Справа № 369/4644/22
Провадження № 2/369/697/24
10.07.2024 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І. О.,
при секретарі Херенковій К. К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/4644/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про стягнення заборгованості з оплати електричної енергії,
У червні 2022 року ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати електричної енергії.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 є власником об'єкта та споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач до 01січня 2019 року був споживачем ПрАТ «Київобленерго», яке на час подання цього позову перейменоване у ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі». З 01 січня 2019 року постачальником послуги стало ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія». В зв'язку з цим дані про споживача були передані від ПрАТ «Київобленерго» до ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія».
ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія». Продовжила надавати послуги з електропостачання споживачу, проте, останній не оплачував вартість послуг у повному обсязі.
Враховуючи фактичне споживання відповідачем послуг з електропостачання, позивач вважає фактично укладеними договірні правовідносини про постачання електроенергії від 01 січня 2019 року № 400900255, який фактично є публічним договором про приєднання.
Позивач свої зобов'язання за договором виконує у повному обсязі, натомість відповідач вартість послуг не сплачує, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 415 848,05 грн.
Позивач не визначає обсяги спожитої електроенергії, не здійснює фіксацію показників лічильників спожитої електроенергії та особисто не визначає обсяги проданої електроенергії споживачам. За таких підстав позивач формував та направляв рахунки до сплати вартості послуг з енергопостачання відповідачу на основі даних, переданих ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі». Відповідач вартість послуг сплачував частково, внаслідок чого за договором № 400900255 щомісячно накопичувалася заборгованість. Термін, протягом якого накопичувалася заборгованість, з травня 2020 року до травня 2022 року.
Враховуючи вищенаведене, ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» просить суд стягнути з ОСОБА_1 , заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 415 848,05 грн.
Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 10 червня 2022 року відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
У липні 2022 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, в якому останній зазначає, що в зв'язку з реформуванням ринку електропостачання ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» є оператором системи розподілу електроенергії, який виконує функції адміністратора, а ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія - енергопостачальником та виконує функції постачальника універсальних послуг. Відповідач вважає, що з 10 березня 2017 року приєднався до публічного договору про надання послуг з розподілу електроенергії № 200900255 на умовах договору про користування електроенергією № 200900255 від 10 березня 2017 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 та за комерційною пропозицією «Побут». Підтвердження прийняття такої комерційної пропозиції відповідач направляв позивачу. Інших пропозицій від позивача не надходило. Станом на 01 січня 2019 року відповідача було забезпечено комерційним обліком « ОСОБА_2 ». Оскільки облік щодо комерційної пропозиції «Універсал» на об'єкті відповідача забезпечений не був, то посилання позивача на приєднання відповідача до умов договору про постачання електроенергії на підставі комерційної пропозиції «Універсал» є незаконними. Крім того, рішенням суду у справі № 369/14786/21 було відмовлено у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Київські регіональні електромережі» до ОСОБА_1 , про стягнення необлікованої електричної енергії на підставі акта про порушення № К039624 від 07 березня 2018 року.
У додаткових поясненнях від 25 липня 2022 року ОСОБА_1 вказує на те, що постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції «Універсал» може відбуватися при укладенні договору виключно юридичною особою чи фізичною особою - підприємцем. Водночас, відповідач у спірних правовідносинах виступає як фізична особа - побутовий споживач. Таким чином, споживач вважає, що договір постачання електричної енергії на підставі комерційної пропозиції «Універсал» не укладався, а отже оплата послуг з енергопостачання здійснена споживачем за умовами комерційної пропозиції «Побут» у повному обсязі та відсутні підстави для нарахування заборгованості. ОСОБА_1 продовжує наполягати на тому, що перебуває у цивільних правовідносинах з енергопостачальною компанією виключно на підставі договору про користування електричною енергією № 200900255 за комерційною пропозицією «Побут».
У відповіді на відзив від 01 серпня 2022 року ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» зазначає, що електрична енергія на належному відповідачу об'єкті нерухомого майна використовується не на побутові потреби, а отже відповідач є непобутовим споживачем та має оплачувати послуги з електропостачання у відповідному порядку.
У поясненнях по справі від 03 серпня 2022 року ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» вказує на те, що судовим рішенням у справі № 369/8469/19 був встановлений факт використання відповідачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення господарської діяльності.
До державної інспекції з енергетичного нагляду стосовно коригування дозволеної до використання потужності відповідач не звертався для визначення відсоткового співвідношення струмоприймачів, що використовуються на побутові та непобутові потреби. В зв'язку з чим третя особа вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином, причини неявки не повідомила.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 429ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності від 18 серпня 2015 року, індексний номер 42448397 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 площею 420,9 м.2, житловою площею 77,7 м2, належить на праві спільної часткової власності у рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 лютого 2022 року № 298753404 об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , складається з А-житлового будинку (мансарди), А1 - торгівельних приміщень (цокольний поверх), А1 - торгівельних приміщень (І поверх), А2 - кафе (ІІ поверх).
10 березня 2017 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ «Київобленерго» договір про користування електричною енергією № 200900255 про користування споживачем електроенергією за адресою: АДРЕСА_1 . За цим договором енергопостачальник зобов'язувався надійно постачати споживачу електроенергію у необхідних обсягах відповідно до дозволеної потужності 130 кВт. Сторони погодили, що приміщення споживача обладнані стаціонарною електроплитою, електроприладами для опалення та нагрівання води. Строк дії договору сторони визначили тривалістю на три рока з продовжуванням на кожний наступний рік за умови, щ за місяць до кінця дії договору одна зі сторін не висловить наміру внести до нього зміни чи доповнення.
Листом від 01 лютого 2022 року № 472 ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» повідомила ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» про намір вирішити спір про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію, нараховану та неоплачену відповідно до умов договору про постачання електроенергії № 400900255, укладеним між ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» та ОСОБА_1 .
Відповідно до листа ГУ ДФС у Київській області від 19 липня 2019 року № 172/ЗП/10-36-21-04 за адресою: АДРЕСА_1 , здійснює підприємницьку діяльність фізична особа - підприємець, в якої зареєстровано один реєстратор розрахункових операцій та один господарський об'єкт - магазин кафе.
Згідно з актом від 07 березня 2018 року № 180896 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено наявність об'єктів непобутового призначення. Вказаний акт споживач ОСОБА_1 відмовився підписувати.
Відповідно до акту-вимоги від 07 березня 2018 року № 025512 постачальник електроенергії після виявлення за адресою: АДРЕСА_1 об'єктів непобутового призначення (кафе, продуктовий магазин), не забезпечених окремим засобом обліку, вимагав у строк до 30 березня 2018 року вжити невідкладних заходів щодо усунення виявлених несправностей. Вказаний акт споживач ОСОБА_1 відмовився підписувати.
ПрАТ «Київобленерго 28 березня 2019 року розглянуло акт про порушення від 07 березня 2018 року № К 039624 та в процесі розгляду встановило, що за адресою: АДРЕСА_1 укладено один договір № 200900255 від 10 березня 2017 року про користування електроенергією, укладений ПрАТ «Киїобленерго» з ОСОБА_1 та відкритий лише один особовий рахунок споживача. Водночас, працівниками товариства було виявлене порушення чинного законодавства, оскільки були підключені несанкціоновано до мережі кафе та міні-маркет, які мають бути забезпечені окремим приладом обліку та розраховуватися за окремим тарифом. За результатом розгляду акту Комісія встановила правомірність вказаного акту та рекомендувала споживачу звернутися до ДЕН з заявою про визначення відсоткового співвідношення струмоприймачів, що використовуються на побутові та непобутові потреби. Скоригувати дозволену до використання потужність відповідно до наявних струмоприймачів для використання на побутові та непобутові потреби і перерахувати суму збитків за актом (Протокол засідання комісії № 4/5).
Відповідно до Протоколу засідання комісії ІКЦ від 06 червня 2019 року № 7/2 комісія повторно рекомендувала ОСОБА_1 звернутися до ДЕН з заявою про визначення відсоткового співвідношення струмоприймачів, що використовуються на побутові та непобутові потреби.
За змістом рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2021 року у справі № 369/8469/19, ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електричні мережі» з позовом про захист прав споживачів, в якому, зокрема, просив суд визнати відсутнім факт укладання з 01 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Київська ОЕК» договору про постачання електроенергії постачальником на умовах комерційної пропозиції «Універсал». Рішенням від 09 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.
Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.
Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмовив позові.
Спірні правовідносини склалися між учасниками справи внаслідок наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості за несанкціоноване використання електроенергії на непобутові потреби.
Отже, суду належить встановити факт порушення відповідачем прав позивача шляхом використання електроенергії у цілях, невизначених договором, та з'ясувати розмір відповідальності, яку у разі доведення факту порушення слід покласти на відповідача.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Правова природа договірних відносин у цій справі лежить саме в площині договору про приєднання.
Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 09 червня 2021 року у справі № у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електричні мережі» та ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» про захист прав споживачів відмовив.
У цьому рішенні суд встановив, що електрична енергія, яка використовується на об'єкті побутового споживача, використовується також і на непобутові потреби, що підтверджується зазначеним у розрахунку обсягом спожитої електричної енергії в попередньому розрахунковому періоді, що передував періоду відключення лютий й місяць 2019 року, а саме зазначення середньодобового споживання е/е на рівні 224,18 кВт, а саме 6277 кВт/28 днів на житловий будинок 420,9 кв.м. Наявність за вказаною адресою об'єктів сфери торгівлі та сфери послуг та аналіз обсягу спожитої позивачем електричної енергії також свідчить про те, що електрична енергія використовується позивачем не на побутові потреби, а для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини п'ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Таким чином, обставини, встановлені рішенні суду у справі № 369/8469/19 стосовно використання електроенергії ОСОБА_1 на непобутові потреби не потребує повторного доказування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 сформулювала правовий висновок, зокрема, про те, що якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України).
З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Так у спірних правовідносинах встановлений та доведений факт використання відповідачем електроенергії на непобутові цілі, водночас, договірні правовідносини належним чином оформлені між відповідачем та постачальником електроенергії лише на побутові цілі відповідно до договору від 10 березня 2017 року № 200900255.
Проте, докази в матеріалах справи свідчать про те, що енергопостачальник надав послуги з електропостачання до споживача-відповідача, натомість останній, користуючись електроенергією, не здійснив необхідних дій для належного оформлення договірних відносин шляхом укладення договору про приєднання до договору про надання послуг з електропостачання для непобутових потреб, незважаючи на те, що енергопостачальна компанія у передбаченому законом порядку неодноразово рекомендувала споживачу вчинити вичерпний перелік дій для уникнення порушення прав сторін договору.
Наведене свідчать про часткове виконання сторонами умов договору про постачання електроенергії на непобутові потреби, тобто про фактичне виникнення між ними договірних правовідносин.
Відповідач не надав доказів на підтвердження недостовірності вказаних обставин.
Долучене до матеріалів справи повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність суд не бере до увагу, оскільки в контексті приписів статті 78 ЦПК України воно є недопустимим доказом. Вказаний документ не містить підпису службової особи, печатки юридичної особи, яка здійснює операції з інформаційними даними, вказаними в документі, що не дає беззаперечного висновку про достовірність вказаних у документів даних.
Таким чином, несплата вартості послуг з електропостачання свідчить про порушення відповідачем як споживачем послуг з електропостачання прав надавача послуг з електропостачання.
Згідно з пунктом 2 вказаних правил побутовий споживач - фізична особа, яка використовує електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі договору про користування електричною енергією з енергопостачальником.
Об'єкт побутового споживача - житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування.
Побутові потреби - споживання (використання) електричної енергії для задоволення умов проживання та/або перебування фізичних осіб на об'єкті побутового споживача, включаючи прибудинкову (присадибну територію), в тому числі для індивідуального будівництва (реконструкції) об'єктів приватного домогосподарства, крім потреб підприємницької, господарської діяльності.
Непобутові потреби - споживання (використання) електричної енергії на об'єкті побутового споживача для задоволення потреб підприємницької, господарської діяльності.
Згідно окремих положень пункту 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) визначено, що споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між побутовим споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки.
У разі використання побутовим споживачем частини електричної енергії на непобутові потреби для забезпечення електроустановок, загальна потужність яких не перевищує 0,6 кВт, встановлення на його об'єкті окремого засобу обліку з метою обліку цих потреб не є обов'язковим. У такому випадку побутовий споживач складає у двох примірниках акт розподілу електричної енергії на побутові та непобутові потреби за формою, визначеною у додатку 4 до цих Правил, та надає цей акт енергопостачальнику на ознайомлення та підписання. Електропостачальник має право протягом п'яти днів здійснити обстеження об'єкта побутового споживача з метою перевірки наведеної в цьому акті інформації.
Електропостачальник не має права в односторонньому порядку змінювати визначений у договорі розподіл електричної енергії на побутові та не побутові потреби без заяви побутового споживача.
Відповідно до абзацу 3 пункту 19 ПКЕЕН у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, тобто коли розпочалося триваюче порушення права енергопостачальника, вартість частини електричної енергії, спожитої побутовим споживачем на непобутові потреби, оплачується за роздрібним тарифом на електричну енергію відповідного класу напруги.
Відповідно до пункту 42 ПКЕЕН побутовий споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору.
Згідно абзацу 4 пункту 37 ПКЕЕН енергопостачальник має право вимагати від побутового споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними побутовим споживачем під час користування електричною енергією.
Згідно пункту 48 ПКЕЕН побутовий споживач несе відповідальність згідно із законодавством, зокрема, за прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію; порушення правил користування електричною енергією.
Згідно пункту 53 ПКЕЕН у разі виявлення представником енергопостачальника порушення побутовим споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та побутовим споживачем чи представником побутового споживача (особою, яка є співвласником об'єкта або має право користуватися цим об'єктом відповідно до договору). Один примірник акта вручається побутовому споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Побутовий споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови побутового споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника. Акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника. Електропостачальник повинен вести журнал реєстрації засідань комісії з розгляду актів про порушення цих Правил, в якому зазначаються дата проведення засідання; номер протоколу; склад комісії; склад запрошених на засідання комісії (представники НКРЕКП, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, обласних державних адміністрацій, обласних відділень Антимонопольного комітету, спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів); відмітка про присутність або відсутність побутового споживача (у разі відсутності зазначити причини відсутності побутового споживача); перелік питань, які розглядалися на засіданні комісії; час розгляду кожного з питань, зміст окремої думки учасників комісії (у разі її наявності) та стислий зміст рішення. Побутовий споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів. Енергопостачальник повідомляє побутового споживача не пізніше ніж за 20 календарних днів до дня засідання комісії про його час і дату. Акт про порушення цих Правил не розглядається у разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення побутового споживача про час і дату засідання комісії. Акт про порушення Правил, не розглянутий у визначеному цими Правилами порядку протягом 50 календарних днів від дня його складення, вважається недійсним та підлягає скасуванню. Рішення комісії з розгляду актів оформляється протоколом, копія якого видається побутовому споживачу. У протоколі зазначається інформація про причетність побутового споживача до порушення цих Правил. У разі причетності побутового споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються: відомості щодо обсягу та вартості не облікованої електричної енергії; розрахунок проведених нарахувань з посиланням на відповідні пункти цих Правил та затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 р. № 562 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення побутовими споживачами правил користування електричною енергією.
Пунктом 1.1. Методики встановлений порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією для населення.
Відповідно до пункту 1.2. Методики передбачено, що Методика застосовується постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальною організацією) (далі - енергопостачальник) при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку.
Пунктами 3.3.-3.7 Методики наведені формули згідно з якими здійснюється розрахунок вартості недоврахованої електричної енергії на підставі порушень, вид яких передбачений п.3.1. цієї Методики.
Доводячи факт порушення прав споживачем, позивач не обґрунтував належним чином, з чого складається сума заборгованості за спожиту електроенергію відповідачем на непобутові цілі у розмірі 415 848,05 грн.
До позовної заяви компанія-енергопостачальник надала щомісячний розрахунок заборгованості за спожиту електроенергію відповідачем по особовому рахунку № НОМЕР_2 . Водночас, матеріали справи не містять правовстановлюючих документів, які містять відомості про величину вартості електроенергії, спожитої споживачем на непобутові потреби, які використовує позивач для обчислення розміру заборгованості.
За таких обставин суд позбавлений в контексті вимог статті 81 ЦПК України вважати доведеними обставини справи, які є підставою для задоволення позовних вимог, зокрема, розмір нарахованої заборгованості, оскільки позивач не надав достатні докази на підтвердження розміру нарахованої заборгованості. В той же прийняття судом неперевірених у належний спосіб розрахунків є порушенням принципів змагальності цивільного судочинства, безсторонності суду та обґрунтованості судового рішення.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», а тому у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про стягнення заборгованості з оплати електричної енергії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І. О. Фінагеєва