Справа № 420/10060/24
03 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Самойлюк Г.П.
при секретарі: Драник О.О.
сторін:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» до Південного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» (ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ») до Південного офісу Держаудитслужби, в якій позивач просить:
визнати протиправною та скасувати вимогу Південного офісу Держаудитслужби щодо усунення виявлених порушень № 151505-14/1260-2024 від 19.03.2024 р.;
судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами проведення виїзної позапланової перевірки закупівель ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ» при плануванні, проведенні процедур закупівель, укладанні договорів про закупівлю та їх виконання за період з 01.12.2021р. по 12.02.2024р. відповідач виніс безпідставну та необґрунтовану вимогу. Під час перевірки відповідачем встановлено, що: 1) саме у зв'язку з вчиненням ТОВ «Укр Газ Ресурс» протиправних дій, позивач був змушений здійснити закупівлю електричної енергії у ДПЗД «Укрінтенерго» як у постачальника «останньої події» за більш високою ціною, ніж за договором №Т/ВГЕ-377/20 від 28.12.2020р., що й призвело до понесення підприємством збитків у розмірі 17346553,80 грн.; 2) задовго до проведення перевірки (у жовтні 2022 року) позивач самостійно вже вчинив дії, спрямовані на стягнення з ТОВ «Укр Газ Ресурс» понесених збитків у розмірі 17346553,80 грн. Таким чином, відповідач встановивши під час перевірки факт порушення вимог цивільного та господарського зобов'язання саме контрагентом позивача та відсутність порушень з боку ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ», все-таки винесено оскаржувану вимогу. Будучи обізнаним та встановивши факт звернення позивача до суду з позовом до ТОВ «Укр Газ Ресурс» про стягнення збитків, відповідач виніс вимогу про забезпечення позивачем відшкодування збитків ТОВ «Укр Газ Ресурс» у розмірі 17346553,80 грн., проте не зазначив яким саме чином слід здійснити таке забезпечення. Враховуючи, що позивач вже обрав спосіб забезпечення відшкодування збитків контрагентом шляхом звернення до суду, то встановлюючи якийсь інший спосіб, відповідач мав би конкретизувати які саме дії зобов'язаний вчинити позивач з метою виконання прийнятої ним вимоги.
Ухвалою від 05.04.2024 р. відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Від Південного офісу Держаудитслужби надійшов відзив на позовну заяву (вх. №ЕП/7755/24 від 28.04.2024 р., вх. №16903/24 від 30.04.2024р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що за результатами проведеної перевірки закупівель встановлено порушення, які зафіксовані в акті перевірки №05/12/04 від 19.02.2024р. Перевіркою переговорної процедури (скорочена) за предметом закупівлі ДК 021:2015:09310000-5:Електрична енергія (UA-2021-11-15-014781-a) встановлено, що замовником в електронній системі закупівель під час оприлюднення звіту про виконання договору про закупівлю зазначено недостовірну інформацію в частині суми оплати за договором про закупівлю. ДП «МТП «Південний» згідно з укладеним договором №Т/ВГЕ-377/20 від 28.12.2020р. перераховано коштів ДПЗД «Укрінтенерго» за поставлену електричну енергію відповідно до платіжних доручень №6927 від 03.11.2021 р., №1 від 04.01.2021р., №693 від 21.01.2022р. у загальній сумі 27018754,74 грн.
На підставі вказаного акта позивачу направлено вимогу № 151505-14/1260-2024 від 19.03.2024 р. про забезпечення відшкодування ТОВ «Укр Газ Ресурс» шкоди (збитків) у розмірі 17346553,80 грн., спричинених внаслідок невиконання умов договору щодо постачання електричної енергії №Т/ВГЕ-377/20 від 28.12.2020р. протягом усього строку його дії відповідно до норм ст.ст. 193, 199, 216-229 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 610-625, 629 ЦК України. ТОВ «Укр Газ Ресурс» недопоставлено ДП «МТП «Південний» відповідно до умов п.п. 2.3, 3.2 та Додатку №2 Договору електричної енергії у кількості 5849202 кВт/годин. Станом на 19.03.2024р., коли до ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ» направлено вимогу щодо усунення виявлених порушень, у Південного офісу Держаудитслужби відсутня інформація щодо збільшення доходу або зменшення витрат ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ» на загальну суму 17346553,80 грн. Фактично позивачем не забезпечено відшкодування шкоди (збитків), яки вимагається Південним офісом Держаудитслужби, а тільки триває намагання вчинити дії. Один із способів досягнення таких наслідків зазначено у вимозі. Отже, вимога направлена на настання реальних правових наслідків, тобто відшкодування шкоди (збитків).
Крім того, відповідач, посилаючись на правову позицію Верховного Суду від 29.07.2019р. у справі №400/2658/18, зазначив, що збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Відповідач вважає, що оскаржувана вимога не спричиняє негативних наслідків для позивача, тому його права нею не порушено.
20.05.2024 р. (вх. № 19835/24) від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою від 27.05.2024 року розгляд справи № 420/10060/24 вирішено проводити за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання. Підготовче засідання призначено на 17.06.2024 року.
Ухвалою від 17.06.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.07.2024 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позовну заяву з підстав, викладених у позові.
Відповідач просив відмовити у задоволенні позовної заяви.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд
Південним офісом Держаудитслужби відповідно до пп.1 п. 4 Порядку проведення перевірок закупівель Державою аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №631 від 01.08.2013 р., на підставі направлень на проведення перевірки №№34-36 від 26.01.2024р. проведено перевірку закупівель ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ» (попередня назва - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний» (ДП «МТП «Южний») при плануванні, проведенні процедур закупівлі, укладанні договорів про закупівлю та їх виконання за номерами ID: UA-2021-10-21-012546-b, UA-2022-06-09-004173-F, UA-2020-10-23-010769-a, UA-2021-11-15-014781-f і закупівлі природного газу за період з 01.12.2021-31.12.2022рр. на конкурсних засадах без процедур, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі».
За результатами перевірки складено акт №05-12/04 від 19.02.2024р. (а.с. 18-47), яким зафіксовано, що внаслідок невиконання умов укладеного з ТОВ «Укр Газ Ресурс» договору №Т/ВГЕ-377/20 від 28.12.2020р. щодо постачання електричної енергії в повному обсязі, ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ» укладено договір №Т/ВГЕ-273/21 від 03.12.2021р. та проведено розрахунки з постачальником «останньої надії» з ДПЗД «Укрінтеренерго» за цінами: в жовтні 2021 - 4,99575 грн. за 1 кВт/год без ПДВ, у листопаді 2021 - 4,78665 грн. за 1 кВт/год без ПДВ, в грудні 2021 - 5,52734 грн. за 1 кВт/год без ПДВ, що в 2,7-3,1 разів більше за тариф по договору №Т/ВГЕ-377/20 від 28.12.2020р., розмір якого становив 1,76666 грн. за 1 кВт/год без ПДВ, що призвело до втрат фінансових ресурсів протягом періоду з 22.10.2021 р. по 31.12.2021 р. у загальній сумі 17346553,80 грн., що є порушенням ч.1 ст. 526, ст. 629 ЦК України, ч.3 ст. 193 ГК України, п.п. 2.3, 3.2 та додатку № 2 договору №Т/ВГЕ-377/20 від 28.12.2020р., внаслідок невиконання умов укладеного договору щодо постачання електричної енергії протягом усього строку його дії підприємством укладено договір та проведено розрахунки з постачальником «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», що призвело до втрат фінансових ресурсів протягом періоду з 22.10.2021р. по 31.12.2021р. у загальній сумі 17346553,80 грн.
Південним офісом Держаудитслужби з посиланням на п.1 ч.1 ст. 8, п. 7 ст. 10, ч.2 ст.15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», абз. 2 пп. 7 п. 4 Положення про Південний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України № 23 від 02.06.2016р., п. 27 Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 631 від 01.08.2013р., пп. 46, 49, 50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006р., винесено вимогу № 151505-14/1260-2024 від 19.03.2024 р., якою визначено забезпечити відшкодування ТОВ «Укр Газ Ресурс» (код ЄДРПОУ 41427817) шкоди (збитків) внаслідок не виконання умов укладеного договору щодо постачання електричної енергії №Т/ВГЕ-377/20 від 28.12.2020р. протягом усього строку його дії відповідно до норм ст.ст. 193, 199, 216-229 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 610-625, 629 ЦК України. У випадку неможливості забезпечення відшкодування збитків у вищезгаданому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (втрат) з винної особи відповідно до ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України (а.с. 16-17).
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
За правилами ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно вимог ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №2939-XII від 26.01.1993 р. (далі - Закон №2939-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону №2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Згідно ст. 5 Закону №2939-XII контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 8 Закону №2939-XII орган державного фінансового контролю, зокрема, здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб; розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Пунктами 7, 10, 13 ст. 10 Закону №2939-XII передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016 р. затверджено Положення про Державну аудиторську службу України (далі - Положення №43).
Пунктом 1 Положення №43 передбачено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до пп. 9 п. 4 Положення №43 Держаудитслужба вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема, вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Згідно з п. 6 Положення №43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 16); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їхній розмір в установленому законодавством порядку (підпункт 23).
За змістом абз. 2, 3 пп. 7 п. 4 Положення про Південний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України № 23 від 02.06.2016р., вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:
вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог;
звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до приписів п. 27 Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 631 від 01.08.2013р., Складення акта перевірки закупівель, його підписання та реалізація результатів перевірки здійснюються за процедурами, передбаченими пунктами 35, 38-47, абзацами першим і другим пункту 48, пунктами 49-52 Порядку проведення інспектування, з урахуванням норм, установлених цим Порядком.
Пунктами 4, 5 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006 р. (далі - Порядок №550), передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та цього Порядку.
Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.
Згідно з п. 46 Порядку №550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, та у разі надходження заперечень до нього - не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об'єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Відповідно до п. 49 Порядку №550, у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган державного фінансового контролю ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.
За приписами ч.1 ст. 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
В силу пункту 6 Положення № 43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.
Вказані положення кореспондуються з п.п. 7, 10 ст. 10 Закону № 2939-XII.
У ч. 2 ст.15 Закону № 2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Згідно з п. 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов'язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов'язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.
Оскаржувана вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов'язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована.
За приписами ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України висловив позицію, що «конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб'єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23 лютого 2016 року по справі № 818/1857/14, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.
Аналогічна правова позиція також підтримана Верховним Судом, зокрема у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17, у якій за наслідками проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб'єкта владних повноважень як предмет судового контролю), сформульовано позицію, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред'явлення обов'язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.
У постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб'єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.
Обґрунтованість, в силу ст. 2 КАС України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Отже, з метою дотримання завдань і основних засад адміністративного судочинства суди, які розглядали справу і наділені процесуальними повноваженнями встановлювати і оцінювати фактичні обставини справи, об'єктивно мали право перевірити обґрунтованість доводів позивача щодо дотримання органом фінансового контролю законності при прийнятті спірної вимоги, а також обґрунтованість доводів контролюючого органу щодо того, чи породжує спірна вимога права і обов'язки позивача.
Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 822/2087/17 та від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17 зазначив, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред'явлення обов'язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що «законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов'язки для підконтрольної установи.
З проведеного вище аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб'єкта владних повноважень як предмет судового контролю), слідує висновок, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред'явлення обов'язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.
Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема стягнення збитків у судовому порядку на підставі п. 10 ч. 1 ст. 10 Закону № 2939-XII, з чим кореспондується п. 50 Порядку № 550, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.
За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред'явлення обов'язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.
Таку ж саму правову позицію Верховний Суд застосував у постановах від 12 травня 2022 року у справі № 620/4169/20, від 22 жовтня 2020 року у справі № 820/3089/17, від 31 травня 2021 року у справі № 826/18686/16, від 31 серпня 2021 року у справі № 160/5323/20, від 02 листопада 2021 року у справі № 420/6808/19.
Таким чином, пункти (частини) вимоги, які не вказують на стягнення збитків, можуть бути перевірені судом у справі за відповідним позовом підконтрольної установи з їх оскарження. Проте, пункти (частини) вимоги, які вказують на стягнення збитків, мають перевірятись у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. Наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.06.2024 р. у справі № 560/4308/22.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної вимоги, відповідач вимагає забезпечити відшкодування ТОВ «Укр Газ Ресурс» (код ЄДРПОУ 41427817) шкоди (збитків) внаслідок не виконання умов укладеного договору щодо постачання електричної енергії №Т/ВГЕ-377/20 від 28.12.2020р. протягом усього строку його дії відповідно до норм ст.ст. 193, 199, 216-229 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 610-625, 629 ЦК України. У випадку неможливості забезпечення відшкодування збитків у вищезгаданому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (втрат) з винної особи відповідно до ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.
У свою чергу, позивачем акцентовано увагу на тому, що задовго до проведення перевірки (у жовтні 2022 року) позивач самостійно вже вчинив дії, спрямовані на стягнення з ТОВ «Укр Газ Ресурс» понесених збитків у розмірі 17346553,80 грн. Зокрема, як встановлено судом, рішенням Господарського суду м. Києва від 10.10.2023 р. у справі №910/11419/22 позовні вимоги Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" про стягнення 19 699 782,00 грн. задоволено.
Північним апеляційним господарським судом винесено постанову від 26.02.2024 р., якою рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 р. у справі № 910/11419/22 скасовано та прийняте нове, яким у задоволені позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 15.05.2024 р. у справі № 910/11419/22 касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 скасовано, а справу № 910/11419/22 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Проаналізувавши зміст оскаржуваної вимоги, суд зазначає, що така вимога вказує на порушення вимог чинного законодавства, що призвели до заподіяння збитків, їхній розмір і необхідність усунення цих порушень шляхом відшкодування збитків.
Водночас шкода, щодо наявності якої зроблено висновок відповідачем, може бути відшкодована у судовому порядку за позовом цього органу. Наявність шкоди, правильність обчислення її розміру перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Зі змісту оскаржуваної вимоги вбачається, що її єдиною метою є спонукання позивача (підконтрольної установи) до добровільного відшкодування у визначений строк шкоди, виявленої останнім.
Таким чином, відповідно до сталої судової практики застосування законодавства у спірних правовідносинах оскаржувана вимога не породжує правові наслідки (зокрема обов'язки) для свого адресата - підконтрольної установи, і не може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства за позовом такої установи.
Вимога органу державного фінансового контролю в частині визначення характеру та обсягу збитків, як акт індивідуальної дії самостійно не змінює обсяги прав та обов'язків позивача.
У зв'язку з цим звернення ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ» з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 151505-14/1260-2024 від 19.03.2024 р. про усунення порушень, які за своїм змістом спрямовані на відшкодування шкоди (збитків), є неналежним способом захисту порушеного права.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання протиправною та скасування вимоги № 151505-14/1260-2024 від 19.03.2024 р.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -
У задоволенні позову державного підприємства «Морський торговельний порт «Південний» (65481, Одеська область, Одеський район, м. Южне, вул. Берегова, 13; код ЄДРПОУ 04704790) до Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 40477150) про визнання протиправною та скасування вимоги № 151505-14/1260-2024 від 19.03.2024 р., - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.07.2024 року.
Суддя Самойлюк Г.П.
.