11 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/5349/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» - Яковченко Р.Г. (дов. від 21.12.2023),
відповідача - державного підприємства «Гарантований покупець» -
Прокопів Н.М. (дов. від 14.12.2021),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2023 (суддя Полякова К.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 (головуючий суддя: Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.)
у справі № 910/5349/22
за позовом приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «НЕК «Укренерго», позивач, скаржник)
до державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець», відповідач)
про стягнення 79 101 314,36 грн.
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення коштів за прострочення оплати наданих послуг за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 25.06.2019 (далі - Договір) протягом липня 2019 року - січня 2021 року.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ПрАТ «НЕК «Укренерго» звернулося до суду з позовом до ДП «Гарантований покупець» про стягнення збитків від інфляції у сумі 56 745 789,92 грн за час прострочення виконання грошового зобов'язання, а також 3% річних у сумі 16 482 562,16 грн, пені у сумі 5 872 692,28 грн, передбаченої пунктом 4.2 Договору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору щодо своєчасної оплати за надані позивачем послуги.
Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 910/5349/22 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 16 482 562,16 грн, інфляційні втрати у сумі 55 098 803,02 грн, пеню у сумі 5 781 413,98 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 849 264, 89 грн.
За результатом апеляційного перегляду справи постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 рішення місцевого суду від 14.12.2022 у частині стягнення пені скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про стягнення 4 987 919,56 грн пені. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін. Крім того, стягнуто з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у сумі 840 772,24 грн, а також стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати за перегляд справи апеляційною інстанцією у сумі 12 738,97 грн.
Постановою Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 910/5349/22 судові акти попередніх інстанцій скасовано в частині розгляду позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та в частині розподілу судових витрат зі справи. Справу в цих частинах передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва. В іншій частині (тобто в частині стягнення 3% річних та пені) судові акти залишено без змін.
За результатом нового розгляду справи у переданій на новий розгляд частині рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024, позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 56 226 731,69 грн інфляційних втрат, а також 852 936,21 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення першої інстанції та постанова апеляційної інстанції мотивовані, зокрема, тим, що позивачем при обрахунку інфляційних втрат не враховано періоди існування заборгованості, в які мала місце дефляція, у зв'язку з чим за відповідні періоди індекс інфляції та розмір дефляції має інший арифметичний розрахунок, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 56 226 731, 69 грн інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПрАТ «НЕК «Укренерго», з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції: скасувати судові рішення попередніх інстанцій у частині позовних вимог, стосовно яких було відмовлено в позові та ухвалити у скасованій частині нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у повному обсязі.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:
- частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), з урахуванням пункту 5 частини третьої статті 2, статті 14 ГПК України.
Доводи інших учасників справи
ДП «Гарантований покупець» у відзиві на касаційну скаргу просить Суд касаційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, з посиланням, зокрема, на їх законність та обґрунтованість.
Згідно з розпорядженням в.о. заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 01.07.2024 № 32.2-02/1251 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5349/22 у зв'язку з перебуванням судді Булгакової І.В. у відпустці.
У судовому засіданні 04.07.2024 оголошувалася перерва до 11.07.2024.
Від ДП «Гарантований покупець» 09.07.2024 надійшли письмові пояснення по справі.
Від ПрАТ «НЕК «Укренерго» 10.07.2024 надійшли додаткові письмові пояснення по справі.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.06.2019 позивачем (оператором систем передачі, далі - ОСП) та відповідачем (сторона, відповідальна за баланс, далі - СВБ) на підставі заяви останнього від 25.06.2019 укладено Договір, відповідно до умов якого:
- усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електричну енергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії (пункт 1.1);
- ОСП урегульовує небаланси електричної енергії із СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правил ринку (пункт 1.4);
- договір може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення регулятором змін до типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, який є додатком 1 до Правил ринку (пункт 10.1).
Відповідно до пункту 2.1 Договору вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР (адміністратором розрахунків) для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку.
Згідно з пунктом 4.2 Договору в редакціях, затверджених наказами ПрАТ «НЕК «Укренерго» від 21.12.2020 № 709, від 05.01.2021 № 6, від 25.02.2021 № 111, від 16.03.2021 № 141 та від 01.06.2021 № 303 у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань після підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.
Виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами договору (пункти 5.1, 5.6 Договору).
Протягом 2019-2021 років до Договору внесені зміни у редакціях, затверджених наказами позивача від 3.04.2019 № 204, від 08.07.2019 № 366, від 07.08.2019 № 423, від 16.08.2019 № 441, від 06.03.2020 № 85, від 26.11.2020 № 634, від 21.12.2020 № 709, від 05.01.2021 № 5, від 25.02.2021 № 111, від 16.03.2021 № 141 та від 01.06.2021 № 303, які оприлюднені на офіційному сайті останнього https://ua.energy/uchasnikam_rinku/reyestratsiyauchasnykivrynku/dogovory/#1594303518945-6f4b41ba-c92d).
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно з підпунктами 1.1.2, 1.11.1, 1.11.8 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку) платіжний документ - це рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов'язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку. Система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами. За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. Адміністратор розрахунків (далі - АР) надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
Розділом VII Правил ринку врегульовані питання щодо виставлення рахунків та платежів, у т.ч. виставлення рахунків за небаланси електричної енергії.
Згідно з підпунктом 7.3.1 Правил АР надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Відповідно до пункту 7.7.3 Правил (у редакції, що була чинною до 18.11.2020 - пункт 7.6.3) оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох банківських днів з дати направлення платіжного документа, а в редакції, що була чинною до 01.03.2020, - протягом одного банківського дня з дати направлення платіжного документа.
Судами також з'ясовано, що згідно з рахунками-фактурами, актами купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів, актами коригування протягом липня 2019-січня 2021 років позивачем надано відповідачу послуги з врегулювання небалансів за Договором на загальну суму 2 002 659 679,62 грн.
Згідно з наявною у матеріалах справи інформацією АТ «Державний ощадний банк України» про надходження коштів на рахунки позивача за період 01.09.2019 - 20.01.2021 підтверджується оплата одержаних відповідачем вищевказаних послуг з врегулювання небалансів електричної енергії у повному обсязі, але з порушенням строків, встановлених Договором.
У постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у цій справи при направленні справи на новий розгляд у частині позовних вимог, що стосуються нарахування інфляційних витрат, суд касаційної інстанції зазначив про те, що з тексту оскаржуваних судових рішень не вбачається, яким чином судами попередніх інстанцій здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум «інфляційних витрат», як визначено величину приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції), судами не перевірено, чи мало місце прострочення оплати у жовтні більше, ніж на півмісяця.
Судами попередніх інстанцій на виконання вказівок Верховного Суду у новому розгляді справи у переданій на новий розгляд частині з'ясовано, що згідно із Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), пунктом 1 якого передбачено, що він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Державним комітетом статистики України і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку № 1078).
Суди попередніх інстанцій виснували, що при розрахунку інфляційних втрат через прострочення боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», приписи Порядку № 1078 і Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265 (далі - Методика № 265).
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Порядку № 1078).
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.
Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком № 1078.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
При цьому судами попередніх інстанцій враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, в якій відображено Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання. Так, апелюючи до змісту вказаної постанови Верховного Суду, попередні судові інстанції з'ясували, що виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.
Враховуючи зазначене та здійснивши арифметичний перерахунком інфляційної складової заборгованості за прострочення виконання Договору за спірний період, поданої позивачем у розрахунку і долученого до матеріалів справи, суди визначили, що з відповідача підлягають стягненню 56 226 731,69 грн інфляційних втрат. При цьому суди виснували, що позивачем не враховано періоди існування заборгованості, в які мала місце дефляція, у зв'язку з чим за відповідні періоди індекс інфляції та розмір дефляції становив: за період з 25.10.2019 до 14.01.2020 - 99,9%, відтак розмір дефляції складав: -2 047,53 грн на суму боргу 2 047 532,85 грн; -24 660,61 грн на суму боргу 24 660 607,57 грн; -28 101,78 грн на суму боргу 28 101 774,55 грн; -14 953,85 грн на суму боргу 14 953 846,58 грн; -8 510,13 грн на суму боргу 8 510 126,17 грн; за період з 05.11.2019 до 14.01.2020 - 99,9%, відтак розмір дефляції складав: -11 129,35 грн на суму боргу 11 129 345,51 грн; -569,08 грн на суму боргу 569 083,18 грн; -5 320,99 грн на суму боргу 5 320 992,93 грн; -1 245,89 грн на суму боргу 1 245 890,73 грн; -5 689,45 грн на суму боргу 5 689 454,13 грн; -12 127,19 грн на суму боргу 12 127 187,04 грн; -18 944,36 грн. на суму боргу 18 944 355,26 грн; за період з 15.11.2019 до 14.01.2020 - 99,9%, відтак розмір дефляції складав: -24 237,82 грн на суму боргу 24 237 816,02 грн; -15 455,13 грн на суму боргу 15 455 130,66 грн; -11 637,60 грн на суму боргу 11 637 596,04 грн; -9 081,09 грн на суму боргу 9 081 093,60 грн; -12 069 грн на суму боргу 12 069 001,53 грн; -1 464,58 грн на суму боргу 1 464 579,69 грн; -7 080,59 грн на суму боргу 7 080 588,77 грн; -8 705,90 грн на суму боргу 8 705 904,26 грн; -2 120,92 грн на суму боргу 2 120 915,42 грн; за період з 15.11.2019 до 13.03.2020 - 99,8%, відтак розмір дефляції складав: -12 875,81 грн на суму боргу 6 437 904,55 грн; за період з 21.11.2019 до 13.03.2020 - 99,7%, відтак озмір дефляції складав: -2 882,34 грн на суму боргу 960 779,28 грн; -23 730,07 грн на суму боргу 7 910 023,19 грн; -10 817,15 грн на суму боргу 3 605 715,12 грн; -6 303,94 грн на суму боргу 2 101 313,14 грн; -12 331,20 грн на суму боргу 4 110 400,92 грн; за період з 29.04.2020 до 21.07.2020 - 99,9%, відтак розмір дефляції складав: -382,74 грн на суму боргу 382 744,99 грн; -2 787,63 грн на суму боргу 2 787 629,51 грн; -9 850,63 грн на суму боргу 9 850 630,66 грн; -5 480,73 грн на суму боргу 5 480 727,79 грн; -4 652,70 грн на суму боргу 4 652 702,23 грн; -11 567,39 грн на суму боргу 11 567 393,75 грн; -10 691,84 грн на суму боргу 10 691 839,74 грн; -1 969,84 грн на суму боргу 1 969 837,08 грн; -9 828,81 грн на суму боргу 9 828 807,64 грн; за період з 30.04.2020 до 21.07.2020 - 99,9%, відтак розмір дефляції складав: -4 018,07 грн. на суму боргу 4 018 070,29 грн; -12 045,19 грн на суму боргу 12 045 185,28 грн; -33 830,44 грн на суму боргу 33 830 437,84 грн; -20 826,12 грн на суму боргу 20 826 117,78 грн; -1 604,01 грн на суму боргу 1 604 009,43 грн; за період з 30.04.2020 до 22.07.2020 - 99,9 % (0,1%), відтак розмір дефляції складав: -9 131,94 грн на суму боргу 9 131 942,79 грн; -6 067,05 грн на суму боргу 6 067 052,92 грн; -7 638,06 грн на суму боргу 7 638 062,14 грн; -1 139,81 грн на суму боргу 1 139 805,89 грн; за період з 06.05.2020 до 22.07.2020 - 99,9%, відтак розмір дефляції складав: -3 176,84 грн на суму боргу 3 176 838,52 грн; за період з 14.05.2020 до 22.07.2020 - 99,9%, відтак розмір дефляції складав: -4 187,25 грн на суму боргу 4 187 253,07 грн; за період з 14.05.2020 до 23.07.2020 - 99,9%, відтак розмір дефляції складав: -7 674,99 грн на суму боргу 7 674 987,35 грн; за період з 14.05.2020 до 29.07.2020 - 99,9%, відтак розмір дефляції складав:-2 634,74 грн на суму боргу 2 634 739,82 грн; -5 170,11 грн на суму боргу 5 170 106,92 грн; -1 739,81 грн на суму боргу 1 739 808,28 грн; -483,45 грн на суму боргу 483 446,42 грн; за період з 13.06.2020 до 29.07.2020 - 99,6%, відтак розмір дефляції складав: -13 719,42 грн на суму боргу 3 429 854,88 грн; -32 665,27 грн на суму боргу 8 166 317,81 грн. Зазначене, за висновками судів попередніх інстанцій, призвело до завищення інфляційної складової на загальну суму 519 058,23 грн.
Крім того, на виконання вимог постанови Верховного Суду від 11.07.2023, суди попередніх інстанцій у новому розгляді справи з'ясували, що оскільки прострочення становило менше половини місяця, інфляційні втрати не нараховуються за період з 15.04.2020 до 24.04.2020 на суми боргу 9 057 657,56 грн, 12 974 814,48 грн, 4 808 827,54 грн; за період з 19.11.2020 до 30.11.2020 на суми боргу 10 737 790,45 грн, 19 920 000 грн за період з 22.12.2020 до 31.12.2020 на суми боргу 1 850 269,96 грн, 4 671 669,20 грн, 4 750 722,91 грн; за період з 30.12.2020 до 31.12.2020 на суми боргу 4 157 972,69 грн, 1 601 909,69 грн, 5 170 733,88 грн, 2 078 810,59 грн, 9 559 114,38 грн, 4 970 703,01 грн, 4 446 963,53 грн, 1 028 438,77 грн, 2 836 456,22 грн; за період з 12.01.2021 до 26.01.2021 на суми боргу 5 188 630,39 грн, 5 478 055,24 грн, 2 249 574,41 грн; за період з 12.01.2021 до 26.01.2021 на суми боргу 10 106 980,18 грн, 56 455 630,39 грн, 37 272 000 грн.
Між тим суди інформативно звернули увагу позивача, що незважаючи на наявність інфляції, ним не нараховувалися інфляційні втрати за період з 21.11.2019 до 19.03.2020 на суму боргу 3 617 516,29 грн, за період з 29.04.2020 до 15.07.2020 на суму боргу 8 911 117,84 грн.
В іншій частині, суди виснували, що інфляційні втрати розраховані позивачем правильно.
Аналізуючи зауваження Верховного Суду, викладені у постанові від 11.07.2023 щодо питання чи мало місце прострочення оплати у жовтні більше, ніж на півмісяця, суди попередніх інстанцій констатували, що 14.10.2019 було вихідним (святковим) днем, однак у розрахунку позивача термін оплати визначений 15.10.2019, а не 14.10.2019.
Що ж до контррозрахунку інфляційних втрат відповідача, то суди дійшли висновку, що ним використано неокруглені до десятих сукупні індекси інфляції, що призвело до неправильного визначення розміру інфляційних втрат.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною спору у переданій на новий розгляд частині є питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення інфляційних втрат за порушення строків оплати наданих за Договором послуг протягом липня 2019 року - січня 2021 року, а також витрат зі сплати судового збору.
Відповідно Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні спірних судових актів у частині розгляду позовних вимог про стягнення інфляційних втрат за період з липня 2019 року по січень 2021 року у зв'язку з простроченням відповідача щодо оплати вартості наданих послуг та у частині розрахунку витрат зі сплати судового збору.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Так, скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме положень частини другої статті 625 ЦК України, з урахуванням пункту 5 частини третьої статті 2, статті 14 ГПК України.
У доводах касаційної скарги скаржник також посилається на нарахування судами в супереч змісту статті 14 ГПК України від'ємних інфляційних втрат за прострочення платежів, щодо яких самим позивачем не заявлялося жодних вимог по інфляційній складовій і за рахунок таких від'ємних чисел судами самовільно, на власний розсуд зменшено інфляційні втрати за прострочення інших зобов'язань (за іншими рахунками-фактурами), стягнення інфляційних втрат за якими не було предметом позову. Так, зокрема, за доводами скаржника, у розрахунок ним самим включено повні періоди прострочення по кожному із 118 платежів, тобто включно з місяцями, в які індекс інфляції становив менше одиниці (мала місце дефляція) і ланцюг розрахунку не переривався, ним повністю врахована дефляція у періодах прострочення, за які пред'явлено позовні вимоги, однак інфляційна складова за періоди з дефляцією позивачем до боргу не закладалася. Щодо решти зобов'язань (рахунків) позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат взагалі не заявлялися (за кожен місяць). Позивач також зазначив, що сплата коштів окремим рахунком-фактурою є окремим грошовим зобов'язанням (оплата придбаної електричної енергії за окремий день), яке має власний розмір, підставу, строк виконання. Пред'явлення вимог про стягнення інфляційних втрат за тим чи іншим грошовим зобов'язанням є правом, а не обов'язком позивача. Отже, за окремими зобов'язаннями (платежами за рахунками-фактурами, зазначеними у рядках 34-60, 120-147, 170-187 розрахунку) інфляційні втрати не нараховувалися (ні за місяці з дефляцією, ні за місяці з інфляцією, де період прострочення виконання грошового зобов'язання складав неповний місяць), тобто позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат щодо цих грошових зобов'язань взагалі не заявлялися позивачем. Проте всупереч наведеному, судами попередніх інстанцій нараховано інфляційні втрати за періоди, де мала місце дефляція, які хоч і враховані позивачем в ланцюзі розрахунку, але за них інфляційна складова не нараховувалася взагалі.
Що ж до питання застосування приписів частини другої статті 625 ЦК України (в частині нарахування позивачем інфляційних втрат за спірний період), з урахуванням пункту 5 частини третьої статті 2, статті 14 ГПК України, Суд зазначає таке.
Положенням частини другої статті 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення.
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», приписи Порядку № 1078 та Методики № 265.
Абзацом п'ятим пункту 4 Порядку № 1078 передбачено, що індексація грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.
Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком №1078.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. А тому, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. і частково врахована попередніми судовими інстанціями, зокрема, у питанні визначення судами величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції), а також перевірки обставин наявності/відсутності прострочення оплати у жовтні 2019 більше, ніж на півмісяця.
Судами попередніх інстанцій, зважаючи на висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 та вимоги постанови Верховного Суду у цій справі від 11.07.2023, правомірно встановлено, що: за період з 15.04.2020 до 24.04.2020; за період з 19.11.2020 до 30.11.2020; за період з 22.12.2020 до 31.12.2020; за період з 30.12.2020 до 31.12.2020; за період з 12.01.2021 до 26.01.2021 та за період з 12.01.2021 до 26.01.2021, - прострочення становило менше половини місяця, а тому інфляційні втрати не нараховуються. При цьому, вирішуючи поставлене Верховним Судом у постанові від 11.07.2023 питання: чи мало місце прострочення оплати у жовтні більше, ніж на півмісяця, суди констатували, що 14.10.2019 було вихідним (святковим) днем, однак у розрахунку позивача термін оплати визначений 15.10.2019, а не 14.10.2019, тобто не мало місце прострочення за вказаний місяць. Вказане підтверджується також доводами позивача у касаційній скарзі.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги щодо інфляційних втрат за періоди, де прострочення становило менше половини місяця - не нараховуються, як і за період жовтня 2019 року, де прострочення було менше половини місяця, - відповідають нормам матеріального права.
Водночас при перевірці правильності нарахування позивачем інфляційної складової заборгованості за прострочення виконання зобов'язання за Договором за спірний період, поданої позивачем у розрахунку, суди визначили, що з відповідача підлягають стягненню 56 226 731,69 грн інфляційних втрат, а не 56 745 789,92 грн, як заявлено позивачем до стягнення, оскільки за висновками судів позивачем не враховано періоди існування заборгованості, в які мала місце дефляція, що призвело до завищення інфляційної складової на загальну суму 519 058,23 грн.
Верховний Суд вважає помилковими висновки попередніх інстанцій у цій частині, зважаючи на таке.
За встановлених судами обставин та з матеріалів справи вбачається, що попередніми інстанціями враховано послідовність математичного ланцюга розрахунків за періоди, в які мала місце дефляція, тобто, які хоч і були враховані позивачем, зважаючи на вимоги Порядку № 1078, проте взагалі не закладалися скаржником у суму боргу за інфляційною складовою. Отже, судами з власної ініціативи здійснено нарахування від'ємних інфляційних втрат за прострочення платежів, що призвело до зменшення інфляційної складової за прострочення інших зобов'язань (за іншими рахунками-фактурами).
З метою дотримання принципу процесуальної економії, суд касаційної інстанції, здійснивши арифметичний перерахунок періодів інфляційних втрат, у зв'язку з простроченням відповідачем оплати наданих послуг, дійшов висновку про те, що такий розрахунок, поданий ПрАТ «НЕК «Укренерго» як додаток до позовної заяви, є правильним.
Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій помилково не був взятий до уваги предмет спору (відшкодування позивачу матеріальних втрат від знецінення конкретно визначеної самим позивачем суми коштів), суди помилково ототожнили базу для нарахування інфляційних втрат (залишаючи поза увагою те, що позивач взагалі не нараховував інфляційні втрати на суми за частиною рахунків) зі способом розрахунку інфляційних втрат (з урахуванням як інфляції, так і дефляції за певною визначеною позивачем відповідно до позовних вимог сумою заборгованості). Зазначене призвело до помилкового виходу судами за межі заявлених позовних вимог та самостійної зміни бази для нарахування інфляційних втрат.
Між тим, визначення предмета та підстав спору є правом позивача.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу, та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Стосовно доводів скаржника про те, що суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи вийшли за межі позовних вимог та в супереч змісту пункту 5 частини третьої статті 2 та статті 14 ГПК України нарахували від'ємні інфляційні втрати за прострочення платежів, щодо яких самим позивачем не заявлялося жодних вимог по інфляційній складовій, і за рахунок таких від'ємних чисел судами на власний розсуд зменшено інфляційні втрати за прострочення інших зобов'язань, то доводи скаржника знайшли своє підтвердження.
З урахуванням викладеного вище, вимоги ПрАТ «НЕК «Укренерго» щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 56 745 789,92 грн підлягають задоволенню, оскаржувані судові акти - скасуванню з ухвалення нового рішення у справі про задоволення позову про стягнення 56 745 789,92 грн інфляційних втрат.
Верховний Суд, скасовуючи рішення місцевого суду та постанову апеляційного господарського суду, та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 56 745 789,92 грн, керуючись частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України також здійснює розподіл судових витрат у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи ПрАТ «НЕК «Укренерго» про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Частинами першою, третьою, четвертою статті 311 ГПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З урахуванням викладеного вище, вимоги ПрАТ «НЕК «Укренерго» щодо стягнення 56 745 789,92 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню, оскаржувані судові акти - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову щодо стягнення інфляційних втрат у повному обсязі.
Судові витрати
У зв'язку з тим, що касаційна інстанція ухвалює нове рішення у справі, Суд покладає на відповідача витрати позивача зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви у сумі 858 624,48 грн, зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у сумі 48 742,10 грн, а також зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги у сумі 46 682,95 грн.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі № 910/5349/22 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення. Позовні вимоги задовольнити.
4. Стягнути з державного підприємства «Гарантований покупець» на користь приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 56 745 789,92 грн інфляційних втрат.
5. Стягнути з державного підприємства «Гарантований покупець» на користь приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 858 624,48 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 48 742,10 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги та 46 682,95 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги.
6. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя А. Ємець
Суддя Т. Жайворонок