Справа№751/3889/24
Провадження №2-а/751/103/24
08 липня 2024 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
у складі: головуючого-судді Деркача О.Г.,
секретаря судового засідання Курач В.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: інспектор УПП в Чернігівській області ДПП старший лейтенант поліції Шклярук Андрія Васильович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,
29.04.2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бондар Я.О. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: інспектор УПП в Чернігівській області ДПП старший лейтенант поліції Шклярук А.В. про скасування постанови серії БАД №528990 від 19.04.2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ст. 127-3 КУпАП, та закриття провадження у справі.
Позов обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 , є викладачем ТОВ «Чернігівський обласний навчально курсовий комбінат», 19.04.2024 року проводив навчання з водіння на автомобілі Ford B-Max, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Малиновськго, 57 в місті Чернігові був зупинений інспектором Управління патрульної поліції в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Шкляруком А.В., відносно позивача була винесена постанова серії БАД №528990 про накладення адміністративного стягнення за порушення п. 24.8 ПДР України, а саме: відсутність дзеркала або дзеркал заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв, що передбачено ст.127-3 КУпАП та накладено штраф у розмірі 8 500,00 грн.
Зазначає, що позивач із даною постановою не погоджується, оскільки він не є суб'єктом вчинення правопорушення передбаченого ст.127-3 КУпАП, працівниками поліції порушено норми ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» та ст.280 КУпАП, згідно яких не в повній мірі з'ясовано обставини справи, вважає постанову незаконною, винесеною з порушенням чинного законодавства України, без дослідження фактичних обставин справи.
Вказує, що на момент зупинки транспортного засобу працівниками поліції не зафіксовано факт вчинення водієм транспортного засобу та позивачем порушень ПДР, огляд транспортного засобу проводився з порушенням вимог процесуального законодавства, без участі понятих. Стверджує, що на момент зупинки транспортного засобу автомобіль був обладнаний штатними дзеркалами заднього виду, які містять в своїй комплектації додаткові панорамні дзеркала, за допомогою яких інструктор з водіння має додаткові кути огляду під час проведення навчання, позивачем було повідомлено працівника поліції, що дзеркало заднього вигляду, що знаходиться в автомобілі, зазнало пошкодження внаслідок експлуатації, але має в наявності нове дзеркало, яке не встиг встановити та надав його для огляду. Однак, поліцейським даний факт не було взято до уваги та винесено оскаржувану постанову.
Крім того в постанові не зазначено частина ст.127-3 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.
Вважає постанову інспектора УПП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Шклярука А.В., серії БАД №528990 від 19.04.2024 року, відносно позивача за ст. 127-3 КУпАП протиправною, необґрунтованою та винесеною з порушенням вимог чинного законодавства.
Ухвалою судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03.05.2024 року, прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
20.05.2024 року на адресу суду від представника відповідача (за довіреністю) - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Прищепи Ю.О., надійшов відзив на позов (з додатками), в якому остання заперечує проти позову і просить відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві. Зазначає, що 19.04.2024 року о 14 год. 31 хв. в місті Чернігів по вул. Малиновського, 57, інструктор-водій ОСОБА_1 проводив навчання з практичної підготовки водіїв, транспортний засіб Ford B-Max, д.н.з. НОМЕР_1 використовується для навчання, та під час навчання у якого було відсутнє дзеркало або дзеркала заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв, чим порушив вимоги п.24.8 ПДР України та Наказ МВС №954 від 24.11.2023 року (ч.4 п.1 р.4).
Зазначає, що ОСОБА_1 є викладачем ТОВ «Чернігівський обласний навчально курсовий комбінат», що підтверджується копією Наказу №32-к від 30.08.2019 року, який надано до позовної заяви, а тому є суб'єктом адміністративного правопорушення передбаченого ст.127-3 КУпАП, як спеціаліст з підготовки водіїв.
ОСОБА_2 є уповноваженим поліцейським підрозділу патрульної поліції національної поліції, проходить службу на посаді інспектора відділу безпеки дорожнього руху УПП в Чернігівській області ДПП, має звання старший лейтенант поліції, а отже у відповідності до ст.222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема за ст.127-3 КУпАП. Події, які відбулися 19.04.2024 року були зафіксовані на відео з нагрудного реєстратора інспектора і тому, оскаржувана постанова була винесена на підставі інформації отриманої з відеозапису портативного відеореєстратора поліцейського (№470683, Xiaomi 70 mai), що дозволено ст.40 Закону України «Про Національну поліцію».
Вважає, що винесена інспектором поліції постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №528990, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 127-3 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500 грн., в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. Таким чином, поліцейський здійснюючи розгляд адміністративної справи відносно позивача, діяв у межах своїх повноважень, керуючись нормами чинного законодавства, а тому оскаржувана постанова відповідає встановленій формі.
23.05.2024 року через систему «Електронний кабінет» до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бондар Я.О. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відзив на позовну заяву є не обгрунтованим, поданим з пропущеним процесуальним строком, заперечує проти долучення його до матеріалів справи. Зазначає, що згідно наданих працівниками поліції відеоматеріалів, зафіксовано факт зупинки транспортного засобу на вимогу працівника поліції, для перевірки документів, при цьому жодних порушень на момент зупинки автомобіля не відображено, що є порушенням ст.35 Закону України «Про Національну поліцію». Позивачем надані пояснення та встановлено нове дзеркало. На момент складання оскаржуваної постанови позивачем усунуто наявні ознаки адміністративного проступку, але всупереч встановлених вимог ст.22 КУпАП інспектором було складено оскаржувану постанову. Наполягає, що позивач не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.127-3 КУпАП, оскільки суб'єктами відповідальності за даною статтею виступають виключно посадові особи закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів або фізичні особи-підприємці, що проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів. На момент складання оскаржуваної постанови працівниками поліції не з'ясовано статусу позивача, як посадової особи закладу, що проводить дану діяльність. Просить скасувати постанову серії БАД №528990 від 19.04.2024 року.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, встановив наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Україна проголошена демократичною, правовою державою, в якій права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 1, ч. 2 ст. 3 Конституції України).
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади повинні здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6 Конституції України).
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Судом встановлено, що 19.04.2024 року, інспектором Управління патрульної поліції в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Шкляруком А.В., винесено постанову серії БАД №528990 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі якою, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 127-3 КУпАП, і застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 грн. (а.с. 10)
З оскаржуваної постанови вбачається, що підставою її винесення стало те, що 19.04.2024 року о 14 год. 31 хв. в місті Чернігів по вул. Малиновського, 57, інструктор-водій ОСОБА_1 проводив навчання з практичної підготовки водіїв, транспортний засіб Ford B-Max, д.н.з. НОМЕР_1 , використовується для навчання, та під час навчання у якого було відсутнє дзеркало або дзеркала заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв, чим порушив вимоги п.24.8 ПДР України та наказ МВС від 24.11.2023 року (ч.4 п.1 р.4).
Згідно з ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
В силу положень статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частинами 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд, яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених ч.ч.1, 2 цієї статті, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом №1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію (далі - Інструкція).
Пунктом 2 Розділу III Інструкції визначено, що постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтею 127-3 КУпАП, поліцейськими підрозділу Департаменту патрульної поліції, Департаменту внутрішньої безпеки, за місцем вчинення адміністративного правопорушення.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі - ПДР).
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Судом встановлено, що підставою винесення оскаржуваної постанови є те, що у транспортного засобу який використовується позивачем для навчання, було відсутнє дзеркало або дзеркала заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв, чим порушено вимоги п.24.8 ПДР України та Наказ МВС від 24.11.2023 року (ч.4 п.1 р.4).
Згідно п. 24.8 транспортні засоби (за винятком мотоциклів, мопедів та квадроциклів), на яких проводиться навчання, повинні мати розпізнавальні знаки «Навчальний транспортний засіб» відповідно до вимог підпункту «к» пункту 30.3 цих Правил. Транспортні засоби (за винятком автобусів), які використовуються для навчання, також повинні бути обладнані додатковими педалями зчеплення (у разі коли конструкція транспортного засобу передбачає педаль зчеплення), акселератора (у разі коли конструкція транспортного засобу допускає можливість обладнання такою педаллю) і гальмування, дзеркалом або дзеркалами заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв.
Статтею 127-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами-підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а саме: здійснення підготовки, перепідготовки водіїв транспортних засобів, особою, яка не має чинного документа спеціаліста з підготовки водіїв транспортних засобів; допуск осіб, які не склали теоретичний іспит, до практичної підготовки водіїв; проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху, або особою, яка позбавлена права керувати транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятисот до вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, суб'єктами відповідальності за ст.127-3 КУпАП виступають виключно посадові особи закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів або фізичні особи-підприємці, що проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову (ч.2 ст.77 КАС України).
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі№536/583/17).
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішення суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід також відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності із ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Юридичний склад адміністративного правопорушення передбачено нормами права сукупність ознак (елементів), за наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Таку сукупність ознак формують чотири складових елементи: об'єкт, об'єктивна сторона (характеризують зовнішню сторону правопорушення); суб'єкт та суб'єктивна сторона (характеризують внутрішню сторону правопорушення).
Отже, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності виключно за умови встановлення складу адміністративного правопорушення.
Як зазначалося раніше, суб'єктами відповідальності за ст.127-3 КУпАП виступають виключно посадові особи закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів або фізичні особи-підприємці, що проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.
Посадовими (службовими) особами вважаються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи аміністративно-господарських функцій.
Посадова особа наділена певним обсягом повноважень і в їх межах має право вчиняти дії, що породжують, змінюють або припиняють конкретні правовідносини.
Проте, позивач є викладачем ТОВ «Чернігівський обласний навчально курсовий комбінат», що підтверджується копією Наказу №32-к від 30.08.2019 року (а.с.13), та має атестати спеціаліста серії НОМЕР_2 , серії АА №021648, від 01.06.2020 року, за напрямами підготовки водіїв: Правила дорожнього руху, основи безпеки руху, будова та експлуатація ТЗ, практичне керування транспортним засобом. (а.с.12)
Отже, позивач не є посадовою особою ТОВ «Чернігівський обласний навчально курсовий комбінат» і відповідно не є суб'єктом адміністративного правопорушення передбаченого ст.127-3 КУпАП.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження, з'ясування статусу позивача, як посадової особи закладу, що проводить підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, яка є суб'єктом відповідальності за ст.127-3 КУпАП.
Під час розгляду справи суд враховує, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 08.07.2020 (справа № 463/1352/16-а).
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Відповідно зі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає, зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
За таких обставин, суд доходить висновку про необхідність скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД №528990 від 19.04.2024 року, відносно ОСОБА_1 , за ст. 127-3 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
А тому, понесені позивачем судові витрати (а.с.19), підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 241-246, 286 КАС України, ст. ст. 283-284, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: інспектор УПП в Чернігівській області ДПП старший лейтенант поліції Шклярук Андрія Васильович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №528990 від 19.04.2024 року про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 127-3 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 , судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідачі: інспектор УПП в Чернігівській області ДПП старший лейтенант поліції Шклярук Андрій Васильович (місцезнаходження: вул. Громадянська, буд.66 м. Чернігів, 14037);
Департамент патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд.3 м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646)
Повний текст рішення складено 08.07.2024 року.
Суддя О.Г. Деркач