Житомирський апеляційний суд
Справа №274/6705/23 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В.
Категорія 60 Доповідач Трояновська Г. С.
11 липня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого- судді Трояновської Г.С .
суддів: Павицької Т.М., Борисюка Р.М.
з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу № 274/6705/23 за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Бердичівської міської ради Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 березня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Корбута В.В. у м. Бердичеві,
У вересні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із названим позовом та просив визначити додатковий строк у 2 місяці для подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини після смерті її матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 . Про смерть матері та наявність спадкового майна ОСОБА_1 дізналася лише у 2023 році від двоюрідної сестри, оскільки не підтримувала зв'язку із матір'ю та вітчимом, який з нею проживав, через неприязні стосунки з останнім та у період із 2004 по 2014 рік проживала за кордоном. Після встановлення вказаних обставин, ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, проте постановою нотаріуса від № 643/02-31 від 15.09.2023 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском встановленого законом шестимісячного строку. Позивач аргументує пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини необізнаністю про факт існування спадкового майна та смерть матері ОСОБА_1 . Виходячи із наведеного, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції.
Вказує, що ОСОБА_1 , не знала про існування інших спадкоємців до моменту витребування судом спадкової справи, що була відкрита після смерті її матері ОСОБА_3 , оскільки та не мала доступу до неї, відповідно до ст.8 Закону України «Про нотаріат» (відповідь приватного нотаріуса Богатирчука Віктора Анатолійовича №49/01-16 від 26.02.2024року міститься у матеріалах справи). В свою чергу судом було порушено норми процесуального права, оскільки під час судового засідання 25.03.2024року, на якому позивачки та її представника не було, суд одразу закінчив підготовче провадження, перейшов до розгляду справи по суті та одразу виніс рішення.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 була власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу ВСХ 909004№ 2252 від 20.06.2006 (а.с. 11-12).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а.с. 9).
Судом першої інстанції встановлено, що з матеріалів спадкової справи № 25/2020, заведеної приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Житомирської області Богатирчуком А.М. 07.03.2020 р. після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що спадкоємцями ОСОБА_3 першої черги за законом є її чоловік - ОСОБА_4 , та її син - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (проте документи, які б достовірно підтверджували, що ОСОБА_5 є сином ОСОБА_3 , зокрема, свідоцтво про народження, матеріали справи не містять), які на час відкриття спадщини постійно з нею проживали (що підтверджується довідкою від 05.06.2019 р. Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 7, а. с. 58), а тому, зважаючи на положення частини першої статті 1268 Цивільного кодексу України (спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї), вважаються такими, що прийняли спадщину (а. с. 56, 57, 62, 63).
ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 та спадкоємцем першої черги (а.с. 10,8).
Постановою приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчука А.М. від 15.09.2023 № 643/02-31 відмовлено Т. ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частки квартири АДРЕСА_2 , які належали ОСОБА_3 у зв'язку із пропуском встановлено чинним законодавством України строку для прийняття спадщини.
Звертаючись із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , посилалася на необізнаність про смерть матері та наявність спадкового майна.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що належними відповідачами у справі є ОСОБА_4 та спадкоємці (за наявності) ОСОБА_5 , які прийняли спадщину (за умови, що він дійсно є сином ОСОБА_3 ), а Бердичівська міська рада Житомирської області є неналежним відповідачем, а тому дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1269, частина 1 статті 1270 ЦК України).
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Зважаючи на наведене, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та ухвалює рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
У постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) Верховний Суд зазначив, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
У постанові від 21 липня 2022 року у справі № 662/2401/20 (провадження № 61-17108св21) Верховний Суд зазначив, що належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявами про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. Саме в межах розгляду позову, пред'явленого до спадкоємця, який прийняв спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, і має доводити поважність причин пропуску строку - необізнаність про існування заповіту на його користь, а також обґрунтовувати послідовність своїх дій та поведінки як спадкоємця.
Таким чином, у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Звертаючись до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 зазначила відповідачем Бердичівську міську раду Житомирської області.
Водночас, із матеріалів справи вбачається, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є її чоловік - ОСОБА_4 , та її син - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що у матеріалах спадкової справи відсутні заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відмову від спадщини ОСОБА_3 , при цьому з заяв представника ОСОБА_4 вбачається, що останній спадщину прийняв так як постійно проживав разом ОСОБА_3 на час відкриття спадщини (а. с. 56, 57).
Колегія суддів зазначає, що позивач не заявляв клопотань про заміну відповідачів належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що встановивши, що спадкоємцями померлої ОСОБА_3 , крім ОСОБА_1 , є чоловік померлої ОСОБА_4 , який постійно проживав із спадкодавицею, зокрема і на час смерті, а тому фактично прийняв спадщину, а в подальшому через свого представника подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, та син спадкодавиці - ОСОБА_5 , який також прийняв спадщину, проте помер, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку із незалученням до участі у розгляді справи належних відповідачів - інших спадкоємців щодо майна померлої.
Доводи апеляційної скарги представника позивачки - ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не була ознайомлена із матеріалами спадкової справи та не могла знати про інших спадкоємців, відтак і заявити відповідне клопотання про залучення до участі у розгляді справи належних відповідачі, оскільки під час судового засідання 25.03.2024, на якому позивачки та її представника не було, суд одразу закінчив підготовче провадження, перейшов до розгляду справи по суті та одразу виніс рішення, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Звертаючись із позовом, представник позивачки ОСОБА_2 серед іншого просив витребувати від приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчука А.М. спадкову справу щодо майна померлої.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05.02.2023 у задоволені вказаного клопотання відмовлено.
20.02.2024 представник позивачки ОСОБА_2 подав повторно клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01.03.2024 клопотання задоволено. Зобов'язано приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчука Анатолія Миколайовича протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали надати копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наступний розгляд справи було призначено на 25.03.2024 о 14-30 год.
На виконання вимог вказаної ухвали, приватний нотаріус Бердичівського районного нотаріального округу Богатирчук Анатолій Миколайович надіслав на адресу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області копію спадкової справи№25/20 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка долучена до матеріалів справи 20.03.2024, про що свідчить відбиток печатки суду реєстрації вхідної кореспонденції на супровідному листі від нотаріуса (а.с. 55).
З огляду на наведене, колегія суддів наголошує, що відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Натомість, сторона позивача, будучи обізнаною про наявність ухвали суду про витребування спадкової справи, яка є обов'язковою до виконання, не скористалася передбаченим ст. 43 ЦПК України правом щодо можливості ознайомитися із матеріалами справи, та 25.03.2024 представником позивачки ОСОБА_2 подано заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивачки (а.с. 95). Аналогічна заява надійшла і від відповідача (а.с. 96).
Згідно частини першої статті 240 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 223 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
У зв'язку із наведеним, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які не з'явились в судове засідання, та у зв'язку із наведеним 25.03.2024 розглянув справу за наявними у справі матеріалами та ухвалив відповідне рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, місцевий суд закрив підготовче провадження у справі та одразу розглянув справу по суті також не заслуговують на увагу, оскільки підготовче провадження закрито ще ухвалою суду від 25.10.2023.
Інших доводів щодо неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права апеляційна скарга не містить.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонами надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст. ст. 258, 374, 375, 381,382,383,384, 390, 391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Судді: