65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про завершення процедури погашення боргів боржника та
закриття провадження у справі про неплатоспроможність
"02" липня 2024 р. Справа № 916/4300/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Гут С.Ф. при секретарі судового засідання Борисовій Н.В., дослідивши матеріали справи №916/4300/23 за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про неплатоспроможність
за участю представників:
від боржника - не з'явився
від кредиторів - не з'явились
керуючий реалізацією - не з'явився
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в зв'язку із неспроможністю виконання своїх грошових зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду Одеської області відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації, керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну.
Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність оприлюднене 09.11.2023 за № 71820.
До господарського суду надійшли заяви акціонерного товариства "Універсал банк" про визнання кредитором з вимогами в сумі 34 203,33 грн. та акціонерного товариства "Сенс Банк" з вимогами в сумі 116 228,66 грн.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2024 призначено суддю Гут С.Ф.
Ухвалами господарського суду від 12.03.2024 визнано вимоги акціонерне товариство "Сенс Банк" з вимогами до боржника в сумі 116 288,66 грн. та 5 368,00 грн. судового збору та акціонерне товариство "Універсал Банк" з вимогами до боржника в сумі 34 203,33 грн. та 5 368,00 грн. судового збору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 р. в попередньому засіданні визначено вимоги кредиторів до боржника.
Постановою Господарського суду Одеської області від 14.05.2024р. припинено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 та повноваження керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Белінську Наталі Олександрівни, визнано банкрутом ОСОБА_1 , введено відносно ОСОБА_1 процедуру погашення боргів, керуючим реалізацією майна ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну.
17.06.2024р. від керуючого реалізацією надійшло клопотання (вх. №3-466/24) про завершення процедури погашення боргів ОСОБА_1 та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2024р. звіт керуючого реалізацією було призначено до розгляду у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
В силу ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах N 910/13407/17, N 915/370/16 та N 916/3545/15.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З пояснювальної записки до проекту КУзПБ вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.
Також у преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої КУзПБ - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена.
З огляду на виключне право лише боржника - фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (стаття 116 КУзПБ), Верховний Суд зауважує, що цим Кодексом запроваджено "добровільне банкрутство" боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність.
Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у пунктах 44-51 постанови від 26.05.2022 у справі N 903/806/20.
З наведеного суд підсумовує, що процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.
Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ.
Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених книгою 4 Кодексу України з процедур банкрутства.
Частиною 2 ст. 6 КУзПБ передбачено, що відповідно до цього Кодексу щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
Процедура банкрутства (неплатоспроможності) щодо боржника переслідує публічний та приватний інтереси. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущенні доведення боржника до банкрутства. Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажі його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є дотримання балансу інтересів при захисті публічного та приватного інтересів.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 6 ст. 131 КУзПБ майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу. До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою і сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 131 КУзПБ, майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.
До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою і сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу.
До складу ліквідаційної маси може бути включено майно, що є часткою боржника у спільній власності. У такому разі відбувається виділення частки боржника із спільного майна за правилами, передбаченими цивільним законодавством.
З моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника.
З моменту визнання боржника банкрутом і до винесення судового рішення про закриття процедури банкрутства реєстрація переходу права власності від/до боржника та обтяжень майна боржника, включаючи нерухоме майно і цінні папери, що існують в бездокументарній формі, відбувається виключно на підставі заяви керуючого реалізацією.
До складу ліквідаційної маси не включається житло, яке є єдиним місцем проживання сім'ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім'ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів) та не є предметом забезпечення, а також інше майно боржника, на яке згідно із законодавством не може бути звернено стягнення.
До складу ліквідаційної маси не включаються кошти, що перебувають на рахунках боржника у пенсійних фондах та фондах соціального страхування.
Продаж майна банкрута здійснюється відповідно до умов та в порядку, визначених цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно наданого звіту, в ході процедури погашення боргів у боржника відсутнє майно яке могло б бути включене до ліквідаційної маси та реалізоване з метою погашення вимог кредиторів а отже провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Протоколом зборів кредиторів від 13.06.2024р. в форматі опитування представником акціонерного товариства "Сенс Банк" (без права вирішального голосу) вирішено не схвалювати пропозицію арбітражного керуючого Белінської Н.О. про завершення процедуру погашення боргів та закриття провадження у справі № 916/4300/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , оскільки Кредитор не отримував звіт з додатками про проведену роботу керуючої реалізацією Белінської Н.О. по справі № 916/4300/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , акціонерним товариством "Універсал Банк" своїх пропозицій щодо подальшого розгляду не надано.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд встановлено, що арбітражним керуючим Белінською Н.О. через підсистему електронний суд 31.05.2024р. було подано звіт керуючого реалізацією до суду який було зареєстровано за вх. №21859/24, в подальшому керуючим реалізацією через підсистему електронний суд було подано клопотання про завершення процедури погашення боргів ОСОБА_1 та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Абзацом 1, 2 ч. 6 ст. 6 ГПК України унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
За приписами ч. 8 ст. 6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі; особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідно до бази Комп'ютерної програма "Діловодство спеціалізованого суду" акціонерне товариство "Сенс Банк" зареєстровано в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та через підсистему електронний суд йому було надіслано звіт керуючого реалізацією та клопотання про завершення процедури погашення боргів ОСОБА_1 та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 разом з додатками.
Поряд з цим відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2024р. було призначено звіт керуючого реалізацією та клопотання про завершення процедури погашення боргів ОСОБА_1 та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 до розгляду в засіданні суду для надання можливості ознайомитись з наданими документами та висловити свої думки та пропозиції.
Станом на 02.07.2024р. до суду не було надано заперечень щодо затвердження звіту керуючого реалізацією та задоволення клопотання про завершення процедури погашення боргів ОСОБА_1 та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене суд вважає заперечення акціонерного товариства "Сенс Банк" які були відображені в протоколі №2 від 13.06.2024р. необгрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 133 КУзПБ, вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені або погашені частково у процедурі задоволення вимог кредиторів, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Згідно ст. 134 КУзПБ, господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів.
Фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов'язку повернення непогашених боргів, а саме: відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи; сплати аліментів; виконання інших вимог, які нерозривно пов'язані з особистістю фізичної особи. Такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині.
Приписами п. 7 ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 90 КУзПБ передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), зокрема, у разі затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 5, 9, 11 і 12 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (до та після визнання боржника банкрутом), у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8 і 10 частини першої цієї статті, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 7 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.
Про закриття провадження у справі про банкрутство постановляється ухвала.
У випадках, передбачених пунктами 5-8 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Згідно постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2024 року у справі N 916/256/21, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з'ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі N 922/2817/18, від 12.09.2019 у справі N 914/3812/15, на які посилається скаржник).
КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
На необхідності дотримання зазначеного принципу, як вірно зазначає заявник касаційної скарги, неодноразово зверталася увага Верховним Судом під час касаційного перегляду судових рішень, зокрема у постановах від 08.05.2018 у справі N 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі N 5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі N 914/3812/15, від 28.11.2019 у справі N 918/1971/12, від 27.02.2020 у справі N 910/21227/16.
Завданням ліквідатора у ліквідаційній процедурі є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута. Отже, під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі N 903/975/14, на який також посилається скаржник).
Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв'язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (зазначений скаржником висновок Верховного Суду, що викладений у постановах від 29.03.2018 у справі N Б-39/134-10, від 26.07.2018 у справі N 904/9631/15).
Хоча вищезазначені висновки було сформовано Верховним Судом щодо здійснення процедури ліквідації юридичних осіб, разом з тим врахування зазначеного принципу також при розгляді справ про неплатоспроможність фізичних осіб є доцільним, враховуючи, що відповідно до статті 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі N 915/2487/19).
Принагідно, суд звертає увагу на те, що вказаною вище постановою Верховного Суду від 24.01.2024 року, залишено без змін ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.05.2023 року, якою затверджено звіт керуючого реалізацією майна та закрито провадження у справі N 916/256/21 про неплатоспроможність фізичної особи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ (затверджено звіт керуючого санацією або ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Також, відповідно до постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2022 року у справі N 922/1426/21, виходячи зі змісту статті 113 КУзПБ не виключає можливості закриття відкритого відповідно до положень КУзПБ провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи з підстав визначених пунктами 1 - 8 частини першої статті 90 КУзПБ (тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися фізичної особи), які носять загальний універсальний характер.
Тлумачення змісту частини першої статті 90 КУзПБ у взаємозв'язку зі статтею 113 КУзПБ із застосуванням системного способу її інтерпретації свідчить, що наведена норма та визначені нею підстави закриття провадження у справі про банкрутство (за винятком підстав визначених пунктами 1, 2, які стосуються виключно юридичної особи) є загальними по відношенню до норм Книги четвертої IV КУзПБ, яка містить підстави закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (фізичної особи - підприємця), адже застосовуються до більш широкого кола відносин: як банкрутства юридичних осіб так і фізичних осіб (фізичних осіб - підприємців).
Тож закріплені в частині першій статті 90 КУзПБ підстави закриття провадження у справі про банкрутство (за винятком підстав визначених пунктами 1, 2, які стосуються виключно юридичної особи) застосовується щодо фізичних осіб (фізичних осіб - підприємців) з урахуванням Книги IV КУзПБ.
Отже, суд, оцінивши наданий звіт за наслідками всіх проведених керуючим реалізацією майна арбітражним керуючим Белінською Н.О. дій у процедурі погашення боргів, який викладений у клопотанні від 17.06.2024 року та додані до нього підтверджуючі документи, дійшов висновку, що керуючою реалізацією майна проведено у повній мірі дії, передбачені ст. ст. 131, 133 КУзПБ, та вжито усіх необхідних заходів щодо належного виконання процедури погашення боргів, за результатами яких не було виявлено майнових активів, які може бути включено до ліквідаційної маси банкрута та які можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості, тому вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від боргів, а вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважати погашеними.
Керуючись ч. 7 ст. 90, ч.ч. 6, 7 ст. 133, ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Затвердити звіт керуючого реалізацією про проведену роботу в процедурі погашення боргів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).
2. Завершити процедуру погашення боргів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).
3. Звільнити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) від боргів.
4. Вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
5. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
6. ОСОБА_1 не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов'язку повернення непогашених боргів, а саме: відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи; сплати аліментів; виконання інших вимог, які нерозривно пов'язані з особистістю фізичної особи.
7. Припинити повноваження керуючого реалізацією - арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну (свідоцтво № 190 від 12.02.2013).
8. Провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ч.4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у відповідності до ст.ст. 254, 255 ГПК України та ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст ухвали складено 08 липня 2024 р.
Суддя С.Ф. Гут