Дата документу 04.07.2024
Справа № 334/3415/24
Провадження № 2/334/1859/24
04 липня 2024 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Добрєва М.В.,
за участю секретаря Зайцевої С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Д.Ю. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У квітні 2024 року позивач звернувся до Ленінського районного суду міста Запоріжжя з відповідним позовом.
В обґрунтування позову зазначив, що на виконанні у приватного виконавця Проценко Дмитра Юрійовича перебуває виконавче провадження № 63331292, відкрите на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. від 08.09.2020 року № 30852 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №500576463. Про наявність виконавчого провадження Позивачу стало відомо саме тоді, коли його банківська картка щодо отримання заробітної плати та інші рахунки були заблоковані, оскільки постановою виконавця на рахунки Позивача накладеного арешт.
Позивач вважає, що виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. від 08.09.2020 року № 30852 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № 500576463 від 21.12.2016 року, вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису.
В зв'язку з наведеним позивач просить визнати оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та просить суд покласти на Відповідача судові витрати та витрати щодо надання правової допомоги, які будуть підтверджені документально.
Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями норм законодавства, в зв'язку з чим він підлягає скасуванню, з тієї підстави, що на момент вчинення виконавчого напису законом не було передбачено права його вчиняти на кредитних договорах.
Зазначає, що вчиняючи спірний виконавчий напис, нотаріусом було порушено вимоги ЗУ «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом МЮ України 22.02.2012 року, №296/5, Постанову КМ України від 29.06.1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, не перевірено безспірність заборгованості, а виконавчий напис вчинено, на договорі, який не є оригіналом та не є нотаріально посвідченим.
З цих підстав просить суд визнати виконавчий напис № 30852 від 08.09.2020 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №500576463, таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на користь позивача витрати за надання правничої допомоги та судові витрати.
У судове засідання позивач не з'явився, представник позивача до суду подала заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила розглянути справу без участі позивача та представника.
Представник відповідача за викликом до суду не з'явився та не повідомив суду поважності причин такої неявки, хоча про день, час та місце слухання справи був повідомлений завчасно та належним чином. Листа про розгляд справи у його відсутність чи пояснень до суду не надходило.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. за викликом до суду не з'явилась та не повідомила суду поважності причин такої неявки, хоча про день, час та місце слухання справи була повідомлена завчасно та належним чином. Листа про розгляд справи у її відсутність чи пояснень до суду не надходило.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Д.Ю. за викликом до суду не з'явився та не повідомив суду поважності причин такої неявки, хоча про день, час та місце слухання справи був повідомлений завчасно та належним чином. Листа про розгляд справи у його відсутність чи пояснень до суду не надходило.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставин, на які посилалася позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, приходить до наступного.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко Д.Ю. перебуває виконавче провадження №63331292 щодо примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. №30852 від 08.09.2020 року на суму 44 500,42 гривень.
Підставою для відкриття ВП № 63331292 став виконавчий напис №30852 від 08.09.2020 року на суму 44 500,42 грн., який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 суму за Кредитним договором №500576463 від 21.12.2016 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк»» та ОСОБА_1 .
Стягнення заборгованості провадиться за період з 27.12.2017 року по 01.06.2020 року в розмірі: 44 500,42 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 21 739,58 грн., прострочена заборгованість за комісією та процентами становить 22 110,84 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 грн., строкова заборгованість за комісією становить 0,00 грн.
За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача, в розмірі 650,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.
Загальна сума, що підлягає стягненню - 44 500,42 грн.
Згідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 87 ЗУ «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст.88 цього Закону, нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно пункту 1.1. Глави 16, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Пунктом 1.2. Глави 16 передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до пункту 3.2 Глави 16, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в ЗУ «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати заборгованість, яка має бути безспірною.
Відповідно до вимог ст.88 ЗУ «Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого, що повністю узгоджується з правовими висновками, наведеними в постанові ВС від 10.10.2018 року в справі №61-10285св18.
Враховуючи наведене та приписи ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправомірності вимог стягувача.
В матеріалах справи відсутні докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, докази надіслання боржнику повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень, а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед юридичною компанією є безспірними.
Згідно правової позиції, наведеної в постанові ВС від 23.01.2018 у справі № 310/9293/15ц, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів, що повністю узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові ВС від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17.
Крім того, вказані висновки узгоджуються з правовими висновками ВП ВС, викладеними у постанові від 15.01.2020 року у справі № 305/2082/14-ц.
Згідно підпункту 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Отже, норми, які дозволяли вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладеним у простій письмовій формі станом на 08.09.2020 року були нечинні.
Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 року, у справі № 757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Як зазначалось вище, оскаржений виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом 08.09.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі N 826/20084/14.
Як вбачається з матеріалів справи, договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису не був посвідчений нотаріально, а тому суд вважає, що з врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи, наявні всі правові підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису та подання стягувачем неналежних документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Аналогічна правова позиція висловлена КЦС ВС у постанові від 15.04.2020 року в справі № 158/2157/17.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис, нотаріусом було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позовної заяви згідно з пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Тому у зв'язку із задоволенням позову судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір» станом на день звернення позивача до суду у розмірі 1 816 гривень 80 копійок.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач просив стягнути з відповідача витрати на надання правової допомоги у розмірі 3 000, 00 грн.
На підтвердження понесених витрат до суду надано договір про надання правової допомоги від 24 квітня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Левицькою Ю.В.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст.59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Поза як склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).
Проаналізувавши діюче законодавство щодо надання правничої допомоги, суд приходить до висновку, що сам договір про надання правничої допомоги, який надано позивачем на підтвердження понесених витрат, не може бути доказом таких витрат, а тому в цій частині позову слід відмовити.
Керуючись ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Д.Ю. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.
Визнати виконавчий напис №30852 від 08.09.2020 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» на користь держави судовий збір у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк, з дня проголошення рішення.
Суддя: Добрєв М. В.