ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.07.2024Справа № 910/5195/24
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
За позовом ІНФОРМАЦІЯ_2
до Публічного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_3»
про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_4
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1.;
від відповідача: ОСОБА_2.
29.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_2 з вимогами до Публічного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_3» про стягнення штрафу за поставку неякісного товару у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_5.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було поставлено позивачу неякісний товар в супереч умовам Договору НОМЕР_2, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за поставку неякісного товару на суму ІНФОРМАЦІЯ_5.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 відкрито провадження у справі №910/5195/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та у закритому судовому засіданні, підготовче засідання призначено на 22.05.2024, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
17.05.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що відвантаження ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснювалось не на виконання умов Договору НОМЕР_2, а на виконання Договору НОМЕР_3, тому відсутні підстави застосовувати до відповідача штрафні санкції, передбачені умовами Договору НОМЕР_3.
20.05.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 22.05.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 19.06.2024.
27.05.2024 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.
27.05.2024 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_4
У підготовчому засіданні 19.06.2024 судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог; постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.07.2024.
У судове засідання 03.07.2024 з'явились представники сторін, представник позивача надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача надав усні пояснення по суті справи, проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 03.07.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
31.05.2023 між Міністерством оборони України (замовник) та Публічним акціонерним товариством «ІНФОРМАЦІЯ_3» (постачальник) укладено Договір НОМЕР_4 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати у 2023 році ІНФОРМАЦІЯ_7 для потреб ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно з Специфікацією, а замовник - забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з наступною специфікацією: ІНФОРМАЦІЯ_8.
05.03.2024 між сторонами було укладено Додаткову угоду №2, в якій сторони погодили специфікацію у новій редакції: ІНФОРМАЦІЯ_9.
Відповідно до п. 2.1 Договору НОМЕР_2 якість товару повинна відповідати вимогам визначеним фізико-хімічним властивостям ДСТУ 8704:2017 та підтверджуватись документально в установленому порядку (паспортами).
Згідно з п. 2.2 Договору НОМЕР_2 одержувачами товару є військові частини (далі - одержувачі замовника) згідно з рознарядкою ІНФОРМАЦІЯ_2 (Додаток 12.2 до Договору).
Відповідно до п. 2.3 Договору НОМЕР_2 при виявленні замовником (одержувачами замовника) невідповідності якості (з обов'язковим підтвердженням невідповідності якості товару незалежною сертифікованою лабораторією) або кількості товару, який приймається (у тому числі за супровідними документами та документами про якість товару), постачальник за свій рахунок у термін, визначений договором, здійснює допостачання товару належної кількості та якості.
Відповідно до п. 2.4 Договору НОМЕР_2 одержувачі замовника контролюють якість товару відповідно до вимог «ІНФОРМАЦІЯ_46 у ІНФОРМАЦІЯ_10», затвердженої наказом ІНФОРМАЦІЯ_11 від 16 грудня 2011 року №777.
Згідно з п. 3.1 Договору НОМЕР_2 ціна договору становить ІНФОРМАЦІЯ_12
Постачальником товар постачається на умовах DDP до складу замовника, відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів Інкотермс у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує його збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів установлених діючими технічними умовами (п. 5.1 Договору НОМЕР_2).
Відповідно до п. 5.4 Договору НОМЕР_2 товар, який буде постачений з порушенням положень договору (у тому числі в більшій кількості, ніж зазначено у специфікації договору), приймається одержувачами замовника на відповідальне зберігання. Всі витрати, пов'язані з відповідальним зберіганням такого товару, відшкодовуються за рахунок постачальника. Постачальник зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня отримання письмового повідомлення від замовника (одержувачів замовника) про прийняття товару на відповідальне зберігання, розпорядитися не прийнятим до використання одержувачами замовника товаром. При неотриманні в зазначені строки відповіді, одержувачі замовника повідомляють замовника та розпоряджаються товаром, постаченим з порушенням умов договору, відповідно до рішення замовника.
Відповідно до п. 6.3.2 Договору НОМЕР_2 постачальник зобов'язаний забезпечити постачання товару, згідно специфікації якість якого відповідає вимогам розділу II договору.
Відповідно до п. 8.1 Договору НОМЕР_2 сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Згідно з п. 8.2 Договору НОМЕР_2 сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, виданий Торгово-Промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою (п. 8.3 Договору НОМЕР_2).
Невиконання або неналежне виконання постачальником п.8.2-8.3 цього договору позбавляє останнього права посилатися на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов'язань (п. 8.4 Договору НОМЕР_2).
Відповідно до п. 10.1 Договору НОМЕР_2 договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Додатком 12.1 до Договору НОМЕР_2 є «Порядок приймання товару», де сторони погодили, що прийняття товару за кількістю та якістю (за встановленими документами) здійснюється одержувачем замовника в присутності представника постачальника та оформлюється актом, який складає одержувач замовника у термін до 3 діб після прибуття товару до місця поставки. Належним чином оформлені документи, зазначені у п.4.2 Договору, є підтвердженням прийняття товару. Документ про якість надається на кожну партію, яка пропонується до постачання. В паспорті виробника обов'язково зазначається інформація стосовно гарантійного терміну зберігання. У випадку не прибуття представника постачальника, товар не приймається, всі наднормативні витрати по використанню залізничних цистерн (вагонів, автомобільного транспорту) покладаються на постачальника.
Одержувач замовника може відкласти приймання товару за кількістю та якістю, доки постачальник не надасть документи, що підтверджують кількість та якість постаченого товару.
Прийняття товару за кількістю та якістю оформлюється актом приймання-передачі (додаток № 22 до Інструкції з обліку військового майна у ІНФОРМАЦІЯ_10), який повинен бути складений в останній день приймання товару. Належним чином оформлений і підписаний акт приймання - передачі є підтвердженням приймання товару. У випадку, коли буде встановлено порушення якості товару, замовник пред'являє претензію стороні, що порушила законні інтереси замовника (одержувача замовника).
Товар, який постачений з порушенням умов цього договору одержувачем замовника не приймається. Всі витрати, які при цьому виникають, несе постачальник.
Згідно з Додатком 12.2. до Договору НОМЕР_2 «Рознарядка на постачання ПАТ «ІНФОРМАЦІЯ_3» ІНФОРМАЦІЯ_13 відповідач зобов'язаний був поставити отримувачу - в/ч НОМЕР_1 , у період з 01.08.2023 по 15.08.2023 (включно).
07.06.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_14) від відповідача надійшов лист за №771 від 31.05.2023, яким відповідач запропонував позивачеві поставити товар достроково - ІНФОРМАЦІЯ_15
Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_16 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за №370/6/2/1/1568 від 09.06.2023 та листом ІНФОРМАЦІЯ_17 за №286/3883 від 14.06.2023 повідомлено відповідача, що позивач зміг би прийняти поставку товару достроково - 5000,00 тонн у період з 01.07.2023 по 15.07.2023 та 5000,00 тонн у період з 15.07.2023 по 01.08.2023.
28.06.2023 відповідач листом за №01/01/16/01/01-02/01/3715 щодо представництва під час приймання ІНФОРМАЦІЯ_31 по якості та кількості від 28.06.2023 повідомив отримувача, що з метою належного виконання договору в частині «Порядку приймання Товару» (Додаток №12.1. до Договору) приймання товару за кількістю та якістю буде здійснюватися працівниками охоронної компанії ПП «ІНФОРМАЦІЯ_18», які супроводжують товар до місця призначення за Договором №16/01/623-НП від 18.04.2023 з ПАТ «ІНФОРМАЦІЯ_3», а вказані у цьому листі охоронці є уповноваженими представниками відповідача на підписання актів приймання-передачі ІНФОРМАЦІЯ_31 кінцевому вантажоодержувачу - в/ч НОМЕР_1 .
29.06.2023 на виконання умов Договору НОМЕР_2 відповідач відвантажив отримувачу товар у загальній кількості ІНФОРМАЦІЯ_19
На виконання вимог розділу ІІ Договору «Якість Товару, який постачається згідно зі Специфікацією» 29.06.2023 отримувач відібрав проби товару згідно з актом відбирання проб ІНФОРМАЦІЯ_20 №300 від 29.06.2023 з метою проведення ІНФОРМАЦІЯ_21
Згідно з висновком 10 ХЦ ІНФОРМАЦІЯ_22, який міститься у паспорті якості №2112 від 30.06.2023, за перевіреними показниками проба на ІНФОРМАЦІЯ_23 не відповідає вимогам ДСТУ 8704:2017, однак рекомендовано представити повторну пробу.
На виконання рекомендацій 10 ХЦ ІНФОРМАЦІЯ_22 01.07.2023 отримувач відібрав згідно з актом відібрання проб ІНФОРМАЦІЯ_20 №303 від 01.07.2023 з метою проведення повторних лабораторних випробувань у 10 ХЦ ІНФОРМАЦІЯ_22.
Згідно з висновком 10 ХЦ ІНФОРМАЦІЯ_22, який міститься у паспорті якості №2130 від 03.07.2023, за перевіреними показниками проба на ІНФОРМАЦІЯ_23 не відповідає вимогам ДСТУ 8704:2017.
05.07.2023 позивач та відповідач уклали Додаткову угоду №1 до Договору НОМЕР_2, виклавши Додаток №12.2. до Договору (Рознарядку) у новій редакції (однак, дані зміни не стосувалися умов поставки товару отримувачу).
06.07.2023 отримувач звернувся до відповідача із повідомленням про виклик представника для участі у прийманні ІНФОРМАЦІЯ_24.
12.07.2023 представники отримувача та відповідача відібрали арбітражні проби ІНФОРМАЦІЯ_20 згідно з актами №1-13 від 12.07.2023 для подальшого направлення до ПАТ «ІНФОРМАЦІЯ_25».
12.07.2023 представники отримувача та відповідача склали акт №1 приймання ІНФОРМАЦІЯ_37, за якістю, згідно з яким комісією прийнято висновок про те, що товар не відповідає вимогам ДСТУ 8704:2017 за фракційним складом, а отже підлягає поверненню на завод-виробника з подальшою його заміною. Представники відповідача відмовилися від підписання вказаного акту, жодним чином не мотивувавши свою позицію.
Згідно з абз. 1 п. 5.4. Договору НОМЕР_2 товар, який буде постачений з порушенням положень договору (у тому числі в більшій кількості, ніж зазначено у специфікації договору) приймається одержувачами замовника на відповідальне зберігання.
Поставлений товар за своїми якісними характеристиками не відповідав вимогам договору, а отже, отримувач не прийняв поставку.
Оскільки відповідач не організував відвантаження ІНФОРМАЦІЯ_26 вказаний товар на відповідальне зберігання згідно з положеннями абз. 1 п. 5.4. Договору НОМЕР_2.
Так, 18.07.2023 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовником) було укладено Договір НОМЕР_5 про надання послуг військовою частиною НОМЕР_1 з ІНФОРМАЦІЯ_27.
У п. 2.1 Договору НОМЕР_3 зазначено, що замовник здійснює постачання належних йому ІНФОРМАЦІЯ_28. Згідно вантажних документів вантажоотримувачем повинен бути Замовник.
Відповідно до п. 2.2 Договору НОМЕР_3 виконавець здійснює ІНФОРМАЦІЯ_29 замовника. Виконавець зберігає ІНФОРМАЦІЯ_30, отримані від замовника, окремо від запасів ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно з п. 9.1 Договору НОМЕР_3 відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України цей договір вступає в силу з 29.06.2023 та діє по 31.12.2023.
Як вбачається з Акту №01 приймання ІНФОРМАЦІЯ_31 на зберігання до Договору НОМЕР_3 від 29.06.2023 та Акт приймання -передачі ІНФОРМАЦІЯ_32, позивачем було прийнято на зберігання ІНФОРМАЦІЯ_33.
З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2023 ІНФОРМАЦІЯ_17 пред'явило до відповідача претензію за №286/4982 від 04.08.2023 із вимогою сплатити відповідно до абз. 1 пп. 7.3.1. п. 7.3. Договору НОМЕР_2 штраф у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_5, що складає 20% від загальної вартості неякісного товару у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_34
Відповідач у своїй відповіді на претензію за №1/01-1408/23 від 14.08.2023, яка була отримана ІНФОРМАЦІЯ_17 за вх. №13905 від 28.08.2023, відхилив вимоги ІНФОРМАЦІЯ_17 щодо сплати штрафу, зазначивши, що відповідальне зберігання товару відбувалося на підставі окремого господарського договору і не мало жодного відношення до Договору НОМЕР_2 як такого.
При цьому, 15.08.2023 отримувач прийняв поставку товару належної якості за Договором НОМЕР_2 в кількості 498,112 тонн, що підтверджується залізничною накладною №428222018 від 10.08.2023, накладною №12/08/26-4167 від 12.08.2023, паспортом якості №2637 від 15.08.2023, виданим ІНФОРМАЦІЯ_35, актом прийому-передачі товару №137 від 15.08.2023.
Як вказує позивач у позовній заяві, у період з 25.09.2023 по 03.10.2023 отримувач повністю видав відповідачеві неякісний товар, який перебував у нього на відповідальному зберіганні.
За таких обставин, оскільки відповідачем були порушені умови Договору НОМЕР_2 щодо поставки товару належної якості, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за поставку неякісного товару у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_36
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на те, що відвантаження ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснювалось не на виконання умов Договору НОМЕР_2, а на виконання Договору НОМЕР_3, тому відсутні підстави застосовувати до відповідача штрафні санкції, передбачені умовами Договору НОМЕР_3.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
Частино. 1 ст. 687 Цивільного кодексу України, перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Згідно ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Як встановлено судом, 29.06.2023 на виконання умов Договору НОМЕР_2 відповідач відвантажив отримувачу товар у загальній кількості ІНФОРМАЦІЯ_19
На виконання вимог розділу ІІ Договору «Якість Товару, який постачається згідно зі Специфікацією» 29.06.2023 отримувач відібрав проби товару згідно з актом відбирання проб ІНФОРМАЦІЯ_20 №300 від 29.06.2023 з метою проведення ІНФОРМАЦІЯ_21
Згідно з висновком 10 ХЦ ІНФОРМАЦІЯ_22, який міститься у паспорті якості №2112 від 30.06.2023, за перевіреними показниками проба на ІНФОРМАЦІЯ_23 не відповідає вимогам ДСТУ 8704:2017, однак рекомендовано представити повторну пробу.
На виконання рекомендацій 10 ХЦ ІНФОРМАЦІЯ_22 01.07.2023 отримувач відібрав згідно з актом відібрання проб ІНФОРМАЦІЯ_20 №303 від 01.07.2023 з метою проведення повторних лабораторних випробувань у 10 ХЦ ІНФОРМАЦІЯ_22.
Згідно з висновком 10 ХЦ ІНФОРМАЦІЯ_22, який міститься у паспорті якості №2130 від 03.07.2023, за перевіреними показниками проба на ІНФОРМАЦІЯ_23 не відповідає вимогам ДСТУ 8704:2017.
05.07.2023 позивач та відповідач уклали Додаткову угоду №1 до Договору НОМЕР_2, виклавши Додаток №12.2. до Договору (Рознарядку) у новій редакції (однак, дані зміни не стосувалися умов поставки товару отримувачу).
06.07.2023 отримувач звернувся до відповідача із повідомленням про виклик представника для участі у прийманні ІНФОРМАЦІЯ_24.
12.07.2023 представники отримувача та відповідача відібрали арбітражні проби ІНФОРМАЦІЯ_20 згідно з актами №1-13 від 12.07.2023 для подальшого направлення до ПАТ «ІНФОРМАЦІЯ_25».
12.07.2023 представники отримувача та відповідача склали акт №1 приймання ІНФОРМАЦІЯ_37, за якістю, згідно з яким комісією прийнято висновок про те, що товар не відповідає вимогам ДСТУ 8704:2017 за фракційним складом, а отже підлягає поверненню на завод-виробника з подальшою його заміною. Представники відповідача відмовилися від підписання вказаного акту, жодним чином не мотивувавши свою позицію.
При цьому, 15.08.2023 отримувач прийняв поставку товару належної якості за Договором НОМЕР_2 в кількості 498,112 тонн, що підтверджується залізничною накладною №428222018 від 10.08.2023, накладною №12/08/26-4167 від 12.08.2023, паспортом якості №2637 від 15.08.2023, виданим ІНФОРМАЦІЯ_35, актом прийому-передачі товару №137 від 15.08.2023.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачем позивачу товару на умовах Договору НОМЕР_2 товару неналежної якості - ІНФОРМАЦІЯ_38
При цьому, суд критично оцінює заперечення відповідача, що поставка вказаного товару відбувалась не на умовах Договору НОМЕР_2, а з метою власних потреб відповідача, для зберігання.
Так, в матеріалах справи наявна копія листа відповідача №771 від 31.05.2023, в якому відповідач зазначає, що він відповідно до поточний зобов'язань має поставити позивачу ІНФОРМАЦІЯ_39 ІНФОРМАЦІЯ_20 у строк з 01.08.2023 по 15.08.2023.
Тобто, в листі не йде мова про поставку ІНФОРМАЦІЯ_20 відповідача для власних потреб, а йде мова про існуючі у відповідача зобов'язання.
Матеріали справи не містять доказів існування між сторонами зобов'язань, які виникли та існували у спірний період на підставі будь-якого іншого правочину, ніж Договір НОМЕР_2.
Більш того, матеріали справи місять копії листів відповідача за вересень 2023 року, в яких Публічне акціонерне товариство «ІНФОРМАЦІЯ_3» повідомляє, що поставлений ним 29.06.2023 на умовах Договору НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_44 має бути вивезений відповідачем зі ІНФОРМАЦІЯ_40 ІНФОРМАЦІЯ_2 надано висновок щодо невідповідності ІНФОРМАЦІЯ_45 необхідним якісним характеристикам).
Зважаючи на викладені обставини, суд вважає необгрунтованими заперечення відповідача, що відвантаження ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснювалось не на виконання умов Договору НОМЕР_2, а на виконання Договору НОМЕР_3, тому відсутні підстави застосовувати до відповідача штрафні санкції, передбачені умовами Договору НОМЕР_3.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У п. 7.3.1 Договору НОМЕР_2 сторони погодили, що за порушення умов договору щодо якості товару постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20 відсотків вартості товару, що визнаний неякісним.
Перевіривши розрахунок штрафу, викладений позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_2 до Публічного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_3» про стягнення штрафу у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_41. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Так як позивач зменшив позовні вимоги, заявлені у справі №910/5195/24, з державного бюджету на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 3364,75 грн.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ІНФОРМАЦІЯ_3» (АДРЕСА_1) на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_2) штраф у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_42
3. Повернути з Державного бюджету України на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_2) судовий збір у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_43
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 09.07.2024.
Суддя О.М. Спичак