Справа №751/1840/24
Провадження №2/751/844/24
17 червня 2024 року місто Чернігів
в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.
при секретарі Курач В.С.,
за участю: представників позивача - адвокатів Кучеренко О.В., Войченка С.В.; представник відповідача Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - Стаценка О.О.; представника відповідача - Чернігівської обласної прокуратури - Бабича Є.А.; представника третьої особи - Мойсеєнко Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Чернігівської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування, прокуратури,
встановив:
26.02.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Новозаводського районного суду міста Чернігова з позовом до ГУНП в Чернігівській області, Чернігівської обласної прокуратури, в якому просить стягнути з Державного бюджету України на її користь грошові кошти в розмірі 500 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю ГУНП в Чернігівській області та 500 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю Чернігівської обласної прокуратури.
Вимоги обґрунтовує тим, що 09.12.2014 року близько 08 години 15 хвилин відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Volkswagen Transporter-B», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та «Peugeot Partner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , в якому вона перебувала в якості пасажира. Внаслідок ДТП вона та водій ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості. За даним фактом слідчим Бобровицького ВП ГУНП в Чернігівській області 10.12.2014 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270080000412 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. 09.06.2015 року, на підставі ст.55 КПК України нею було подано заяву про залучення її до кримінального провадження як потерпілої, на підставі якої, цього ж дня вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого. Посилається, що 21.04.2016 року було проведено слідчий експеримент та відповідно складено протокол слідчим СВ Бобровицького відділення поліції Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, який фактично підтверджував вину ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, проте слідчий продовжував здійснювати досудове розслідування, затягуючи строки досудового розслідування. На підставі постанови слідчого ОСОБА_4 від 14.06.2026 року була проведена судова автотехнічна експертиза, висновок якої від 21.07.2016 року за №306, вчергове підтвердив наявність вини ОСОБА_2 . 12.09.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. 01.12.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри. 13.01.2017 року складено та підписано обвинувальний акт, який 18.01.2017 року отримано Бобровицьким районним судом Чернігівської області. Таким чином, строк досудового розслідування нетяжкого злочину складав 2 роки 1 місяць 9 днів, що є невиправдано тривалим строком для розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Оскільки злочин було вчинено 09.12.2014 року, а обвинувальний акт судом було отримано 18.01.2017 року, то суду лишалося всього 10 місяців 21 день, щоб розглянути це провадження. Така бездіяльність Чернігівської обласної прокуратури та ГУНП в Чернігівській області призвела до того, що судом ухвалою від 25.07.2023 року закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 у зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а її цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду. Таким чином, у зв'язку з невиправданим довготривалим досудовим розслідуванням, їй було завдано моральних та фізичних страждань, які спричинили негативні зміни в її житті: негативні переживання та спогади. Насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, важкість виконання повсякденних обов'язків, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дватівливість, реакція замикання, побоювання майбутнього стану здоров'я. Позивач вважає, що розмір відшкодування заподіяної їй моральної шкоди повинен становити 1000000,00 грн.
Ухвалою судді від 01.03.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
22.03.2024 року від представника відповідача Чернігівської обласної прокуратури через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву (з додатками), відповідно до якого просять у задоволенні позову відмовити з огляду на відсутність у матеріалах справи належних доказів незаконності рішень, дій чи бездіяльності органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування, прокуратури, недоведеність факту заподіяння шкоди позивачу та причинного зв'язку між ними, необґрунтованість розміру моральної шкоди та підстав для її стягнення. (т. 1 а.с. 206-224)
01.04.2024 року представником Державної казначейської служби України через систему «Електронний суд» подані письмові пояснення (з додатками), в яких просять відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 . Посилаються на те, що держава відповідає по зобов'язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов'язаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа, відповідає за своїми зобов'язаннями коштами, які є в її розпорядженні. Дії Казначейства відносно позивача незаконними не визнано. Також відсутнє судове рішення щодо визнання незаконними дій правоохоронних органів. Доводи позивача щодо спричинення їй тривалих моральних страждань жодним чином не доведені, не надано належних доказів на підтвердження обсягу і характеру моральних страждань та доказів причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідачів та шкодою, на яку посилається позивач (т.1 а.с. 228-236).
15.04.2024 року від представника відповідача ГУНП в Чернігівській області на адресу суду надійшов відзив (з додатками), згідно якого просять відмовити у задоволенні позову повністю. Вважають, що в даному випадку не встановлено жодної, передбаченої ст. 1 та ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» з підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу і підстав для виникнення права на таке відшкодування. В матеріалах справи відсутні ухвали слідчих суддів про визнання протиправною бездіяльність слідчих. Враховуючи, що у провадженні велика кількість свідків, необхідність проведення їх допитів, а також проведення судово-товарознавчої експертизи, двох судово-медичних експертиз, великої кількості запитів, клопотань, проведення слідчого експерименту, вважають, що принцип розумності строків досудового розслідування слідчими, дізнавачами ГУНП в Чернігівській області не порушено. Позивач не надала жодного доказу самого факту спричинення їй слідчими ГУНП в Чернігівській області моральних, фізичних страждань. Не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями посадових осіб органів досудового розслідування та моральною шкодою, завданою позивачу, а також жодного документального або логічного обґрунтування розміру заподіяної на її думку моральної шкоди (т. 2 а.с. 4-17).
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити, в обґрунтування заявлених позовних вимог посилались на обставини, викладені у позовній заяві та наданих до суду доказах.
Представники відповідачів у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у наданих відзивах.
Представник третьої особи у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у письмових поясненнях.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані у справі докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.12.2014 року слідчим Бобровицького РВ УМВС України в Чернігівській Бандура В.О. за матеріалами, що надійшли від правоохоронних органів 09.12.2014 року, внесено відомості до ЄРДР за № 12014270080000412 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, фабула: «09.12.2014 року до чергової частини Бобровицького РВ УМВС України в Чернігівській області надійшло повідомлення від інспектора ВДАІ Бобровицького РВ УМВС України в Чернігівській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_5 про те, що 09.12.2014 року близько 11 години на 74 км автодороги «Київ-Суми-Юнаківка» трапилась дорожньо-транспортна пригода. В ході якої автомобіль «Volkswagen Transporter-B», реєстраційний номер НОМЕР_1 , керований ОСОБА_2 , рухаючись зі сторони м. Києва у напрямку м.Суми, виїхав на зустрічну смугу, де вчинив зіткнення з автомобілем «Peugeot Partner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , керований ОСОБА_3 , який перевозив пасажира ОСОБА_1 . У результаті ДТП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження та були доставлені до Бобровицької ЦРЛ. (ЄО 1987 від 09.12.2014) (т.1 а.с. 29).
10.12.2014 прокурору Бобровицького району ОСОБА_6 повідомлено про початок досудового розслідування (т.1 а.с. 30).
Згідно висновку експерта №21 від 03.04.2015 року у громадянки ОСОБА_1 , 1961 року народження мають місце тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому с/з правої ключиці із зміщенням уламків, забою грудної клітки, компресійного перелому тіла L1 хребця, які виникли від дії тупих предметів по механізму удару в тому числі удару об елементи салону автомобіля в момент ДТП в строк та за обставин, що викладені в описовій частині «09.12.2014 року між 08 год. та 09 год. ОСОБА_2 керувала автомобілем «Volkswagen Transporter-B», що належить СФГ «Нива» рухалась на 74 км. Автодороги Київ-Суми-Юнакіїіка в напрямку міста Суми, виїхала на зустрічну смугу, де керований нею автомобіль зіткнувся з автомобілем «Peugeot Partner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 , керованому останнім, який перевозив пасажира ОСОБА_1 , та рухаючись у напрямку керованому Виноград-Стрельніковою О.Г.» та відносяться до категорії середнього ступеню тілесних ушкоджень, як викликавши розлад здоров'я понад 21 день за ознакою розладу здоров'я. (т.1 а.с.34-36)
09.06.2015 року, керуючись ст. 55 КПК України, ОСОБА_1 подала заяву слідчому СВ Бобровицького РВ УМВС України в Чернігівській області Лупині В.І. про залучення до провадження як потерпілого, на підставі якої отримала пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого та проведено її допит як потерпілого. (т.1 а.с.37, 38-39, 40-42).
21.04.2016 року слідчим СВ Бобровицького РВ УМВС України в Чернігівській області Лупиною В.І. проведено слідчий експеримент, та відповідно складено протокол проведення слідчого експерименту і план-схему. (т.1 а.с.43-47, 48-58)
21.07.2016 року проведено судову автотехнічну екпертизу, висновком експерта якої №306 встановлено, що: в умовах місця події вказаними в постанові водій автомобіля Фольксваген Виноград- ОСОБА_7 повинна була діяти в відповідності до технічних вимог п.12.1, п.13.3, п.10.1 ПДРУ; в умовах місця події вказаними в постанові водій автомобіля Пежо ОСОБА_3 повинен був діяти в відповідності до технічних вимог п.12.1, п.13.3, п.12.3 (з урахуванням визначення терміну «небезпека для руху» п.1.10 ПДРУ) ПДРУ; в умовах місця події вказаними в постанові, дії водія автомобіля автомобіля Фольксваген Виноград- ОСОБА_7 , в яких вбачається невідповідність технічним вимогам п.12.1, п.13.3, пю10.1 ПДРУ, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв'язку з виникненням події даної ДТП; в умовах місця події вказаними в постанові, дії водія автомобіля Пежо ОСОБА_3 , з технічної точки зору, не перебувають в причинному зв'язку з виникненням події даної ДТП. (т.1 а.с.59-69)
07.11.2015 року постановою заступника прокурора Чернігівської області здійснення подальшого досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України у кримінальному провадженні № 12014270080000412 від 10.12.2014 доручено слідчому відділенню Бобровицького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області (т.1 а.с. 32-33).
15.03.2016 року адвокатом Дульським О.Л. в інтересах ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України направлено скаргу № 227 на бездіяльність слідчого Бобровицького ВП ГУНП в Чернігівській області Лупини В.І. у кримінальному провадженні № 12014270080000412 від 10.12.2014, з вимогою вжити заходів щодо забезпечення розумності строків досудового розслідування та здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, а також щодо припинення бездіяльності слідчого Бобровицького ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_8 у вигляді не вчинення необхідних процесуальних дій, що призвело до порушення розумних строків досудового розслідування (т. 1 а.с. 98-101).
08.04.2016 року прокурором Бобровицького відділу Ніжинської місцевої прокуратури надано відповідь, що за результатами вивчення вказаного кримінального провадження, 23.03.2016 року слідчому в порядку ст. 36 КПК України надано письмову вказівку про проведення слідчих (розшукових) дій, яка перебуває на виконанні (т.1 а.с. 104).
15.03.2016 року адвокатом Дульським О.Л. в інтересах ОСОБА_3 прокурору Бобровицького відділу Ніжинської місцевої прокуратури направлено скаргу № 228 на бездіяльність слідчого Бобровицького ВП ГУНП в Чернігівській області Лупини В.І. у кримінальному провадженні № 12014270080000412 від 10.12.2014, з вимогою надати слідчому Бобровицького ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_8 письмову вказівку здійснити повідомлення про підозру ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, а також надати слідчому Бобровицького ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_8 письмову вказівку припинити бездіяльність у вигляді невчинення необхідних процесуальних дій, що призвело до порушення розумних строків досудового розслідування. (т. 1 а.с. 105-108).
24.03.2016 року прокурором Бобровицького відділу Ніжинської місцевої прокуратури надано відповідь, що за результатами вивчення вказаного кримінального провадження, 23.03.2016 слідчому в порядку ст. 36 КПК України надано письмову вказівку про проведення слідчих (розшукових) дій, яка перебуває на виконанні (т.1 а.с. 109).
15.03.2016 року адвокатом Дульським О.Л. в інтересах ОСОБА_3 до прокуратури Чернігівської області направлено скаргу № 237 на бездіяльність слідчого Бобровицького ВП ГУНП в Чернігівській області Лупини В.І. у кримінальному провадженні № 12014270080000412 від 10.12.2014, де просив надати процесуальному керівнику в кримінальному провадженні письмову вказівку здійснити всі необхідні заходи для припинення бездіяльності слідчого Бобровицького ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_8 та відповідні заходи спрямовані на повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а також надати слідчому Бобровицького ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_8 письмову вказівку припинити бездіяльність у вигляді невчинення необхідних процесуальних дій, що призвело до порушення розумних строків досудового розслідування (т. 1 а.с. 110-113).
14.07.2016 року прокурором Бобровицького відділу Ніжинської місцевої прокуратури надано відповідь, що у кримінальному провадженні призначена судово-автотехнічна експертиза, проведення якої доручено експертам Чернігівського НДЕКЦ. Питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого розглядається ГУНП в Чернігівській області (т.1 а.с. 115).
15.03.2016 року адвокатом Дульським О.Л. в інтересах ОСОБА_3 до т.в.о. начальника ГУНП в Чернігівській області направлено скаргу № 239 на бездіяльність слідчого Бобровицького ВП ГУНП в Чернігівській області Лупини В.І. у кримінальному провадженні №12014270080000412 від 10.12.2014, де просив вжити заходів забезпечення розумності строків досудового розслідування та здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у кримінальному провадженні № 12014270080000412 від 10.12.2014, а також вжити заходів щодо припинення бездіяльності слідчого Бобровицького ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_8 у вигляді невчинення необхідних процесуальних дій, що призвело до порушення розумних строків досудового розслідування (т. 1 а.с. 116-119).
13.04.2016 заступником начальника ГУНП в Чернігівській області надано відповідь, що в ході досудового розслідування було проведено ряд слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, а саме встановлено та допитано в якості свідків осіб, які були очевидцями вказаної ДТП, проведено судово-медичні експертизи, судову транспортно-трасологічну експертизу, експертизи технічного стану транспортних засобів. Разом з цим, під час проведення службової перевірки СУ ГУНП в Чернігівській області встановлено недотримання слідчим СВ Бобровицького відділення поліції Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області Лупиною В.І. вимог КПК України щодо забезпечення повного, швидкого та неупередженого розслідування обставин вказаного злочину та розумних строків, останньому суворо вказано на виявлені порушення норм КПК України та попереджено про вжиття заходів до повного, швидкого і неупередженого розслідування. (т.1 а.с. 120-121).
15.03.2016 року та 18.03.2016 року адвокатом Дульським О.Л. в інтересах ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України та начальника Бобровицького ВП ГУНП України направлено скарги № 238, № 240 та № 246 на бездіяльність слідчого Бобровицького ВП ГУНП в Чернігівській області Лупини В.І. у кримінальному провадженні № 12014270080000412 від 10.12.2014, які залишились без відповіді (т.1 а.с. 122-125, 126, 127-130, 131, 132-133, 134).
05.07.2016 року адвокатом Дульським О.Л. в інтересах ОСОБА_3 заступнику начальника ГУНП в Чернігівській області направлено скаргу № 996 на бездіяльність слідчого Бобровицького ВП ГУНП в Чернігівській області Лупини В.І. у кримінальному провадженні №12014270080000412 від 10.12.2014 з вимогою вжити невідкладних заходів щодо відновлення досудового розслідування шляхом припинення протиправної бездіяльності слідчого Бобровицького ВП ГУНП в Чернігівській області Лупини В.І. (т. 1 а.с. 135-141).
09.08.2016 року т.в.о. начальника ГУНП в Чернігівській області надано відповідь, що в ході досудового розслідування було виконано додаткові слідчі (розшукові) дії, а саме проведено слідчий експеримент за участю потерпілих та свідка, слідчим призначено авто технічну експертизу щодо обставин та механізму ДТП, висновок якої отримано 04.08.2016. За результатами оперативної наради слідчого СВ Бобровицького відділення поліції Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області Лупину В.І. зобов'язано підготувати проект повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення та скерувати його до Бобровицького відділу Ніжинської місцевої прокуратури Чернігівської області для його погодження (т.1 а.с. 142-143).
05.07.2016 року адвокатом Дульським О.Л. в інтересах ОСОБА_3 прокурору Бобровицького відділу Ніжинської місцевої прокуратури направлено скаргу № 997 на бездіяльність слідчого Бобровицького ВП ГУНП в Чернігівській області Лупини В.І. у кримінальному провадженні № 12014270080000412 від 10.12.2014 з вимогою вжити невідкладних заходів щодо відновлення досудового розслідування шляхом припинення протиправної бездіяльності слідчого Бобровицького ВП ГУНП в Чернігівській області Лупини В.І. (т. 1 а.с. 144-150).
07.09.2016 року заступником керівника Ніжинської місцевої прокуратури надано відповідь, що у кримінальному провадженні має місце порушення розумних строків та слідчими Бобровицького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області вказано на необхідність проведення ряду слідчих (розшукових) дій спрямованих на розслідування кримінального правопорушення і з метою усунення недоліків, в тому числі про повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Також першому заступнику начальника ГУ начальнику слідчого управління ГУНП в Чернігівській області скеровано вимогу про проведення службового розслідування щодо порушення порядку зберігання речових доказів та про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника СВ Бобровицького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області Войтка Є.А., слідчого Бобровицького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області Лупину В.І. Процесуальним прокурором у кримінальному провадженні надані письмові вказівки для забезпечення повного та неупередженого досудового розслідування в стислі строки (т.1 а.с. 151).
05.07.2016 року адвокатом Дульським О.Л. в інтересах ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України направлено скаргу № 999 на бездіяльність слідчого Бобровицького ВП ГУНП в Чернігівській області Лупини В.І. у кримінальному провадженні № 12014270080000412 від 10.12.2014, з вимогою вжити невідкладних заходів щодо відновлення досудового розслідування шляхом припинення протиправної бездіяльності слідчого Бобровицького ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 152-158).
12.09.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (т. 1 а.с. 70-76).
23.09.2016 року прокурором Бобровицького відділу Ніжинської місцевої прокуратури надано відповідь, що 12.09.2016 слідчим за погодженням з прокурором ОСОБА_2 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. За результатами проведення запланованих слідчих (розшукових) та процесуальних дій буде прийнято рішення щодо закінчення досудового розслідування (т.1 а.с. 162).
11.11.2016 року постановою керівника Ніжинської місцевої прокуратури Чернігівської області продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014270080000412 від 10.12.2014 до 3 місяців, тобто до 12.12.2016 (т. 1 а.с. 77-78).
01.12.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (т.1 а.с. 80-85).
13.01.2017 року складено і затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12014270080000412 від 10.12.2014 відносно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (т. 1 а.с. 86-91).
18.01.2017 року обвинувальний акт отримано Бобровицьким районним судом Чернігівської області (т.1 а.с. 92).
Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 25.07.2023 року звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12014270080000412 від 10.12.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Цивільні позови ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до СФГ «Нива» ОСОБА_9 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - залишено без розгляду (т. 1 а.с. 94-97).
Таким чином, від початку досудового розслідування у кримінальному провадженні 10.12.2014 року і до закінчення судового розгляду зазначеної кримінальної справи 25.07.2023 пройшло 8 років 7 місяців 15 днів, та обвинувачена особа була звільнена від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків даності.
Частинами першою, другою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 10 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що стаття 2 Конвенції опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито у результаті застосування сили (рішення від 19 лютого 1998 року у справі "Кайя проти Туреччини" (Kaya v. Turkey), п. 86). Задля досягнення такої мети форми розслідування можуть бути різними в залежності від обставин, оскільки обов'язок його проведення не є обов'язком досягти результату, це обов'язок вжити заходів. Органи державної влади повинні були вжити всіх необхідних заходів для отримання доказів, які стосуються справи (рішення у справі "Гонгадзе проти України" (Gongadze v. Ukraine), заява № 34056/02, п. 176).
Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.
Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити "належний захист" (рішення від 27 вересня 1999 року у справі "Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства" (Smith and Grady v. The UK), заяви № 33985/96 і № 33986/96; рішення ЄСПЛ від 18 грудня 1996 року у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), заява № 21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв'язку з порушенням.
ЄСПЛ, оцінюючи ефективність різних національних засобів правового захисту у зв'язку з надмірною тривалістю провадження, розробив кілька критеріїв та принципів, які сформулював у своїх рішеннях. Так, ЄСПЛ вказав, що вирішальним питанням при оцінюванні ефективності засобу правового захисту у випадку скарги щодо тривалості провадження є те, чи може заявник подати цю скаргу до національних судів з вимогою конкретного відшкодування; іншими словами, чи існує будь-який засіб, який міг би вирішити його скаргу шляхом надання безпосереднього та швидкого відшкодування, а не просто опосередкованого захисту його прав, ґарантованих статтею 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі "Меріт проти України" (Merit v. Ukraine) від 30 березня 2004 року, заява № 66561/01). Cуд також постановив, що цей засіб вважатиметься "ефективним", якщо його можна використати, щоб прискорити постановлення рішення судом, який розглядає справу, або надати скаржникові належне відшкодування за зволікання і затримки, що вже відбулися (§ 78 того ж рішення).
Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов'язаних зі справою (рішення від 25 березня 1999 року у справі "Пелісьє і Сассі проти Франції" (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення від 27 червня 1997 року у справі "Філіс проти Греції" (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Загальні підстави покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду передбачені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Так, статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення обов'язку відшкодувати завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що наданими позивачем письмовими доказами, підтверджено бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури, внаслідок якої допущено затягування розслідування кримінального провадження та порушення вимог кримінального процесуального законодавства при його розслідуванні.
Надмірна тривалість кримінального провадження та, як наслідок, уникнення обвинуваченою особою кримінальної відповідальності, призвела до її моральних страждань, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; тривалим очікуванням результатів заявлених, іншою потерпілою особою ОСОБА_3 , неодноразових вимог до органів досудового розслідування та прокуратури виконати їх посадові обов'язки; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; перебуванні у напруженому психологічному стані та усвідомленням того, що винна особа уникла відповідальності.
Враховуючи характер і обсяг страждань, яких зазнала позивач, її можливості з приводу відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і саму можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі, суд вважає, що грошова сума, яка підлягає стягненню на користь позивача в якості відшкодування моральної шкоди, повинна становити 71 000,00 грн, що відповідатиме вимогам розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 265/6121/18 зазначено, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
Відповідно до ст. 2 ЦК України учасником спірних відносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі ст. 1174, ч. 6 ст. 1176 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів з державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин.
За змістом ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законом.
Згідно з п. 4 Положення про Державну казначейську службу, затвердженого Указом Президента від 13.04.2011 № 40/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. В межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, а кошти на відшкодування шкоди підлягають стягненню з Державного бюджету України. Відповідно немає необхідності зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення та за своєю суттю є регламентацією способу і порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не в резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 провадження № 12-110гс18)).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки згідно з п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» за подачу позовів даної категорії судовий збір не справляється, а тому судові витрати слід віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, ст.ст. 3, 19, 55, 56 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 1167, 1174, 1176 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 258, 259, 263, 265, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Чернігівської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування, прокуратури, - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , 71 000 (сімдесят одну тисячу) гривень 00 копійок у рахунок відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Чернігівської апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, протягом того ж строку з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Відповідачі:
Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, буд. 74, код ЄДРПОУ 40108651);
Чернігівська обласна прокуратура (місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, буд. 9, код ЄДРПОУ 02910114).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Державна казначейська служба України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 60, код ЄДРПОУ 37567646).
Повний текст рішення буде виготовлений 27.06.2024 року.
Головуючий - суддя О. Г. Деркач