Справа362/2230/24
Провадження 2-а/362/21/24
"10" липня 2024 р. м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Дорошенко В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Київській області про скасування постанови про по справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
Позивач через представника звернувся до суду з позовом до відповідача з вимогою скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення ГБВ № 994131 від 08.02.2024 відносно ОСОБА_1 (далі - оскаржувана постанова), а провадження у справі закрити.
Позов обґрунтований тим, що 08.02.2024 поліцейським СРПП ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області сержантом Коваленком Є.В. складено постанову серії ГБВ № 994131 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.
Вказану постанову вважає незаконно та просить її скасувати, оскільки: «Кожен має право звертатись до поліції для захисту, а поліція зобов'язана відреагувати на її звернення і вжити заходів для охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки та порядку». Не заперечує факт виклику працівників поліції, зауваживши, що підставою такого виклику слугувало те, що позивачка прийшла до своєї знайомої, де стала очевидцем, як наглядно знайомий чоловік на ім'я ОСОБА_2 наполегливо просив її знайому ОСОБА_3 переночувати у неї. Вона відмовила і він її вдарив. Також цей громадянин погрожував її знайомій фізичною розправою, ці погрози вважала реальними. Саме тому викликала працівників поліції по лінії «102». По прибуттю працівників поліції, правоохоронці опитали усіх учасників, встановили обставини виклику, оформили оскаржувану постанову, зміст якої їй відомо не було. Вважає, що не повідомлення її про складання оскаржуваної постанови та отримання її копії, обмежили її право для підготовки до розгляду справи, пошуку адвоката та ознайомлення з матеріалами справи.
Суд ухвалою від 09.04.2024 відкрив провадження у справі та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
19.04.2024 ухвалою суду задоволено клопотання позивача та замінено відповідача у справі з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на Головне управління Національної поліції України у Київській області.
Відповідач у відзиві на позов вказує про безпідставність позовних вимог, обґрунтувавши свою позицію тим, що поліцейський при виявленні правопорушення та винесені постанови діяв у порядку та на підставі Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським дотримано положення КУпАП, порядок розгляду справи та ухвалення рішення на виконання вимог ст.ст. 268, 279, 283 КУпАП. Крім того при розгляді справи здійснювався відеозапис події на бодікамеру поліцейського. На підтвердження своєї позиції відповідачем надано диск з відеозаписом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини другої ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає об'єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).
Вивчивши надані сторонами докази, суд установив таке.
Відповідно до постанови серії ГБВ №994131 від 08.02.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, 08.02.2024 о 18.22 год. у АДРЕСА_1 , громадянка ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, здійснила завідомо неправдивий виклик поліції через спецлінію 102, повідомивши, що до неї чіплявся невідомий чоловік, - чого насправді не було.
Той факт, що ОСОБА_1 здійснила виклик поліції у вказаний час та місці, не заперечується і самою позивачкою, яка вважала, що її знайомій завдається шкода невідомою особою.
Водночас на підтвердження своєї позиції позивачка надала лише фото невідомого чоловіка, жодних інших доказів щодо наявності можливого заподіяння шкоди іншій особі (ні пояснень свідків, очевидців, ні звернення до лікарні або/та до органів поліції цією особою, на яку здійснювався напад, рішення уповноважених органів з цього приводу, ні фото-відео що стосуються саме події, що є предметом дана судового розгляду) суду позивачкою не надано. Крім того вказаний фотознімок не має жодної прив'язки до місця події (дата, час, місце тощо).
Відповідачем надано відеозапис подій, зафіксований на бодікамеру поліцейського.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Враховуючи застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису, який здійснено відповідно до вимог закону і можливий для відтворення, вказаний відеозапис суд визнає належним і допустимим доказом у даній справі.
У ході судового розгляду відтворено і досліджено відеозапис з нагрудної бодікамери поліцейського, з якого чітко і послідовно вбачається, що громадянка, яка представилась як ОСОБА_1 , не заперечує, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, повідомляє, що викликала поліцейських через те, що хотіла допомогти своїй знайомій, від якої втік чоловік. Коли поліцейські з дозволу ОСОБА_1 зайшли до будинку, то інша жінка не підтвердила підстави виклику поліції, тільки пояснила, що якийсь чоловік Кім знайшов у неї притулок і постійно приходить до неї. При цьому знайома позивачки не надавала пояснення щодо завдання їй ударів або іншої шкоди. При подальшому розгляді справи, ОСОБА_1 вимагала від поліцейських знайти «пацика», який образив жінку, виражалася нецензурною лайкою на поліцейських, вимагала не тримати її за «дурепу», так як вона спортсмен, заперечує стан сп'яніння, а потім вказує, що у свій вільний час має право випити 2 літра пива. Пояснила, що взагалі не п'є, а після того як чоловік пішов з хати, вона за ним бігла до зупинки, щоб зловити, а він все рівно пішов, по дорозі лаявся. На запитання поліцейських, позивач пояснила, що він образив людину, але не її.
Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваного рішення, при прийнятті рішення про накладення адміністративного стягнення поліцейським було здійснено виїзд на місце події, було з'ясовано наявності умислу позивача на повідомлення поліції неправдивих відомостей, тобто було встановлено наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, була проведена належна оцінка наявних доказів та повного, всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Крім того вказані обставини, які зафіксовані на відеозаписі (щодо викликів поліції), також підтверджуються даними електронних рапортів інспектора СРПП ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області Осіпова Д.В. від 17.05.2024, встановленої форми, складеними на підставі витягів з ЄО, відповідно до яких: 08.02.2024 о 18.22 надійшло повідомлення зі служби 102: заявник (не назвалась, мова нечітка, не розбірлива) повідомив, що буянить якийсь чоловік за адресою АДРЕСА_2 ; 08.02.2024 о 18.30 надійшло повідомлення зі служби 102: заявник ОСОБА_1 (мова заявниці дуже нечітка) вказує, що чоловік 50 років 170 см бородатий, сивий чіпляється до перехожих на зупинці як їхати на Калинівку.
Водночас позивачем не надані дані, які б свідчили про вчинення будь-якого злочину, правопорушення або інших непередбачених законом дій, які б порушували її права, інтереси або створювали загрозу її здоров'ю, життю або майну, які б були обґрунтованою правдивою підставою для виклику екстрених служб, а саме поліції.
Так само позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції, лише висловлено суб'єктивну думку, що вона викликала поліцію, бо образили жінку (не її) та треба схопити невідомого чоловіка, якого вона не знає.
Таким чином, у суду є підстави вважати, що позивач здійснив виклик поліції безпідставно, оскільки не потребував захисту свого життя або здоров'я, своїх прав або життя, здоров'я або прав інших осіб.
Поліцейським складено постанову про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП, у присутності особи та їй оголошено, однак вона відмовився від її отримання і підпису постанови.
Посилання позивача на те, що інспектор поліції, розглянувши справу на місці, проігнорував вимоги ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, тобто не були заслухані пояснення, вирішені клопотання, не були досліджені докази, заперечується відповідачем у відзиві до позову, а також не підтверджуються дослідженими судом матеріалами справи, у тому числі відеозаписом.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Суд зазначає, що обумовлений ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності не звільняє позивача від обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, у визначеному ч. 1 зазначеної статті порядку.
Своєю чергою, відповідач у порядку ч. 2 ст. 77 КАС України належними та допустимими доказами довів правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки суд установив факт порушення позивачем вимог п.22.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
З огляду на викладене, твердження позивача про незаконність і необґрунтованість постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Оцінивши наведені позивачем доводи на підтвердження заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які спростували б факт вчинення адміністративного правопорушення, надано не було. Підтвердження наявності обставин, що виключають адміністративну відповідальність належними і допустимими доказами у ході судового розгляду доведено не було. Своєю чергою, відповідач виконав процесуальний обов'язок доказування та надав суду відповідні докази.
За викладених обставин суд констатує наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, правомірність притягнення його до відповідальності згідно з оспорюванню постановою та, відповідно, відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
У силу ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Київській області про скасування постанови про по справі про адміністративне правопорушення.
Залишити без змін постанову від 08 лютого 2024 року серії ГБВ № 994131 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень, винесену щодо ОСОБА_1 старшим поліцейським СРПП ВП № 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області сержантом поліції Коваленком Євгенієм Васильовичем.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його ухвалення.
Суддя В.М. Дорошенко