10 липня 2024 року Справа № 915/16/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
розглянувши заяву представника Акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро” Гея В.Г. про відвід судді у справі № 915/16/24 про банкрутство Фермерського господарства “ДЕМЕТРА.” (ідентифікаційний код 36742996), у якій
ініціюючий кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю “САБАЗИ” (код ЄДРПОУ 42801195; 56120, Миколаївська область, Баштанський район, с. Єрмолівка, вул. Молодіжна, буд. 29);
боржник: Фермерського господарства “ДЕМЕТРА” (код ЄДРПОУ 36742996; адреса: 57437, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Новофедорівка, вул. Приморська, буд. 49/б)
розпорядник майна: арбітражний керуючий Пляка Сергій Валерійович (РНОКПП НОМЕР_1 ; 54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 15, оф. 409).
заявники (кредитори):
1) Товариство з обмеженою відповідальністю “ВВІ-АГРО” (код ЄДРПОУ 31395590; 57437, Миколаївська обл., Миколаївський р-н., село Новофедорівка, вул. Приморська, 56);
2) Товариство з обмеженою відповідальністю “ПРИВАТ ВЕСТ” (код ЄДРПОУ 44621062; 54046, м. Миколаїв, вул. Старова архітектора, 8-А/70);
3) Акціонерне товариство “Банк Кредит Дніпро” (код ЄДРПОУ 14352406, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32)
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “САБАЗИ” (ТОВ “САБАЗИ”) звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою № 27/3 від 03.01.2024 (вх. № 103/24 від 04.01.2024) про відкриття провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства “ДЕМЕТРА.” (ФГ “ДЕМЕТРА.”) в порядку ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, з посиланням на те, що боржник не спроможний задовольнити кредиторські вимоги ТОВ “САБАЗИ” в сумі 812000,00 грн., які є безпірними та підтверджені рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2023 у справі № 915/1664/23.
Ухвалою суду від 08.01.2024 заяву кредитора залишено без руху, встановлено заявникові строк з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків поданої заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою суду від 15.01.2024 заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство прийнято до розгляду, підготовче засідання суду призначено на 30.01.2024.
30.01.2024 судом відкрито провадження у справі про банкрутство ФГ “ДЕМЕТРА.”, введено мораторій на задоволення, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного Пляку Сергія Валерійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 465 від 15.03.2013). Попереднє засідання призначено на 08.04.2024. Відповідне повідомлення оприлюднено на сайті Вищого господарського суду України 01.02.2024 за №72420 із зазначенням строку та порядку заявлення кредиторами грошових вимог до боржника.
Ухвалою від 18.03.2024 суд задовольнив клопотання представника АТ «Банк Кредит Дніпро» Погодіна В.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції
Ухвалою від 08.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання, за клопотанням розпорядника майна попереднє засідання (у т.ч. заяви про грошові вимоги ТОВ “ВВІ-АГРО”, ТОВ “ПРИВАТ ВЕСТ” , АТ “Банк Кредит Дніпро”), відкладено на 13.05.2024. До того ж, за заявою АТ “Банк Кредит Дніпро” було замінено представника банку для участі у судовому засіданні в режимі відео конференції на Ковриженка С.О.
Ухвалою від 13.05.2024, занесеною до протоколу судового засідання, за клопотанням розпорядника майна та представника ТОВ “ПРИВАТ ВЕСТ” попереднє засідання (у т.ч. й розгляд заяв про грошові вимоги ТОВ “ВВІ-АГРО”, ТОВ “ПРИВАТ ВЕСТ” , АТ “Банк Кредит Дніпро”) відкладено на 02.07.2024. Крім цього, указано, що у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме участь представник АТ «Банк Кредит Дніпро» Ковриженко С.О.
Представник АТ “Банк Кредит Дніпро” подав суду заяву від 21.06.2024 про участь у попередньому судовому засіданні в режимі відео конференції.
У зв'язку з недотриманням заявником вимога ч. 2 ст. 197 ГПК України суд ухвалою від 28.06.2024 відмовив у задоволенні указаної заяви.
02.07.2024 до суду за вх. № 7868/24 надійшла заява представника Акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро”, сформована у системі Електронний суд 01.07.2024, про забезпечення можливості участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Враховуючи, що заява Банку про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції надійшла з порушенням строку визначеним в ст. 197 ГПК України, ухвалою від 02.07.2024 суд відмовив у її задоволенні Указана обставина визнається й заявником відводу.
Ухвалою від 02.07.2024, занесеною до протоколу судового засідання, попереднє засідання (у т.ч. й розгляд заяв про грошові вимоги ТОВ “ВВІ-АГРО”, ТОВ “ПРИВАТ ВЕСТ”, АТ “Банк Кредит Дніпро”) з урахуванням щорічної відпустки судді відкладено на 09.09.2024. Крім цього, указано, що у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме участь представник АТ “Банк Кредит Дніпро” Ковриженко С.О.
08.07.2024 до суду від представника АТ “Банк Кредит Дніпро” - адвоката Гея В.Г. надійшла заява, сформована в системі Електронний суд 05.07.2024 про відвід головуючої судді Давченко Т.М, в якій заявник просить суд відвести від розгляду справи № 915/16/24 суддю Т.М.Давченко та розглядати відвід в порядку ч. 3 ст. 39 ГПК України.
Заява представника АТ “Банк Кредит Дніпро” про відвід судді у справі про банкрутство ФГ “ДЕМЕТРА.” мотивована тим, що 1) судом затягуються строки попереднього засідання, допущено порушення процесуальних строків, встановлених44 КУзПБ; 2) судом вчиняються перешкоди у доступі представника банку до правосуддя, що виражається у відмові в задоволення клопотання представника банку в участі в судовому засіданні 02.07.2024 та усіх подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.07.2024 вказану заяву передано для розгляду судді Давченко Т.М.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Відповідно до ч. 7, 8, 11 ст. 39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2024 повідомлено учасників справи про про дату наступного засідання - 09.09.2024.
Відвід судді надійшов 08.07.2024, а тому має розглядатися у порядку, визначеному абз.1 ч. 3 ст. 39 ГПК України.
Розглянувши заяву про відвід судді, судом встановлено наступне.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду чи судді-члену колегії на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 35 Господарського процесуального кодексу України.
Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За змістом частини 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд зазначає, що запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях ст. 35-40 ГПК України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) господарського судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Розглянувши заяву адвоката Гея В.Г. про відвід судді Давченко Т.М. суд не вбачає підстав для відводу судді Давченко Т.М., передбачених статтею 35 ГПК України.
Зі змісту заяви вбачається, що заявник не згоден з процесуальними діями суду під час розгляду справи про банкрутство ФГ “ДЕМЕТРА.”.
Однак законодавець у частині четвертій статті 35 ГПК чітко передбачив, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Так, щодо строків проведення попереднього засідання та строків процедури розпорядження майном суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Також суд зазначає, що поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “Папазова та інші проти України” від 15.03.2012 суд зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25.01.2006, № 1-5/45 “Щодо перевищення розумних строків розгляду справ”, в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства” зазначив, що [. . .] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі “Штеґмюллер проти Австрії”). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.
Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточних, зокрема “Іззетов проти України”, “Паскал проти України”, “Майстер проти України”, “Субот проти України”, “Крюков проти України”, “Крат проти України”, “Сокор проти України”, “Кобченко проти України”, “Шульга проти України”, “Лагун проти України”, “Буряк проти України”, “ТОВ “ФПК “ГРОСС” проти України”, “Гержик проти України” суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що, як слідує з усталеної практики Європейського суду з прав людини, за умови конкуренції у судовій практиці двох принципів вимог процесуального законодавства, а саме: дотримання змагальності та дотримання розумних строків розгляду справи, суд має зберегти баланс забезпечення справедливого публічного розгляду справи та дотримання розумного строку.
Так, у своїй діяльності суд виходить з того, що бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальність провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), заява № 104/1995/610/698, п. 30). Застосовуючи зазначений підхід, Верховний Суд у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі №134/18/13-ц, виходив також з того, що у пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується “процесуальна” справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення “Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece” №54111/07); справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (рішення “Mirolubovs and Others v. Latvia”, №798/05, №103).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно з ч.2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі Цихановський проти України (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ Смірнова проти України (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), Карнаушенко проти України (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17 , від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики Верховного Суду, з урахуванням рішень Європейського суду з прав людини, відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Як вбачається з матеріалів справи відкладення розгляду справи про банкрутство ФГ “ДЕМЕТРА.” відбувалось з об'єктивних причин.
До того ж, судом у даній справі постановлено провести розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Здійснення розгляду господарським судом справи про банкрутство без достатніх матеріалів лише з дотриманням процесуальних строків так само призведе до порушення прав та законних інтересів усіх учасників справи, що є неприпустимим. При цьому, саме лише відкладення розгляду справи про банкрутство не свідчить про заінтересованість суду на користь боржника.
Враховуючи наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою надання учасникам судового процесу можливості для реалізації їх процесуальних прав, керуючись завданням господарського судочинства, визначеним ч. 2 ст. 2 ГПК України, судом здійснюється розгляд справ, заяв в розумні строки.
Щодо незалучення до участі у подальшому розгляді справи представника АТ “Банк Кредит Дніпро” Гея В.Г. суд зазначає, що звертаючись до суду із заявами про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції представником Банку в обох випадках було недотримано вимоги ч. 2 ст. 197 ГПК України, що зумовило відмову у задоволенні указаних заяв.
При цьому, судом в ухвалі від 02.07.2024 зазначено участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції представника банку Ковриженка С.О. згідно клопотання Банку від 08.04.2024 про заміну представника.
Разом з тим, жодних заяв про зміну представника банку ОСОБА_1 на Гея В.Г. задля участі в розгляді даної справи в режимі відеоконференцзв'язку суду не надходило. Про обставину зміни представника зазначено лише в заяві про відвід. Натомість предтавник Банку Гей В.Г. подавав до суду окремі заяви у порядку ст. 197 ГПК України про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.
Додатково суд зауважує, що судом не вимагається подання окремих клопотань (заяв) щодо кожного судового засідання, указане підтверджено ухвалами суду щодо забезпечення участі представника Банку у кожному судовому засіданні у режимі ВКЗ.
Інших аргументів щодо наявності реальних обставин, які б свідчили про необ'єктивність та упередженість судді представником не наведені.
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного. При оцінці об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішені того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими. Для забезпечення існування неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду (п.п. 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010р.).
Таким чином, щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки, якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін справи.
Заявник не навів жодних аргументів щодо наявності реальних обставин, які б свідчили про суб'єктивну заінтересованість судді Давченко Т.М. на користь боржника та не надав суду доказів на їх підтвердження.
Навпаки, усі обставини, на які посилається заявник, відповідно до положень частини 4 статті 35 ГПК України, є такими, що не можуть бути підставами для відводу.
Наведені в даній заяві обставини щодо сумнівів в неупередженості або об'єктивності судді у зв'язку з розглядом справи № 915/16/24 стосуються виконання судом своїх функцій щодо розгляду справи з дотриманням норм чинного законодавства.
Отже, обґрунтованих обставин, які б свідчили про упередженість судді стосовно заявника чи про необ'єктивне ставлення до сторін у справі, заявником не було наведено.
За вказаних обставин, перевіривши наведені у заяві підстави для відводу головуючого у справі, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, господарським судом не встановлено підстав, зазначених статтями 35, 36 ГПК України, для задоволення заяви про відвід судді Давченко Т.М. від розгляду справи № 915/16/24, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Відповідно до ч.3 ст.39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.
Керуючись ст.. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.. 35, 38, 39, 42, 234, 235 ГПК України, суд
Передати справу № 915/16/24 для розгляду заявленого відводу складу суду, визначеному у відповідності до порядку, встановленого ч.1 ст.32 ГПК України.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Ухвала оскарженню не підлягає окремо від рішення суду.
Суддя Т.М.Давченко