Справа № 375/814/24
Провадження № 1-кс/375/34/24
21 червня 2024 року смт. Рокитне
Слідчий суддя Рокитнянського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Рокитне клопотання прокурора у кримінальному провадженні - начальника Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111250000019 від 14.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна,
14.06.2024 прокурор Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області з клопотанням про арешт вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024111250000019 від 14.06.2024.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що слідчим відділенням ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024111250000019 від 14.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 369 КК України.
14.06.2024 року до ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення від оператора "102" про надання неправомірної вигоди службовій особі працівнику патрульної поліції ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі Київської області ОСОБА_4 .
В ході досудового розслідування встановлено, що 13.06.2024 року близько 23 год. біля будинку АДРЕСА_1 громадянин України ОСОБА_5 надав працівнику патрульної поліції ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі Київської області ОСОБА_4 , під час несення нею служби, неправомірну вигоду в розмірі 500 гривень за не вчинення дій з використанням наданої їй влади щодо притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності під час оформлення адміністративних матеріалів на останнього.
Під час огляду місця події 14.06.2024 вилучені грошові кошти в розмірі 500 грн. однією купюрою серії ЕГ3694410, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, на які прокурор наразі просить накласти арешт.
Прокурор у судове засідання не з'явився, у клопотанні просив його розглянути та накласти арешт на вищевказані грошові кошти у розмірі 500 грн та визначити місце зберігання вказаних грошових коштів у відділенні поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області (рухомого майна) із забороною користування та розпорядження вказаним майном.
Арешт майна є одним із таких заходів забезпечення кримінального провадження - ст. 131 ч.2 п.7 КПК України.
Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Разом з тим, п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України передбачено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. При цьому, на відміну від інших правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт з метою забезпечення речових доказів не вимагає повідомлення про підозру у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Так, частиною 11 статті 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ст.98 КПК України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі.
Аналіз вищенаведеного вказує, що діючим законодавством передбачений обов'язок, а не право слідчого надання доказів та доведення перед судом їх переконливості, оскільки під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються; та застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе наявності трьох необхідних ознак, необхідних для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ст.132 ч.3 КПК України).
Згідно ст.171 ч.5 КПК України клопотання слідчого, про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Так, під час огляду місця події 14.06.2024 року старшим слідчим СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області капітаном поліції ОСОБА_6 було тимчасово вилучено майно, згідно до переліку зазначеному у клопотанні прокурора та у протоколі огляду місця події, на яке прокурор просить накласти арешт (а.с.8-12).
Клопотання про арешт тимчасово вилученого майна складено 14 червня 2024 року (а.с.1), та 14.06.2024 року подано до суду, про що свідчить відбиток штемпелю на супровідному листі (а.с.17).
Згідно протоколу автоматичного визнечення слідчого судді від 19.06.2024 слідчим суддею обрано ОСОБА_1 .
В судове засідання 21.06.2024 року прокурор не прибув, його неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, тому розгляд клопотання було проведено 21.06.2024 року.
Стороною кримінального провадження, яка звернулася з даним клопотанням, доведено необхідність накладення арешту на тимчасово вилучене майно з метою запобігання знищенню, пошкодженню та зміни вилучених речей, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, необхідно здійснити арешт вищевказаних вилучених речей, що відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України з урахуванням наступного.
Згідно вимог п. 27 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом ГПУ, МВСУ, ДПАУ, СБУ, ВСУ, ДСАУ від 27.08.2010 №51/401/649/471/23/125 - грошові суми в національній валюті, іноземна валюта, платіжні документи та інші цінні папери зберігаються у такому порядку (якщо вони не є речовими доказами і не підлягають спеціальному дослідженню): - грошові суми в національній валюті (грошові кошти у вигляді банкнот та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові кошти, які перебувають в обігу) - вносяться на депозитний рахунок органу, який вилучив їх, відкритий в уповноваженому банку на підставі укладеного депозитного договору;
Пунктом 30 цієї Інструкції визначено, що у тих випадках, коли перераховані у пунктах 25, 26, 27 цієї Інструкції грошові кошти, валюта та інші цінні папери або інші цінності є речовими доказами, вони не пізніше ніж у 3-денний строк після проведення необхідних досліджень здаються матеріально-відповідальній особі для зберігання у спеціально обладнаних для цієї мети приміщеннях, у касу фінансового підрозділу або до уповноваженого банку, на підставі постанови органу дізнання або досудового слідства, але в окремих опечатаних пакетах з описом вкладення. У таких випадках у супровідному листі (постанові органу дізнання або досудового слідства) зазначається, що цінності, які надсилаються (здаються на зберігання), є речовими доказами і зберігаються до окремого розпорядження органу, що надіслав (здав) їх на зберігання.
Згідно постанови т.в.о. начальника СВ ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області від 14.06.2024 року вилучене майно: грошові кошти в сумі 500 гривень однією купюрою серії ЕГ3694410 - визнані речовими доказами в даному кримінальному провадженні (а.с.13-15).
Відповідно до п.21 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. N 1104 передбачено, що речові докази у вигляді грошей (у готівковій формі) у національній валюті України або іноземній валюті передаються для зберігання, крім зберігання в індивідуальних сейфах, уповноваженому банку, що обслуговує орган, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання (далі - уповноважений банк), з їх описом із зазначенням найменування та номіналу, номерів банкнот, який додається до супровідного листа.
У разі коли гроші (у готівковій формі) у національній валюті України чи іноземній валюті не містять слідів кримінального правопорушення, вони можуть передаватись уповноваженому банку без зазначення їх номіналу та номерів банкнот та зараховуватися на спеціально визначені для цієї мети депозитні рахунки (далі - депозитний рахунок) або у разі письмової відмови банку передаватися для зберігання в індивідуальних сейфах уповноваженого банку.
За викладених обставин, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку, що клопотання прокурора від 14.06.2024 року підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 167, 170, 171, 173, 236 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні - начальника Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт на тимчасово вилученого майна- задовольнити.
Накласти арешт на вилучене під час проведення огляду місця події 14.06.2024 року майно, що зберігалося у відділенні поліції № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024111250000019 від 14.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження, а саме на: грошові кошти у розмірі 500 (п'ятсот) гривень номіналом 500 гривень у кількості 1 (однієї) штуки серії ЕГ3694410.
Вилучені грошові кошти в сумі 500,00 (п'ятсот) гривень 00 копійок передати на депозитний рахунок уповноваженого банку, що обслуговує СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області.
Виконання ухвали та відповідальність за збереження вилучено майна покласти на прокурора - начальника Рокитнянського відділу Білоцеркіської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 ..
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали, її оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_7