11 липня 2024 року м. Чернівці
справа № 713/2062/13
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Перепелюк І. Б., Височанської Н.К., Половінкіної Н.Ю.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 вересня 2013 року в цивільній справі за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Чернівецької обласної дирекції АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості по кредитному договору
встановив :
28 червня 2024 року на адресу Чернівецького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 вересня 2013 року.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 01 липня 2024 року матеріали справи витребувані з суду першої інстанції, які надійшли на адресу суду апеляційної інстанції 05 липня 2024 року.
В апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 як на поважність причин пропуску строку посилається на те, що 15.04.2024 року під час розрахунку в магазині, платіжною карткою, вона отримала відмову в проведені трансакції. Після дзвінка на гарячу лінію банку їй було повідомлено, що органами виконавчої служби винесено постанову про арешт грошових коштів на рахунках в установах банків.
Зазначає, що вона не знала і не могла знати про винесене рішення, оскільки з серпня 2008 року виїхала з м. Путила Чернівецької області до с.Шпанів, Рівненської області, де з 11 серпня 2008 року зареєстрована за місцем проживання по даний час, а тому вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.
Вирішуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження
№ 61-37352сво18) вказано, що: «загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) зазначено, що: «відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (див. постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2020 року у справі № 296/3261/17 (провадження № 61-678св20) зазначено, що: «виходячи з аналізу частини другої статті 358 ЦПК України у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків передбачених пунктами 1-2 вказаної норми.
ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення. Сама по собі відсутність рішення суду від 06 лютого 2018 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень до жовтня 2019 року не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, та не було перешкодою для отримання відповідачем або його представником безпосередньо в суді інформації стан відомого їм судового провадження».
З журналу судового засідання від 19 вересня 2013року, та телефонограми секретаря судового засідання вбачається, що до початку судового засідання від ОСОБА_3 поступила телефонограма, про те що їй відомо про розгляд справи в суді, але вона виїхала на постійне місце проживання у Рівненську область, при цьому свою адресу не вказала. (а.с.62-63).
Як вбачається із матеріалів справи повний текст рішення суду складено 19 вересня 2013 року та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 12 листопада 2013 року.
20 вересня 2013 року на адресу відповідача ОСОБА_3 направлено копію рішення суду від 19 вересня 2013 року, відповідно до рекомендованого повідомлення 5920001041282 , повернулося із відміткою за відмовою адресата від одержання (а.с.739).
Апеляційна скарга подана до апеляційного суду 28 червня 2024 року, тобто за спливом одного року з дня складення повного тексту судового рішення, отже особа, яка подає скаргу має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків передбачених пунктами 1-2 частини 2 статті 358 ЦПК України.
Викладені ОСОБА_3 підстави для поновлення строку, як вже зазначалось, не свідчать про існування обставин непереборної сили, які перешкоджали їй здійснити усі необхідні процесуальні дії для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою.
За таких умов, слід дійти висновку, що виняткових підстав для поновлення строку, передбачених пунктами 1, 2 частини 2 статті 358 ЦПК України, апелянтом не наведено, а сама по собі поважність причин пропуску строку не підлягає оцінці судом з урахуванням пропуску ним строку на апеляційне оскарження понад рік з дня складання повного тексту оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевказані норми процесуального законодавства та фактичні обставини справи, практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити на підставі положень частини другої статті 358 ЦПК України, адже апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, та апелянтом не підтверджено наявності виняткових підстав для поновлення строку, передбачених пунктами 1, 2 частини 2 статті 358 ЦПК України.
Керуючись ч.2 ст.358 ЦПК України, суд
ухвалив :
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 вересня 2013 року в цивільній справі за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Чернівецької обласної дирекції АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості по кредитному договору.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її складання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Судді : І.Б. Перепелюк
Н.К. Височанська
Н.Ю. Половінкіна