вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
18.06.2024 Справа № 917/722/24
м. Полтава
Суддя Господарського суду Полтавської області Паламарчук В.В. при секретарі судового засідання Кір'яковій Я.Г., розглянувши матеріали
за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Представники учасників справи: згідно протоколу
Встановив: ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Полтавської області із заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 30.04.2024 (вхід. №777/24 від 01.05.2024) про неплатоспроможність боржника в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2024 року справі присвоєно єдиний унікальний номер 917/722/24 та визначено головуючим суддю Паламарчука В.В.
Ухвалою суду від 08.05.2024 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху.
14.05.2024 від заявника надійшла заява про усунення недоліків (вхід. №6661).
Ухвалою господарського суду від 22.05.2024 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято до розгляду. Призначено підготовче засідання суду.
Розглянувши в підготовчому засіданні надані боржником документи, дослідивши надані суду докази, проаналізувавши наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою Четвертою.
Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
Відповідно до ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Системний аналіз ст.113, ч.1, ч.2 ст.116, ч.1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Отже, у підготовчому засіданні, суд перевіряє відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства та з'ясовує на підставі поданих заявником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №902/227/20, від 17.06.2021 у справі №926/2987-б/20, від 29.07.2021 у справі №909/1028/20).
Суд зазначає, що фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Полтавської області з заявою про свою неплатоспроможність, в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
В обґрунтування своєї неплатоспроможності боржниця зазначила, що у неї внаслідок скрутного фінансового становища виникла заборгованість перед фінансовими установами на загальну суму понад 590904,64 грн. А саме, у своїй заяві боржниця інформує, що вона уклала кредитні договори, по яких існує заборгованість перед 27 фінансовими установами на загальну суму приблизно 590904,64 грн, а саме перед: ТОВ "Містер Мані", ТОВ "Інновація Компані", ТОВ "Сос Кредит", ТОВ "Алекскредит", ТОВ "Макс Кредит", ТОВ "Іннова Фінанс", ТОВ ФК "Топ1", ТОВ "Смартівей Юкрейн", ТОВ "Мілоан", ТОВ "ФК "Просто Кредит", ТОВ "ФК "Незалежні Фінанси", ТОВ "КЛТ Кредит", ТОВ "ФК "КІФ", ТОВ "Кредитпромінвест", ТОВ "ФК"Технофінанс", ТОВ "Стар Файненс Груп", ТОВ "1 Безпечне Агенство необхідних кредитів", ТОВ "Слон Кредит", ТОВ "Укр Кредит Фінанс", ТОВ "ФК "Віва Капітал", ТОВ "Селфі Кредит", ТОВ "Аванс Кредит", АТ "Універсал Банк", ТОВ "Качай гроші", ТОВ "ФК "Є гроші ком", ТОВ "Інвеструм Груп", ТОВ "Бізпозика".
При цьому, боржниця зазначає, що нею не надано належних доказів в частині (всіх копій договорів, квитанцій, банківських виписок, тощо), що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно з законом або договором, через їх відсутність або втрату. Однак, вказує, що нею проводилась досудова робота в частині складання запитів до кредиторів з вимогою про надання інформації щодо стану справ по кредитам і позикам.
Відповідно до ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.
Слід зауважити, що заявницею не проведено достатньої досудової роботи щодо з'ясування розміру боргу та отримання первинних документів, при цьому відомості, які можуть бути отримані мають істотне значення для встановлення наявності та розміру заборгованості боржниці перед кредиторами.
Відтак, станом на момент подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявником у поданих матеріалах не надано достовірних даних про суми грошових вимог кредиторів, підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно з договором.
У постанові Верховного Суду від 21.10.2020 року у справі №915/36/20 викладено висновок, згідно якого, на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
Проте, у заяві про усунення недоліків боржниця відмічає, що зазначення такої інформації на даному етапі провадження є неможливим в силу того, що ще відсутні визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру. Тому, як вказує заявниця, не має можливості скласти конкретний список визнаних судом вимог кредиторів із зазначенням їх розміру, оскільки в дану справу ще не вступили кредитори.
За правилами статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладено на заявника. Саме заявник, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Заявницею не доведено відсутності у неї, чи неможливості отримання інших доказів (судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи), інші належні докази) на підтвердження наявності у нього заборгованості, які б доводили факт невиконання нею своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Суд констатує, що саме ОСОБА_1 , будучи стороною кредитних договорів, укладених з метою отримання у користування грошових коштів, несе відповідальність за збереження їх примірників та дотримання визначених у них умов, які у відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на зазначене, відсутність необхідних доказів, на підставі яких виникла заборгованість та встановлюється сума такої заборгованості, позбавляє можливості суд надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, за особистими підрахунками відповідно до конкретизованого списку кредиторів загальна сума заборгованості ОСОБА_1 (за попередніми розрахунками) перед кредиторами становить 590904,64 грн. При цьому, зазначено про те, що інформація отримана з УБКІ.
Отже, в якості доказів заявник надав роздруківку кредитного звіту станом на 08.04.2024 із сайту Українського бюро кредитних історій про фінансові зобов'язання.
Суд зазначає, що інформація, яка розміщена на вебсайті є електронним доказом, а роздруківка такої інформації паперовою копією електронного доказу.
Відповідно до частин першої, другої статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Згідно вимог частини третьої статті 96 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
За змістом статті 3 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" бюро кредитних історій - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - бюро); ведення кредитної історії - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; "кредитна історія" - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов'язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач бюро - це юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; кредитний звіт - це сукупність інформації про суб'єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії; кредитний правочин - це правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов'язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб'єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.
У статті 7 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено перелік інформації, що містить кредитна історія, а саме, - це, серед іншого, наступна інформація про грошове зобов'язання суб'єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину), суму зобов'язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов'язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов'язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов'язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо), відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.
У статті 11 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено підстави та порядок надання кредитного звіту, а саме: бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором (частина 1), бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом (частина 3), бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором (частина 4), кредитні звіти надаються користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам (частина 5).
Відповідно до статті 13 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" суб'єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: кредитним звітом та інформацією з реєстру запитів (частина 1); суб'єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до бюро у порядку, визначеному Положенням про бюро (частина 2); бюро зобов'язане надати суб'єкту кредитної історії інформацію протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту (частина 4).
Разом з тим, норми Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" не містять положень щодо порядку формування, форми та обов'язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії.
За загальним правилом оформлення документації в частині підтвердження відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, відповідним належним підтвердженням є підписання документа відповідальною посадовою особою.
Судом встановлено, що роздруківка кредитної історії, яка надана боржником в підтвердження наявності зобов'язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, а тому не може вважатися доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов'язань, як про те стверджує боржник.
Положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
В даному випадку заявниця, з посиланням на підстави, передбачені ч.2 ст.115 Кодексу для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, самостійно визначивши розмір заборгованості, не підтвердила викладене в заяві належними доказами, що в свою чергу, унеможливлює для господарського суду здійснити перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Отже, за результатом розгляду поданих доказів неможливо здійснити аналіз відомостей та документів для досягнення мети підготовчого засідання, а саме підтвердження наявності кредитних зобов'язань та простроченої заборгованості, що утворилась у заявниці перед кредиторами внаслідок порушення останньою своїх зобов'язань, розмір яких, згідно тверджень заявниці, становить суму приблизно 590904,64 грн.
Зазначені заявником обґрунтування інших підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не знайшло свого документального підтвердження, тобто не доведено належними доказами.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що відповідно п. 4 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). При цьому вимоги до такого проекту плану реструктуризації визначені статтею 126 КУзПБ.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 126 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу,яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
З наведеного та аналізу положень статті 116 КУзПБ, що визначають обсяг та перелік документів та відомостей, які боржник - фізична особа зобов'язаний додати до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, боржник повинен повно та всебічно сприяти кредиторам та керуючому реструктуризацією у встановлені свого реального майнового стану, а також запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проект плану реструктуризації своїх зобов'язань.
У свою чергу, розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог статті 124 КУзПБ, зокрема у відповідності до вимог закону щодо форми і змісту проекту плану, що дасть змогу розгляду такого плану реструктуризації зборами кредиторів, можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Таким чином, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
Суд звертає увагу, що до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Наказом Міністерства юстиції України № 3258/5 від 24.10.2019 затверджено примірну форму плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність.
Однак, поданий заявницею проект плану реструктуризації боргів для відновлення її платоспроможності не відповідає зазначеній примірній формі. В поданому плані реструктуризації взагалі не визначено розміру кредиторських вимог по кожному договору, не вказано графіку та розміру погашення кожної з них.
План реструктуризації повинен бути реальний, тобто ґрунтуватися на документах і доказах, які не повинні ставитися судом під сумнів.
Дослідивши наданий ОСОБА_1 проект плану реструктуризації, суд вважає, що поданий проект плану носить уявний характер, адже боржником не надано доказів за рахунок чого буде погашатися кредиторська заборгованість. Так, зазначаючи свій загальний місячний дохід боржник вказує на дохід від підробітку, що підтверджує розпискою від 18.04.2024 року. Доказів неможливості працевлаштування (тощо) заявником також суду не надано.
Згідно ч.4 ст. 119 Кодексу про банкрутство, господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо, відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку, що у ОСОБА_1 відсутні підстави у розумінні ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства для відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність.
Враховуючи ту обставину, що судом відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , заява арбітражної керуючої Белінської Н.О. про участь у справі про неплатоспроможність залишається судом без розгляду.
Разом з тим, відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність в цьому випадку жодним чином не порушує права заявника, оскільки, згідно частини сьомої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Керуючись Книгою 4 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у відкриті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
2. Залишити без розгляду заяву арбітражної керуючої Белінської Наталії Олександрівни про участь у справі.
3. Копію ухвали надіслати боржнику та арбітражному керуючому через систему "Електронний суд".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів Кодексу України з процедур банкрутства.
Повна ухвала складена та підписана 10.07.2024р.
Суддя Паламарчук В.В.