належать дві земельні ділянки з кадастровими номерами 7124989000:03:001:1270, 7124989000:03:001:1269. При цьому 02.01.2024 заявник дізнався, що наведені земельні ділянки продаються через електронну платформу "OLX". З урахуванням викладеного заявник зазначав про існування реальної загрози того, що до завершення судового розгляду цієї справи № 925/1459/23 право власності на належне ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" майно може бути переоформлене на іншу особу, що призведе до неможливості (значного ускладнення) реального стягнення існуючої заборгованості.
3. Короткий зміст судових рішень
3.1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.01.2024 задоволено заяву ФОП Гулака О. В. про забезпечення позову у справі № 925/1459/23.
Вирішено вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - земельні ділянки ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" з кадастровими номерами 7124989000:03:001:1270, 7124989000:03:001:1269.
3.2. Господарський суд першої інстанції, задовольняючи заяву ФОП Гулака О. В. про забезпечення позову у справі № 925/1459/23, виходив із того, що обраний ФОП Гулаком О. В. вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Крім того, за висновком місцевого господарського суду, припущення стосовно того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду в разі задоволення позову ФОП Гулака О. В., підтверджується фактами, наведеними заявником у заяві про забезпечення позову. З урахуванням викладеного господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову у справі з великою ймовірністю ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення у цій справі про стягнення коштів на користь позивача за первісним позовом у разі задоволення такого позову.
3.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 скасовано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.01.2024 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ФОП Гулаку О. В. у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 925/1459/23.
3.4. Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та відмовляючи ФОП Гулаку О. В. у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 925/1459/23, апеляційний господарський суд виходив із того, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
3.5. Апеляційний господарський суд не погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельні ділянки, оскільки, за висновком апеляційного господарського суду, позивач не навів у заяві про забезпечення позову обставин на підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на реалізацію відповідного нерухомого майна. Посилання позивача лише на відомості, розміщені на веб-сайті "OLX", за висновком апеляційного господарського суду, не можуть бути достатніми доказами, які підтверджують вчинення відповідачем дій, спрямованих на продаж відповідних земельних ділянок, з огляду на неможливість перевірити особу, яка розмістила відповідне повідомлення на такому сайті.
3.6. Апеляційний господарський суд також зазначив, що ФОП Гулак О. В. не надав відомостей про те, що на рахунках у ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т", відкритих у банківських установах, відсутні грошові кошти, за рахунок яких можливе виконання майбутнього рішення у цій справі № 925/1459/23.
3.7. Апеляційний господарський суд підкреслив, що під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Тобто, арешт на нерухоме майно може бути накладено лише в межах суми заявлених позовних вимог. За висновком апеляційного господарського суду, задовольняючи вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, що належать ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т", з кадастровими номерами 7124989000:03:001:1270, 7124989000:03:001:1269 суд першої інстанції не врахував вимог щодо співмірності таких заходів. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази дійсної вартості земельних ділянок, на які суд першої інстанції наклав арешт, і докази того, що така вартість відповідає сумі позову, який був заявлений ФОП Гулаком О. В. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що накладення арешту на земельні ділянки ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" без встановлення вартості такого майна, та не в межах суми позову, не може вважатися співмірним із заявленими позивачем вимогами. Тому, за висновком апеляційного господарського суду, господарський суд першої інстанції неправомірно задовольнив заяву ФОП Гулака О. В. про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельні ділянки у повному обсязі, а не в межах суми позову, без доведення належними та допустимими доказами вчинення відповідачем дій, спрямованих на продаж відповідних земельних ділянок, та відсутності грошових коштів на рахунках відповідача, на які може бути звернено стягнення у разі виконання майбутнього рішення.
4. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
4.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 № 925/1459/23, до Верховного Суду звернувся ФОП Гулак О. В. із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного господарського суду, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.01.2024 у справі № 925/1459/23 - залишити в силі.
4.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ФОП Гулак О. В. зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, а саме приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.
4.3. Скаржник зазначає, що ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" ухиляється від сплати заборгованості та всіляко намагається затягувати підготовче провадження у справі, зокрема, подає клопотання про відкладення, скарги, і таким чином перешкоджає розгляду справи по суті. Це, на думку скаржника, є головним доказом того, що застосовані судом першої інстанції заходи у вигляді накладення арешту не земельні ділянки ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" є виправданими.
4.4. Скаржник також зазначає, що в наданих ним витягах вказані ціни земельних ділянок, на які накладено арешт (800 000,00 грн та 400 000,00 грн), тобто загальна ціна земельних ділянок є меншою, ніж ціна позову, а тому, на думку скаржника, арешт земельних ділянок є співмірним із предметом позову.
4.5. ФОП Гулак О. В. наголошує на тому, що станом на цей час ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" зупинило свою діяльність та вчиняє дії, спрямовані на продаж основних засобів товариства - земельних ділянок, тобто існує реальна загроза того, що до завершення судового розгляду цієї справи право власності на належне ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" майно може бути переоформлене на іншу особу, що призведе до неможливості (значного ускладнення) реального стягнення існуючої заборгованості. Скаржник вважає, що запобігання подібним діям ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" із майном можливе шляхом накладення на нього арешту.
4.6. ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" зазначає, що в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Крім того, ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" зазначає, що ФОП Гулак О. В. не надав відомостей стосовно відсутності в ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" на рахунках, відкритих у банківських установах, грошових коштів, за рахунок яких можливе виконання майбутнього рішення у цій справі. На думку ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т", господарський суд першої інстанції, задовольняючи вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, що належать ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т", з кадастровими номерами 7124989000:03:001:1270, 7124989000:03:001:1269, не врахував вимог щодо співмірності таких заходів. ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні докази дійсної вартості земельних ділянок, на які суд першої інстанції наклав арешт, і докази того, що така вартість відповідає сумі позову, який був заявлений ФОП Гулаком О. В.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Переглянувши оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
5.3. Колегія суддів зазначає, що реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
5.4. Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
5.5. Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
5.6. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22.
5.7. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
5.8. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23.
5.9. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.
5.10. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
5.11. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
5.12. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 31.05.2023 у справі № 906/1223/22, від 21.12.2022 у справі № 911/121/22.
5.13. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
5.14. Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
5.15. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
5.16. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
5.17. Верховний Суд зазначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 01.07.2024 у справі № 916/770/24, від 26.06.2024 у справі № 916/938/24.
5.18. Водночас колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.
5.19. Верховний Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22.
5.20. Колегія суддів зазначає, що у разі недостатності грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на його рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, можливо накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була би достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
5.21. Зміст ухвали господарського суду першої інстанції свідчить про те, що місцевий господарський суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, не встановлював обставини наявності чи відсутності грошових коштів, наявних у ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" на відкритих банківських рахунках.
5.22. Водночас апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу господарського суду першої інстанції про задоволення заяви ФОП Гулака О. В про забезпечення позову у справі № 925/1459/23, установив, що ФОП Гулак О. В. не надав відомостей про те, що на рахунках у ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т", відкритих у банківських установах, відсутні грошові кошти, за рахунок яких можливе виконання майбутнього рішення у цій справі № 925/1459/23.
5.23. Апеляційний господарський суд правильно зазначив про те, що під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Тобто, арешт на нерухоме майно може бути накладено лише в межах суми заявлених позовних вимог.
5.24. Апеляційний господарський суд установив, що в матеріалах справи відсутні докази дійсної вартості земельних ділянок, на які суд першої інстанції наклав арешт, і докази того, що така вартість відповідає сумі позову, який був заявлений ФОП Гулаком О. В.
5.25. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що накладення арешту на земельні ділянки ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" без встановлення вартості такого майна та не в межах суми позову не може вважатися співмірним із заявленими позивачем вимогами.
5.26. Тому, за висновком апеляційного господарського суду, господарський суд першої інстанції неправомірно задовольнив заяву ФОП Гулака О. В. про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельні ділянки у повному обсязі, а не в межах суми позову, без доведення належними та допустимими доказами вчинення відповідачем дій, спрямованих на продаж відповідних земельних ділянок, та відсутності грошових коштів на рахунках відповідача, на які може бути звернено стягнення у разі виконання майбутнього рішення.
5.27. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги ФОП Гулака О. В. не спростовують висновків апеляційного господарського суду.
5.28. Доводи скаржника про те, що ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" ухиляється від сплати заборгованості фактично стосуються вирішення справи по суті позовних вимог, а тому не можуть бути предметом розгляду в суді касаційної інстанції під час перегляду постанови апеляційного господарського суду щодо відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.
5.29. Доводи скаржника про те, що ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" всіляко намагається затягувати підготовче провадження у справі, зокрема, подає клопотання про відкладення, скарги, і таким чином перешкоджає розгляду справи по суті, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки такі доводи не впливають на результат вирішення заяви про забезпечення позову, а можуть слугувати підставою для визнання таких дій зловживанням процесуальними правами у разі звернення до суду із заявою про визнання певних дій учасника справи зловживанням процесуальними правами та встановлення судом факту зловживання процесуальними правами.
5.30. Крім того, колегія суддів не оцінює додані до касаційної скарги докази, оскільки відповідно до приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.31. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що накладення арешту на земельні ділянки ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т" без встановлення вартості такого майна не може вважатися співмірним із заявленими позивачем вимогами. Крім того, апеляційний господарський суд взяв до уваги ненадання ФОП Гулаком О. В. відомостей стосовно відсутності грошових коштів на рахунках у ТОВ "ЕКОЦЕНТР МБО-Т", відкритих у банківських установах, за рахунок яких можливе виконання майбутнього рішення у цій справі № 925/1459/23. Водночас господарський суд першої інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для забезпечення позову, не врахував того, що під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
5.32. Отже, апеляційний господарський суд, установивши, що матеріалах справи відсутні докази дійсної вартості земельних ділянок, на які суд першої інстанції наклав арешт, та докази того, що така вартість відповідає сумі позову, який був заявлений ФОП Гулаком О. В., дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви ФОП Гулака О. В. про забезпечення позову.
5.33. Разом з тим колегія суддів визнає помилковими висновки апеляційного господарського суду про те, що під час вирішення питання про забезпечення позову заявнику необхідно надати докази можливого відчуження майна, оскільки ці висновки суперечать правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22. Однак такі висновки апеляційного господарського суду не призвели до неправильного вирішення питання щодо наявності або відсутності правових підстав для забезпечення позову.
5.34. Інші доводи скаржника не спростовують правильних висновків апеляційного господарського суду та не можуть слугувати підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.
5.35. За результатами перегляду постанови апеляційного господарського суду у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини судом апеляційної інстанції із правильним застосуванням норм процесуального права. Підстав для скасування чи зміни постанови, що оскаржується, Верховний Суд не встановив.
5.36. Таким чином, за встановлених обставин у цій справі колегія суддів вважає, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
6.3. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Гулака Олега Володимировича залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 925/1459/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак