СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/19369/23
пр. № 2/759/3183/24
27 травня 2024 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П'ятничук І.В., розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» про відновлення положення, що існувало до порушення прав, покладення обов'язків виконати дії,
Позивач ОСОБА_1 05.10.2023 року звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» про відновлення положення, що існувало до порушення прав, покладення обов'язків виконати дії, яким просить відновити правовідносини страхування життя ОСОБА_1 з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ТАС» що випливають з договорів: ІЛ 11015412 від 28.04.2018 року, ІЛ 11015413 від 28.04.2018 року, ІЛ 11015414 від 28.04.2018 року, ІЛ 11015415 від 28.04.2018 року, ІЛ 11015416 від 28.04.2018 року, ІЛ 11015417 від 28.04.2018 року, ІЛ 11012315 від 01.02.2018 року, ІЛ 11010864 від 11.02.2018 року, ІЛ 11010860 від 12.02.2018 року, ІЛ 11010868 від 12.02.2018 року, ІЛ 11015986 від 12.05.2018 року, ІЛ 11015987 від 12.05.2018 року, ІЛ 11015988 від 12.05.2018 року, ІЛ 11031045 від 13.03.2019 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у порядку ст. 18 ЗУ «Про страхування», «Правил добровільного страхування життя» від 01.06.2003 року між ПрАТ «СК «ТАС» та ОСОБА_1 у 2018, 2019 роках було укладено ряд договорів страхування життя строком на 15 років, у тому числі договорів: ІЛ 11015412 від 28.04.2018 року, ІЛ 11015413 від 28.04.2018 року, ІЛ 11015414 від 28.04.2018 року, ІЛ 11015415 від 28.04.2018 року, ІЛ 11015416 від 28.04.2018 року, ІЛ 11015417 від 28.04.2018 року, ІЛ 11012315 від 01.02.2018 року, ІЛ 11010864 від 11.02.2018 року, ІЛ 11010860 від 12.02.2018 року, ІЛ 11010868 від 12.02.2018 року, ІЛ 11015986 від 12.05.2018 року, ІЛ 11015987 від 12.05.2018 року, ІЛ 11015988 від 12.05.2018 року, ІЛ 11031045 від 13.03.2019 року.
Зазначила, що до початку періоду страхування за вказаними договорами страхування у 2019 році страхувальник вніс відповідні страхові платежі шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок страховика через банк України для здійснення яких виїжджала на материкову частину України, оскільки з 2016 року було запроваджено санкції.
Крім того, зазначив, що Указом Президента України від 17.10.2016 року № 467/2016 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), яким затверджено Перелік платіжних систем, діяльність яких з 16 жовтня на Україні опинилася під забороною.
Окрім того, зазначила, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, було заборонено рух міжміських пасажирських автобусів та електропоїздів.
Вказала, що за вказаних обставин вона була позбавлена фізичної можливості прибути до банківської установи на території материкової частини України та внести відповідні платежі на початок страхового періоду 2020-2021 р.
Зазначила, що 12.12.2022 року на її адресу від страхувальника надійшло повідомлення про припинення дії спірних договорів страхування життя.
17.012023 року вона звернулась з претензією в якій просила відновити дію припинених договорів, однак ПрАТ «СК «ТАС» листом від 10.02.2023 року їй було відмовлено.
На підставі вищевикладеного просила позов задовольнити.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.04.2024 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз'яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.
26.04.2024 року від представника відповідача до суду надійшов відзив, відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом встановлено, в період часу з 2018 року по 2019 рік між позивачем ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «ТАС» було укладено ряд полісів основного страхування життя: ІЛ 11015412 від 28.04.2018 року строком дії до 29.04.2033 року, ІЛ 11015413 від 28.04.2018 року строком дії до 29.04.2033 року, ІЛ 11015414 від 28.04.2018 року строком дії до 29.04.2033 року, ІЛ 11015415 від 28.04.2018 року строком дії до 29.04.2033 року, ІЛ 11015416 від 28.04.2018 року строком дії до 29.04.2033 року, ІЛ 11015417 від 28.04.2018 року строком дії до 29.04.2033 року, ІЛ 11012315 від 01.02.2018 року строком дії до 02.02.2033 року, ІЛ 11010864 від 11.02.2018 року строком дії до 12.02.2033 року, ІЛ 11010860 від 12.02.2018 року строком дії до 13.02.2033 року, ІЛ 11010868 від 12.02.2018 року строком дії до 23.02.2033 року, ІЛ 11015986 від 12.05.2018 року строком дії до 13.05.2033 року, ІЛ 11015987 від 12.05.2018 року строком дії до 13.05.2033 року, ІЛ 11015988 від 12.05.2018 року строком дії до 13.05.2033 року, ІЛ 11031045 від 13.03.2019 року строком дії до 14.04.2033 року
Як зазначає позивач та не оспорюється відповідачем 12.12.2022 року від ПрАТ СК «ТАС» на адресу позивача було направлено повідомлення про припинення дії вищезазначених договорів старування життя, а саме припинення дії договору ІЛ 11015412 від 28.04.2018 року - 27.04.2021 року; ІЛ 11015413 від 28.04.2018 року - 27.04.2021 року; ІЛ 11015414 від 28.04.2018 року - 27.04.2021 року; ІЛ 11015415 від 28.04.2018 року - 27.06.2020 року; ІЛ 11015416 від 28.04.2018 року - 27.06.2020 року; ІЛ 11015417 від 28.04.2018 року - 27.06.2020 року; ІЛ 11012315 від 01.02.2018 року - 02.03.2020 року; ІЛ 11010864 від 11.02.2018 року - 12.03.2020 року; ІЛ 11010860 від 12.02.2018 року - 13.03.2020 року; ІЛ 11010868 від 12.02.2018 року - 13.03.2020 року; ІЛ 11015986 від 12.05.2018 року - 11.05.2021 року; ІЛ 11015987 від 12.05.2018 року - 11.05.2021 року; ІЛ 11015988 від 12.05.2018 року - 11.05.2021 року; ІЛ 11031045 від 13.03.2019 року - 12.05.2020 року.
17.01.2023 року представником позивача адвокатом Кострюковим Д.В. на адресу ПрАТ СК «ТАС» було направлено претензію з приводу поновлення дії вищезазначених договорів старування життя, яку ПрАТ СК «ТАС» було залишено без задоволення.
Так, варто зазначити, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до п. 8.9 Правил добровільного страхування життя, порядок і періодичність сплати страхових внесків встановлюється за згодою Сторін і вказується в Договорі страхування. Якщо Договором страхування не передбачено інше, кожен черговий страховий внесок повинен бути сплачений до початку періоду страхування, за який він вноситься.
Відповідно до п. 19.2 Правил добровільного страхування життя, у випадку, якщо Страхувальник не сплатив черговий внесок у передбачені Договором страхування строки, відповідальність Страховика за страховими випадками, передбаченими п. п. 5.2.1 - 5.2.9, та п.5.3 цих Правил страхування, автоматично продовжується на пільговий період - 30 (тридцять) календарних днів, якщо інше не передбачено Договором страхування. При щомісячній періодичності сплати страхових внесків пільговий період встановлюється терміном 10 (десять) календарних днів, якщо інше не передбачено Договором страхування. Відповідальність Страховика за іншими страховими випадками припиняється з 00 годин 00 хвилин першого дня періоду, за який повинен був бути сплачений страховий внесок, якщо інше не передбачено Договором страхування, та відновлюється з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем погашення Страхувальником заборгованості по несплаченим страховим внескам за Договором страхування. Термін відповідальності Страховика при цьому не подовжується.
Відповідно до п. 19.3 Правил добровільного страхування життя, у випадку, якщо під час перших трьох років дії Договору страхування Страхувальник не сплатив черговий страховий внесок у передбачені Договором страхування строки, включаючи пільговий період, Договір страхування продовжує діяти на змінених умовах, відповідно до яких страхова сума за страховим випадком, передбаченим п.5.2.4 цих Правил страхування, зменшується до 1 (однієї) одиниці у валюті страхування, при цьому страхове покриття за іншими страховими випадками призупиняється до моменту відновлення сплати страхових внесків. У разі непогашення Страхувальником заборгованості до кінця третього року дії Договору страхування, такий Договір припиняє свою дію в останній день третього року його дії.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач обґрунтовувала його тим, що була позбавлена можливості прибути до банківської установи на території материкової частини України та внести відповідні платежі на початок страхового періоду 2020-2021 року в зв'язку з непереборною силою, а саме: дій уряду щодо обмеження банківських переказів, а також введенням заходів щодо обмеження переміщення громадян у зв'язку з протидією поширенню епідемії.
Відповідно до положень статті 263 ЦК України непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) - це обставини, що перешкоджають виконанню зобов'язань однією із сторін, незалежні від її волевиявлення і контролю, а також непереборні при вживанні всіх розумних заходів щодо їх запобігання. Визначення обставин непереборної сили наведено у статті 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (укладена у Відні 11 квітня 1980 року). Для визначення яких-небудь обставин форс-мажорними необхідно обов'язкова наявність ряду чинників: непереборність сили, що викликала ці обставини; неможливість контролювати ситуацію, впливати на неї; виникнення перешкоди не могло бути передбачено під час укладення зобов'язання.
Положеннями частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Із урахуванням положень частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та пункту 6.10 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України 18 грудня 2014 року № 44(5), документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видає Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, вимоги до якого встановлені пунктом 6.11 Регламенту.
Роз'яснення на офіційному сайті ТПП України процедури засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом, сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом за кожним зобов'язанням окремо.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 14 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні», ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Сам факт введення санкцій та карантину не є підставою для відстрочки чи невиконання зобов'язання.
Довідка ТПП - єдиний регламентований законодавством і загальноприйнятий документ, який підтверджує факт настання форс-мажорних обставин. Але для суду одного документу може бути недостатньо (як, наприклад, в ситуації з орендою торгового приміщення в м. Рівне, по яку йшлось вище). Судова практика одностайна в тому, що обставини непереборної сили повинні бути підтверджені документально (Постанова ВС від 15 лютого 2022 р. у справі № 910/4532/21). Такими доказами можуть бути, зокрема, сертифікат ТПП України.
У постанові від 30 листопада 2021 року у справі №913/785/17 Верховний Суд зазначає: «Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов'язання.».
Таким чином, посилання ОСОБА_1 на форс-мажорні обставини не підтверджені жодним належним доказом.
Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.141,259, 263-265, 280-284 ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» про відновлення положення, що існувало до порушення прав, покладення обов'язків виконати дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І.В. П'ятничук