Справа № 159/1243/24 Головуючий у 1 інстанції: Грідяєва М. В.
Провадження № 22-ц/802/751/24 Доповідач: Карпук А. К.
11 липня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 подану його представником ОСОБА_3 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2024 року,-
В лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей посилаючись на те, що вона з відповідачем є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та повнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05.04.2019 між нею та відповідачем розірвано. Вони не проживають разом, не ведуть спільного господарства, діти перебувають на її утриманні.
Згоди з приводу способу виконання відповідачем обов'язку щодо утримання неповнолітніх дітей не досягнуто, рішенням Ковельського міськрайонного суду від 19.06.2019 з відповідача на її користь стягнути аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у твердій грошовій сумі 1250 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 28.05.2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 21.07.2021 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у твердій грошовій сумі по 2000 грн. щомісячно, на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.03.2021 року і до досягнення дітьми повноліття. Відповідач не приймає участі у вихованні дітей, не несе додаткові витрати на їх утримання.
18.03.2021 старший старшому сину ОСОБА_7 виповниться 18 років, він стане повнолітнім, відповідач не буде сплачувати аліменти на його утримання.
На даний час вона є тимчасово безробітною, отримує допомогу по безробіттю та соціальні виплати для малозабезпеченої сім'ї. Відповідач аліменти сплачує, але участі в додаткових витратах на дітей не приймає. Як не приймає участі у вихованні дітей, обмежується спілкуванням з ними по телефону. Відповідач є працездатним, працює в Литовській Республіці, має стабільний регулярний дохід, не хворіє, не має на утриманні інших непрацездатних осіб, а відтак спроможний сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей в частці від доходу. Посилається на ст.ст.180, 181, 192 СК України просила змінити спосіб стягнення аліментів визначений рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21.07.2021, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2024 року позов задоволено.
Постановлено змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 червня 2019 року, збільшеним рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 липня 2021 року з твердої грошової суми на частку від доходу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 в розмірі 1/2 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання законної сили цього рішення і до повноліття дітей.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду представник відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вказав, що матеріальне становище відповідача з часу присудження аліментів не змінилося в кращу сторону. Інших обставин, стверджених доказами, що б переконливо давали можливість позивачу стверджувати про необхідність зміни способу стягнення аліментів, позивач не навів, доказів не надав. Виходячи із матеріального становища відповідача, величини прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого законодавством, а також із урахуванням доходів громадян України та положення ст. 180 СК України про те, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері так і батька, вважає, що необхідність зміни способу стягнення аліментів позивачем не доведена.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивач ОСОБА_8 заперечує доводи апеляційної скарги, просить рішення залишити без змін. Вказує, що фактично весь дохід позивачки йде на утримання дітей, на оплату комунальних послуг в квартирі, де проживають діти, на розвиток їх здібностей, придбання одягу та всього необхідного для задоволення їх потреб, та відповідач сплачує, загалом, досить незначну суму в 5 500,00 грн, які не покривають і половини витрат. Відповідач проживає в Литві, працює та має стабільний дохід. Цих фактів не заперечує відповідач, при цьому не надає жодних доказів того, де саме він працює, яку має заробітну плату. Тому немає підстав вважати, що суд недостатньо вивчив докази в справі, адже відповідач не скористався своїм право їх надати в суді першої інстанції, як не надає їх і в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справ.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 11.07.2024, тобто, дата складення повного судового рішення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Діти проживають з матір'ю ОСОБА_1 ..
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 19.06.2019 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 у твердій грошовій сумі в розмірі по 1200 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з 28 травня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 липня 2021 року ухвалено збільшити визначений рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 червня 2019 року розмір аліментів та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 березня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття
Звернувшись до суду з вимогою про зміну способу стягнення аліментів, позивач вказала, що розмір аліментів, який раніше визначений рішенням суду, на даний час не достатній для утримання дітей, тому враховуючи наявність у неї права вибору способу стягнення аліментів, відповідно до вимог ч. 3 ст. 181 СК України, просила змінити спосіб стягнення аліментів.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
В частині першій стаття 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Разом з тим, при розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року N 6-143цс13.
Ураховуючи викладене, виходячи з положень ст. 182, ч. 1 ст. 192 СК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов'язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. При цьому, виходячи з положень чинного законодавства, доступ дитини до даних благ не залежить від перебування батьків у шлюбі. Аліменти є власністю самої дитини, а не батьків. Батьки лише отримують та використовують їх від імені дітей. Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Тобто перебування батьків у шлюбі або його розірвання не впливає на обов'язок батьків утримувати дитину.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, а тому отримання аліментів в більшому розмірі ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку не заборонено законом та буде відповідатиме якнайкращому інтересу дітей.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Позивач мотивувала позов про зміну способу стягнення аліментів покликаючись на збільшення матеріальних потреб дітей і відповідно збільшення витрат для забезпечення їх повноцінного утримання так і на погіршення її матеріального стану.
Матеріальне становище ОСОБА_1 , з часу ухвалення рішення Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 липня 2021 року погіршилось, оскільки аліменти в розмірі 2000 гривень на дитину є недостатнім для забезпечення базових потреб дітей відповідного віку, а тому значний матеріальний тягар утримання дітей покладений саме на матір, позивача по справі, що не заперечується відповідачем.
Статтею 3 Конвенції ООН «Про права дитини» передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 48 Конституції України гарантовано, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дітей, суд першої інстанції, застосувавши положення ст.ст.182, 184 СК України, на підставі доказів, поданих сторонами та зважаючи на рівність батьківських обов'язків, з метою дотримання справедливого балансу між захистом прав неповнолітніх дітей та прав відповідача, а також те, що визначений судовим рішенням розмір аліментів на рівні 2000 гривень на даний час не може повною мірою забезпечити усіх потреб дітей, зважаючи, що з моменту ухвалення судового рішення по даний час пройшло 3 роки і відповідно змінилася цінова політика в державі в сторону подорожчання цін на одяг, взуття, продукти харчування, канцелярські вироби, медицину тощо, дійшов вірного висновку, що стягнуті судовим рішенням від 21.07.2021 аліменти, підлягають зміні до 1/2 частини зі всіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до повноліття дітей.
Такий розмір аліментів є справедливим, виваженим і розумним, він відповідатиме інтересам та потребам дітей, буде необхідним для забезпечення належних умов для їх фізичного, розумового, морального і соціального розвитку.
Посилання відповідача на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права безпідставні, носять суб'єктивний характер, зводяться лише до переоцінки доказів по справі та незгоди з їх оцінкою, тоді як колегія суддів вважає, що суд, розглядаючи справу, оцінив докази по справі у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України.
Згідно з приписами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Доводи апеляційної скарги зводяться до суб'єктивного тлумачення обставин справи, переоцінки доказів, які були предметом судового розгляду і яким суд надав правильну правову оцінку, а тому не слугують підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, -
постановив:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 подану його представником ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2024 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення постанови апеляційного суду.
Головуючий
Судді: