Іменем України
11 липня 2024 року м. Кропивницький
справа № 405/4170/16-ц
провадження № 22-ц/4809/628/24
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Голованя А.М., Чельник О.І.,
при секретарі - Федоренко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 вересня 2023 року (суддя Іванова Л.А.) у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
У травні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 22.04.2015 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 73 842, 30 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 01 по 25 число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.
Позивач вказав, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ «ПриватБанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом останньої у заяві. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 05.05.2016 року має заборгованість у розмірі 92 745 грн. 63 коп., яка складається з наступного: 68 251 грн. 30 коп. - заборгованість за кредитом; 9 593 грн. 60 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 14 900 грн. 73 коп. - заборгованість по пені та комісії за користування кредитом.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором б/н від 22.04.2015 в розмірі 92 745 грн. 63 коп., а також понесені судові витрати по справі, які складаються з судового збору в розмірі 1 391 грн. 18 коп.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2017 року позов задоволено.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 червня 2018 року за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2017 року було скасовано.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 вересня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 22 квітня 2015 року в розмірі 16 404 грн. 14 коп. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині не задоволених позовних вимог про стягнення процентів та неустойки незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач була належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати процентів та пені. При цьому, проценти нараховувалися Банком з часу узгодження сторонами розміру процентної ставки за користування кредитними коштами. На підтвердження того, що сторони погодили умову договору щодо сплату процентів за користування кредитними коштами, а також розмір процентної ставки, відповідачем надано до суду Генеральну угоду від 22.04.2015 року, підписану особисто відповідачем, згідно п. 2.1. якої розмір відсоткової ставки сторони визначили на рівні 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту. Вважає, що встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернула, суд першої інстанції не мав законних підстав вважати, що позов в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами та пені не підлягає задоволенню. При цьому, вказує, що підписана відповідачем Генеральна угода є самостійним зобов'язанням між сторонами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Судом встановлено,що 22 квітня 2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником прав та обов'язків якого є АТ КБ «ПриватБанк», як Банком, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , як Позичальником, з іншої сторони, з метою створення сприятливих умов для виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором №SAMDN03000095216418 від 01.07.2013 року (Договір 1), а також приєднання до Умов та правил надання продукта кредитних карт ( на сайті privatbank.ua) було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, про нижчевикладене, зокреама, Розділ 1. Реструктуризація заборгованості. Сторони погодили за Договором 1: зменшитирозмір заборгованості, якавиникла в період з дати надання Позичальнику кредита, а саме: процентів на 1 045,00 грн., комісії на 0,0 грн., пеню на 0,00 грн., штраф на 0,00 грн. (п.п.1.1.1); заборгованість за Договором № 1 з дати підписання Генеральної угоди складає 35 304 грн. 34 коп. (п.п.1.1.2); дата погашення заборгованості за Договором №1 30.04.2018 року (п.п.1.1.3).
Відповідно до Розділу 2. Приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт, - Банк надав Позичальнику терміновий кредит у розмірі 73 842, 31 грн. строком на 36 місяців, з 22.04.2015 року по 30.04.2018 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі в розмірі 73 842, 31 грн. в обмін на зобов'язання Позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів в розмірі 1,5% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом в зазначені в заяві, Умовах та правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з " 1" по " 25" число кожного місяця Позичальник надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в розмірі 2 679 грн. 00 коп. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, процентами, а також інших витрат у відповідності до Умов та Правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 30.04.2018 року (п.2.1)
Відповідно до п. 2.2 Розділу 2 Генеральної угоди згідно зі ст. ст. 212, 611, 651 ЦК України при порушенні позичальником термінів погашення заборгованості, зазначених у Генеральній угоді, Умовах та Правилах більш ніж на 31-ий день по зобов'язанням, термін яких не настав, сторони погодили, що терміном повернення кредиту слід вважати 32-ий день з моменту виникнення порушення заборгованості за кредитом, починаючи з 32-го дня порушення, - вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 6771,34 грн.
Для надання послуг, Банк видає Позичальнику платіжну карту відповідно доп.2.1 Генеральної угоди (п.2.3).
Позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, процентів, винагороди згідно умов Генеральної угоди та Умов і правил (п.2.5).
Крім того, підписом в Генеральній угоді позичальник ОСОБА_1 підтвердила свою згоду про те, що дана Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ «ПриватБанк» Умовами та Правилами, Тарифами складає між нею та Банком кредитний договір.
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості станом на 05.05.2016 заборгованість у загальному розмірі становить 92 745,63 грн, яка складається з:
68251,30 грн - заборгованості за кредитом;
9593,60 грн - заборгованості за відсотками;
14900,73 грн заборгованість за пенею та комісією.
Відповідно до частини першоїстатті 509 Цивільного кодексу Українизобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. ст.526,530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно дост. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки.
За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. ст.1054,1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша стаття 627 ЦК України).
Колегія суддів звертає увагу, що Генеральна угода укладена з ОСОБА_1 на підставі власного волевиявлення з метою створення сприятливих умов для виконання нею, як позичальником зобов'язань за кредитним договором SAMDN03000095216418 від 01.07.2013 (Договір 1).
Сторони в порядку реструктуризації заборгованості погодили:
- зменшити розмір заборгованості, що виник в період з дати надання позичальнику кредиту, а саме відсотки на 1045,0 грн, комісію на 0,0 грн, штраф на 0,0 грн;
- заборгованість за Договором 1 на дату підписання Генеральної угоди становить 35 304,34 грн;
- дата кінцевого погашення заборгованості за Договором 1 30.04.2018.
Генеральна угода не є додатковим договором в межах раніше укладеного сторонами як помилково вважає апелянт, а новим кредитним договором, укладення якого мало на меті отримання відповідачем нового кредиту для погашення заборгованості за попереднім - тобто функцію перекредитування.
Відповідно до виписки із банківського рахунку вбачається, що відповідачем частково виконувались зобов'язання щодо погашення заборгованості відповідно до умов Генеральної угоди, а саме за період з 22.04.2015 року по 30.11.2018 року відповідач сплатила 18 900, 46 грн, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що залишок заборгованості становить за кредитом становить 16 404 грн. 14 коп.
Що стосується вимог Банку про стягнення з відповідача заборгованості за процентами та пенею, слід зазначити те, що в Генеральній угоді відсутні чітки умови, щодо встановлення відповідальності відповідачу у вигляді пені за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також розміру відсотків, при цьому посилання в Генеральній угоди Банку на Заяву та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку є безпідставними, оскільки генеральна угода є іншим правочином.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК УКраїни)
Таким чином, вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну правову оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді:
О.А.Письменний А.М. Головань О.І. Чельник