Народицький районний суд Житомирської області
Справа № 284/481/24
11 липня 2024 року смт. Народичі
Суддя Народицького районного суду Житомирської області Дубовик П.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу поліції №1 Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130, статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ,
12 червня 2024 року о 10 годині 33 хв., в с.Жерев по вулиці Центральній,1 Коростенського району Житомирської області ОСОБА_1 керував автомобілем СІТРОЕН С8 д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголя з ротової порожнини, порушення кординації руху, незв'язна мова), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. Крім цього ОСОБА_1 12 червня 2024 року о 10 годині 33 хв., в с.Жерев по вулиці Центральній,1 Коростенського району Житомирської області керував автомобілем СІТРОЕН С8 д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та з'їхав в кювет. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся та просив суд суворо його не карати. Пояснив суду, що правопорушення вчинив у зв'язку з особистими життєвими проблемами, пов'язаними з проходженням військової служби. Просив суд не позбавляти його права керування, оскільки на військовій службі та у здійсненні волонтерської діяльності постійно використовує службовий транспорт, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався.
Дослідивши матеріали справи, відеозапис із нагрудної відеокамери патрульного поліцейського, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністратині правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення серії ААБ №229792 від 12.06.2024 року та ААБ №229872 від 12.06.2024 року, схемою місця ДТП, відеозаписами із нагрудної відеокамери патрульного поліцейського, рапортом поліцейського, письмовими поясненнями правопорушника.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 24 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно з положеннями статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Так, адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з ст. 9 Конституції України, а також ст. 19 Закону України Про міжнародні договори від 22 грудня 1993 року, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію Про захист прав людини і основоположних свобод , а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа Надточій проти України від 15 травня 2008 року). В рішенні по даній справі ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. У рішенні Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії від 23 жовтня 1995 року Європейський Суд з прав людини вказав, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення кримінального обвинувачення . Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Маліге проти Франції від 23 вересня 1998 року). У рішенні ЄСПЛ по справі Скоппола проти Італії від 17 вересня 2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний надмірний тягар (рішення у справі Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року).
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.
Частиною 2 статті 36 КУпАП визначено, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
При накладенні стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу винного, ступінь його вини, майновий стан, а також те, що обставин, які обтяжують адміністративну відповідальність, не встановлено, і вважає доцільним призначити адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 статті 130 цього Кодексу, санкція якої передбачає більш тяжкий вид стягнення, тобто у виді штрафу, не наклавши при цьому на особу додаткове стягнення, передбачене санкцією ч. 1 статті 130 КУпАП.
При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 на військовій службі та при здійсненні волонтерської діяльності постійно використовує службовий автотранспорт для підвозу продовольства, боєкомплекту та ПММ для особового складу підрозділу мінометної батареї, у зв'язку з чим використовує водійські права, тим самим підвищує боєздатність багатьох військових підрозділів та формувань що свідчить про те, що його діяльність пов'язана з необхідністю керування транспортним засобом. Також, встановлено, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, характеризується за місцем служби виключно позитивно, є учасником бойових дій.
Суд вважає, що вказані обставини, в своїй сукупності, в умовах воєнних дій, ліквідації руйнівних наслідків російської військової агресії, дають суду підстави дійти висновку про те, що виконання ОСОБА_1 таких функцій, які пов'язані з необхідністю використання службового автотранспорту на військовій службі та при здійсненні волонтерської діяльності, вочевидь буде більш раціональним та кориснішим для держави в умовах російської військової агресії та воєного стану. В даному випадку, на думку суду, накладення на правопорушника адміністративного стягнення у виді штрафу, є достатнім для критичного усвідомлення останнім протиправності свого вчинку, в достатній мірі слугуватиме його вихованню, а також запобігатиме вчиненню ним нових правопорушень у сфері дорожнього руху.
За таких умов, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини та відношення до вчиненого, беручи до уваги відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність обставин, які пом'якшують відповідальність, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, вважаю за доцільне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, без позбавлення права керування транспортними засобами.
Суд вважає, що саме таке стягнення буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу, запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись статтями 27, 36, 221, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та із застосуванням ст.36 КУпАП піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17000 гривень без позбавленням права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Народицький районний суд Житомирської області особою, щодо якої її винесено, її законним представником, потерпілим або на неї може бути внесено подання прокурора протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова суду підлягає зверненню до примусового виконання протягом 3 місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя: