Провадження № 11-кп/803/2165/24 Справа № 206/1641/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 липня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024046700000078 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2024 року, ухвалений стосовно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вільногірськ, Дніпропетровської області, громадянина України, маючого повну середню освіту, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 88 КК України раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскаржуваного рішення.
Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2024 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 1700,00 гривень.
Крім того, судом вирішено питання про долю речових доказів.
Цим вироком дії обвинуваченого ОСОБА_9 кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України, як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
За встановлених судом обставин та детально викладених у вироку суду 08 березня 2024 року приблизно о 16 годині 30 хвилин, ОСОБА_9 , перебуваючи біля буд. АДРЕСА_3 , зустрів раніше незнайомого йому ОСОБА_10 , який підійшов до нього та під час спілкування між останніми стався словесний конфлікт на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, пов'язаних із звинувачення ОСОБА_10 . ОСОБА_9 у крадіжці велосипеду, який знаходився в той час у користуванні ОСОБА_9 , в ході якого будучи обурений на ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , діючи без умислу на вчинення хуліганських дій, однак із умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у виді спричинення шкоди здоров'ю потерпілого у ступені не менше ніж легкі тілесні ушкодження та бажаючи їх настання, стоячи в безпосередній близькості обличчям до ОСОБА_10 своєю правою рукою стиснутою в кулак наніс останньому два послідовні удари в ділянку обличчя з лівої сторони.
Не зупиняючись на досягнутому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, але без умислу на вчинення хуліганських дій, ОСОБА_9 , в той же день та час, перебуваючи в тому ж місці, взяв до своєї правої руки невстановлений в ході досудового розслідування предмет, маючий форму палиці, та, стоячи на відстані витягнутої руки обличчям до ОСОБА_10 , наніс вищевказаним невстановленим предметом один удар потерпілому в ділянку голови зліва, внаслідок вказаного удару ОСОБА_10 підняв свою ліву руку із метою самозахисту.
Після чого, не зупиняючись на досягнутому та тримаючи у правій руці невстановлений в ході досудового розслідування предмет, маючий форму палиці, ОСОБА_9 , продовжуючи стояти на відстані витягнутої руки обличчям до ОСОБА_10 наніс один удар в ділянку ліктьового суглобу останнього.
Далі, ОСОБА_9 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, але без умислу на вчинення хуліганських дій, утримуючи в правій руці невстановлений в ході досудового розслідування предмет, схожий на палицю, наніс ОСОБА_10 один удар в ділянку лівого передпліччя. Після вищевказаних дій, ОСОБА_9 з місця вчинення кримінального правопорушення покинув місце.
Внаслідок своїх умисних дій, ОСОБА_9 спричинив ОСОБА_10 , тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани голови зліва, два садна обличчя зліва, два синця лівого ліктьового суглобу та лівого передпліччя, що спричиненні від дії не менше трьох ударів тупого твердого предмету видовженої форми, з відносно обмеженою контактуючою поверхнею.
Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 днів, але не більше як три тижні (21 день), термін загоєння рани понад 6 діб, на підставі: п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.
Так, 08 березня 2024 року приблизно о 16 годині 30 хвилин, ОСОБА_9 перебуваючи біля буд. АДРЕСА_3 , діючи без умислу на вчинення хуліганських дій, своєю правою рукою стиснутою в кулак наніс останньому два послідовні удари в ділянку обличчя з лівої сторони, а невстановленим предметом - один удар потерпілому в ділянку голови зліва, далі наніс один удар в ділянку ліктьового суглобу та один удар в ділянку лівого передпліччя, наслідок чого спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді забійної рани голови зліва, два садна обличчя зліва, два синця лівого ліктьового суглобу та лівого передпліччя, що спричиненні від дії не менше трьох ударів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі перший заступник керівника обласної прокуратури просить вирок суду першої інстанції змінити, вважати ОСОБА_9 засудженим за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги прокурор вказує, що суд, в порушення положень ст.ст. 65, 53 КК України, визначив ОСОБА_9 покарання у виді штрафу у сумі 1700 грн, при цьому не зазначив в якій кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян становить ця сума, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується із правовою позицією, викладеній у постанові Верховного Суду від 01.05.2015 (провадження №5-154 кс 15).
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор підтримала апеляційну скаргу та просила їх задовольнити, вирок суду першої інстанції змінити в частині призначення покарання, з підстав, викладених в апеляційній скарзі першого заступника керівника обласної прокуратури.
Захисник не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги першого заступника керівника обласної прокуратури.
Обвинувачений та потерпілий до апеляційного суду не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного перегляду були повідомлені належним чином, заяв про відкладення або про поважність причин не прибуття до суду не надходило, у зв'язку з чим апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи за їх відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за обставин, встановлених органом досудового розслідування і викладених у вироку, які не оспорювалися учасниками судового провадження й на підставі чого судовий розгляд було проведено в порядку, визначеному ст.ст. 381, 382 КПК України, в апеляцій скарзі не оскаржуються й апеляційним судом не переглядається.
Перевіряючи доводи прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність при призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу, апеляційний суд зазначає таке.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Норми ст. 65 КК України зобов'язують суд призначати покарання як у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, так і відповідно до положень Загальної частини КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного й обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У санкціях статей (санкціях частин статей) Особливої частини КК України покарання у виді штрафу встановлено в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.
Зокрема, санкція частини 2 статті 125 КК України, передбачає покарання, зокрема, у виді штрафу в розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 53 КК України визначено, що штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 50000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.
Тобто кримінальний закон сформульовано однозначно, він чітко і послідовно вказує на єдиний вимір розміру покарання у виді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01 березня 2018 року (справа № 607/7119/16-к, провадження за касаційною скаргою № 51 - 369 км 17), при призначенні покарання у виді штрафу, його розмір повинен бути визначений в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із перерахунком у грошову суму в гривнях, виходячи з вимог закону, яким встановлена сума одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Разом із тим у вказаному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 суд першої інстанції, ухваливши стосовно нього обвинувальний вирок, хоч призначив йому покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 1700 грн., проте не визначив його у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, як того вимагають вищезазначені положення кримінального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно із вимогами п. 3 ч. 1 статті 413 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, тягне за собою зміну судового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора є обгрутованою, а вирок суду першої інстанції підлягає зміні в частині призначеного покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2024 року, ухвалений стосовно ОСОБА_9 ,обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України - змінити в частині призначення покарання.
ОСОБА_9 вважати засудженим за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4