65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"01" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1796/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
секретар судового засідання Павлова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, місто Київ, пр.Берестейський, буд.14) в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 11)
до відповідача: Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г) в особі Одеської митниці (65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А)
про стягнення 56 090,15 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Донченко Н. С. - довіреність від 22.12.2023;
від відповідача: Порохова А. Є. - самопредставництво.
1. Короткий зміст позовних вимог.
23.04.2024 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державної митної служби України в особі Одеської митниці, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 50 985,66 грн, пеню у розмірі 4 169,22 грн, 3% річних у розмірі 449,45 грн, інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 485,82 грн.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 відкрито провадження у справі №916/1796/24 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на "29" травня 2024 о 12:00.
16.05.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
22.05.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
В судове засідання 29.05.2024 з'явилися позивач та відповідач.
Протокольною ухвалою від 29.05.2024 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 01.07.2024 о 12:00, а також встановлено строк для надання пояснень позивачу до 24.06.2024.
24.06.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
В судове засідання 01.07.2024 з'явилися позивач та відповідач.
У судовому засіданні 01.07.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
3. Позиція учасників справи.
3.1. Доводи Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 у справі №916/1170/21 визнано укладеним між Одеською митницею Держмитслужби та Державним підприємством "Адміністрація морських портів України", в особі Південної філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації морського порту Південний) договір про відшкодування витрат за надані послуги.
При цьому, ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2022 змінено сторону у справі № 916/1170/21 Одеську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) на його правонаступника - Державну митну службу України (код ЄДРПОУ 43115923, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11 Г), в особі Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А).
Пунктом 9.1. договору регламентовано, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє на термін дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.05.2011, але в будь-якому разі не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Сторони домовились, що згідно з ч. 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 13.06.2013.
Отже, вищезазначений Договір у відповідності до ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України набув своєї чинності з 28.09.2021, оскільки ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 повернуто апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 у справі № 916/1170/21 та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до п. 1.1. договору балансоутримувач, згідно з договором оренди нерухомого майна від 16.05.2011, який був укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та користувачем, забезпечує послугами (електроенергією, теплом, водою та відведенням стоків) користувача в орендованих приміщеннях площею 18,2 м2 та 9,8 м2, а користувач забезпечує раціональне використання електроенергії, тепла, води і скидання стоків, що не мають агресивних компонентів та своєчасно сплачує виставлені Балансоутримувачем рахунки за користування наданими послугами в орендованому приміщенні.
Пунктом 4.3. договору встановлено, що визначена та спожита кількість води, тепла, електроенергії та відведення стічних вод сплачується користувачем за тарифами енергопостачальних організацій; утримання, обслуговування мереж водопостачання та водовідведення сплачується користувачем за тарифами балансоутримувача на підставі окремих рахунків та відповідних актів приймання-передачі наданих послуг, що надаються балансоутримувачем у двох примірниках в кінці поточного місяця. При зміні тарифів від енергопостачальних організацій, балансоутримувач має право змінювати тарифи в односторонньому порядку.
Відповідно до п. 4.4. договору користувач відшкодовує витрати за надані послуги згідно з виставленими балансоутримувачем рахунками та актами приймання-передачі наданих послуг. Тривалість періоду для оплати становить 25 банківських днів з моменту виставлення рахунка балансоутримувачем.
Так, на підставі вищезазначених умов договору адміністрацією були виставлені рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг, які, водночас, не були повернені та оплачені, у зв'язку із чим за користувачем обліковується заборгованість за договором у загальному розмірі 50 985,66 грн за період з 01.01.2023 по 16.02.2024, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.
Пунктом 6.3. договору передбачено, що при несвоєчасному внесені плати, користувач сплачує балансоутримувачу пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення. Оплата пені і штрафу не звільняє користувача від обов'язку оплати сум заборгованості.
Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 169,22 грн
Позивач також посилається на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 449,45 грн та інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 485,82 грн
Щодо тверджень відповідача стосовно ненадання позивачем доказів на підтвердження ціни позову, позивач зазначає, що не є підприємством, яке надає послуги у сфері житлово-комунальних послуг, при цьому, адміністрація для забезпечення своїх будівель і приміщень (в тому числі орендованих відповідачем) електроенергією, водопостачанням та водовідведенням укладає відповідні договори із енергопостачальними організаціями, які є надавачами таких комунальних послуг, а також з іншими суб'єктами господарювання, які надають послуги (транспортування води, відведення стічних вод), а тому посилання на положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" стосовно договірних відносин між постачальником (виконавцем) житлово-комунальних послуг та споживачами, а також посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529 "Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", яка втратила чинність 13.09.2018, є безпідставними.
Щодо розбіжностей у рахунках від 30.11.2023 №0474-АЮ, №0481-АЮ, №0465-АЮ, №0458-АЮ, позивач зазначає, що рахунки від 30.11.2023 №0474-АЮ на суму 185,20 грн, №0481-АЮ на суму 503,27 грн, №0465-АЮ на суму 94,51 грн, №0458-АЮ на суму 39,42 грн були виставлені Адміністрацією з урахуванням фактичного споживання послуг в об'ємі 2,2 куб.м., однак, оскільки умовами укладеного в судовому порядку договору про відшкодування витрат за надані послуги передбачена кількість спожитої води в обсязі 0,6 куб.м./місяць, вищезазначені рахунки буди скориговані адміністрацією та виставлені відповідачу в наступних розмірах: №0474-АЮ на суму 50,51 грн, №0481-АЮ на суму 137,26 грн, №0465-АЮ на суму 25,78 грн, №0458-АЮ на суму 10,75 грн Загальний розмір плати за послугу зменшено на суму 598,10 грн
Скориговані рахунки направлялися відповідачу Новою Поштою, тому докази відправлення зазначених рахунків саме з поштової адреси Адміністрації на поштову адресу Державної митної служби в Україні, в особі Одеської митниці, у позивача відсутні.
При цьому, відсутність доказів направлення скоригованих рахунків не давало підстав відповідачу не оплачувати всі інші виставлені Адміністрацією рахунки, докази надсилання яких наявні у матеріалах справи.
Більш того, відповідач жодного разу не звертався до позивача стосовно незгоди з виставленими рахунками.
Доводи відповідача стосовно відсутності правових підстав для укладення договору про відшкодування витрат позивач вважає безпідставними з огляду на те, що договір про відшкодування витрат за надані послуги був укладений згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 у справі № 916/1170/21, яке набрало законної сили 28.09.2021.
Крім того, твердження відповідача про те, що позивач не надав суду доказів того, що протягом 15 робочих днів після підписання договору оренди балансоутримувач надіслав відповідачу проект договору про відшкодування, спростовується пунктом п.5.9. договору оренди від 16.05.2011, згідно з яким саме Одеська митниця зобов'язана була звернутися до Адміністрації з проханням укласти договір про відшкодування витрат.
При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що забезпечення орендованих відповідачем приміщень послугами з електропостачання, водопостачання та водовідведення, теплопостачання, а також утримання мереж водопостачання та водовідведення, повинно здійснюватися безоплатно за рахунок балансоутримувача такого орендованого майна.
3.2. Доводи Державної митної служби України в особі Одеської митниці.
Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що позивач посилається лише на власні сформовані рахунки без будь-яких обґрунтувань щодо розміру таких визначених сум у кожному взятому рахунку.
Більш того, у наданих разом з позовною заявою копіях рахунків від 30.11.2023 №0474-АЮ, №0481-АЮ, №0465-АЮ, №0458-АЮ та рахунків, які виставлені Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" Одеській митниці, містяться розбіжності у сумах, відтак, заявлена до стягнення заборгованість у загальній сумі 50 985,66 грн не відповідає фактичній сумі при складанні зазначених позивачем сум відповідно до рахунків та актів, з огляду на що розрахунок пені, 3% та інфляційних втрат також є невірним.
При цьому, відповідач зазначає, що метою договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.05.2011, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та Південною митницею (Орендар) не було укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги балансоутримувача (Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі начальника Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації морського порту Південний) на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, а тому наведений позивачем в позові договір про відшкодування витрат за надані послуги не може вважатися основним договором, а договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.05.2011 - попереднім договором.
Відповідач також зазначає про те, що позивач не надав до суду доказів того, що протягом 15 робочих днів після підписання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.05.2011, балансоутримувач надіслав до Південної митниці проект договору про відшкодування витрат за надані послуги балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Таким чином, відповідач вважає, що спір не відноситься до категорії переддоговірних спорів, які розглядаються судом у відповідності до частини 1 статті 187 Господарського кодексу України.
При цьому, відповідач також зауважує, що системний аналіз положень Митного кодексу України свідчить про те, що чинним законодавством унормовано безоплатне забезпечення (надання у тимчасове користування) митницям службовими та побутовими приміщеннями, а також обладнанням, засобами та каналами зв'язку для виконання митних формальностей.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 у справі №916/1170/21 (суддя Гут С.Ф.), яке набрало законної сили, визнано укладеним між Одеською митницею Держмитслужби (надалі по тексту - користувач або відповідач) і Державним підприємством „Адміністрація морських портів України”, в особі Південної філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (адміністрації морського порту Південний) (надалі по тексту - адміністрація, балансоутримувач або відповідач) договір про відшкодування витрат за надані послуги (надалі - Договір) (т.1, а.с.148-161).
В подальшому, ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2022 (суддя Гут С.Ф.) замінено сторону у справі № 916/1170/21 Одеську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) на його правонаступника - Державну митну службу України (код ЄДРПОУ 43115923, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11 Г), в особі Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А) (т.1, а.с.162-164).
Відповідно до умов п. 1.1. Договору, Балансоутримувач, згідно з Договором оренди нерухомого майна від 16.05.2011, який був укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Користувачем, забезпечує послугами (електроенергією, теплом, водою та відведенням стоків) Користувача в орендованих приміщеннях площею 18,2 м2 та 9,8 м2 (далі Послуги), а Користувач забезпечує раціональне використання електроенергії, тепла, води і скидання стоків, що не мають агресивних компонентів, та своєчасно сплачує виставлені Балансоутримувачем рахунки за користування наданими послугами в орендованому приміщенні.
Згідно умов п. 4.1. Договору щомісячна кількість спожитих води, тепла, відведених стоків визначається по приладах обліку, які пройшли держповірку, а за їх відсутності по розрахунках, виконаних службою енергозабезпечення Балансоутримувача на підставі узгодження про встановлену кількість спожитих води, тепла та відведених стоків (Додаток № 1). Щомісячна кількість спожитої електроенергії визначається по приладах обліку, які пройшли держповірку (п. 4.2. Договору).
Пунктом 4.3. Договору встановлено, що визначена та спожита кількість води, тепла, електроенергії та відведення стічних вод сплачується Користувачем за тарифами Енергопостачальних організацій, утримання, обслуговування мереж водопостачання та водовідведення сплачується Користувачем за тарифами Балансоутримувача на підставі окремих рахунків та відповідних Актів приймання-передачі наданих послуг, що надаються балансоутримувачем у двох примірниках в кінці поточного місяця.
Відповідно до п. 4.4. Договору Користувач відшкодовує витрати за надані послуги згідно з виставленими Балансоутримувачем рахунками та Актами приймання-передачі наданих послуг. Тривалість періоду для оплати становить 25 (двадцять п'ять) банківських днів з моменту виставлення рахунка Балансоутримувачем.
Пунктом 6.3. договору передбачено, що при несвоєчасному внесенні плати, користувач сплачує балансоутримувачу пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення. Оплата пені і штрафу не звільняє користувача від обов'язку оплати сум заборгованості.
Відповідно до умов п. 9.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє на термін дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.05.2011, але в будь-якому разі не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Сторони домовились, що згідно з ч. 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 13.06.2013.
Так, на підставі умов Договору Адміністрацією були виставлені відповідачу для оплати наступні рахунки:
- від 31.01.2023 № 0041-АЮ на суму 137,26 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.01.2023 № 0036-АЮ на суму 268,68 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.01.2023 № 0031-АЮ на суму 733,93 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.01.2023 № 0015-АЮ на суму 10,75 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.01.2023 № 0019-АЮ на суму 25,78 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.01.2023 № 0026-АЮ на суму 50,51 грн з урахуванням ПДВ;
Вищезазначені рахунки разом з актами приймання-передачі наданих послуг були направлені на поштову адресу Користувача листом від 09.02.2023 № 391/27-04-04/ Вих.
- від 28.02.2023 № 0056-АЮ на суму 25,78 грн з урахуванням ПДВ; - від 28.02.2023 №0052-АЮ на суму 10,75 грн з урахуванням ПДВ; - від 28.02.2023 № 0072-АЮ на суму 499,00 грн з урахуванням ПДВ; - від 28.02.2023 № 0076-АЮ на суму 150,02 грн з урахуванням ПДВ; - від 28.02.2023 № 0068-АЮ на суму 137,26 грн з урахуванням ПДВ; - від 28.02.2023 № 0063-АЮ на суму 50,51 грн з урахуванням ПДВ;
Вищезазначені рахунки разом з актами приймання-передачі наданих послуг були направлені на поштову адресу Користувача листом від 07.03.2023 № 564/27-04-04/ Вих, та отримані Користувачем 13.03.2023.
- від 31.03.2023 № 0114-АЮ на суму 190,94 грн з урахуванням ПДВ; з урахуванням фактично спожитого обсягу, Адміністрацією оформлений рахунок від 31.03.2023 № 0114/1, яким сума, що підлягала оплаті, скоригована. Остаточна сума, що підлягає оплаті становить 147,30 грн; - від 31.03.2023 № 0108-АЮ на суму 635,09 грн з урахуванням ПДВ; з урахуванням фактично спожитого обсягу, Адміністрацією оформлений рахунок від 31.03.2023 № 0108/1, яким сума, що підлягала оплаті, скоригована. Остаточна сума, що підлягає оплаті, становить 489,92 грн; - від 31.03.2023 № 0102-АЮ на суму 137,26 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.03.2023 № 0097-АЮ на суму 50,51 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.03.2023 № 0090-АЮ на суму 25,78 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.03.2023 № 0085-АЮ на суму 10,75 грн з урахуванням ПДВ;
Вищезазначені рахунки (окрім рахунків коригування) разом з актами приймання-передачі наданих послуг були направлені на поштову адресу Користувача листом від 10.04.2023 № 926/27-04-04/Вих, та отримані Користувачем 17.04.2023.
- від 30.04.2023 № 0138-АЮ на суму 137,26 грн з урахуванням ПДВ; - від 30.04.2023 № 0133-АЮ на суму 50,51 грн з урахуванням ПДВ; - від 30.04.2023 № 0126-АЮ на суму 25,78 грн з урахуванням ПДВ; - від 30.04.2023 № 0121-АЮ на суму 10,75 грн з урахуванням ПДВ;
Вищезазначені рахунки разом з актами приймання-передачі наданих послуг були направлені на поштову адресу Користувача листом від 08.05.2023 № 1142/27-04-04/ Вих, та отримані Користувачем 12.05.2023.
- від 31.05.2023 № 0153-АЮ на суму 10,75 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.05.2023 № 0158-АЮ на суму 25,78 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.05.2023 № 0165-АЮ на суму 50,51 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.05.2023 № 0170-АЮ на суму 137,26 грн з урахуванням ПДВ;
Вищезазначені рахунки разом з актами приймання-передачі наданих послуг були направлені на поштову адресу Користувача листом від 09.06.2023 № 1390/27-04-04/ Вих, та отримані Користувачем 13.06.2023.
- від 30.06.2023 № 0221-АЮ на суму 137,26 грн з урахуванням ПДВ; - від 30.06.2023 № 0216-АЮ на суму 50,51 грн з урахуванням ПДВ; - від 30.06.2023 № 0209-АЮ на суму 25,78 грн з урахуванням ПДВ; - від 30.06.2023 № 0204-АЮ на суму 10,75 грн з урахуванням ПДВ;
Вищезазначені рахунки разом з актами приймання-передачі наданих послуг були направлені на поштову адресу Користувача листом від 10.07.2023 № 1597/27-04-04/ Вих, та отримані Користувачем 14.07.2023.
- від 31.07.2023 № 0236-АЮ на суму 10,75 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.07.2023 № 0241-АЮ на суму 25,78 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.07.2023 № 0248-АЮ на суму 50,51 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.07.2023 № 0253-АЮ на суму 137,26 грн з урахуванням ПДВ;
Вищезазначені рахунки разом з актами приймання-передачі наданих послуг були направлені на поштову адресу Користувача листом від 04.08.2023 № 1777/27-04-04/ Вих, та отримані Користувачем 10.08.2023.
- від 31.08.2023 № 0288-АЮ на суму 137,26 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.08.2023 № 0283-АЮ на суму 50,51 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.08.2023 № 0276-АЮ на суму 25,78 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.08.2023 № 0271-АЮ на суму 10,75 грн з урахуванням ПДВ;
Вищезазначені рахунки разом з актами приймання-передачі наданих послуг були направлені на поштову адресу Користувача листом від 08.09.2023 № 1978/27-04-04/ Вих, та отримані Користувачем 14.09.2023.
- від 30.09.2023 № 0303-АЮ на суму 10,75 грн з урахуванням ПДВ; - від 30.09.2023 №0308-АЮ на суму 25,78 грн з урахуванням ПДВ; - від 30.09.2023 № 0315-АЮ на суму 50,51 грн з урахуванням ПДВ; - від 30.09.2023 № 0320-АЮ на суму 137,26 грн з урахуванням ПДВ;
Вищезазначені рахунки разом з актами приймання-передачі наданих послуг були направлені на поштову адресу Користувача листом від 06.10.2023 № 2176/27-04-04/ Вих, та отримані Користувачем 13.10.2023.
- від 31.10.2023 № 0402-АЮ на суму 10,75 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.10.2023 № 0408-АЮ на суму 25,78 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.10.2023 № 0416-АЮ на суму 50,51 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.10.2023 № 0422-АЮ на суму 137,26 грн з урахуванням ПДВ;
Вищезазначені рахунки разом з актами приймання-передачі наданих послуг були направлені на поштову адресу Користувача листом від 09.11.2023 № 2374/27-04-04/ Вих, та отримані Користувачем 12.11.2023.
- від 30.11.2023 № 0474-АЮ на суму 50,51 грн з урахуванням ПДВ; - від 30.11.2023 №0481-АЮ на суму 137,26 грн з урахуванням ПДВ; - від 30.11.2023 № 0465-АЮ на суму 25,78 грн з урахуванням ПДВ; - від 30.11.2023 № 0458-АЮ на суму 10,75 грн з урахуванням ПДВ;
Вищезазначені рахунки разом з актами приймання-передачі наданих послуг були направлені на поштову адресу Користувача листом від 08.12.2023 № 2664/27-04-04/ Вих, та отримані Користувачем 14.12.2023.
- від 14.12.2023 № 0551-АЮ на суму 31 922,26 грн з урахуванням ПДВ;
Вищезазначений рахунок разом з актами приймання-передачі наданих послуг був направлений на поштову адресу Користувача листом від 20.12.2023 № 2778/27-04-04/ Вих, та отримані Користувачем 26.12.2023.
- від 14.12.2023 № 0514-АЮ на суму 4,84 грн з урахуванням ПДВ; - від 14.12.2023 № 0520-АЮ на суму 11,60 грн з урахуванням ПДВ; - від 14.12.2023 № 0525-АЮ на суму 22,73 грн з урахуванням ПДВ; - від 14.12.2023 № 0530-АЮ на суму 61,76 грн з урахуванням ПДВ;
Вищезазначені рахунки разом з актами приймання-передачі наданих послуг були направлені на поштову адресу Користувача листом від 19.12.2023 № 2741/27-04-04/ Вих, та отримані Користувачем 23.12.2023.
- від 31.01.2024 № 0005-АЮ на суму 16,66 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.01.2024 № 0016-АЮ на суму 78,29 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.01.2024 № 0022-АЮ на суму 46,09 грн з урахуванням ПДВ; - від 31.01.2024 № 0029-АЮ на суму 212,74 грн з урахуванням ПДВ;
Вищезазначені рахунки разом з актами приймання-передачі наданих послуг були направлені на поштову адресу Користувача листом від 12.02.2024 № 436/27-04-04/ Вих, та отримані Користувачем 19.02.2024.
- від 31.01.2024 № 0046-АЮ на суму 8846,10 грн з урахуванням ПДВ;
Вищезазначений рахунок разом з актом приймання-передачі наданих послуг був направлений на поштову адресу Користувача листом від 26.02.2024 № 619/27-04-04/ Вих, та отримані Користувачем 29.02.2024.
- від 16.02.2024 № 0053-АЮ на суму 4880,88 грн з урахуванням ПДВ; - від 16.02.2024 № 0052-АЮ на суму 75,49 грн з урахуванням ПДВ; - від 16.02.2024 № 0051-АЮ на суму 27,78 грн з урахуванням ПДВ; - від 16.02.2024 № 0050-АЮ на суму 16,36 грн з урахуванням ПДВ; - від 16.02.2024 № 0049-АЮ на суму 5,92 грн з урахуванням ПДВ.
Вищезазначені рахунки разом з актами приймання-передачі наданих послуг були направлені на поштову адресу Користувача листом від 26.02.2024 № 597/27-04-04/ Вих, та отримані Користувачем 29.02.2024.
Вказані рахунки, акти приймання-передачі наданих послуг та докази направлення рахунків та актів приймання-передачі наданих послуг наявні у матеріалах справи (т.1, а.с.35-147; т.2, а.с.89-220).
Матеріали справи також містять трекінги поштових відправлень щодо направлення рахунків (т.3, а.с.39-42).
В матеріалах справи наявний акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.02.2024 (т.2, а.с.75-76) з додатком (т.2, а.с.79-81), договір оренди нерухомого майна від 16.05.2011 (т.2, а.с.82-86), договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 16.02.2024 (т.2, а.с.77-78) та акт приймання-передачі державного нерухомого майна від 16.05.2011 (т.2, а.с.87).
5. Позиція суду.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1, 2, 3 ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 у справі №916/1170/21 (суддя Гут С.Ф.), визнано укладеним між Одеською митницею Держмитслужби і Державним підприємством „Адміністрація морських портів України”, в особі Південної філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (адміністрації морського порту Південний) договір про відшкодування витрат за надані послуги (т.1, а.с.148-161).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 повернуто апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 у справі № 916/1170/21 та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Відтак, рішення суду Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 набрало законної сили згідно до ст.241 ГПК України.
В подальшому, ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2022 (суддя Гут С.Ф.) замінено сторону у справі № 916/1170/21 Одеську митницю Держмитслужби на його правонаступника - Державну митну службу України в особі Одеської митниці (т.1, а.с.162-164).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, договір про відшкодування витрат за надані послуги, який був укладений на підставі рішення суду та не був визнаний судом недійсним у встановленому порядку, є обов'язковим для виконання сторонами. За таких обставин, посилання відповідача щодо безоплатності розміщення митними органами структурних підрозділів та невиконання позивачем обов'язку щодо виконання договору не можуть бути взяті до уваги.
Згідно зі ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до п. 4.4. договору, користувач відшкодовує витрати за надані послуги згідно з виставленими Балансоутримувачем рахунками та Актами приймання-передачі наданих послуг. Тривалість періоду для оплати становить 25 (двадцять п'ять) банківських днів з моменту виставлення рахунка Балансоутримувачем.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем були виставлені відповідачу рахунки разом з актами приймання-передачі наданих послуг та направлені на поштову адресу відповідача.
Проте в порушення умов п. 4.4. Договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України, відповідач жодних оплат по вищевказаним рахункам разом з актами приймання-передачі наданих послуг не здійснив, акти приймання-передачі наданих послуг позивачу не повернув, у зв'язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 50 985,66 грн.
Враховуючи вищезазначені обставини та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 50 985,66 грн, відповідач, згідно приписів ст.74, 76-77 ГПК України, суду не надав, а вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розбіжності у виставлених рахунках з урахуванням їх корегування у бік зменшення відповідно до рішення суду щодо обсягів водопостачання, не можуть бути підставою для визнання позовних вимог необґрунтованими та відмови у позові.
Суд звертає увагу на відсутність проведення оплати за рахунками та зазначення у додатку до акту повернення (т.2 а.с.79-80) про незгоду з сумою платежів за договором про відшкодування витрат саме з підстав неукладення договору. Водночас відповідачем у вказаному акті визнавалася сума за попередній період, стягнута згідно з рішенням суду у справі №916/2885/23.
Зазначене, на думку суду, свідчить про свідоме ухилення від виконання зобов'язань на підставі договору, укладеного в порядку ст.187 ГК України.
Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд вказує наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вже було зазначено судом, відповідальність за невиконання грошового зобов'язання за договором у вигляді пені погоджена сторонами у п. 6.3. договору.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення судом обставини несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд зазначає про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Перевіривши додані позивачем до позовної заяви розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх вірними в частині нарахованих сум, а вимоги в частині стягнення з відповідача 3% у сумі 449,45 грн та інфляційних втрат у сумі 485,82 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, яка складає 4 169,22 грн, суд вважає його вірним.
Крім того, представник відповідача у судовому засіданні зазначив про відсутність необхідності подачі контррозрахунку.
Поряд з цим, суд також зауважує, що ч.1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не надано.
Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваного штрафу є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.
З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 2 000 грн.
На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім того, суд також бере до уваги, що пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру кредитор не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до п. 4.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Приймаючи до уваги, що часткове задоволення позовних вимог зумовлено виключно зменшенням пені судом з власної ініціативи, а розмір судового збору є мінімальним, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г, код ЄДРПОУ 43115923) в особі Одеської митниці (65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, місто Київ, пр.Берестейський, буд.14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 11, код ЄДРПОУ 38728549) заборгованість у сумі 50 985 /п'ятдесят тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять/ грн 66 коп., пеню у сумі 2 000 /дві тисячі/ грн, 3% річних у сумі 449 /чотириста сорок дев'ять/ грн 45 коп., інфляційні втрати у сумі 485 /чотириста вісімдесят п'ять/ грн 82 коп., судовий збір у сумі 2 422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ грн 40 коп.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 08 липня 2024 р.
Суддя Ю.М. Щавинська