Справа № 159/7153/23
Провадження № 2/159/244/24
01 липня 2024 року Ковельський міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Грідяєвої М.В.
при секретарі Шокот С.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ковель в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи на те, що 15.09.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір №4775448 про надання споживчого кредиту, який укладено відповідно до Правил надання коштів у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом №53-ОД від 16.01.2020 року. Згідно умов кредитного договору, сума кредиту складає 12600 грн., строк кредиту 30 днів, який може бути продовжено, дата повернення кредиту 15.10.2021 року. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит в суммі 12600 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Відповідно до п.1.5. кредитного договору знижена процентна ставка 0,95% в день, стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день. 15.10.2021 року відповідач здійснив плату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 3591 грн., в зв'язку з чим відбулось продовження строку кредиту на 30 днів з стандартною процентною вавкою 1,90 % в день. 15.11.2022 року відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв'язку з чим на підставі п.4.3 кредитного договору, він був автопролонговано, а строк користування кредитом продовжено на 90 днів. Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював. Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалось в межах користування кредитом та на умовах кредитного договору. Відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, чим порушив умови договору. 19.06.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу, відповідно якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги за кредитним договором, про що повідомлено відповідача шляхом направлення на електронну пошту повідомлення. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 12600 грн. - тіло кредиту, 28628 грн. нараховані проценти, всього: 41228 грн. Процедура укладання електронного кредитного договору. Відповідач зайшов на веб -сайт «Авентус Україна», де мав змогу ознайомитись з текстом примірного кредитного договору, Правилами, Паспортом споживчого кредиту, тощо. Надалі відповідач пройшов реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус-Україна», обрав бажану суму кредиту, та строк кредитування, ознайомився з текстом примірного кредитного договору, що пропонувався для укладання. Після прийняття ТОВ «Авентус Україна» позитивного рішення щодо надання кредиту відповідачу ТОВ «Авенитус Україна» зробив йому пропозицію в особистому кабінеті укласти електронний кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання. Після прийняття відповідачем умов кредитного договору з ним було укладено електронний кредитний договір, який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, після чого відповідач отримав кредит в сумі 12600 грн. на свою платіжну картку, яку він вказав особисто в заяві на отримання кредиту. В зв'язку з простроченням грошового зобов'язання відповідач повинен сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми. Наводить розрахунок інфляційних витрат за період з лютого 2022 року по жовтень 2023 року, які складають 11420 грн. 17 коп. Наводить розрахунок трьох процентів річних за період з 01.03.2023 року по 22.09.2023 року, який складає 847 грн. 15 коп. Позивач понес витрати: сплачений судовий збір 2147 грн. 20 коп., 10000 грн. витрати на професійну правничу допомогу. Просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 24000 грн., заборгованість за кредитним договором в розмірі 41228 грн.., 11420 грн. 17 коп. інфляційні втрати, 847 грн. 15 коп. три відсотки річних, а всього: 53495 грн. 32 коп., 2147 грн. 20 коп. судовий збір та 10000 грн. витрати на правову допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно письмової заяви просить розглянути справу без її участі, позов підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно письмової заяви, просить розглянути справу без його участі, прийняти до уваги відзив на позов, в позові відмовити. Згідно відзиву позов не визнає, просить в позові відмовити, вказуючи на те, що зтвердженнями зазначеними у позові він не згоден. Твердження позивача про укладення між ним та ТОВ «Авентус Україна» кредитного договору від 15.09.2021 року не відповідає обставинам справи. Посилається на норми ЦК України. Надана позивачем копія кредитного договору не містить підписів сторін договору. Позивачем не надано доказів, що він здійснив дії: зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця; створив в такій системі особистий кабінет: отримав пропозицію (оферту) та ознайомився з нею; отримав електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором: вів одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця: використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) кредитного договору від 15.09.2021 року № 34775448. Позивач не вказує, яким чином був надісланий та отриманий такий ідентифікатор: смс-повідомлення, певний месенджер. Роздруковка електронного листування не може вважатись електронним документом в розуміння ч.1 ст.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», не може вважатись доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і виправлення. Доказів укладання такого договору позивачем не надано. Позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалась у порядку, визначеному ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалась електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою. Наявна в матеріалах справи копія договору не є належним доказом укладення договору. Доказів в підтвердження що саме відповідач був зареєстрований в системі, отримав логін та пароль подав заявку на отримання кредиту, акцептував пропозицію про укладання кредитного договору та був ознайомлений з усіма істотними умовами договору, належність йому платіжної картки, передання йому одного з оригіналів договору, встановлення особи, якій направлявся та чи направлявся примірник договору, перерахування та отримання грошей, позивачем не надано. Позивачем не доведено факту укладання сторонами кредитного договору, що свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, сплата процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань. Відсотки за кредитним договором нараховані після закінчення терміну дії кредитного договору, що суперечить висновкам Верховного суду. Позивачем не надано первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту. Реєстр відступлення права вимоги не подано. Відповідно до договорів факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржника відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває права вимоги. В зв'язку з чим позивачем не надано належних та допустимих доказів підтвердження, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу. В період дії воєнного стану та відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування» споживач та позичальник звільняється від відповідальності визначеною ст.625 ЦК України та від обов'язку сплати неустойку, пеню, штраф. Заявлені позивачем витрати на правову допомогу не є спів мірними з ціню позову, значенням справи для сторін, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часу витраченим на виконання відповідних робіт.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно наданої позивачем копії договору №4775448 про надання споживчого кредиту від 15.09.2021 року, паспорту споживчого кредиту, таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, ТОВ «Авентус Україна» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 12600 грн. на 30 днів, із сплатою стандартної процентної ставки 1,90 % в день, в безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку зазначену ОСОБА_1 в особистому кабінеті. В договорі зазначено, що підпис позичальника здійснена електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст.ст.205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
На підтвердження укладеного договору про надання споживчого кредиту від 15.09.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 позивачем не додано належних та допустимих доказів, в яких повинно бути відображено послідовність укладення даного договору, введення даних по заяві відповідачем, як позичальником, їх перевірку та скорингову оцінку, створення пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) в особистому кабінеті відповідача, як позичальника, якому направлено sms-повідомлення про погодження кредиту з ідентифікатором (кодом) для підписання акцепту та укладення договору, підписання саме відповідачем, як позичальником одноразовим ідентифікатором та відправленням товариству електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір (акцепт), розміщення в особистому кабінеті відповідача, як позичальника договору.
Таким чином, позивачем не доведено, що між відповідачем та первісним кредитором укладено кредитний договор за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, ознайомлення та погодження відповідачем, як позичальником, з Правилами надання грошових коштів у позику, в зв'язку з чим відсутнє підтвердження ознайомлення та згода відповідача, як позичальника з умовами договору. Укладання договору не визнається відповідачем, не містить його підпису, тому його не можна розцінювати як кредитний договір, укладений між сторонами. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили усі обов'язкові умови кредитного договору. Відсутні підстави вважати, що при укладенні договору дотримано вимог, передбачених ст.9 Закону України «Про споживче кредитування».
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між товариством та фізичною особою - споживачем.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Крім того, суд погоджується з доводами відповідача, щодо не підтвердження позивачем належними та допустимими доказами отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором саме від первісного позивача, як і наявність заборгованості за кредитним договором.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Наданий позивачем в якості доказу розрахунок заборгованості по кредитному договору та витребувана судом інформація про зарахування коштів на рахунок відповідача, не підтверджують укладання кредитного договору, його підписання відповідачем, отримання відповідачем кредитних коштів саме від первісного кредитора.
Враховуючи не доведення позивачем укладання кредитного договору, отримання кредитних коштів відповідачем саме від первісного кредитора, суд вважає недоцільним встановлювати та перевіряти правомірність нарахованих відсотків, обставин переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача за договором факторингу, правомірність нарахованих інфляційних витрат та трьох процентів річних.
В зв'язку з недоведеністю позовних вимог, підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №4775448 про надання споживчого кредиту відсутні.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, в зв'язку з відмовою у позові, вимоги про стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.205, 207, 638, 509 ЦК України, ст.ст.12, 83, 84, 89, 141, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України,
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.
Суддя:М. В. ГРІДЯЄВА