Справа № 569/4281/24
1-кп/569/1354/24
11 липня 2024 року м. Рівне
Рівненський міський суд в особі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт №12021180000000072 від 13.02.2021 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, -
В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває вказаний обвинувальний акт.
Під час розгляду обвинувального акту, прокурор ОСОБА_3 подала письмове клопотання заявив клопотання про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, покликаючись на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема запобігання спробам переховуватись від суду, вчиняти нові умисні кримінальні правопорушення. Оскільки на даний час вказані ризики не зменшились і продовжують існувати та обґрунтовано виправдовують подальше тримання обвинуваченого під домашнім арештом.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, однак просив змінити йому цілодобовий домашній арешт на домашній арешт у певний період доби, надати можливість працювати та забезпечувати свою сім'ю.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч 2 ст. 307 КК України.
20.01.2024 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду відносно ОСОБА_4 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який ухвалою суду від 25.04.2024 було змінено на цілодобовий домашній арешт строком 60 днів та в подальшому продовжено до до .06.2024.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Відповідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції(правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням домашнього арешту підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризиків, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК.
Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд виходить з того, що даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого іншого запобіжного заходу ніж домашній арешт не встановлено, а також приймає до уваги обставини передбачені ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; ступінь тяжкості інкримінованих злочинів, тяжкість покарання за вчинення, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватими у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких обвинувачується.
Так, запобіжний захід у виді домашнього арешту застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, а ризик переховування від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Вирішуючи питання про продовження строку домашнього арешту, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_4 , який у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років. Суд вважає, що із врахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину і суворості покарання, яке може бути призначено судом в разі доведення його винуватості, зважаючи на принцип безпосередності дослідження доказів, існують обґрунтовані ризики можливості переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення інших кримінальних правопорушень, пов'язаних із незаконним обігом наркотиків.
З часу обрання даного запобіжного заходу по даний час ризики, які виправдовують застосування до обвинуваченого домашнього арешту, не відпали.
Окрім того, суд приймає до уваги доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_4 проживає з матір'ю, яка хворіє та потребує сторонньої допомоги, а тому з метою забезпечення та належного утримання сім'ї, обвинувачений має намір працевлаштуватися, а перебування під цілодобовим домашнім арештом не дає йому можливості реалізувати право на працю.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого вказаного запобіжного заходу не встановлено.
У справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Таким чином, при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується, наявність постійного місця проживання та реєстрації, де проживає разом із матір'ю, яка потребує сторонньої допомоги, його стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків.
Суд вважає, що наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження такого запобіжного заходу, як домашній арешт є належним чином обґрунтовані та мотивовані.
При цьому, з метою недопущення переховування обвинуваченого від суду, доцільним є покладення на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177- 179, 181, 183, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби терміном 60 днів, з 11.06.2024 до 09.09.2024 року.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- заборонити залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період з 22 год до 06 год;
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- повідомляти суд про зміну місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в України.
Термін дії ухвали та обов'язків, покладених судом, визначити по 09.09.2024.
Ухвала про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Виконання ухвали доручити відділенню №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області (м. Острог, вул. Проспект Незалежності, 89).
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути подано під час подачі апеляційної скарги на судове рішення.
Суддя -