Справа № 194/1265/24
Номер провадження 1-кс/194/241/24
11 липня 2024 року Слідчий суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тернівка Дніпропетровської області скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про відмову в задоволенні клопотання у визнанні потерпілим в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12024046400000073 від 21.05.2024 року, -
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області із скаргою на постанову дізнавача СД ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про відмову в задоволенні клопотання у визнанні потерпілим в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12024046400000073 від 21.05.2024 року.
В обґрунтування скарги ОСОБА_3 посилається на те, що постановою дізнавача СД ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 26.06.2024 року, яка була надіслана 01.07.2024 року, йому було відмовлено в задоволенні клопотання з підстав невизнання скаржника потерпілим у кримінальному провадженні. З вказаним рішенням дізнавача він не погоджується, оскільки згідно з витягом з ЄРДР він є потерпілим, у зв?язку з чим просить скасувати постанову дізнавача СД від 26.06.2024 року, та зобов?язати дізнавача СД визнати його потерпілим в кримінальному провадженні.
Скаржник ОСОБА_3 подав письмову заяву про розгляд скарги без його участі, подану скаргу підтримує з підстав, викладених у ній.
Дізнавач в судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву про розгляд скарги без його участі.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутністю осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування регулюється § 1 Глави 26 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 року відкрито провадження по скарзі.
Статтею 303 КПК України закріплено право певного кола осіб на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.
За п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
Даючи оцінку вимогам ОСОБА_3 викладеним в скарзі на постанову дізнавача СД ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про відмову в задоволенні клопотання у визнанні потерпілим в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12024046400000073 від 21.05.2024 року, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
21.06.2024 року ОСОБА_3 , як депутат VIII скликання Тернівської міської ради, подав до ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області клопотання, в якому він зазначає, що він визнаний потерпілим у кримінальному провадженні згідно витягу з ЄРДР №12024046400000073 від 21.05.2024 року, у зв?язку з чим, просить повідомити про рух досудового розслідування та надати можливість ознайомитись з матеріалами кримінального провадження.
Постановою дізнавача СД ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 в задоволенні клопотання ОСОБА_3 було відмовлено, так як ОСОБА_3 не являється потерпілою стороною та не визнаний в якості потерпілого по даному кримінальному провадженню, та не відноситься до сторін кримінального провадження, у зв?язку з чим ОСОБА_3 не має права ознайомлюватись з матеріалами кримінального провадження та отримувати копії.
Відповідно до ст.55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Для визнання особи потерпілою не вимагається прийняття окремого процесуального документа.
Відповідно до ч.6 ст.55 КПК якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім'ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім'ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.
Основним завданням суду, слідчого судді при виконанні функцій судового контролю є встановлення факту, чи дійсно права і свободи людини було порушено або вони порушуються; чи було створено або створюються перешкоди для їх реалізації; чи має місце інше ущемлення прав і свобод; які перешкоди він зобов'язаний поновити або усунути для їх реалізації.
В узагальненні Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» зазначено, що процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані. За умови встановлення того, що зазначені вимоги є недотриманими, слідчі судді приймають рішення про скасування постанов.
Так, постанова дізнавача СД ВП № 1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 . мотивована тим, що ОСОБА_3 не визнаний в якості потерпілого по даному кримінальному провадженню та не відноситься до сторін кримінального провадження.
Як зазначає ОСОБА_3 в своєму клопотанні від 21.06.2024 року, останній згідно з витягом ЄРДР є потерпілим.
Поміж іншого, слідчий суддя звертає увагу, що ОСОБА_3 в своєму клопотанні, поданому до поліції, не порушується питання про визнання його в якості потерпілого, а останнім зводиться до констатації цього факту, та відповідно наявності у нього прав як потерпілого (знайомитись з матеріалами, одержувати копії процесуальних рішень, тощо)
В той же час, слідчим суддею з досліджених матеріалів скарги встановлено, що ОСОБА_3 не звертався з заявою про визнанні його в якості потерпілого в межах кримінального провадження, та як наслідок дізнавачем питання про визнання потерпілим взагалі не вирішувалось, у зв?язку з чим відсутнє таке рішення дізнавача про відмову у визнанні потерпілим, яке б, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, давало б право ОСОБА_3 , оскаржувати дії чи бездіяльність дізнавача.
Слідчий суддя зауважує, що порядок залучення потерпілого до кримінального провадження визначений ст. 55 КПК України, а наявність зазначення особи в витягу з ЄРДР в графі «ПІБ потерпілого, заявника» не є підставою для автоматичного визначення такої особи потерпілим в кримінальному провадженні.
Також слідчий суддя зауважує, що згідно ст. 60 КПК України, заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим. Заявник має право: 1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 1-1) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; 2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; 3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Отже, як вбачається з матеріалів скарги саме за зверненням ОСОБА_3 було внесено відомості до ЄРДР, у зв?язку з чим, останній згідно ст. 60 КПК України є заявником.
Відтак, з оскаржуваною постановою слідчий суддя погоджується, оскільки вона є вмотивованою та обґрунтованою, оскільки нею фактично вирішені всі питання, які були постановлені заявником, та оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 110 КПК України, відповідно до якої мотивувальна частина постанови повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова є належним чином мотивованою, у зв'язку з чим, скасуванню не підлягає.
Щодо вимоги скаржника про зобов?язання дізнавача СД визнати його потерпілим в кримінальному провадженні зазначає наступне.
У відповідності до ч. 5 ст. 40-1 КПК України дізнавач при здійсненні своїх повноважень, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
У зв'язку з чим слідчий суддя наголошує, що виходячи з ч. 5 ст. 40-1 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) дізнавачу щодо проведення конкретних слідчих дій, адже дізнавач є самостійним у своїй процесуальній діяльність, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних дізнанням доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції дізнання (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України).
Таким чином, слідчий суддя не наділений повноваженнями зобов?язувати уповноважену особу визначати конкретну особу в якості потерпілого в межах кримінального провадження.
В той же час, скаржник не позбавлений можливості звертатись з відповідним клопотанням про визнання його в якості потерпілого безпосередньо до органу дізнання, та в разі відмови в задоволенні клопотання, не позбавлений можливості оскаржити таке рішення дізнавача до слідчого судді.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 303, 304, 306, 307, 372 КПК України,
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про відмову в задоволенні клопотання у визнанні потерпілим в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12024046400000073 від 21.05.2024 року - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1