Справа №:755/18366/23
Провадження №: 2/755/713/24
"27" червня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Яхно П.А.
за участю: позивача ОСОБА_1
представника позивачів - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, -
Позивачі, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , звернулися до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просять суд:
1)стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 150 000 гривень;
2)стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150 000 гривень.
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 06.07.2023 у справі № 371/372/21 ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження № 12021116220000020, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.03.2021, за обвинуваченням ОСОБА_5 за ст. 125 ч. 1 КК України, закрито у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Роз'яснено потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_1 право пред'явити цивільний позов у порядку цивільного судочинства. Так, згідно матеріалів кримінального провадження №12021116220000020 гр. ОСОБА_5 28.03.2021, зайшовши на територію домоволодіння позивачів - Бойко за адресою: АДРЕСА_1 , почав наносити удари по голові та тілу позивачів: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , останні мають статус потерпілих у цьому кримінальному провадженні. Відповідач без дозволу зайшов на територію домоволодіння потерпілих і почав наносити удари позивачу - ОСОБА_4 , а потім почав наносити удари його дружині позивачці - ОСОБА_1 від чого позивач ОСОБА_4 почав відчувати психологічні страждання через свою безпорадність та неможливість захистити дружину у себе на подвір'ї від ОСОБА_5 , а також страх за здоров'я своєї дружини, яка має хворе серце. Такі дії обвинуваченого спричинили фізичний біль та моральні страждання. При цьому, ОСОБА_4 все своє життя підтримував і підтримує добросусідські відносини з сусідами, користується повагою серед односельчан, нагороджений орденом «Знак Почета» № НОМЕР_1 , до виходу на пенсію добросовісно працював, і аж ніяк не заслуговує на таку поведінку відносно себе з боку ОСОБА_5 , з батьком якого, за життя останнього, підтримував дружні відносини. Отже, у останнього порушені стосунки з оточуючими людьми, йому соромно, що не зміг захистити дружину. Тепер має поганий стан здоров'я. Таким чином, моральна шкода, що спричинена винними діями ОСОБА_5 полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з нанесеними йому побоями та тілесними ушкодженнями, у душевних стражданнях, яких ОСОБА_4 зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою ОСОБА_5 щодо нього самого та його дружини ОСОБА_1 , у приниженні честі та гідності позивача перед односельчанами, а також у відчутті страху розправи з боку сусіда ОСОБА_5 який з'являється біля його домоволодіння. У той час, ОСОБА_1 бачачи, як з голови її чоловіка почала текти кров, почала відчувати психологічні страждання, через свою безпорадність та неможливість дати відсіч знахабнілому ОСОБА_5 а також страх за здоров'я свого чоловіка. Однак, намагалася втихомирити обвинуваченого, проте останній накинувся на неї і почав їй наносити удари, що спричинили легкі тілесні ушкодження. Такі дії обвинуваченого спричинили їй фізичний біль та моральні страждання. Все своє позивачка ОСОБА_1 підтримувала і підтримує добросусідські відносини з сусідами, користується повагою серед односельчан, до виходу на пенсію добросовісно працювала, і аж ніяк не заслуговувала на таку поведінку відносно себе з боку ОСОБА_5 батьки якого є сусідами потерпілих. Отже, у позивачки порушені стосунки з оточуючими людьми, наразі вона втратила сон. Крім того, має поганий стан здоров'я, через хворобу серця їй показане оперативне втручання, відтак, під час отримання побоїв та переживань за свого чоловіка остання реально боялася за своє життя через хворе серце, що посилювало її моральні переживання та фізичні страждання. Таким чином, моральна шкода, що спричинена винними діями ОСОБА_5 полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивачка зазнала у зв'язку з нанесеними їй побоями та тілесними ушкодженнями, у душевних стражданнях, яких остання зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою ОСОБА_5 щодо неї самої та її чоловіка ОСОБА_4 , у приниженні честі та гідності позивачки перед односельчанами, а також у відчутті страху розправи з боку сусіда ОСОБА_5 який з'являється біля її домоволодіння. Спричинену моральну шкоду позивачі, кожен окремо, оцінюють у розмірі 150000,00 грн. та вважають таку компенсацію мінімальною за перенесені ними душевні страждання.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.12.2023 відкрито провадження у цій цивільній справі, призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання, учасникам у справі роз'яснено їх право подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки..
Копію вказаної ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами представником відповідача було отримано 22.01.2024, про що свідчить його власноручна розписка.
07.02.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги визнав частково. Зазначив, що обставини отримання позивачами тілесних ушкоджень, викладені у позові (стор. 2, абз. 3-4) не в повній мірі відповідають дійсним обставинам справи. Так, в провадженні Миронівського районного суду Київської області перебувало кримінальне провадження № 371/372/21 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Позивачі, у цій кримінальній справі, були потерпілими. Обставини справи встановлені ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 06.07.2023 у справі № 371/372/21, відповідно до яких ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що 28.03.2021 близько 15-00 год. прийшов до подвір'я позивачів з метою забрати свій плуг. В ході розмови між відповідачем та позивачами виник словесний конфлікт з приводу технічного стану плугу. В ході цього конфлікту відповідач, перебуваючи біля подвір'я, наніс позивачу-1 один удар кулаком правої руки в область правої сторони обличчя, в результаті чого останній не втримавшись ногах впав на ґрунтове покриття, після чого відповідач наніс йому ще один удар по голові кулаком правої руки. Після цього до позивача-1 підійшла його дружина - позивач-2 з метою допомогти піднятися з ґрунтового покриття. В цей час, відповідач, знаходячись поряд з позивачем-1 із-за спини на ніс їй один удар кулаком правої руки в область правої сторони обличчя, після чого наніс їй ще один удар кулаком правої руки в область лівої сторони обличчя. Будучи допитаним у цій кримінальній справі в якості обвинуваченого ОСОБА_5 свою вину визнав повністю і дав послідовні покази, що 28.03.2021 він перебував у свої матері, яка має дачний будинок в селі Салів. Вони готували земельну ділянку для висадки рослин. Для цього потрібен був плуг. Цей плуг є саморобним сільськогосподарським інструментом, який власноруч виготовив батько відповідача. Мати повідомила відповідачу, що плуг вона позичила позивачам. Відповідач прийшов до позивачів з метою забрати свій плуг, однак побачив, що плуг був пошкоджений і запропонував позивачам спочатку відремонтувати його, а потім повернути в справному стані. Позивач-1 з цим не погодився, не визнав, що саме він пошкодив цей плуг і почав ображати відповідача. В процесі цього словесного конфлікту позивач-1 схопив маму відповідача за рукав і почав її тягнути та штовхати. Після цього відповідач ударив позивача-1 і той упав, після чого ОСОБА_5 наніс йому ще один удар. Після падіння відповідач, знаходячись біля позивача-1 відчув, що ззаду хтось наносить йому удари. Не повертаючись, відповідач наніс удар правою рукою після чого повернувся і побачив, що попав рукою в обличчя позивачу-2. Мама відповідача під час розгляду кримінальної справи в суді, також була допитана в якості свідка, і підтвердила обставини, які вказав відповідач. Зазначив, що матеріали кримінальної справи містять висновки експертів, відповідно до яких позивачу-1 були завдані легкі тілесні ушкодження. Будь-яких доказів того, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень позивач-1 проходив стаціонарне чи амбулаторне лікування останній не надав. Також позивачем-1 не надано доказів того, що після отриманих тілесних ушкоджень, був якимось чином порушений звичайний хід його життя. Вказав, що відповідач раніше ніколи не погрожував позивачу-1 і не вчиняв ніяких протиправних дій щодо нього. Цього не відбулось би і 28.03.2021, якби позивач-1 не намагався застосувати силу проти матері відповідача. Після 28.03.2021 відповідач також ніколи не погрожував позивачу-1 і не вчиняв ніяких дій, які б давали привід його боятися. Відповідач та позивач-1 неодноразово зустрічались під час розгляду кримінальної справи і ніяких погроз відповідач не висловлював. Відповідач ніколи не бачив і не чув, щоб односельчани якось зневажливо ставились до позивача-1, внаслідок подій, що сталися 28.03.2021.
У частині завданої шкоди позивачу-2 зазначив, що матеріали кримінальної справи містять висновки експертів, згідно яких, позивачу-2 були завдані легкі тілесні ушкодження. Будь-яких доказів того, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень позивач-2 проходив стаціонарне чи амбулаторне лікування позивачем-2 не надано. Також позивачем-2 не надано доказів того, що після отриманих тілесних ушкоджень, був якимось чином порушений звичайний хід її життя. Звертав у вагу, що раніше ніколи не погрожував і не вчиняв ніяких протиправних дій щодо неї. Цього не відбулось би і 28.03.2021, якби позивач-2 не завдавав ударів ззаду відповідачу. Після 28.03.2021 відповідач також ніколи не погрожував позивачу-2 і не вчиняв ніяких дій, які б давали привід його боятися. Відповідач та позивач-2 неодноразово зустрічались під час розгляду кримінальної справи і ніяких погроз відповідач не висловлював. Відповідач ніколи не бачив і не чув, щоб односельчани якось зневажливо ставились до позивача-2 внаслідок подій, що сталися 28.03.2021.
Зазначив, що при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості , відтак розмір моральної шкоди має складати 10 000 грн. кожному з позивачів.
Також звертав увагу суду на не співмірність розміру витрат на правову допомогу фактично виконаній роботі, оскільки 60 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката є не співмірними складністю цієї цивільної справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
01.05.2024 до суду надійшло клопотання представника позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про долучення до матеріалів справи письмових доказів, з письмовими доказами.
Інших заяв по суті справи не надійшло.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01.05.2024 закінчено підготовче провадження у цій цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав заявлений позов, з підстав, викладених у ньому. Додатково вказав, що відповідач до сьогодні не вибачився перед позивачами.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила суду, що її чоловіку зробили трепанацію черепа, він має струс мозку та перебував два тижні у лікарні. Зазначила, що до цього часу не може заспокоїтися. Вказала, що відповідач навіть не вибачився. Не припустима така поведінка з літніми людьми: прийшов до старих людей, побив, а тепер закордон втік.
Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві. Пояснив, що відповідач визнавав свою вину із самого початку, сприяв слідству, не затягував розгляд справи. Позивачам було завдано легких тілесних ушкоджень та вони будь-якого лікування не проходили. Причинно-наслідковий зв'язок із операцією позивача 1 та діями відповідача немає.
Таким чином, суд, вислухавши пояснення позивачів та їх представника, заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як убачається із матеріалів справи, ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 06.07.2023 у кримінальному провадженні № 371/372/21 ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження № 12021116220000020, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 березня 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 за ст. 125 ч. 1 КК України, закрито у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду. Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду. Роз'яснено потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_1 право пред'явити цивільний позов у порядку цивільного судочинства.
Згідно ч.6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою..
Відтак, встановлені обставини ухвалою суду від 06.07.2023 у межах кримінального провадження № 371/372/21 є преюдиційними для розгляду даної цивільної справи.
Так, у постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 19.12.2019 по справі №520/11429/17, колегія суддів визначила, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Так, ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 06.07.2023 у справі № 371/372/21 встановлено, що за встановленими обставинами кримінального проступку, 28.03.2021 близько 15 години 00 хвилин, з метою забрати позичений плуг ОСОБА_5 прийшов до подвір'я ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 . В ході спілкування між вказаними особами виник словесний конфлікт із-за технічного стану плуга, під час якого у ОСОБА_5 раптово виник протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . Реалізовуючи свій протиправний умисел, 28.03.2021, близько 15 години 00 хвилин, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклої особистої неприязні, з метою заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, перебуваючи біля подвір'я останнього, що за вищевказаною адресою, ОСОБА_5 наніс ОСОБА_4 один удар кулаком правої руки в область правої сторони обличчя. Від удару останній, не втримавшись на ногах, впав на ґрунтове покриття, після чого ОСОБА_5 наніс йому ще один удар по голові кулаком правої руки. Своїми протиправними діями ОСОБА_5 завдав ОСОБА_4 фізичного болю та заподіяв тілесні ушкодження у вигляді: садна нижнього повіка лівого ока, правої виличної та навколо вушної ділянки справа; синець лівої вушної раковини, лобної ділянки справа, правої скроневої, правої виличної, навколовушної ділянки справа, повік правого ока, які утворилися від дії тупого (их) предмета (ів), які згідно з висновком судово-медичного експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень. Після цього, до ОСОБА_4 , з метою допомогти йому піднятись з ґрунтового покриття, підійшла його дружина ОСОБА_1 . В цей час, 28.03.2021, близько 15 години 05 хвилин, у ОСОБА_5 раптово виник протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Реалізовуючи вказаний умисел, 28.03.2021, близько 15 години 05 хвилин, ОСОБА_5 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклої особистої неприязні, з метою заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, перебуваючи на подвір'ї домоволодіння за вищевказаною адресою, знаходячись поряд із ОСОБА_1 , із-за спини наніс їй один удар кулаком правої руки в область правої сторони обличчя, після чого наніс їй ще один удар кулаком правої руки в область лівої сторони обличчя. Своїми протиправними діями ОСОБА_5 завдав ОСОБА_1 фізичного болю та заподіяв тілесні ушкодження у вигляді: садна перехідної кайми верхньої та нижньої губи, слизової верхньої та нижньої губи, лівої брови; синці правої вушної раковини, щічної ділянки справа, перехідної кайми нижньої та верхньої губи справа, лобної ділянки справа та зліва, які утворилися від тупого (их) предмета (ів), які згідно з висновком судово-медичного експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Наведене свідчить про те, що позивачам ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_5 було завдано легких тілесних ушкоджень, що встановлено ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 06.07.2023 у кримінальному провадженні № 371/372/21 по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 125 КК України.
Відповідно до положень ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
В силу ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ч.7 ст.128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Зі змісту ухвали Миронівського районного суду Київської області від 06.07.2023 у кримінальному провадженні № 371/372/21 по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 125 КК України вбачається, що у зв'язку зі звільненням обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, заявлені потерпілими цивільні позови про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду та роз'яснено потерпілим, що за змістом ч. 7 ст. 128 КПК України останні не позбавлені можливості пред'явити позов в порядку цивільного судочинства.
Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно із ч. 7 ст. 128 КПК України та ч. 3 ст. 386 ЦК України позивач має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, в тому числі шляхом звернення з позовом у кримінальній справі.
Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, враховуючи визначений ч. 6 ст.82 ЦПК України принцип обов'язковості рішення суду у питанні вини відповідача, позивачі у силу того, що їх цивільні позови у рамках вказаного вище кримінального провадження не було розглянуто, правомірно звернулися до суду із даним позовом у порядку цивільного судочинства про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням ОСОБА_5 , відтак останній має нести відшкодувати завдану потерпілим (позивачам) моральну шкоду.
Отже, ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 06.07.2023 встановлено, що внаслідок злочинних дій відповідача, позивачам завдано фізичного болю та тілесних ушкоджень, які за висновками експертів віднесено до легких тілесних ушкоджень, відтак наведені обставини є обов'язковими для суду при розгляді заявлених позовних вимог у даній справі.
Встановленим судом обставинам, відповідають цивільні правовідносини, пов'язані із відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій, які регулюються Цивільним Кодексом України.
Відповідно до положень ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної ), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав.
Відповідно до п. 4 даної Постанови, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначена, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Так, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Згідно із ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачами було надано до суду ухвалу суду, якою у межах розгляду кримінального провадження по обвинуваченню відповідача ОСОБА_5 встановлено, що внаслідок злочинних дій відповідача, позивачам завдано фізичного болю та тілесних ушкоджень, які за висновками експертів віднесено до легких тілесних ушкоджень,
Таким чином, враховуючи, що внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого відповідачем, позивачі зазнали моральних страждань, які полягають в негативних змінах в їх житті, а саме: фізичний біль, тілесні ушкодження, переживання, тривога, емоційна напруга, що призвело до формування у них глибокої психологічної кризи, що суттєво знижувало у той час їх життєву адаптацію, що, на переконання суду, не може не відобразитись на обсязі душевних та психічних страждань, яких зазнали позивачі, відтак очевидним є те, що вчиненим відповідачем кримінального правопорушення спричинило позивачам моральної шкоди.
Отже, враховуючи наявність негативних емоцій та те, що вчинення відповідачем відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_1 кримінального правопорушення призвело до формування у позивачів душевних страждань, враховуючи їх характер та обсяг, характер майнових і немайнових витрат, можливість їх відновлення, з урахуванням принципів розумності, справедливості та співмірності, з огляду на ступінь вини відповідача, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог стосовно розміру моральної шкоди заявленої до відшкодування, шляхом зменшення відповідних сум до 10 000,00 грн, оскільки заявлений до стягнення розмір моральної шкоди в сумі по 150 000 грн позивачами належним чином не обґрунтований та не доведений доказами долученими до матеріалами справи.
На підставі п.6 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення звільняються від сплати судового збору.
Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою заяви майнового характеру, судовий збір сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, судом частково задоволено вимоги позивачів про стягнення моральної шкоди, відтак судовий збір, який підлягає стягненню на користь держави, обраховується судом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1 073,60 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За вимог п.5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про: призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.
За вказаних обставин, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати понесені позивачами та встановити позивачам строк на подання доказів щодо їх розміру.
Враховуючи викладене та керуючись, ст.ст. 4, 12, 13, 82, 141, 263-265, 268, 280-282, 355 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 23, 1166, 1167, 1177 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення 10 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення 10 000 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі 1 073,60 грн.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 04.07.2024 на 16:30 год., в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва (м. Київ вул. Пластова, 3 кб. 39).
Встановити позивачам строк для подання доказів щодо розміру понесених ними судових витрат - до 10:00 год. 03.07.2024.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 09.07.2024.
Суддя: