Справа № 167/560/24
Номер провадження 2/167/247/24
11 липня 2024 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Сіліча І. І.,
з участю секретаря судового засідання Матвійчук Л. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей
встановив :
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.
Свій позов мотивує тим, що з 12 липня 2012 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що діти проживають разом з нею та перебувають на її утриманні. Зазначає, що відповідач нехтує своїми обов'язками батька щодо виховання дітей, участі в утриманні дітей приймає неохоче, а дітям необхідно забезпечити належний рівень життя, який вона не в змозі забезпечити сама. Зазначає, що між ними не досягнуто домовленості щодо виду і способу участі відповідача в утриманні спільних дітей. Відповідач працює на деревообробному підприємстві «Вудленд», однак матеріальну допомогу надає лише частково. Ураховуючи наведене, просить суд стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 11 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено 11 липня 2024 року о 09 год 00 хв.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, 11 липня 2024 року суду надана заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, 11 липня 2024 року подав суду заяву про визнання позову та розгляд справи у його відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі- ЦПК України), суд ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, доходить такого висновку.
Судом встановлено, що сторони з 12 липня 2012 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Руднянської сільської ради Рожищенського району Волинської області 12 липня 2012 року.
Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народився син ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 23 січня 2013 року виконавчим комітетом Руднянської сільської ради Рожищенського району Волинської області та ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 08 жовтня 2020 року виконавчим комітетом Руднянської сільської ради Рожищенського району Волинської області.
Встановлено, що малолітні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зареєстровані та проживають з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом №297 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб.
З довідки про доходи, виданої ТОВ «ТОР Рівне» встановлено, що ОСОБА_1 працює в товаристві з обмеженою відповідальністю «ТОР Рівне» на посаді оператора комп'ютерного набору. Дохід за період з жовтня 2023 року по травень 2024 року склав 54125,77 грн.
Відповідно до змісту позовної заяви між сторонами не досягнуто згоди щодо участі відповідача в утриманні малолітньої дитини, у зв'язку з чим в останніх існує спір з даного приводу.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Згідно з ч. 8, 9 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.
Згідно з ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Частиною 1 ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відтак, обрання способу стягнення аліментів є виключним правом позивача та не залежить від волі відповідача у такій категорії справ.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Судом встановлено, що сторони є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_5 , 2013 року народження та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач та відповідач разом не проживають. Малолітні діти проживають з матір'ю, а батько матеріальну допомогу дітям надає лише частково, тим самим ухиляється від виконання свого батьківського обов'язку - утримання дітей.
Зі змісту позовної заяви встановлено також, що відповідач ОСОБА_2 є здоровим та працездатним, розмір його середньомісячного доходу суду не відомий.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище сторін і малолітніх дітей, реальну спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дітей та те, що батьки мають рівні обов'язки щодо утримання дітей.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину, не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виконання передбачених ст. 150 СК України обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини, пов'язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини здоровою як фізично так і духовно.
Відтак, обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.
Аналіз наведених норм права та рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
На підставі наведеного, ураховуючи пріоритетність інтересів дітей, на користь яких стягуються аліменти, права дітей на достатній життєвий рівень, матеріальний стан позивача, відповідача, відсутність відомостей щодо наявності у платника аліментів зобов'язань з приводу утримання інших осіб, відсутність негативних даних щодо його стану здоров'я, суд вважає за необхідне визначити аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову та до досягнення дітьми повноліття.
На думку суду такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, її фізичного розвитку, підтримки життєдіяльності на достатньому рівні.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З даною позовною заявою позивач ОСОБА_1 звернулася 10 червня 2024 року, отже саме з зазначеної дати аліменти мають стягуватися з відповідача на її користь.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів підлягає обов'язковому негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Згідно положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому ч. 1 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, тому з відповідача на користь держави необхідно стягнути 605,60 грн судового збору.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 142, 247, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд
ухвалив :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 червня 2024 року та до досягнення дітьми повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 605 (шістсот п'ять) гривні 60 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 11 липня 2024 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Представник позивача: адвокат Петрук Володимир Адамович, місце роботи- АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .
Суддя І. І. Сіліч