Житомирський апеляційний суд
Справа №274/2568/24 Головуючий у 1-й інст. Базюк Ю. П.
Номер провадження №33/4805/770/24
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
11 липня 2024 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Паламарчука Олександра Володимировича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 квітня 2024 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 15 березня 2024 року близько 04-00 год в м. Бердичеві по вул. Короленка, 51/30, керував транспортним засобом BMW І3, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Паламарчук О.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Зокрема зазначив, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано послався на протокол про адміністративне правопорушення як на доказ. Крім того, зазначив, що відеозапис наданий частинами, тому не може вважатися належним доказом. Також вказав, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проведений з порушенням неуповноваженою особою, а мундштук наданий ОСОБА_1 без належного упакування.
На думку адвоката, у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення - недоведена.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Тричі апеляційним судом було задоволено клопотання адвоката Паламарчука О.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проте будучи належним чином повідомленим про день розгляду справи останній в судове засідання не з'явився, в котре подав заяву про відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Так, частиною 7 ст. 294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судом встановлено, що вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 757678 від 15 березня 2024 року; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеному за виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова; направленням від 15 березня 2024 року до КНП «Бердичівська міська лікарня» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, результат позитивний 1,30 проміле та 1,34 проміле; постановою від 15 березня 2024 року серії ЕНА № 1660103, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП; висновком КНП «Бердичівська міська лікарня» від 15 березня 2024 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння; відеозаписами з автомобільного відеореєстратора та нагрудної портативної камери поліцейського.
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.9 «а» ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На думку апеляційного суду процедура проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння була проведена працівниками поліції з дотриманням вимог закону.
Так, порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735(далі Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому Постановою КМУ 17.12.2008 № 1103 .
За положенням ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд осіб на стан алкогольного сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Огляд особи на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Так, з досліджуваного судом відеозапису вбачається, що працівники поліції 15 березня 2024 року близько 04-00 год в м. Бердичеві по вул. Короленка, 51/30 за допомогою проблискових маячків зупинили транспортний засіб BMW І3, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Після перевірки документів працівники поліції пояснили причину зупинки - керування автомобілем у комендантську годину, попередили водія про безперервну відеофіксацію. Разом з тим, працівник поліції виказав підозру про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння у зв'язку із різким запахом алкоголю з ротової порожнини, незв'язною мовою та нестійкою ходою. Вживання алкоголю водій спочатку заперечив. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу газоаналізатора Драгер ОСОБА_1 відмовився та забажав їхати на огляд до медичної установи. У КНП «Бердичівська міська лікарня» ОСОБА_1 пройшов огляд із застосуванням приладу Драгер із різницею у 20 хвилин із позитивним результатом 1,30 проміле та 1,34 проміле відповідно, за наслідками якого лікарем ОСОБА_2 складено висновок про перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння.
Далі водію роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, складені адміністративні матеріали, водія відсторонено від подальшого руху за кермом транспортного засобу. Від підпису складених документів ОСОБА_1 відмовився.
Варто зазначити, що на відеозаписі хоча водій і не погодився із результатами огляду, проте на запитання поліцейських ОСОБА_1 підтвердив вживання вранці цього ж дня алкоголю.
Зазначені вище докази суд першої інстанції вірно визнав належними та допустимими та такими, що в сукупності та взаємозв'язку доводять винуватість ОСОБА_1 у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення, а відеозапис зі службового автомобіля та портативних камер поліцейських, не містить ознак монтування і на думку апеляційного суду, є послідовним та відображає достатньо повну інформацію щодо загальних обставин перебігу подій 15 березня 2024 року близько 04-00 год в АДРЕСА_1 , дії учасників, не спростовує зовнішні ознаки перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння під час згаданих подій та відповідає п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18 грудня 2018 року №1026 та вимогам ст. 251 КУпАП.
Розділом ІІ п. 7 Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» 09.11.2015 № 1452/735 передбачено, що встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Отже, законодавством України встановлений мінімальний показник вмісту алкоголю в крові 0,2‰, при наявності якого, можна стверджувати про перебування особи в стані алкогольного сп'яніння. Разом з цим, у водія ОСОБА_1 встановлені показники 1,30‰ та 1,34‰, що значно перевищує допустиму норму та свідчить про беззаперечне перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння.
Під час перегляду вказаного відеозапису апеляційним судом не встановлено будь-яких порушень з боку працівників поліції відносно ОСОБА_1 ст. 266 КУпАП, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерство внутрішніх справ України Міністерство охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ №1103 від 17 грудня 2008 року, якими закріплена процедура проведення огляду особи на стан сп'яніння.
Аргументи скарги, що огляд у медичному закладі проведений неналежною особою є необґрунтованими і не підтверджуються матеріалами справи та відеозаписами, з яких вбачається, що вказаний огляд у КНП «Бердичівська міська лікарня» проводився у кабінеті лікаря за його присутності із залученням іншого медичного персоналу, що не суперечить вимогам закону. Розпечатування мундштука та прилаштування у прилад Драгер відбулося на камеру у присутності водія, лікаря та поліцейських без порушення встановленого порядку. Висновок про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, підписаний лікарем ОСОБА_2 та завірений печаткою, сумнівів щодо достовірності у апеляційного суду не викликає.
Щодо посилання скаржника на неналежність протоколу про адміністративне правопорушення як доказу, варто зазначити, що останній є лише одним із доказів, на підставі яких можна встановити наявність адміністративного правопорушення та винність особи, а згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вказана справа була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно, і доводами апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовано.
За таких обставин, визнання суддею місцевого суду ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування чи зміни постанови судді районного суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 квітня 2024 року - без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й.Григорусь