Провадження № 11-кп/803/2360/24 Справа № 204/6283/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
10 липня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, -
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16 липня 2024 року включно, без визначення застави.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд вказав, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді довготривалого позбавлення волі, що може спонукати останнього до здійснення спроб переховування. Також визнано доведеним ризик та вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений на протязі тривалого часу підтримував зв'язок з здійснював спілкування з представником іноземної держави та передавав йому відповідну інформацію. Таким чином, в разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, маючи вільний доступ до мобільного телефону, комп'ютерної техніки, мережі Інтернет та мобільних додатків, може продовжувати вчинення кримінального правопорушення або ж вчинення нового кримінального правопорушення. Встановлено, що вказані ризики не зменшились. Дослідивши матеріали додані до клопотання суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_8 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою без визначення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17.06.2024 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та недоведеність заявлених ризиків. Зазначають про те, що клопотання прокурора не містить належних доказів необхідності продовження виняткового запобіжного заходу.
Звертають увагу, що ОСОБА_8 тривалий час перебуває під вартою, що не відповідає публічному інтересу та інтересам судового провадження. Посилається на порушення порядку збирання доказів та вважають обвинувачення таким, що ґрунтується на припущеннях. На переконання захисту, докази, на які у клопотанні посилається прокурор, не є вагомими в розумінні вимог ст. 178 КПК України та не дають підстав вважати обґрунтованою підозру останнього, що свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження. Вважають, що клопотання не містить належних обґрунтувань необхідності продовження застосування до обвинуваченого виключного запобіжного заходу, а також посилань на докази, якими підтверджуються зазначені у ньому обставини.
Окрім цього, адвокати вважають необґрунтованими й висновки суду про відсутність підстав для визначення застави. На переконання сторони захисту, застава у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде помірною для обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та наполягали на її задоволенні з підстав викладених в ній.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просив ухвалу суду залишити без змін.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених
ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з наданих матеріалів, у провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження № 22022040000000188 щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України КК України.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , мотивуючи свою позицію тим, що ризики, які були враховані судом при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилось.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 судом встановлено продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів та за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до семи та до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна відповідно. Таким чином, з огляду на покарання, яке може бути призначене ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим, з урахуванням можливих зв'язків з представниками іноземної держави, суд дійшов висновку про існування реального ризику того, що він може здійснити спроби переховування від суду, зокрема на території Російської Федерації чи тимчасово окупованих частинах території України.
Про існування та особливу вагомість ризику продовження злочинної діяльності, вчинення іншого кримінального правопорушення свідчить характер інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, які полягають в умисній, протиправній, активні співпраці із співробітниками фсб рф та передані останнім інформації, що дозволяє ґрунтовно припускати, що цей обвинувачений зневажливо ставиться до суспільства і встановлених у ньому правил, є особою зухвалою, схильною до дій, спрямованих на проведення підривної діяльності проти України, заподіяння шкоди державній безпеці.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, крім даних про суворість покарання, передбаченого за злочини, в якому обвинувачують ОСОБА_8 , та даних про особу обвинуваченого, взяв до уваги і інші обставини кримінального провадження, вірогідну причетність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень під час дії воєнного стану та підвищену суспільну небезпечність, що в сукупності є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування та вчинення іншого кримінального правопорушення.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, та в апеляційній скарзі не доведені.
Доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_8 , встановлено наявність ризиків, визначених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Щодо посилання захисника на те, що обвинувачення є таким, що ґрунтується на припущеннях, слід зазначити, що зазначені доводи фактично стосуються питань доведеності винуватості, оцінки доказів та правильності кваліфікації дій, надання оцінки чому, відповідно кримінального процесуального закону, відбувається на іншій стадії кримінального провадження, а саме, при ухваленні судового рішення по суті справи.
Доводи сторони захисту щодо даних про особу ОСОБА_8 та його позитивної характеристики заслуговують на увагу, однак не є підставою для зміни запобіжного заходу з огляду на вищенаведені обставини.
Стосовно тверджень захисників на те, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, слід зазначити, що продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
Відомостей щодо протипоказань для перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора не було надано, як під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Крім того, ч.4 ст.183 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора судом дотримані в повному обсязі, а доводи скарги захисників не заслуговують на увагу.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги захисників, апеляційним переглядом не встановлено.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисників - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, до 16 липня 2024 року включно без визначення розміру застави, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4