65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"09" липня 2024 р. Справа № 916/1232/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39609, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00152307),
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Північна, буд. 2; код ЄДРПОУ 31886323),
про стягнення 113300813,49 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - адвокат Синяк Д.О.;
від відповідача - адвокат Федоренко Ю.М.
Публічне акціонерне товариство “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" про стягнення заборгованості у розмірі 113300813,49 грн, з яких: 67014509,34 грн - сума боргу за товар, 8728894,80 - сума боргу за зберігання товару, 22940599,19 грн - сума інфляційного збільшення, 4632881,70 грн - сума 3% річних та 9983928,46 грн сума пені.
Ухвалою суду від 26.03.2024 прийнято позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1232/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено в засіданні суду.
09 липня 2024 року до суду від Приватного акціонерного товариства "Чорноморський паливний термінал" надійшло клопотання про витребування доказів, в якій заявник просить суд:
1. Поновити Приватному акціонерному товариству “Чорноморський паливний термінал” строк на звернення з клопотанням про витребування доказів;
2. Витребувати у Акціонерного товариства “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта” належним чином завірені копії документів, а саме:
1) первинних та бухгалтерських документів, що підтверджують обсяги належного ПрАТ “Чорноморський паливний термінал” за Договором поставки нафтопродуктів № 505/2/2118 від 30.06.2020 дизельного пального Energy-ДП-З-Євро5-В0 ДСТУ 7688:2015 на зберіганні у резервуарах ПАТ “Укртатнафта” на час:
- погодження Акту приймання-передачі нафтопродуктів № 82033187 від 31.10.2021;
- укладення Додаткової угоди № 9 від 22.02.2022 та оформлення рахунку-фактури № 90865417 від 22.02.2022;
- направлення рахунку-фактури № 90865417 від 22.02.2022 поштою - 10.04.2023;
- звернення ПАТ “Укртатнафта” з цим позовом до суду - 22.03.2024;
2) первинних та бухгалтерських документів, що підтверджують зберігання ПАТ “Укртатнафта” належного ПрАТ “Чорноморський паливний термінал” за Договором поставки нафтопродуктів № 505/2/2118 від 30.06.2020 дизельного пального Energy_ДП-З-Євро5-В0 ДСТУ 7688:2015 за період з листопада 2022 року;
3) сертифікати (паспорт) якості пального, поставленого ПАТ “Укртатнафта” на користь ПрАТ “Чорноморський паливний термінал”, - дизельне пальне Energy-ДП-З-Євро5-В0 ДСТУ 7688:2015 в обсязі 2335 тонн;
4) документи, що підтверджують належне тривале зберігання дизельного пального Energy-ДП-З-Євро5-В0 ДСТУ 7688:2015 в обсязі 2335 тонн, що належить ПрАТ “Чорноморський паливний термінал” відповідно до державних стандартів.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання про поновлення строку відповідач вказує, що на час закриття підготовчого провадження 18.06.2024 йому не був відомий зміст ухвали суду щодо відмови у забезпеченні доказів та не розглядалась необхідність подання саме клопотання про витребування доказів.
Представник відповідача у судовому засіданні 09.07.2024 підтримав в повному обсязі та просив задовольнити клопотання про витребування доказів, з підстав викладених у клопотанні.
Представник позивача у судовому засіданні 09.07.2024 заперечив проти задоволення клопотання відповідача про витребування доказів.
У судовому засіданні 09.07.2024 після повернення з нарадчої кімнати судом відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини ухвали і повідомлено представників сторін про орієнтований час складення повної ухвали.
Розглянувши клопотання про поновлення Приватному акціонерному товариству “Чорноморський паливний термінал” строку на звернення з клопотанням про витребування доказів, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша).
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (частина третя статті 119 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом наведеної статті 119 Господарського процесуального кодексу України пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови звернення учасника з заявою про поновлення такого строку, в якій він має навести причини пропуску строку, а суд - оцінити наведені заявником причини на предмет їх поважності.
Реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справі перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.
Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених Господарським процесуальним кодексом України часових рамках.
Під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз Господарського процесуального кодексу України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Питання щодо поновлення встановленого законом строку безпосередньо пов'язане з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов'язком та спрямоване на реалізацією саме його суб'єктивних процесуальних прав (обов'язків).
Суд зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку у спосіб звернення до суду з заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності.
Суд зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал" звертаючись до господарського суду з клопотанням про поновлення процесуального строку на подання клопотання про витребування доказів та обґрунтовуючи підстави для поновлення цього строку, посилається на те, що відповідачу не був відомий зміст ухвали суду щодо відмови у забезпеченні доказів та не розглядалась необхідність подання саме клопотання про витребування доказів.
Правовий інститут строків звернення до суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Подібний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 9901/405/19.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
Так, при встановлені наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від заявника підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання заяви має вирішуватись судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого в подальшому був неодноразово продовжений Указами Президента України, у зв'язку з чим воєнний стан триває до теперішнього часу.
Разом з тим, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами, заявами, клопотаннями, тощо. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом встановленого законом строку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22).
Отже, поновлення пропущеного процесуального строку можливо лише у тому разі, якщо учасник справи доведе у заяві про поновлення такого строку наявність обставин, які виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили своєчасне виконання процесуальної дії.
Проте, неможливість підготувати та подати клопотання про витребування доказів в межах передбаченого Господарським процесуальним кодексом України строку відповідачем не підтверджена жодними належними у розумінні процесуального закону доказами.
За таких обставин, суд зазначає, що процесуальний строк для пред'явлення клопотання про витребування доказів, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи та спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами. Проте Приватне акціонерне товариство "Чорноморський паливний термінал" не проявило необхідної старанності та, звертаючись з клопотанням поза визначеним законом строком, не надало до суду переконливих доказів на підтвердження наявності у нього перешкод для реалізації права на звернення з таким клопотанням сумлінно та своєчасно, тобто з урахуванням періоду часу, який об'єктивно необхідний для підготовки клопотання про витребування доказів. Відтак несвоєчасне подання клопотання зумовлене лише волевиявленням самого відповідача, тобто має суб'єктивний характер, що не є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки в силу частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин 7, 8 ст. 119 ГПК України про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 119, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Приватному акціонерному товариству "Чорноморський паливний термінал" у задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення з клопотанням про витребування доказів.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України.
Повну ухвалу складено 10.07.2024.
Суддя Нікітенко С.В.