Справа № 302/791/24
Провадження № 2/302/272/24
26.06.2024 року с-ще Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області
у складі: головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.
при секретарі: Царь О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Міжгір'я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
11.06.2024 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кривка П.П., до відповідача ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначає, що 05.02.2002 року сторони уклали шлюб, який зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції у Закарпатській області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено актовий запис за № 09.
Від шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час вже досягли повноліття, що також підтверджується актом, складений органом місцевого самоврядування.
Позивачка у позові зазначає, що спільне життя з відповідачем у них не склалося. Між нами виникали різного роду непорозуміння, сварки, конфлікти і все це призвело до того, що вони втратили взаємні почуття і, окрім цього, це створювало негативну, напружену атмосферу в сім'ї та неможливість їх спільного з відповідачем проживання. Все це призвело до того, що вже більше 10 років вони спільно не проживають і не підтримують між собою жодних сімейних стосунків. Позивачка на даний час проживає в своєму будинку АДРЕСА_1 , а відповідач, вже понад десять років як зареєстрований по місцю постійного проживання у АДРЕСА_2 , але на даний час фактично проживає у незареєстрованому шлюбі з іншою жінкою у с.Ярмолинці, Хмельницької області. Сторони на даний час практично не спілкуються, не підтримують жодних шлюбних стосунків, кожний із них живе своїм життям. Шлюб між ними носить формальний характер, позивачка вважає, що їх сім'я розпалась остаточно і відновлена бути не може, примирення вважає недоцільним та вказує, що збереження шлюбу буде суперечити їх спільним інтересам, у зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду з даним позовом про розірвання шлюбу.
Ухвалою Міжгірського районного суду від 17.06.2024 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кривка П.П. не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені судом своєчасно та належним чином, проте до суду подана позивачкою заява 26.06.2024 року з проханням провести судове засідання за її відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити за наведеними у позові підставами.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, однак на адресу суду відповідачем подано письмову заяву від 26.06.2024, в якій ним викладено прохання розглянути справу без його участі та у поданій заяві зазначає, що позовні вимоги про розірвання шлюбу визнає та не заперечує проти задоволення позову, заявленого ОСОБА_1 , за наведеними у позові підставами.
Всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини по справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб 05.02.2002 року, який зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції у Закарпатській області, про що в книзі реєстрації актів про шлюб складено актовий запис № 9, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видано 31.05.2024 року (повторно), оригінал якого є в матеріалах даної справи.
Від подружнього життя сторони мають двох повнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей, копії яких є в матеріалах справи (а.с.8,9).
Подружні стосунки між сторонами припинені по причині розбіжностей характерів та різних поглядів на життя, відсутністю взаєморозуміння, що в цілому призвело до втрати почуття любові та довіри один до одного, та припинення шлюбних відносин. Відповідач проти розірвання шлюбу безпосередньо в органах ДРАЦСу заперечує, тому позивачка вимушена звернутися з даним позовом до суду.
Чинним законодавством України передбачено право подружжя на розірвання шлюбу за позовом одного із них на підставі рішення суду: зокрема, положеннями ст.ст.104 ч.2, 105 ч.3, 110 ч.1 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі статтею 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно ст.111 СК України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. В даному випадку, сторони вважають неможливим з моральної точки зору, продовжувати шлюбні відносини, тому суд не може зобов'язати їх прийняти заходи до примирення.
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх неповнолітньої дитини, що мають істотне значення.
Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи вищенаведені законодавчі норми, виходячи з принципів об'єктивності, розумності, справедливості та доцільності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі та суд приходить до висновку, що дана сім'я розпалася остаточно та будь-яких підстав до її збереження судом не встановлено та відповідачем в суді не доведено.
Крім того, оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням її до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Примушування до шлюбу не допускається. А тому, подальше спільне подружнє життя і збереження шлюбу між сторонами суперечило б їх інтересам, що має істотне значення.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вивчивши обґрунтування заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, проти задоволення яких відповідач ОСОБА_2 не заперечує, позов визнає повністю, що вбачається з поданої ним 26.06.2024 року заяви до суду, а тому суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами не може бути збережений, оскільки факти, викладені у позовній заяві свідчать про те, що шлюб між сторонами фактично розпався, спільне життя подружжя і збереження сім'ї стало неможливим, шлюбні стосунки сторони не підтримують, спільно не проживають, та формальне існування шлюбу обмежує особисту свободу позивачки та порушує її особисті інтереси, що мають істотне значення, тому суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.9, 12, 13, 81, 133, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст.105, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 05 лютого 2002 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Міжгірського районного управління юстиції у Закарпатській області, актовий запис № 9.
Після розірвання шлюбу прізвище позивачки ОСОБА_1 - залишити без змін « ОСОБА_6 ».
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя
Міжгірського районного суду
Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО