Справа №295/14896/23
Категорія 93
1-кп/295/399/24
11.07.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023060400003182 від 18.10.2023 року на підставі обвинувального акту відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, українця, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, працюючого транспортувальником в ТОВ «ОБІО-ІЗОВАТ», який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
06.10.2023 близько 08 год. 35 хв. ОСОБА_4 перебував у приміщенні торгівельної зали магазину Аврора ТОВ «Вигідна покупка», що за адресою м. Житомир, проспект Миру 23.
В цей же день, час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_4 , з корисливих мотивів, виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна із вищевказаного магазину, що належить ТОВ «Вигідна покупка».
Реалізуючи свій умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , керуючись корисливим мотивом, в період дії запровадженого в Україні воєнного стану, пересвідчившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються непоміченими, шляхом вільного доступу таємно викрав чуже майно, а саме бездротові навушники в кейсі з індекатором торгівельної марки «Wereless AMS 80» артикль 82913, вартістю за 332 грн.50 коп.
В подальшому ОСОБА_4 , утримуючи вищевказане, викрадене при собі, місце скоєння кримінального правопорушення залишив та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив майнової шкоди ТОВ «Вигідна покупка», на суму 332 грн.50 коп.
Кримінальна відповідальність за вчинене передбачена ч.4 ст.185 КК України, а саме за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вказував, що обвинувачення йому зрозуміле, свою вину визнав повністю. Пояснював, що не оспорює фактичних обставин правопорушення, які встановлені на досудовому слідстві. Також пояснив, що 06.10.2023, знаходячись в приміщенні магазину «Аврора», що за адресою: АДРЕСА_2 , таємно викрав бездротові навушники, не розрахувався та вийшов з магазину. У вчиненому щиро розкаюється, просив суворо не карати.
Представник потерпілого ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності. Суд у порядку ст. 325 КПК України вирішив провести судовий розгляд у відсутності представника потерпілого.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції не має та їм роз'яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого та письмових матеріалів, що характеризують його особу.
Таким чином, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, при встановлених судом фактичних обставинах, поза розумним сумнівом, а його дії правильно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України.
Призначаючи міру покарання, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 відповідно до ст.12 КК України вчинив тяжкий злочин, раніше не судимий, працює. На обліку у спеціалізованих медичних установах не перебуває. Вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, щиро каявся.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст.66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст.67 КК України судом не встановлені.
За таких даних про особу обвинуваченого, з урахуванням обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обтяжуючих, а також з урахуванням сукупності всіх обставин, які характеризують особу винного, його молодий вік, наявність роботи, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону з випробуванням виходячи з такого.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.
Так, згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до вимог ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Таким чином, вирішення судом питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання ґрунтується на наведених вище вимогах.
Повною мірою врахувавши вказані обставини, а також зваживши на другорядну роль кари як мети покарання, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 є можливим без відбування покарання у виді позбавлення волі з встановленням іспитового строку, який буде достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.
На думку суду, такий захід примусу відповідає меті покарання, є співрозмірним характеру вчиненого діяння, його наслідкам та особі винного.
Натомість судом не встановлено обставин, які свідчили б про неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання у виді позбавлення волі.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази:
- Коробку з бездротових навушників марки «Wireless AMS80», які передані на зберігання представнику потерпілого ТОВ «Вигідна покупка» - залишити у останнього за належністю;
- оптичний DVD-R - диск - залишити в матеріалах кримінального провадження;
- спортивні штани різних кольорів, які передані на зберігання ОСОБА_4 , залишити останньому за належністю.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1