Справа № 274/5490/24
Провадження № 1-кп/0274/736/24
"11" липня 2024 р. м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Бердичівського міськрайонного суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202406048000565 від 04.06.2024 відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білокоровичі Олевського району Житомирської області, громадянина України, з професійно - технічною освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час відбуває покарання в ДУ «Бердичівський ВЦ» (№108)», раніше судимого:
3) 11.05.2019 Лугинським районним судом Житомирської області за ч.2 ст. 186, ст. 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;
4) 07.07.2020 Лугинським районним судом Житомирської області за ч. 3 ст.185, ст. 71 КК України до 4 років 5 місяців позбавлення волі;
5) 07.09.2022 Олевським районним судом Житомирської області за ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13.07.2023, згідно ст. 82 КК України, невідбуту частину покарання замінено на 2 роки 2 місяці 23 дні обмеження волі,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 390 КК України,
ОСОБА_5 відповідно до вироку Олевського районного суду Житомирській області 07.09.2022 та ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 13.07.2023 відбував покарання з 23.08.2023 у виді обмеження волі в Державній установі «Бердичівський виправний центр (№108)», що за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Низгірецька, 2, на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин за наступних обставин.
Так, 23.08.2023 прибувши для відбуття покарання до Державної установи «Бердичівський виправний центр (№ 108)», засуджений до обмеження волі ОСОБА_5 під підпис був ознайомлений з вимогами Кримінально-виконавчого кодексу України та нормативно-правовими актами, що регламентують порядок та умови відбування покарання у виді обмеження волі, правилами внутрішнього розпорядку установи виконання покарання для засуджених до обмеження волі та попереджений про кримінальну відповідальність за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 390, 391, 392, 393 КК України.
Отже, будучи попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 390 КК України, 04.06.2024 близько 12 години 45 хвилин засуджений до обмеження волі ОСОБА_5 , на підставі заяви про дозвіл на вихід за межі Державної установи «Бердичівський виправний центр (№ 108)» з метою придбання особистих речей, разом з оперуповноваженим Державної установи «Бердичівський виправний центр (№ 108)» ОСОБА_6 вийшов за межі установи та перебуваючи на території залізничного вокзалу м. Бердичева, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відійшов до банкомату для зняття грошових коштів.
У цей час ОСОБА_5 , маючи на меті самовільно залишити місце обмеження волі, проходячи через велике скупчення людей, скориставшись відсутністю нагляду з боку оперуповноваженого ОСОБА_6 , який втратив його з полю зору, та розуміючи протиправність своїх дій, зник у невідомому напрямку та без відповідного дозволу начальника Державної установи «Бердичівський виправний центр (№ 108)» самовільно залишив межі вказаного виправного центру.
Кримінальна відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_5 визнається винуватим, передбачена ч. 1 ст. 390 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що дійсно відбував покарання в ДУ «Бердичівський виправний центр № 108» та 04.06.2024 в супроводі представника виправного центру вийшов в місто Бердичів. Поблизу вокзалу, скориставшись скупченням людей, а також тим, що ОСОБА_6 відвернувся в інший бік, він втік. Мав намір повернутися до виправного центру, але був затриманий за місцем проживання у той же день. Підтвердив усі фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті. Поряд з цим, додатково показав, що причиною такої поведінки став конфлікт з дружиною після того, як він написав заяву на умовно-дострокове звільнення для проходження військової служби. Теща наполягала на тому, щоб дружина, яка на даний час вагітна, зробила аборт, оскільки його можуть вбити на війні і в дитини не буде батька. Аби переконати дружину не робити аборт він і втік з установи. Заявив, що розкаюється в скоєному. Планує після засудження проходити військову службу.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість також доводиться наступними доказами:
- даними копії вироку Олевського районного суду Житомирської області 07.09.2022, за якими ОСОБА_5 було засуджено за ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення вол;
- даними копії ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 13.07.2023, згідно якої ОСОБА_5 , згідно ст. 82 КК України, було замінено невідбуту частину покарання на 2 роки 2 місяці 23 дні обмеження волі.
За клопотанням прокурора та згоди учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд переконався, що сторони правильно розуміють зміст цих обставин. Сумнівів у добровільності їх позиції у суду немає. Наслідки такого визнання, у вигляді позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, сторонам роз'яснено.
Оцінивши наведені докази в їхній сукупності, суд вважає винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення доведеною та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 390 КК України, а саме самовільне залишення місця обмеження волі особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі.
Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує характер і ступінь небезпечності вчиненого ним злочину, який відносяться до категорії нетяжких, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, одружений, не працевлаштований, за місцем проживання характеризується негативно, як і за останнім місцем відбування покарання, має непогашені стягнення, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнає - щире каяття та активне сприяння розкриття злочину.
Сам факт подання ОСОБА_5 заяви про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби та його бажання після засудження проходити військову службу, свідчить про наміри обвинуваченого, а не доконаний факт, а тому такі обставини не можуть бути враховані як такі, що пом'якшують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, з врахуванням відсутності таких в пред'явленому обвинуваченні, судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, зважаючи на санкцію закону, за яким засуджується обвинувачений, враховуючи вчинення ним кримінального правопорушення під час відбування покарання у виді обмеження волі, суд приходить висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства неможливе, тому призначає покарання у виді позбавлення волі. Поряд з цим, приймаючи до уваги причини вчинення злочину, позицію самого обвинуваченого, який визнав вину та щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, ще до вчинення злочину звернувся до адміністрації місця відбування покарання з заявою про умовно-дострокове звільнення для проходження військової служби, суд вважає за можливе призначити даний вид покарання в мінімальному розмірі, встановленому в санкції статті. Остаточне покарання суд призначає за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за вказаним вироком та вироком Олевського районного суду від 07.09.2022 року.
На переконання суду саме такий захід примусу зможе забезпечити досягнення мети покарання і буде відповідати загальним засадам призначення покарання, є необхідним для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як ним так і іншими особами.
Не зважаючи на наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України та призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі, як про це просила сторона захисту. Приймаючи таке рішення суд виходить з сукупності обставин вчинення кримінального правопорушення та з урахуванням особи винного, який, отримавши пільгу у вигляді заміни покарання більш м'яким, у ДУ «Бердичівський виправний центр №108» зарекомендував себе негативно, вчинив новий злочин під час відбування покарання, відповідно, на думку суду, наявні пом'якшуючі покарання обставини не знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину та не дають можливість застосувати таку пільгу. Крім того, свої наміри щодо проходження військової служби в рядах ЗСУ обвинувачений зможе реалізувати, будучи засудженим і до позбавлення волі.
Даних про наявність цивільного позову, процесуальних витрат або речових доказів матеріали справи не містять.
Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, при цьому суд враховує особу обвинуваченого, який вчинив злочин, відбуваючи покарання у місцях обмеження волі.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 390 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України остаточне покарання ОСОБА_5 суд призначає за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Олевського районного суду Житомирської області від 07.09.2022 року та призначає ОСОБА_5 до відбуття 1 (один) рік 3 (три) місяці позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити попередній - цілодобовий домашній арешт, але не довше ніж на 60 днів, тобто до 08.09.2024. Заборонити ОСОБА_5 залишати місце проживання та відбування покарання в ДУ "Бердичівський виправний центр (№108)", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в Бердичівському міськрайонному суді Житомирської області.
Суддя ОСОБА_1