Справа № 158/2207/24
Провадження № 1-кс/0158/923/24
10 липня 2024 року м. Ківерці
Слідчий суддя Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання слідчої СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у зв'язку з досудовим розслідуванням кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12024030590000757 від 08.07.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України,-
09 липня 2024 року до слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області надійшло клопотання слідчої СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_4 на підставі матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024030590000757 від 08.07.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, про накладення арешту на тимчасово вилучене 07.07.2024р. в ході проведення огляду місця події - ділянки залізничних колій між с. Клепачів та м. Ківерці, Луцького району Волинської області (перегін м. Ківерці-Рожище) 301 умовний залізничний кілометр та узбіччя ґрунтової дороги, яка знаходиться по праву сторону від залізничних колій (159,5м. від умовного нуля залізничної колії) майно, а саме: транспортний засіб марки «Opel Vectra», д.н.з. « НОМЕР_1 », зеленого кольору, win-код: НОМЕР_2 , належний на праві власності ОСОБА_5 та яким керував ОСОБА_6 .
Клопотання мотивує тим, що 07.07.2024р. близько 20 год. 56 хв., вантажний потяг №3048, сполученням Ковель-Здолбунів, із вагонами в кількості 53 шт., які були порожніми, під керуванням машиніста ОСОБА_7 , рухаючись в напрямку м. Ківерці, Луцького району Волинської області, на 301 км. здійснив наїзд на гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 жителя АДРЕСА_1 внаслідок чого останній помер на місці події.
08.07.2024 року відомості про дане кримінальне правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024030590000757 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України.
07.07.2024р. в період часу з 22 год. 30 хв. по 23 год. 45 хв., слідчою СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 було проведене огляд місця події - ділянки залізничних колій між с. Клепачів та м. Ківерці, Луцького району Волинської області (перегін м. Ківерці-Рожище) 301 умовний залізничний кілометр в ході якого було виявлено та вилучено транспортний засіб марки «Opel Vectra», д.н.з. « НОМЕР_1 », зеленого кольору, win-код: НОМЕР_2 , належний на праві власності ОСОБА_5 та яким керував ОСОБА_6 .
Постановою слідчої СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 від 08.07.2024р. вищевказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024030590000757.
Оскільки вищевказане вилучене майно є майном, щодо якого є достатні підстави вважати, що воно є доказом скоєння кримінального правопорушення та відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, просить клопотання задовольнити та накласти арешт на вищезазначене майно.
В судове засідання слідча СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 не з'явилась, подала до суду заяву про підтримання клопотання з підстав викладених у ньому, просить розгляд справи проводити у її відсутності.
Даних особи - власника майна - транспортного засобу марки «Opel Vectra», д.н.з. « НОМЕР_1 » ОСОБА_5 , в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадження №12024030590000757 встановити не вдалось, а тому суд позбавлений можливості повідомити останнього про час, дату та місце розгляду даного клопотання та приходить до висновку про можливість розгляду даного клопотання у відсутності вказаної особи.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не проводилося.
Дослідивши додані до клопотання докази, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що 07.07.2024р. близько 20 год. 56 хв., вантажний потяг №3048, сполученням Ковель-Здолбунів, із вагонами в кількості 53 шт., які були порожніми, під керуванням машиніста ОСОБА_7 , рухаючись в напрямку м. Ківерці, Луцького району Волинської області, на 301 км. здійснив наїзд на гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 жителя АДРЕСА_1 внаслідок чого останній помер на місці події.
07.07.2024р. в період часу з 22 год. 30 хв. по 23 год. 45 хв., слідчою СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 було проведене огляд місця події - ділянки залізничних колій між с. Клепачів та м. Ківерці, Луцького району Волинської області (перегін м. Ківерці-Рожище) 301 умовний залізничний кілометр в ході якого було поруч залізничних колій, ну узбіччі ґрунтової дороги, поруч залізничних колій, на узбіччі грунової дороги, на відстані близько 152 м. від знаку покажчика кілометражу «301 км» в напрямку м. Ківерці було виявлено та вилучено транспортний засіб марки «Opel Vectra», д.н.з. « НОМЕР_1 », зеленого кольору, win-код: НОМЕР_2 , належний на праві власності ОСОБА_5 та яким пересувався ОСОБА_6 .
08.07.2024 року відомості про дане кримінальне правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024030590000757 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України.
Постановою слідчої СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 від 08.07.2024р. транспортний засіб марки «Opel Vectra», д.н.з. « НОМЕР_1 », зеленого кольору, win-код: НОМЕР_2 , належний на праві власності ОСОБА_5 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024030590000757.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України визначено, що арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно з ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частина 1 ст. 170 КПК України передбачає, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2-6 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів (у цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу); 2) спеціальної конфіскації (у цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України); 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (у цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна); 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (у цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження).
З аналізу вищевказаних процесуальних норм вбачається, що сторона кримінального провадження повинна довести конкретну мету накладення арешту на майно.
Також доведеними повинні бути і ризики, передбачені ст. 170 КПК України.
Окрім цього, приписами ст. ст. 94, 132, 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні дізнавача, слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки суб'єкт, який ініціює будь-яке обмеження права власності, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Як вказано вище, арешт майна, відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами, згідно з ст. 98 КПК України, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або
Слідчий суддя зазначає, що постанова слідчої СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 від 08.07.2024р. про визнання транспортного засобу марки «Opel Vectra», д.н.з. « НОМЕР_1 » речовим доказом у даному кримінальному провадженні є формальною, оскільки не містить чітких посилань та критеріїв, визначених ст. 98 КПК України, та будь-якого обґрунтування.
Диспозиція ч. 3 ст. 276 КК України передбачає відповідальність порушення працівником залізничного, водного або повітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також недоброякісний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв'язку, якщо вони спричинили загибель людей.
Крім того, як слідує з матеріалів клопотання, у поданому слідчому судді клопотанні слідчим не зазначено, які саме дії процесуального характеру він має на меті проводити з вилученим транспортним засобом. Також у рамках кримінального провадження цивільний позов не заявлений, а санкція ч. 3 ст. 276 КК України не передбачає конфіскацію або спеціальну конфіскацію майна.
Слідчий суддя вважає, що ініціатором клопотання не було доведено, що майно, на яке він просить накласти арешт є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, знаряддям вчинення даного кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в т.ч. що воно було об'єктом кримінально протиправних дій, чи було набуто кримінально протиправним шляхом або отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
За таких обставин у задоволенні клопотання слідчого слід відмовити, за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, на переконання слідчого судді, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна (законного володільця), гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна, згідно ч.3ст.173 КПК України, тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Враховуючи вищезазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання до задоволення не підлягає.
Керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчої СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у зв'язку з досудовим розслідуванням кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12024030590000757 від 08.07.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України - відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі тимчасово вилученого майна.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1