Дата документу 17.06.2024
Справа № 334/3802/24
Провадження № 2/334/1979/24
17 червня 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Ісакова Д.О.,
за участі секретаря - Прийменко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів,
08 травня 2024 до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надішла позовна заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Біленко Олексія Валерійовича до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 45992,54 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наприкінці 2020 позивачу стало відомо, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича перебуває виконавче провадження №63330735 від 19.10.2020 з примусового виконання виконавчого напису №30415 вчиненого 08.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною про стягнення з позивача на користь АТ «Альфа-Банк», змінено назву на АТ «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором №500622198 від 05.10.2017 у розмірі 100878,11 гривень.
Вважає, що спірний виконавчий напис нотаріуса вчинений з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України за відсутності підстав рахувати заборгованість перед відповідачем, оскільки виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчений, документи на час вчинення виконавчого напису не свідчили про безспірність заборгованості за кредитним договором, а відтак на документі, який не передбачений переліком № 1172.
Враховуючи, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса має бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, вбачається, що правові підстви набуття відповідачем грошових коштів у розмірі 45992,53 гривень є безпідставними, а тому такі кошти підлягають стягненню на користь позивача.
Просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та стягнути на його користь безпідставно набуті кошти у розмірі 45992,53 гривень, та судові витрати.
10.05.2024 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
10.05.2024 ухвалою судді зупинено стягнення за виконавчим провадженням №63330735 відкритим 19 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Дмитром Юрійовичем на підставі виконавчого напису зареєстрованого за реєстраційним №30415 від 08 вересня 2020, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Сергіївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа Банк», змінено назву на АТ «Сенс Банк» на суму заборгованості за кредитним договором №500622198 від 05 жовтня 2017 у розмірі 100878,11 гривень, до набрання рішенням законної сили.
17.06.2024 ухвалою судді відмовлено у задоволенні клопотання про за заміну сторони відповідача на його правонаступника.
Позивач та його представник - адвокат Біленко О.В. в судове засідання не з'явилися, від адвоката Біленко О.В. надійшло клопотання про розгляд справи без учаті позивача та його представника.
Представник відповідача АТ «Сенс Банк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Приватний нотаріус Хара Н.С. в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, пояснень на позов до суду не подала.
Приватний виконавець Проценко Д.Ю. в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, пояснень на позов до суду не подав.
Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Разом з тим законодавець визначив підсудність справ за вибором позивача, зокрема частина 12 статті 28 ЦПК України передбачає, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Згідно роз'яснень, викладених у п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01 березня 2013 року, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів не підсудності справи цьому суду.
За змістом наведеного можна дійти висновку, що, не виключаючи можливість звернення позивача до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), альтернативна підсудність встановлює можливість звертатися до іншого суду з відповідним позовом, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.
Таким чином, позови про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню можуть бути пред'явлені як за місцезнаходженням відповідача (юридичної особи), так і за місцем його виконання.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 08.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 був вчинений виконавчий напис №30415, яким останній пропонує звернути стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №500622198 від 05.10.2017, укладеним ним із АТ «Альфа-Банк» у розмірі 100228,11 гривень.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 10.10.2018 по 01.06.010.
Сума заборгованості складає 100228,11 гривень в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 26721,22 гривень; прострочена заборгованість за комісією та процентами - 42735,45 гривень; строкова заборгованість за сумою кредиту - 29011,18 гривень; строкова заборгованість за комісією та процентами - 1760,26 гривень.
За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату із стягувача в розмірі 650,00 гривень, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.
Загальна заборгованість боржника становить 100878,11 гривень.
Також судом встановлено та не оспорюється сторонами, що Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, змінило назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714.
19.10.2020 постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. відкрито виконавче провадження №63330735 за виконавчим написом №30415, виданим 08.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість у розмірі 100878,11 гривень.
21.10.2020 постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
22.11.2023 постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. накладено арешт на кошти боржника.
22.11.2023 постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувана раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувану можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувана до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, стате 50, 87, 88 Закону Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувана право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувана (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
За викладених обставин, у приватного нотаріуса не було правових підстав для посвідчення оскаржуваного мною виконавчого напису, оскільки надані відповідачем документи не підтверджують безспірність заявленої до стягнення суми боргу.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вказана правова позиція також викладена у Постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора - заставодержателя вважається безспірною.
Також, відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява (кредитний договір) позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
За таких обставин, оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням діючого законодавства, тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Велика Палата Верховного суду від 21.09.2021 року по справі № 910/10374/17 зробила правовий висновок про те, що кредитний договір, який не завірений нотаріально, не входить до переліку документів, по яким заборгованість може бути нарахована на підставі виконавчого напису нотаріуса. Вказане порушення є самостійною та достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, проаналізувавши у сукупності надані докази, суд вважає позовні вимоги до АТ «Сенс Банк» обґрунтованими та доведеними, належними та допустимим доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів за виконавчим написом, суд вказує на таке.
Згідно з листом приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. від 07.05.2024 №43726 в межах виконавчого провадження №63330735 стягнуто кошти у розмірі 45992,54 гривень, з яких: 486,00 гривень витрати ВП; 4137,04 гривень - основна винагорода приватного виконавця; 41369,50 гривень - сума боргу, перерахована стягучачу за виконавчим документом - АТ «Альфа-Банк», ЄДРПОУ 23494714.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Суд зауважує, що загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі № 6-100цс15.
Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Дана правова позиція висловлена в Постанові КЦС ВС від 06.10.2021 у справі № 623/363/20.
Оскільки судом встановлено, що виконавчий напис щодо стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договоромє таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для примусового стягнення спірних грошових коштів вважається такою, що відпала.
Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог і визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки заборгованість за спірним кредитним договором є не безспірна, відповідачем не доведено відповідність вчиненого виконавчого напису вимогам закону, у зв'язку із чим позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Матеріали справи містять докази понесення позивачем на правничу допомогу адвоката витрат в розмірі 5000,00 гривень.
Участь адвоката Біленко О.В., який представляє інтереси позивача у справі і факт надання правової допомоги підтверджено: копією угоди про надання правничої допомоги від 01.05.2024; копією ордера на надання правничої допомоги серія АР №1176118; копією додаткової угоди №б/н від 01.05.2024 до договору про надання професійної правничої допомоги №б/н від 01.05.2024; копією розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого вартість послуг становить 5000,00 гривень; копією акту №б/н здачі-приймання виконаних робіт за угодою про надання правничої допомоги №б/н від 01.05.2024; копією акту виконаних робіт №б/н від 01.05.2024, копією квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 01.05.2024 на суму 5000,00 гривень.
Відповідачем по справі не було надано суду жодних клопотань чи заперечень щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідно до частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, тому понесені позивачем витрати пов'язані з наданням правничої допомоги мають бути стягнуті з відповідача по справі.
За таких обставин, суд вважає необхідним стягнути з відповідача АТ «Сенс Банк» на користь позивача ОСОБА_1 - 5000,00 гривень за надану правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати у виді судового збору у розмірі 1816,80 гривень, з яких: за подання позову у розмірі 1211,20 гривень та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 605,60 гривень.
Відповідно до частини 7 статті 158 ЦПК України заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення за оскаржуваним виконавчим написом продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись статтями: 3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, -
позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №30415, вчинений 08.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк», назву змінено на Акціонерне товариство «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №500622198 від 05.10.2017 у розмірі 100878,11 гривень.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 41369 (сорок одна тисяча триста шістдесят дев'ять) гривень 50 копійок.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6816,80 гривень, які складаються з судового збору у розмірі 1816,80 гривень та витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 08.09.2020 реєстраційний №30415, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа Банк», змінено назву на АТ «Сенс Банк» за кредитним договором №500622198 від 05 жовтня 2017 у виконавчому провадження №63330735, втрачають свою дію після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Велика Васильківська, буд. 100.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, місцезнаходження: м.Київ, вулиця Січових Стрільців, буд. 37-41, оф. 215.
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович, адреса: м.Запоріжжя, бульвар Вінтера, буд. 26, офіс 1.2.
Суддя Ісаков Д.О.