Справа № 761/4350/14-к
Провадження №1-кп/761/40/2024
іменем України
08 липня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів с/з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 42013110000000831 від 23 вересня 2013 року, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лемеші Козелецького району Чернігівської області, громадянина України, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
ОСОБА_14 ,
захисника ОСОБА_15 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
Відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту особливо небезпечних психотропних речовин, повторного незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту особливо небезпечних психотропних речовин та повторного незаконного зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, вчинених при наступних обставинах.
Так, приблизно на початку жовтня 2013 року, у невстановлений час та при невстановлених обставинах, обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на залізничній платформі «Видубичі» в м. Києві у невстановлених осіб з метою подальшого збуту придбав 10 таблеток особливо небезпечної психотропної речовини - МДМА (3,4 - метилендіоксиметамфетамін), які незаконно з метою збуту зберігаючи при собі в поліетиленовому пакеті, громадським транспортом незаконно перевіз до місця свого проживання - кімнати гуртожитку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться на другому поверсі, з лівої сторони від сходового майданчику, де незаконно зберігав з метою збуту.
В подальшому, ОСОБА_7 , незаконно зберігаючи при собі особливо небезпечну психотропну речовину - МДМА (3,4 - метилендіоксиметамфетамін), 12 жовтня 2013 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин, пішки прийшов на Лук'янівську площу в м. Києві, де зустрівся з ОСОБА_16 та за грошові кошти в сумі 1500 гривень збув останньому 9 таблеток особливо небезпечної психотропної речовини - МДМА (3,4 - метилендіоксиметамфетамін).
Крім того, у невстановлений день та час, при невстановлених обставинах, біля виходу зі станції метро «Лісова» в м. Києві, який знаходиться біля зупинки громадського транспорту «станція метро «Лісова» в напрямку м. Бровари, повторно незаконно придбав у невстановлених осіб для реалізації 220 таблеток особливо небезпечної психотропної речовини - МДМА (3,4 - метилендіоксиметамфетамін), яку незаконно зберігаючи при собі в паперовому згортку, громадським транспортом перевіз до місця свого проживання - кімнати гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на другому поверсі, з лівої сторони від сходового майданчика, де незаконно зберігав з метою збуту.
У подальшому, 21 жовтня 2013 року ОСОБА_7 взяв з паперового згортку 37 таблеток особливо небезпечної психотропної речовини - МДМА (3,4 - метилендіоксиметамфетамін) для збуту ОСОБА_16 . Іншу частину таблеток ОСОБА_7 залишив за місцем свого проживання для їх подальшої реалізації.
У зв'язку з перенесенням зустрічі з ОСОБА_16 на 22 жовтня 2013 року, обвинувачений ОСОБА_7 , повторно незаконно зберігаючи при собі в паперовому згортку та металевій коробці 37 таблеток особливо небезпечної психотропної речовини МДМА (3,4 - метилендіоксиметамфетамін), на автомобілі служби таксі перевіз їх до місця проживання своєї подруги за адресою: АДРЕСА_3 , де незаконно продовжував зберігати з метою збуту.
22 жовтня 2013 року ОСОБА_7 повторно незаконно зберігаючи при собі в паперовому згортку та металевій коробці 37 таблеток особливо небезпечної психотропної речовини МДМА (3,4 - метилендіоксиметамфетамін) на автомобілі служби таксі перевіз їх до місця свого проживання за вищевказаною адресою.
Цього ж дня, 22 жовтня 2013 року, приблизно о 14 год. 00 хв., ОСОБА_7 , незаконно зберігаючи при собі в металевій коробці 37 таблеток особливо небезпечної психотропної речовини МДМА (3,4 - метилендіоксиметамфетамін), пішки прийшов на Лук'янівську площу в м. Києві, де зустрівся з ОСОБА_16 та разом з останнім пішов пішки на дитячий майданчик, що знаходиться у дворі будинку за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, 32-А .
На дитячому майданчику ОСОБА_7 повторно, незаконно, за грошову винагороду в сумі 5800 гривень збув ОСОБА_16 37 таблеток особливо небезпечної психотропної речовини МДМА (3,4 - метилендіоксиметамфетамін).
Крім того, в ході проведення обшуку 22 жовтня 2013 року в кімнаті гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться на другому поверсі, з лівої сторони від сходового майданчику, в якій зареєстрований та проживає ОСОБА_7 , було виявлено та вилучено 177 таблеток особливо небезпечної психотропної речовини МДМА (3,4 - метилендіоксиметамфетамін), які ОСОБА_7 повторно незаконно зберігав з метою збуту.
Такі дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Надавши можливість обвинуваченому дати показання, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати, суд прийшов до переконання, що вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не знайшла свого підтвердження у судових засіданнях та не доведена обвинуваченням.
Обвинувачений ОСОБА_7 скориставшись своїм правом, відмовився від давання показань. При цьому, під час виступу в судових дебатах, останній зазначив, що не визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Також саме прокурор, слідчий, згідно з вимогами ст. 25 КПК України, зобов'язані в межах своєї компетенції, розпочавши досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, а також відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.
Тобто, обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
Суд же, відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь підсудного.
Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
На обґрунтування винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, стороною обвинувачення надано наступні письмові докази:
заяву ОСОБА_17 від 19 вересня 2013 року, адресовану начальнику 2 управління ГУ БКОЗ СБ України підполковнику ОСОБА_18 , відповідно до якої ОСОБА_17 повідомив, що працівник міліції ОСОБА_7 , який проходить службу в полку міліції спеціального призначення, розповсюджує наркотичні засоби у великій кількості, зокрема амфетамін і екстазі;
протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 8 жовтня 2013 року, згідно якого встановлено, що 7 жовтня 2013 року ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , яких залучено до проведення негласних слідчих дій та до конфіденційного співробітництва з органом досудового слідства, в ході телефонної розмови домовились з ОСОБА_7 про зустріч для знайомства останнього з ОСОБА_16 та обговорення можливості купівлі у ОСОБА_7 наркотичних засобів. Того ж дня, 07 жовтня 2013 року, приблизно о 18 годині 47 хвилин, в ході зустрічі ОСОБА_7 із ОСОБА_17 та ОСОБА_16 в будівлі ТЦ «Квадрат» біля станції метро «Лук'янівська» в м. Києві, ОСОБА_7 дав ОСОБА_17 шматок таблетки зеленого кольору. Також ОСОБА_7 повідомив, що зможе дістати наркотичний засіб амфетамін, однак це дуже не просто, а також про можливість дістати в будь-якій кількості наркотичний засіб екстазі за ціною 150 гривень за таблетку, а ОСОБА_16 при цьому повідомив, що для першого разу придбає 10 штук. В ході проведення вказаної слідчої дії, в присутності понятих, ОСОБА_17 видав шматок предмету неправильної форми, схожого на частину таблетки зеленого кольору;
протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії за кримінальним провадженням від 22 листопада 2013 року, згідно якого здійснено аудіоконтроль ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проводився 7 жовтня 2013 року, в ході якого отримано фактичні дані з приводу обговорення між ОСОБА_7 , ОСОБА_17 і ОСОБА_16 . обставин та умов отримання ОСОБА_17 та ОСОБА_16 від ОСОБА_7 наркотичних засобів (психотропних речовин);
протокол огляду та вручення грошових коштів від 12 жовтня 2013 року, згідно якого, в присутності понятих, ОСОБА_16 перед початком проведення негласної слідчої дії контролю за вчиненням злочину - оперативної закупки, було вручено грошові кошти у сумі 1500 (тисяча п'ятсот) грн., що являють собою купюри номіналом 500 (п'ятсот) гривень у кількості три штуки із серійними номерами: БН 2102042, БК 0222438, БР 1374951;
протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 12 жовтня 2013 року, згідно якого, 10 жовтня 2013 року ОСОБА_16 , будучи залученим до проведення негласних слідчих дій та до конфіденційного співробітництва з органом досудового слідства, на підставі попередньої домовленості зателефонував ОСОБА_7 та домовився про зустріч 12 жовтня 2013 року для купівлі в останнього наркотичних засобів - екстазі у кількості 10 таблеток. В подальшому, 12 жовтня 2013 року, о 13 годині 30 хвилин, ОСОБА_16 зустрівся з ОСОБА_7 на перетині вул. Дегтярівська та Білоруська в м. Києві , де ОСОБА_16 передав ОСОБА_7 гроші в сумі 1500 гривень, а останній в свою чергу передав пачку цигарок, в якій містилось 9 таблеток. В ході проведення вказаної слідчої дії, в присутності понятих, ОСОБА_16 видав 9 таблеток, круглої форми блідо-зеленого кольору;
протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 22 листопада 2013 року, згідно якого, за наслідками здійснення аудіоконтролю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проводився 12 жовтня 2013 року, зафіксовано розмову ОСОБА_7 та ОСОБА_16 ;
Висновок експерта № 25815 від 17 жовтня 2013 року, згідно якого, надані на дослідження дев'ять таблеток загальною масою 2,074 г. містять у своєму складі МДМА (3,4 метилендіоксиметамфетамін); МДМА є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено; загальна маса МДМА в дев'яти таблетках становить 0,684 г.;
протокол огляду та вручення грошових коштів від 22 жовтня 2013 року, згідно якого, в присутності понятих, ОСОБА_16 перед початком проведення негласної слідчої дії контролю за вчиненням злочину - оперативної закупки, було вручено грошові кошти у сумі 5800 (п'ять тисяч вісімсот) грн., що являють собою купюри номіналом 500 (п'ятсот) гривень у кількості чотири штуки із серійними номерами: ВВ8854808, ВИ5555614, БН0299894, ЗИ9105040; та купюри номіналом 200 (двісті) гривень у кількості дев'ятнадцяти штук із серійними номерами: ЄГ2625021, ЄЗ4011360, ВД2173207, АГ5227235, ВГ7962328, ЄЩ9264155, ЗЕ8656185, ЕВ6968614, КБ5228625, ЕЦ5260282, ЕВ6215370, ЄД9886115, КГ7017806, ВХ2492045, ЕЕ4397802, АВ0487699, ЕХ6226546, ЄХ6606186, ВЄ7217323;
протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23 листопада 2013 року, згідно якого, 22 жовтня 2013 року здійснено відеоконтроль ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого зафіксована зустріч ОСОБА_7 та ОСОБА_16 ;
протокол огляду місця події від 22 жовтня 2013 року, згідно якого місцем огляду є дорога та тротуар біля будинку АДРЕСА_6 . В ході проведення огляду, ОСОБА_7 повідомив, що в нього при собі є грошові кошти в сумі 5800 (п'ять тисяч вісімсот) гривень, які йому повернув друг. Крім того, в ході проведення виявлено та вилучено, серед іншого, грошові кошти в сумі 5800 грн., купюри номіналом 500 (п'ятсот) гривень у кількості чотири штуки із серійними номерами: ВВ8854808, ВИ5555614, БН0299894, ЗИ9105040; та купюри номіналом 200 (двісті) гривень у кількості дев'ятнадцяти штук із серійними номерами: ЄГ2625021, ЄЗ4011360, ВД2173207, АГ5227235, ВГ7962328, ЄЩ9264155, ЗЕ8656185, ЕВ6968614, КБ5228625, ЕЦ5260282, ЕВ6215370, ЄД9886115, КГ7017806, ВХ2492045, ЕЕ4397802, АВ0487699, ЕХ6226546, ЄХ6606186, ВЄ7217323;
протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 22 жовтня 2013 року, згідно якого, 22 жовтня 2013 року о 14 годині 00 хвилин, ОСОБА_16 , будучи залученим до проведення негласних слідчих дій та до конфіденційного співробітництва з органом досудового розслідування, зустрівся з ОСОБА_7 на Лук'янівській площі в м. Києві, після чого вони пройшли на дитячий майданчик за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 32-а . Під час вказаної зустрічі ОСОБА_16 передав ОСОБА_7 гроші в сумі 5800 грн., а останній в свою чергу передав ОСОБА_16 паперовий згорток зі словами «Там тридцять», після чого з металевої коробки ще висипав таблетки в прозорий пакетик наданий ОСОБА_16 . В ході проведення вказаної слідчої дії, в присутності понятих, ОСОБА_16 видав 37 таблеток, круглої форми блідо-зеленого кольору;
Висновок експерта № 266/5 від 31 жовтня 2013 року, згідно якого, надані на дослідження тридцять сім таблеток загальною масою 9, 091 г. містять у своєму складі МДМА (3,4 метилендіоксиметамфетамін); МДМА є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено; загальна маса МДМА в тридцяти семи таблетках становить 9, 091 г.;
протокол обшуку від 22 жовтня 2013 року, згідно якого, в ході обшуку за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_7 , в присутності понятих, за участю ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , виявлено та вилучено в письмовому столі барсетку чорного кольору, в якій знаходився пакет, у якому містяться пігулки зеленого кольору, згорток поліетилену з речовиною зеленого кольору рослинного походження та купюра номіналом 1 гривня, згорнута, у якій знаходяться речовини зеленого кольору рослинного походження;
Висновок експерта № 267/5 від 31 жовтня 2013 року, згідно якого, надані на дослідження сто сімдесят сім таблеток загальною масою 43, 508 г., які були вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_7 , містять у своєму складі МДМА (3,4 метилендіоксиметамфетамін); МДМА є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено; загальна маса МДМА в ста сімдесяти семи таблетках становить 13,923 г.;
Висновок експерта № 268/5 від 31 жовтня 2013 року, згідно якого, надані на дослідження речовини рослинного походження зелено-коричневого кольору та зеленого кольору, які були вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_7 , є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено. Загальна масса канабісу (в перерахунку на суху речовину) становить 0, 5108 г.;
протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23 листопада 2013 року, згідно якого здійснено зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж номеру передплаченої послуги оператору мобільного зв'язку «Life» № НОМЕР_1 , який знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого зафіксовано його розмови з особами, в тому числі і ОСОБА_16 з приводу купівлі останнім наркотичних засобів.
протокол прослуховування аудіозапису від 19 вересня 2013 року, в якому зафіксована розмова ОСОБА_17 зі співробітником полку міліції спеціального призначення ОСОБА_7 .
Наданий доказ стороною обвинувачення суд виключає з числа допустимих доказів, з огляду на наступне.
Так відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустим, якщо він отриманий у поряду, встановленому КПК України.
Згідно із ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, зокрема у разі здійснення процесуальної дії з порушенням її суттєвих умов.
Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_21 від 19 вересня 2013 року, на ім'я начальника 2 управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_18 , розмова записана ним на цифровий диктофон особисто за власною ініціативою та сплановано, що носить характер цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом, а збирання і фіксація у такий спосіб фактичних даних із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності, якою фактично є ОСОБА_17 , відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року №12-рп/2011, справа №1-31/2011 тягне за собою визнання обвинувачення на основі таких фактичних даних необґрунтованим.
Крім того, необхідно зазначати позицію суду щодо наступних доказів наданих стороною обвинувачення.
Відповідно до ч. 2, п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України, у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. В протоколі повинні міститися відомості про характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.
Стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, надані наступні протоколи НСРД: протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії за кримінальним провадженням від 22 листопада 2013 року, згідно якого здійснено аудіоконтроль ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проводився 7 жовтня 2013 року, в ході якого отримано фактичні дані з приводу обговорення між ОСОБА_7 , ОСОБА_17 і ОСОБА_16 . обставин та умов отримання ОСОБА_17 та ОСОБА_16 від ОСОБА_7 наркотичних засобів (психотропних речовин); протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 22 листопада 2013 року, згідно якого, за наслідками здійснення аудіоконтролю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проводився 12 жовтня 2013 року, зафіксовано розмову ОСОБА_7 та ОСОБА_16 ; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23 листопада 2013 року, згідно якого, 22 жовтня 2013 року здійснено відеоконтроль ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого зафіксована зустріч ОСОБА_7 та ОСОБА_16 ; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23 листопада 2013 року, згідно якого, здійснено зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж номеру передплаченої послуги оператору мобільного зв'язку «Life» № НОМЕР_1 , який знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого зафіксовано його розмови з особами, в тому числі і ОСОБА_16 з приводу купівлі останнім наркотичних засобів.
В той же час, вищезазначені протоколи НСРД - аудіо-, відеоконтроль особи, у порушення вимог ст. 104, 252 КПК України, не містять будь-яких даних про те, які технічні пристрої були застосовані для фіксування інформації, кому, ким та в присутності кого такі пристрої вручались та коли, в кого, в чиїй присутності вилучались, ким, коли та в присутності кого, за допомогою якої техніки і які були створені носії інформації.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 99 КПК України матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.
Згідно ч.1 ст. 89 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 260 і ст. 263 КПК України аудіо- і відео контроль особи, а також зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж є різновидами втручання у приватне спілкування.
Ч.1 ст. 258 КПК України передбачено імперативне правило, за яким ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.
За результатами судового розгляду встановлено, що ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року, згідно яких за твердженням сторони обвинувачення, було дозволено втручання у приватне спілкування ОСОБА_7 , - відсутні.
Відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 07 лютого 2014 року ці ухвали не відкривались стороні захисту під час виконання ст. 290 КПК України.
Тому під час судового розгляду процесуальних документів щодо наявності правових підстав втручання у приватне спілкування ОСОБА_7 , - суд не досліджував. Суттєві умови попереднього дозволу суду для здійснення процесуальних дій чи взагалі наявність такого дозволу від слідчого судді, - не встановлені.
При цьому суд зауважує, що посилання в самих протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: в протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії за кримінальним провадженням від 22 листопада 2013 року, згідно якого здійснено аудіоконтроль ОСОБА_7 , який проводився 7 жовтня 2013 року, в ході якого отримано фактичні дані з приводу обговорення між ОСОБА_7 , ОСОБА_17 і ОСОБА_16 . обставин та умов отримання ОСОБА_17 та ОСОБА_16 від ОСОБА_7 наркотичних засобів (психотропних речовин); в протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 22 листопада 2013 року, згідно якого, за наслідками здійснення аудіоконтролю ОСОБА_7 , який проводився 12 жовтня 2013 року, зафіксовано розмову ОСОБА_7 та ОСОБА_16 ; в протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23 листопада 2013 року, згідно якого, 22 жовтня 2013 року здійснено відеоконтроль ОСОБА_7 , в ході якого зафіксована зустріч ОСОБА_7 та ОСОБА_16 ; в протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23 листопада 2013 року, згідно якого, здійснено зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж номеру передплаченої послуги оператору мобільного зв'язку «Life» № НОМЕР_1 , який знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_7 , в ході якого зафіксовано його розмови з особами, в тому числі і ОСОБА_16 з приводу купівлі останнім наркотичних засобів на наявність ухвали Апеляційного суду м. Києва № 01-10985цт від 30 вересня 2013 року, якою надано дозвіл на здійснення аудіо-, відеоконтролю особи, ОСОБА_7 , не може слугувати достатньою підставою для визнання протоколів за результатами проведення зазначених дій допустимими доказами.
Суд констатує, що втручання у приватне спілкування ОСОБА_7 відбулось в результаті оперативно-розшукової діяльності з порушенням порядку, встановленого КПК України, оскільки ні суду, ні стороні захисту не надано ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва, яка би санкціонувала подібне втручання і визначала його суттєві умови.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. За правилом ч.2 ст. 86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.
Згідно п.1 ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
Виконуючи вищезазначений обов'язок, та враховуючи сформовану Європейським судом з прав людини доктрину «плодів отруйного дерева», суд визнає недопустимими доказами фактичні дані, які містяться в:
- протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії за кримінальним провадженням від 22 листопада 2013 року;
- протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 22 листопада 2013 року;
- протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23 листопада 2013 року;
- протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23 листопада 2013 року.
Разом з тим, відповідно до листа за підписом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_22 , вбачається, що таємний том у кримінальному провадженні № 42013110000000831 про проведення негласних (слідчих) розшукових дій було знищено на підставі Акту Шевченківської окружної прокуратури міста Києва від 24 лютого 2022 року, на виконання вимог Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах в установах і організаціях, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 року № 939 щодо забезпечення охорони державної таємниці.
Дані обставини, на переконання суду, виключають можливість використання результатів, отриманих при проведенні вказаних негласних слідчих (розшукових) дій, в якості допустимих доказів.
Крім того, що стосується інших доказів, наданих суду стороною обвинувачення та досліджених в судовому засіданні, слід зазначити, що суд визнає їх також недопустимими з наступних підстав:
- протокол обшуку від 22 жовтня 2013 року, згідно якого проведено обшук за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_7 , оскільки в клопотанні, на підставі якого була постановлена ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року про дозвіл на проведення обшуку, як, відповідно і в ухвалі слідчого судді від 17 жовтня 2013 року, слідчий в ОВС 2 слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_23 просив надати йому дозвіл на обшук за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, з протоколу обшуку від 22 жовтня 2013 року вбачається, що його проводив старший слідчий першого слідчого відділу прокуратури міста Києва юрист 3 класу ОСОБА_24 , тобто особа, чиї повноваження на проведення обшуку в ході судового розгляду стороною обвинувачення не підтверджено (відсутня постанова про призначення групи слідчих, з якої вбачалося б, що слідчий ОСОБА_24 входить до слідчої групи в даному кримінальному провадженні та має повноваження виконувати слідчі дії, в тому числі проводити обшук за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 ).
Також в зв'язку з вищевикладеним, керуючись принципом «плодів отруйного дерева», суд визнає недопустимими доказами наступні висновки експертів:
Висновок експерта № 267/5 від 31 жовтня 2013 року, згідно якого, надані на дослідження сто сімдесят сім таблеток загальною масою 43, 508 г., які були вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_7 , містять у своєму складі МДМА (3,4 метилендіоксиметамфетамін); МДМА є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено; загальна маса МДМА в ста сімдесяти семи таблетках становить 13,923 г. та Висновок експерта № 268/5 від 31 жовтня 2013 року, згідно якого, надані на дослідження речовини рослинного походження зелено-коричневого кольору та зеленого кольору, які були вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_7 , є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено. Загальна масса канабісу ( в перерахунку на суху речовину) становить 0, 5108 г.; з врахуванням того, що речовини, по яким проведені експертні дослідження, були вилучені в ході незаконно проведеного обшуку 22 жовтня 2013 року, що судом встановлено вище.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права, і за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейшера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 р., п.54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканість житла (ст.ст. 5,8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Також судом вживались всі можливі засоби виклику свідків в судові засідання, останні на такі виклики суду не з'явились.
Крім того, обов'язок виклику свідків покладався на прокурора, однак останній належних активних дій, спрямованих на виклик та забезпечення прибуття вказаних осіб в судове засідання не здійснив.
Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів наступні матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення: витяг з ЄРДР; повідомлення про початок досудового розслідування від 23 вересня 2013 року; доручення про проведення досудового розслідування від 18 жовтня 2013 року; постанову про призначення групи прокурорів від 23 вересня 2013 року; повідомлення про початок досудового розслідування від 18 жовтня 2013 року; постанову про призначення групи прокурорів від 18 жовтня 2013 року; постанову про об'єднання матеріалів досудового розслідування від 21 жовтня 2013 року; доручення про проведення досудового розслідування від 06 листопада 2013 року; повідомлення про початок досудового розслідування від 06 листопада 2013 року; доручення про проведення досудового розслідування від 06 листопада 2013 року; повідомлення про початок досудового розслідування від 06 листопада 2013 року; постанову про об'єднання матеріалів досудового розслідування від 11 листопада 2013 року; рапорт старшого оперуповноваженого 1 сектору 1 відділу 2 управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_25 від 19 вересня 2013 року; згоду ОСОБА_17 на залучення до проведення негласних слідчих дій та конфіденційного співробітництва від 25 вересня 2013 року; протокол попередження ОСОБА_17 про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 25 вересня 2013 року; постанову про залучення особи до проведення негласних слідчих (розшукових) дій та конфіденційного співробітництва від 26 вересня 2013 року; згода ОСОБА_16 на залучення до проведення негласних слідчих дій та конфіденційного співробітництва від 25 вересня 2013 року; протокол попередження ОСОБА_16 про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 25 вересня 2013 року; постанову про залучення особи до проведення негласних слідчих (розшукових) дій та конфіденційного співробітництва від 26 вересня 2013 року; клопотання слідчого про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 30 вересня 2013 року; доручення оперативному підрозділу на проведення негласних слідчих дій від 30 вересня 2013 року; постанову про проведення негласної слідчої дії контролю за вчиненням злочину-оперативної закупки від 07 жовтня 2013 року; доручення оперативному підрозділу на проведення негласних слідчих дій від 08 жовтня 2013 року; постанову про призначення судово-хімічної експертизи від 08 жовтня 2013 року; Висновок експерта від 255/5 від 16 жовтня 2013 року; постанову про проведення негласної слідчої дії контролю за вчиненням злочину-оперативної закупки від 11 жовтня 2013 року; доручення оперативному підрозділу на проведення негласних слідчих дій від 11 жовтня 2013 року; постанова про призначення судово-хімічної експертизи від 12 жовтня 2013 року; клопотання слідчого про проведення обшуку від 17 жовтня 2013 року; ухвалу слідчого судді від 17 жовтня 2013 року про надання дозволу на проведення обшуку; постанову про проведення негласної слідчої дії контролю за вчиненням злочину-оперативної закупки від 17 жовтня 2013 року; доручення оперативному підрозділу на проведення негласних слідчих дій від 17 жовтня 2013 року; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22 жовтня 2013 року; повідомлення про підозру від 22 жовтня 2013 року; постанову про призначення судово-хімічної експертизи від 23 жовтня 2013 року; постанову про призначення судово-хімічної експертизи від 23 жовтня 2013 року; постанову про призначення судово-хімічної експертизи від 23 жовтня 2013 року; клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 24 жовтня 2013 року; ухвалу слідчого судді від 24 жовтня 2013 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування від 12 грудня 2013 року; клопотання прокурора про продовження строку виконання покладених обов'язків від 17 грудня 2013 року; ухвалу слідчого судді від 18 грудня 2013 року про продовження строку обов'язків; постанову про розсекречування матеріальних носіїв інформації від 20 грудня 2013 року; рапорт від 24 грудня 2013 року про скасування грифу «таємно»; клопотання про продовження строку досудового розслідування від 09 січня 2014 року; постанову про продовження строку досудового розслідування від 15 січня 2014 року; клопотання прокурора про продовження строку виконання покладених обов'язків від 15 січня 2014 року; ухвалу слідчого судді від 16 січня 2014 року про продовження строку обов'язків; повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 07 лютого 2014 року; повідомлення про завершення досудового розслідування від 07 лютого 2014 року; протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 07 лютого 2014 року, оскільки самі по собі вказані документи не містять будь-яких доказових даних, що мають значення для розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними особами.
У відповідності до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Статтею 86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
В той же час, аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення, на думку суду свідчить, що вони не відповідають вказаним вище критеріям, оскільки всі докази обвинувачення в своїй сукупності не доводять вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, поза розумним сумнівом, а частина наданих доказів є неналежними.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 7 КПК України основними засадами судочинства в Україні є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності. Законодавець визначає, що вирок суду вирішує питання достовірності обвинувачення, висунутого щодо конкретної особи, по суті. Вирішення цього питання пов'язане із з'ясуванням великого кола питань, які є невід'ємною складовою частиною складу кримінального правопорушення. Лише в результаті судового розгляду і лише за вироком суду особа може бути визнана винною у вчиненні злочину.
Стороною обвинувачення було надано ряд доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 , які визнані судом неналежними та недопустимими, а тому не можуть бути покладені у підставу судового рішення.
Інші докази, які б поза розумним сумнівом підтверджували вчинення ОСОБА_7 кримніального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, суду не надані.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому, у справах щодо провокації стандарт доказування збільшується.
Суд обмежений у праві збору доказів вини обвинуваченого за власною ініціативою та, залишаючись об'єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов'язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.
Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов'язаний з кримінальним правопорушенням, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об'єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
Такий обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР).
Сумнівний характер вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому суспільно небезпечних діянь не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який також знайшов свій вияв і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.
Таким чином, проаналізувавши кожний доказ, наданий як стороною обвинувачення, суд приходить до переконання, що обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки стороною обвинувачення не доведено його винуватості поза розумним сумнівом, а можливість здобуття інших доказів вичерпана, а тому вважає за необхідне виправдати обвинуваченого за ч. 2 ст. 307 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Приймаючи рішення про виправдування обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
При цьому, судом в ході судового розгляду не встановлено належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_7 дійсно незаконно придбав, зберігав, перевозив з метою збуту, а також здійснював незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, повторно незаконно придбав, зберігав, перевозив з метою збуту, а також здійснював незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин та повторно незаконно зберігав з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, тобто вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 307 КК України.
Відповідно до статті 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому за частиною 2 цієї статті жоден доказ не має наперед встановленої сили, а відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України вирок не може ґрунтуватися на припущеннях.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Суд, оцінюючи всі докази у даному кримінальному провадженні в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення у справі «Вєренцов проти України»).
Таким чином, детальний аналіз наведений вище та оцінка комплексу доказів у кримінальному провадженні дають суду можливість зробити безумовний та категоричний висновок про відсутність доказів у сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Враховуючи наведене, суд розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим, не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, приходить до висновків про необхідність виправдання ОСОБА_7 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.
У зв'язку з виправданням ОСОБА_7 , судом не може бути покладений обов'язок відшкодування ним процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Арешт на майно у кримінальному провадженні накладено не було.
Після набрання вироком законної сили, заставу у розмірі 57 350 гривень, внесену на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року (справа № 752/18970/13-к) необхідно повернути заставодавцю.
Долю речових доказів необхідно вирішити у порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та виправдати, у зв'язку з недоведеністю, що останнім вчинене вказане кримінальне правопорушення.
У зв'язку із виправданням ОСОБА_7 , звільнити останнього від обов'язку відшкодування процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Після набрання вироком законної сили, заставу у розмірі 57 350 гривень, внесену на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року (справа № 752/18970/13-к) - повернути заставодавцю.
Речові докази: грошові кошти купюрами номіналом 500 (п'ятсот) гривень у кількості чотири штуки із серійними номерами: ВВ8854808, ВИ5555614, БН0299894, ЗИ9105040; та купюри номіналом 200 (двісті) гривень у кількості дев'ятнадцяти штук із серійними номерами: ЄГ2625021, ЄЗ4011360, ВД2173207, АГ5227235, ВГ7962328, ЄЩ9264155, ЗЕ8656185, ЕВ6968614, КБ5228625, ЕЦ5260282, ЕВ6215370, ЄД9886115, КГ7017806, ВХ2492045, ЕЕ4397802, АВ0487699, ЕХ6226546, ЄХ6606186, ВЄ7217323, (які передано на відповідальне зберігання до ФЕУ СБУ, відповідно до квитанції № 000204 від 20 листопада 2013 року) - передати за належністю до фінансово-економічного управління Служби безпеки України; таблетки з - МДМА (3,4 - метилендіоксиметамфетамін), які знаходяться в трьох опечатаних конвертах з написами «Додаток до протоколу експерта № 258/5 від 17.10.2013», «Додаток до протоколу експерта № 266/5 від 31.10.2013», «Додаток до протоколу експерта № 267/5 від 31.10.2013» (які зберігаються у службовому сейфі кабінету № 16 другого слідчого відділу прокуратури міста Києва) - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Шевченківського
районного суду м. Києва ОСОБА_1