Березівський районний суд Одеської області
08.07.2024
Справа № 508/249/24
Провадження № 2/494/406/24
08.07.2024 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
судді - Римаря І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Козубенко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №508/249/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності., -
У провадженні Миколаївського районного суду Одеської області перебувала на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.
Ухвалою судді Миколаївського районного суду Одеської області від 23.04.2024 року вказана справа передана до Березівського районного суду Одеської області за територіальною підсудністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2024 року дану цивільну справу передано судді Римар І.А.
Ухвалою суду від 24.05.2024 року справу прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
У своїй заяві позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . 18.04.2008 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті матері на частину житлового будинку по АДРЕСА_1 . Іншу частину спадкового майна успадкував чоловік матері ОСОБА_4 , після смерті якого спадщину прийняв син ОСОБА_2 . Син померлого вищевказаним будинком не користується, тому погодився продати позивачу. 20.12.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у присутності свідків, укладено договір купіві-продажу частини житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , в той же день позивач передала йому грошові кошти за будинок, а він їй ключі від будинку, що свідчило про виконання умов договору. Вказаний договір сторони нотаріально не посвідчували, так як відповідач не зміг прибути до нотаріуса, а пізніше відмовився з'явитися до нотаріуса. У зв'язку з вищевикладеним, на підставі ст.220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач звернулась до суду з цим позовом та просить задовольнити його, визнавши дійсним договір купівлі-продажу частини житлового будинку, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати право власності на вищезазначений житловий будинок.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 11.08.2024 року.
В судове засідання 08.07.2024 року позивач не з'явилась, однак 07.06.2024 року від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, на позовних вимогах наполягає (а.с.70).
Відповідач у судове засідання 08.07.2024 року не з'явився, 20.06.2024 року подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги визнає повністю (а.с.72). За приписами ч. 2 ст. 247 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК України) у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Суд вважає зазначити, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.
Частиною 2 та 3 статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши і проаналізувавши докази, врахувавши заяви позивача та відповідача про розгляд справи без їхньої участі, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, зокрема з договорів та інших правочинів.
Позивачем заявлені позовні вимоги щодо визнання договору купівлі-продажу дійсним та як наслідок визнання за нею права власності на спірне майно.
ОСОБА_1 на підтвердження заявлених вимог надано суду договір купівлі-продажу від 20 грудня 2009 року написаний позивачем та підписаний відповідачем, в якому в тому числі зазначено, що договір в подальшому буде посвідчений у нотаріуса (а.с.17-18). Також надано розписку від 20.12.2009 року згідно з яких ОСОБА_2 отримав грошові кошти від ОСОБА_1 в сумі 36750.00 грн. за частину житлового будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19).
Як зазначено позивачем у позові та вбачається з матеріалів справи, даний договір нотаріально не посвідчений. При цьому, у позові позивач посилається на вимоги ч.2 ст.220 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Відповідно до ч.1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Власник нерухомого майна має право встановити (скасувати) вимогу нотаріального посвідчення договору (внесення змін до договору), предметом якого є таке майно чи його частина, крім випадків, якщо відповідно до закону такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на нерухоме майно та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до ч.3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідно до ч.1ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Відповідно до ч.2 даної статті якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
В той же час, відповідно до роз'яснень, даних в пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
Згідно ст. 638 ЦК України, істотною умовою будь-якого договору є предмет договору.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Укладений між сторонами договір містить всі суттєві умови: предмет договору, ціна продажу, умови оплати, перехід права власності, відповідальність сторін, тощо.
Отже, при вирішенні справи про визнання дійсним договору купівлі-продажу для суду має першочергове значення з'ясування питання, чи була наявна між сторонами домовленість щодо всіх істотних умов договору. При цьому, допустимими доказами такої домовленості можуть бути лише письмові докази, якими відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Тобто для визнання договору дійсним у судовому порядку є недостатнім надання позивачем пояснень з приводу домовленості щодо всіх істотних умов договору, а відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України такі обставини мають бути підтверджені письмовими доказами, в тому числі щодо відмови сторін від нотаріального посвідчення укладеного договору. До того ж необхідним є встановлення обставин дотримання сторонами вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачених чч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, оскільки їх недотримання визначено ст. 215 цього Кодексу в якості підстав недійсності правочину.
Наданий суду договір купівлі-продажу та розписка від 20.12.2009 року не містять будь-яких умов купівлі-продажу будинку, а сам текст містить лише інформацію, про те , що ОСОБА_2 передає за грошову суму у власність ОСОБА_1 частини житлового будинку, при цьому вказуючи у самому договорі «… Договір в подальшому буде посвідчено у нотаріуса.». Вказаний договір підписаний, проте умов щодо нотаріального посвідчення договору не виконана.
Також суд зазначає, що позивачка звертаючись з позовом по визнання права власності на будинок не зазначила правового статусу земельної ділянки, на якій розташований даний об'єкт нерухомого майна.
Крім того, однією з умов визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину. Однак, ОСОБА_1 не надала суду доказів, які б підтверджували ухилення ОСОБА_2 від нотаріального посвідчення спірного договору купівлі-продажу.
Оскільки сторонами при укладенні договору купівлі-продажу будинку не додержано вимоги закону про нотаріальне посвідчення, та позивачем не надано належних доказів ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв'язку, суд дохоить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, не доведеністю їх належними і допустимими доказами, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.4, 10-13, 76-83, 141,200, 223, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст. 220, 640, 655, 657 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ).
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11.07.2024 року.
Суддя І.А. Римар