СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/4471/24
пр. № 2/759/2546/24
11 липня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Марченко В.В., позивача ОСОБА_1 , її представника - адвоката Неселовської В.В., відповідача - ОСОБА_2 , представника третьої особи - Угляренко К.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
Позивач 04.03.2024 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
В зазначеній позовній заяві позич просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідача на користь позивача, аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу) відповідача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 04 березня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 , видане Подільським районним у м. Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про що зроблений актовий запис №2052 від 25.07.2018 р.
У вище зазначеному свідоцтві у графі матір зазначається - ОСОБА_5 , у графі батько зазначається - ОСОБА_2 .
Мати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач є бабусею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження її сина - відповідача у справі ОСОБА_2 ..
Після народження онучки через сімейні обставини позивач, як бабуся коли дитині був місяць почала опікуватись дитиною, а фактично після смерті матері ОСОБА_5 , тобто з березня 2020 року її син - ОСОБА_2 - відповідач, не виконує батьківських обов'язків щодо своєї доньки, не цікавиться станом здоров'я, ніяким чином не проявляє батьківської уваги та не піклується про неї, не приймає участі вихованні своєї дитини, не бере повноцінно матеріальної участі у забезпеченні своєї дитини.
У зв'язку з захистом прав та інтересів дитини, для якісного покращення її життя, виховання, навчання, а також враховуючи, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню своєї доньки, позивач вимушена була звернутися до суду з даним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 року обрано головуючого суддю Ключника А.С.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.03.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 37).
01.05.2024 року представником третьої особи подано до суду висновок Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав (а.с. 53-55).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.06.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд (а.с. 70).
У судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Неселовська В.В. підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти вимог позивача, зазначивши, що він не ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню своєї доньки та надає їй матеріальну допомогу, однак підтвердити дані обставини належними доказами не може.
У судовому засіданні представник третьої особи - Угляренко К.В. просила задовольнити позов позивача.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 , видане Подільським районним у м. Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про що зроблений актовий запис №2052 від 25.07.2018 р.
У вище зазначеному свідоцтві у графі матір зазначається - ОСОБА_5 , у графі батько зазначається - ОСОБА_2 .
Мати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач є бабусею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження її сина - відповідача у справі ОСОБА_2 .
Після народження онучки через сімейні обставини позивач, як бабуся коли дитині був місяць почала опікуватись дитиною, а фактично після смерті матері ОСОБА_5 , тобто з березня 2020 року її син - ОСОБА_2 - відповідач, не виконує батьківських обов'язків щодо своєї доньки, не цікавиться станом здоров'я, ніяким чином не проявляє батьківської уваги та не піклується про неї, не приймає участі вихованні своєї дитини, не бере повноцінно матеріальної участі у забезпеченні своєї дитини.
В силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя та праці.
Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини , батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток , батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя , батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 про «Питання діяльності органів опіки піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», спірні питання щодо виховання дитини опрацьовуються службою у справах дітей за місцем проживання/перебування дитини.
Згідно з наданим висновком від 30 квітня 2024 року № 107-3241, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 53-55).
У згаданому висновку зазначено, що працівниками служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації при комісійному відвідуванні фактичного місця проживання малолітньої ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що громадянка ОСОБА_1 спільно з онукою проживає в двокімнатній квартирі, яка облаштована необхідними меблями та побутовими приладами, в помешканні чисто, прибрано, дитина забезпечена всім необхідним для нормального проживання та розвитку.
На засіданні комісії з питань захисту прав дитини Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації ОСОБА_1 повідомила, що батько малолітньої дитини - ОСОБА_2 на телефонні дзвінки не відповідає, на смс повідомлення теж, не виконує батьківських обов'язків щодо своєї доньки, не цікавиться станом здоров'я, ніяким чином не проявляє батьківської уваги та не піклується про неї, не приймає участі вихованні своєї дитини, не бере повноцінно матеріальної участі у забезпеченні своєї дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою держаного контролю, що встановлена законом.
Згідно ч.ч. 1-3 ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Судом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, оскільки останній не цікавиться життям своєї дитини, не спілкується з нею та не здійснює належний догляд, матеріально її не утримує.
Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи матеріали справи в їх сукупності, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність підстав для позбавлення батьківських прав відповідача відносно його доньки, оскільки відповідач, як батько, ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення аліментів, суд виходить із такого.
Обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладений на батьків відповідно до статті 180 СК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; та інші обставини, що мають істотне значення.
Як роз'яснено у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї.
Суд, при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 76, 80, 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом даних норм закону доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів.
Це положення є одним із основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності.
Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача аліментів.
Відповідно до п.1) ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Згідно із ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору - у розмірі 1211,20 грн. на користь позивача (по вимогам про позбавленню батьківських прав) та 1211,20 грн. - на користь держави (по вимогам про стягнення аліментів).
Керуючись ст.ст. 19, 150, 152, 154-155, 164, 165, 166, 180, 182, 183, 191 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією ООН про права дитини, Пленумом Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу) відповідача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 04 березня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (по вимогам про позбавленню батьківських прав).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (по вимогам про стягнення аліментів).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст судового рішення складено 11.07.2024 року.
Суддя Ключник А.С.