Справа №212/6370/24
1-кп/212/561/24
11 липня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024041730000716 від 16.05.2024, по обвинуваченню
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, розлученого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України;
сторони кримінального провадження: прокурор Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3
ОСОБА_3 16 травня 2024 року приблизно о 13:47 годині, проходячи біля будинку АДРЕСА_2 , побачив раніше йому не знайому потерпілу ОСОБА_5 , у якої в правій руці знаходилася жіноча сумка «Луівітон» темно-коричневого кольору, в якій знаходилося майно потерпілої. В цей час у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна та обернення його на свою користь з метою особистого збагачення, реалізуючи який ОСОБА_3 в цей же день приблизно о 13:50 годині прослідував за потерпілою ОСОБА_5 до другого під'їзду будинку АДРЕСА_2 , де з корисливих спонукань, усвідомлюючи, що його дії очевидні для потерпілої, підбіг ззаду до ОСОБА_5 та, застосовуючи фізичну силу рук, шляхом двох ривків зірвав з правої руки потерпілої ОСОБА_5 сумку жіночу «Луівітон» темно-коричневого кольору, яка матеріальної цінності для потерпілої не має, в якій знаходився мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 12», кольору Sunrise Gold, 8 GB RAM, 256 GB ROM, імеі-1: НОМЕР_1 , імеі-2: НОМЕР_2 вартістю 7732,63 грн з сім-картками операторів мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 та ПрАТ «Водафон» НОМЕР_4 , які матеріальної цінності для потерпілої не мають та грошові кошти в сумі 600 грн, тим самим відкрито заволодів майном потерпілої.
Після чого, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, обернувши викрадене на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 8332,63 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України визнав у повному обсязі, суду пояснив, що дійсно за обставин, викладених у обвинувальному акті відкрито викрав шляхом ривку з рік потерпілої сумку, яку викинув, а мобільний телефон та гроші забрав, телефон продав, гроші витратив на особисті потреби. Скоєне пояснив тяжким матеріальним становищем та сімейними обставинами, а саме його цивільна дружина потрапила до лікарні, а її четверо дітей потребували утримання, він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, розкаюється у вчиненому, вважає за необхідне понести відповідне покарання за скоєне, також зазначив, що даний випадок вплинув на його свідомість і у подальшому він такого не вчинить.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та, беручи до уваги, що прокурор ОСОБА_4 , також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєного злочину, які ніким не оспорюються.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення доведена в повному обсязі і кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує, що обвинувачений не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебував і не перебуває, розлучений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, не є особою з інвалідністю.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлені.
Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, враховуючи суспільну небезпечність вчиненого злочину, обставини його скоєння, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції статті Кримінального закону, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі, але зважаючи на повне визнання вини та щире каяття обвинуваченого, у мінімальному його розмірі, оскільки вважає, що виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції його від суспільства, а дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На досудовому розслідуванні ухвалою слідчого судді від 14 червня 2024 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, дію якого суд вважає необхідним продовжити до набрання вироком законної сили.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст. 368, 370, 373, 374 КПК України,суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Строк покарання обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з 14 червня 2024 року.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили без змін.
Речові докази:
сумку жіночу темно-коричневого кольору «Луівітон», яка передана на зберігання потерпілій ОСОБА_5 , - залишити у її розпорядженні;
ДВД-диск з відеозаписами з камер відеоспостережень, - залишити в матеріалах кримінального провадження;
спортивну кофту сірого кольору, джинси сірого кольору, кросівки зеленого кольору, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція № 4158), - повернути ОСОБА_3 або уповноваженій ним особі.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1