Ухвала від 09.07.2024 по справі 909/69/22

Справа № 909/69/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

09.07.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., за участю секретаря судового засідання Попович Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог у справі про банкрутство ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод"

за участю заявника ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліваро" про банкрутство ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод".

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2023 по справі №909/69/22 визнано банкрутом Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківський арматурний завод» (76014, Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул.Євгена Коновальця, буд. 229; код 00218271) відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (свідоцтво №№1732 від 11.11.2015).

До господарського суду 27.06.2024 надійшла заява фізичної особи ОСОБА_1 з вимогами до боржника, в якій заявник просить суд визнати грошові вимоги на суму 220 237,70грн, що є заборгованістю по заробітній платі .

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2024 по справі №909/69/22 заяву фізичної особи ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог до боржника прийнято та приєднано до матеріалів справи. Призначено судове засідання з розгляду заяву на 09.07.2024 о 10:30 год.

08.07.2024 від ліквідатора надійшло повідомлення про результати розгляду вимог кредитора фізичної особи ОСОБА_1 . За результатами розгляду заяви, ліквідатором ПАТ «ІФАЗ», арбітражним керуючим Демчаном О. І. не визнаються заявлені ОСОБА_1 грошові вимоги у розмірі 220278,60 грн, як заборгованість ПрАТ «ІФАЗ» по заробітній платі перед ОСОБА_1 , то виникла за період з лютого 2022 року по липень 2023 року

Присутній у судовому засіданні ОСОБА_1 подану заяву підтримав, просить її задовольнити.

Ліквідатор та представник боржника у судове засідання не з'явилися; про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Ліквідатор направив суду заяву про розгляд заяви за його відсутності та повідомлення про розгляд грошових вимог кредитора.

Розглянувши заяву фізичної особи ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника, суд встановив наступне.

Як зазначається заявником, останній працював на ПрАТ «ІФАЗ» починаючи з 1986 року, а був звільнений ліквідатором ПАТ «ІФАЗ» 31.07.2023, про що було зроблено запис у трудовій книжці заявника. З грудня 2020 року на ПАТ «ІФАЗ» не виплачується належна заробітна плата. Сума заборгованості ПАТ «ІФАЗ» перед ОСОБА_1 з грудня 2020 року по січень 2022 року становить 232516,29 грн (грошові вимоги заявника визнані та включені до реєстру вимог кредиторів ПрАТ «ІФАЗ» відповідно до ухвали господарського суду Івано-Франківської області віл 14.09.2022 по справі №909/69/22).

Заявник зауважує, що з лютого 2022 року по липень 2023 року заборгованість по заробітній платі не врахована. Розмір річної зарплати, згідно долученої довідки форми ОК-5 за останній рік (з червня 2020 року до червня 2021 року) становить 146852,39 грн. Заявник наводить розрахунки розміру середньомісячної заробітної плати: 146852,39 : 12 = 12237.70 грн.

Таким чином, на думку заявника, за період з лютого 2022 року по липень 2023 року заборгованість ПАТ «ІФАЗ» по заробітній платі перед ОСОБА_1 становить 220278,60 грн (згідно розрахунку заявника: 12237,70 х 18 = 220278,60 грн).

За результатами розгляду вищевказаної заяви, ліквідатором ПрАТ «ІФАЗ», арбітражним керуючим Демчаном О. І. не визнаються заявлені ОСОБА_1 грошові вимоги у розмірі 220278,60 грн, як заборгованість ПрАТ «ІФАЗ» по заробітній платі перед ОСОБА_1 , то виникла за період з лютого 2022 року по липень 2023 року зважаючи на наступні обставини.

Як вже зазначалось, заявник працював на ПАТ «ІФАЗ» починаючи з 1986 року, а був звільнений ліквідатором ПАТ «ІФАЗ» 31.07.2023, про що було зроблено запис у трудовій книжці заявника.

Долученою до заяви довідкою форми ОК-5 підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно працював як найманий працівник ПАТ «ІФАЗ» та йому було нараховано, але не виплачено заробітну плату за період з січня 2021 року по червень 2021 року у загальному розмірі 63870,72 грн (вказана заборгованість ПрАТ «ІФАЗ» перед ОСОБА_1 визнана судом та включена ліквідатором до реєстру вимог кредиторів ПрАТ «ІФАЗ» відповідно до ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 14.09.2022 по справі №909/69/22).

Водночас, ліквідатором ПАТ «ІФАЗ» під час виконання повноважень за результатом аналізу отриманої бухгалтерської та іншої документації щодо господарської діяльності боржника, а також за результатом розмов із колишніми працівниками боржника (зокрема, які включені до реєстру вимог кредиторів) встановлено, що боржником не виплачувалась заробітна плата працівникам заводу з січня 2021 року по червень 2021 року, а починаючи з липня 2021 року господарська діяльність боржника була фактично припинена, боржником не купувалось необхідна останньому сировина, продукція, запаси та матеріали, які в подальшому могли б бути використані ПАТ «ІФАЗ» в своїй господарській діяльності, зокрема, у виробничому процесі з випуску готової продукції, задля подальшого продажу та, як наслідок, отримання коштів за результати здійснення своєї господарської діяльності. Також, як вбачається із матеріалів справи, остаточне нарахування заробітної плати працівникам ПрАТ «ІФАЗ» внаслідок припинення діяльності банкрутом було нараховано працівникам за червень 2021 року. Також, припинення господарської діяльності боржника підтверджується відчуженням боржником усіх основних засобів за рахунок якого здійснювалася господарська діяльність ПрАТ «ІФАЗ».

За даними отриманими ліквідатором бухгалтерського обліку боржника. відсутня заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 за період з лютого 2022 року по липень 2023 року, відомості про таку заборгованість не містять жодна з форм звітності ПрАТ «ІФАЗ».

При цьому, як вбачається із матеріалів справи про банкрутство, колишнім керівником ПАТ «ІФАЗ» не передано ліквідатору бухгалтерську та іншу документацію ПАТ «ІФАЗ». Разом із тим, керівником ПрАТ «ІФАЗ» не було звільнено усіх працівників після остаточного припинення діяльності боржника та не було ініційовано процедуру банкрутства ПрАТ «ІФАЗ» в порядку ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства. У свою чергу, працівники боржника також не скористалися своїм правом щодо ініціювання звільнення шляхом подання відповідних позовних заяв.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне визначення поняття заробітної плати міститься у ст. 1 Закону України «Про оплату праці».

Конструкцією ч. З ст. 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України.

Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується.

Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

Сам по собі факт звільнення заявника не може бути підставою для визнання грошових вимог, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 11.04.2019 по справі № 408/2445/17-ц (провадження № 61-36644св18).

Отже, виходячи з положень Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов"язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку прані та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахунково-платіжна відомість.

Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 21./2.2020 по справі №242/6386/18 та Верховного Суду у стаді Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 10.10.2019 по справі №243/2071/18.

Водночас, заявником не долучено до заяви належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів на підтвердження того факту, що він дійсно за період з лютого 2022 року по липень 2023 року виконував роботу (свої функціональні обов'язки) на ПрАТ «ІФАЗ», за яку відповідно до норм чинного законодавства має право отримувати заробітну плату.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обгрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (висновки, які викладені в постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19. від 28.01.2021 у справі №> 910/4510/20).

Таким чином, твердження заявника щодо наявної заборгованості ПАТ «ІФАЗ» по заробітній таті перед Писків 1.С за лютий 2022 року по липень 2023 року не підтверджені належними, достовірними доказами та спростовуються наведеним вище.

Враховуючи викладене, із урахуванням того факту, що судом вже було визнано фактично вимоги по нарахуваннях боржника середнього заробітку за період з липня 2021 року по січень 2022 року, суд відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо заборгованості ПрАТ «ІФАЗ» по заробітній платі перед ОСОБА_1 , то виникла за період з лютого 2022 року по липень 2023 року.

Керуючись ст. ст. 44-47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 11, 74, 86, 202, 234-236 ГПК України,

УХВАЛИВ:

відмовити у задоволенні заяви з грошовими вимогами ОСОБА_1 по заробітній платі за період з лютого 2022 року по липень 2023 року.

Ухвалу направити кредитору, ліквідатору, боржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала складена та підписана 09.07.2024.

Суддя Шкіндер П.А.