Справа № 420/2977/24
09 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 29 січня 2024 року (документ сформований в системі Електронний суд 26.01.2024 року) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ), в якій позивач просить:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в частині визначення сум складових грошового забезпечення ОСОБА_1 всупереч встановленому порядку;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) перерахувати на підставі чинної редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.17 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" всі передбачені законом складові щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25 липня 2022 року по 19 травня 2023 року включно та виплатити на його користь невиплачену різницю всіх складових грошового забезпечення за вказаний період, а також виплатити всі невиплачені за час служби ОСОБА_1 складові грошового забезпечення, які не були виплачені але повинні були йому виплаченими у відповідності до вимог законодавства.
Ухвалою суду від 13 лютого 2024 року після усунення недоліків у позовній заяві позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він з 25 липня 2022 року по 17 листопада 2023 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
Позивач зазначив, що під час проходження служби він отримував грошове забезпечення шляхом грошових переказів від Відповідача різних сум в різні дати на банківську картку. Причому призначення платежів та суми виплат не надають Позивачу можливості достовірно встановити, які саме суми складових грошового забезпечення йому нараховувались Відповідачем за кожний місяць.
Також позивач зазначив, що 22 листопада 2023 року він звернувся до Відповідача з рапортом, за яким просив надати довідку про суми нарахованих та виплачених йому складових грошового забезпечення з 25 липня 2022 року по 17 листопада 2023 року, проте відповіді по сьогодень не отримав.
18 грудня 2023 року представник Позивача звернувся до Відповідача з відповідним адвокатським запитом, за яким було запитано детальну інформацію щодо нарахованих та виплачених з 25 липня 2022 складових щомісячного грошового забезпечення Позивача, проте відповіді на цей запит не надходило.
За такими обставинами Позивач на час звернення з цим позовом не має доведеної інформації про порушення Відповідачем його прав на отримання всіх складових щомісячного грошового забезпечення в належних сумах та наголошує, що через ухилення Відповідача від надання відповідних відомостей не може об'єктивно дізнатись про ці порушення та довести їх наявність.
Разом з цим позивач вважає, що з банківської інформації про надходження коштів на картковий рахунок він вбачає ознаки наявності таких порушень.
Так, позивач зазначив, що пунктом 6 Постанови 103 було внесено зміни до Постанови 704, зокрема, пункт 4 Постанови 704 було викладено в наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного суду від 20.10.2022, було визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови 704, та відновлено попередню редакцію пункту 4, якою передбачено, що посадовий оклад та оклад за військовим званням розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 Постанови № 704.
Пункт 4 постанови № 704 був чинний у такий редакції до 19 травня 2023 року.
Також встановлено, що у разі коли розмір окладів визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.
Посадовий оклад Позивача розраховується за 12 тарифним розрядом.
З Додатку № 1 Постанови № 704 вбачається, що тарифному розряду "12" відповідає тарифний коефіцієнт "1,95", а з Додатку № 14 Постанови № 704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 р. № 1038) вбачається, що військовому (спеціальному) званню «молодший лейтенант» відповідає тарифний коефіцієнт "0,62", «лейтенант» - « 0,64», «старший лейтенант» - « 0,68».
При цьому прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2022 року дорівнював 2 481 грн, на 1 січня 2023 року - 2 684 грн.
Згідно з законодавства надбавка за вислугу років Позивача дорівнює 25% від суми окладу за військовим званням та посадового окладу. Згідно з наказу Відповідача від 25.07.22 р. № 191 надбавку за особливості служби було встановлено 87,8 % від суми обох окладів та надбавки за вислугу років. Також нараховувалась щомісячна премія, яка з лютого 2023 року дорівнювала 553 % посадового окладу, та додаткова грошова винагорода згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», яка в залежності від участі Позивача у бойових діях мала дорівнювати сумі до 100 000 грн в місяць.
З врахуванням зазначеного позивач вважає, що у березні 2023 року він мав отримати за лютий 2023 року грошове забезпечення з таких розрахунків:
оклад за військовим званням - 1720 грн (2 684 грн х 0,64);
посадовий оклад - 5230 грн (2 684 грн х 1,95);
надбавка за вислугу років - 1737,50 грн;
надбавка за особливості служби - 7627,63 грн;
премія - 28921,90 грн,
тобто разом - 45237,04 грн, а з відрахуванням 1,5% військового збору - 44558,47 грн (без врахування суми додаткової винагороди та інших додаткових виплат).
При цьому з виписки по картковому рахунку Позивача у березні 2023 року вбачаються дві виплати від Відповідача: на суми 27 191, 58 грн та 79 832,66 грн.
Також позивач зазначив, що з врахуванням того, що у лютому 2023 року Позивач приймав активну участь у виконанні спеціальних (бойових) завдань, він вважає, що сума 79 832,66 грн найскоріше відповідає можливому розміру додаткової винагороди, тоді без її врахування він отримав за лютий 2023 року лише 27 191, 58 грн з належних 44558, 47 грн.
Позивач звертає увагу, що аналогічна ситуація вбачається майже для кожного місяця періоду служби Позивача, проте Позивач не може виключити, що недоплачені різниці виплачувались в майбутніх місяцях за попередні, але без отримання відповідної інформації від Відповідача неможливо встановити дійсні обставини щодо грошового забезпечення Позивача.
До суду 23 лютого 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № 7754/24), відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що пункт 6 постанови КМУ втратив чинність 29.01.2020.
Однак, з відновленням дії пункту 4 постанови КМУ №704 у його первісній редакції, слід врахувати, що нею визначено граничну нижню величину, яка береться для розрахунку розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, що складає 50% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року, отже у випадку, коли у календарному році, в якому застосовуються положення пункту 4 постанови КМУ №704 в такій редакції, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року є меншим 50% розміру мінімальної заробітної плати, то розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року як розрахункова величина не застосовується та має бути застосована розрахункова величина 50 % розміру мінімальної заробітної плати.
Проте, згідно з п. 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 № 1774-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Тому представник відповідача звертає увагу, що оскільки норма п. 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 № 1774-УІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення п. 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, немає законодавчо визначених підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
На думку представника відповідача, доводи позивача щодо необхідності обчислення посадового окладу та окладу за військове звання виключно з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 року, є недоречними, оскільки таке застосування суперечить застосуванню п. 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 № 1774-УІІІ та п. 4 Постанови № 704 п. 4 постанови КМУ № 704.
Також представник відповідача звертає увагу, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частини) від 17.11.2023 №325, ОСОБА_1 , 17 листопада 2023 року було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_4 . Позивач із даними наказами погодився та, станом на теперішній час, відомостей щодо їх оскарження немає.
На думку представника відповідача, якщо Позивач вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , то він повинен був оскаржити наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.11.2023 № 325, в місячний строк шляхом подачі позову до суду або не погоджуватись з ним доки не було б проведено з ним усіх необхідних розрахунків.
З наведених підстав представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
До суду 05 березня 2024 року від представника відповідача надійшла заява на виконання ухвали суду (вхід. № ЕС/9074/24), до якої додані копія витягу з наказу про призначення позивача та особисті картки грошового забезпечення позивача.
До суду 08 березня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вхід. № ЕС/9769/24), відповідно до якої представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, звернувши увагу, що відповідачем залишено поза увагою висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.08.2022 року у справі № 440/6017/21 та у постанові від 15.11.2023 року у справі № 120/965/22-а.
Також до суду 08 березня 2024 року від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог (№ ЕС/9766/24), відповідно до якої представник позивача просив:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в частині визначення посадового окладу та окладу за військове звання та інших складових грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 25 липня 2022 року по 19 травня 2023 року включно без використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного року;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в частині утримання премії від посадового окладу ОСОБА_1 за жовтень - грудень 2022 року в загальній сумі 18493,44 грн;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) донарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суми заборгованостей за складовими грошового забезпечення, що виникли за період з 25 липня 2022 року по 19 травня 2023 року включно, а саме: за окладом за військовим званням в сумі 5067,22 грн, за посадовим окладом в сумі 15432,32 грн, за надбавкою за особливості проходження військової служби в сумі 23012,30 грн, за премію в сумі 77209,78 грн, за соціально-побутовою матеріальною допомогою 460 грн, за грошовою допомогою на оздоровлення 14368,34 грн, - а разом заборгованість за грошовим забезпеченням в загальній сумі 135558,96 грн.
стягнути з військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати в повному обсязі.
Ухвалою від 24 квітня 2024 року прийнято до провадження заяву про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог від 08 березня 2024 року. Розгляд справи продовжено за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання.
Також вказаною ухвалою зобов'язано позивача надати суду обґрунтований (розгорнутий) розрахунок сум грошового забезпечення, які позивач просить нарахувати та виплатити йому у судовому порядку, та зобов'язано відповідача у 5-тиденний строк з моменту отримання обґрунтованого розрахунку позивача, надати до суду контррозрахунок, копії наказів про утримання премії позивача, та документів, на підставі яких вони прийняті.
На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2022 року дорівнював 2 481 грн, на 1 січня 2023 року - 2 684 грн.
Посадовий оклад Позивача розраховується за 12 тарифним розрядом.
Згідно з додатку № 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" тарифному розряду "12" відповідає тарифний коефіцієнт "1,95".
Тобто правомірний розмір посадового окладу Позивача (з врахуванням приписів щодо заокруглення) в 2022 році дорівнював 4840 грн, в 2023 році - 5230 грн.
До 31 серпня 2022 року Позивач перебував у військовому званні «молодший лейтенант», з 01 вересня 2022 року по 01 вересня 2023 року - «лейтенант».
Згідно з Додатку № 14 зазначеної Постанови військовому (спеціальному) званню «молодший лейтенант» відповідає тарифний коефіцієнт "0,62", «лейтенант» - « 0,64».
Тобто правомірний розмір окладу Позивача за військовим званням (з врахуванням приписів щодо заокруглення) до 31 серпня 2022 року дорівнював 1540 грн, надалі, до 31 грудня 2022 року - 1590 грн, в 2023 році - 1720 грн.
Проте Відповідач визначав розміри окладів, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року (1762 грн).
Також з картки особового рахунку Позивача вбачається, що увесь час служби Позивача йому нараховувалась надбавка за особливості служби у розмірі 87,8 % від суми обох окладів та надбавки за вислугу років (наказ Відповідача від 25.07.22 р. № 191), та щомісячна премія, яка до 31 січня 2023 року дорівнювала 256 % від посадового окладу, надалі - 553 %.
Крім цього вбачаються нарахування соціально-побутової матеріальної допомоги в розмірі окладу за військове звання у листопаді 2022 року, нарахування грошової допомоги на оздоровлення у березні 2023 року, яка у відповідності до закону дорівнює розміру місячного грошового забезпечення.
Таким чином, представник позивача зазначає, що шляхом простих арифметичних підрахунків можна встановити, що у період з 25 липня 2022 року по 19 травня 2023 року Відповідач протиправно не нарахував та не виплатив Позивачу наступні суми складових грошового забезпечення: за посадовим окладом 15432,32 грн, за окладом за військове звання 5067,22 грн, за надбавкою за особливості служби 23012,30 грн, за премією 58716,34 грн.
Щодо утримання премії за жовтень - грудень 2022 року Позивач вважає, що воно мало помилковий характер та відбулось з причини наявності у Відповідача підозри щодо скоєння Позивачем дисциплінарного проступку, яка не підтвердилась, про що свідчить наказ від 10.02.23 р. № 88 про результати службового розслідування, проте Відповідач не врахував ці результати.
Таким чином, на думку позивача, з врахуванням загальної суми необґрунтовано утриманої премії за жовтень - грудень 2022 року (8806, 40 + 7925,76 + 1761,28=) 18493,44 грн, повна невиплачена Позивачу заборгованість за премією складає 77209,78 грн.
Крім цього, представник позивача зазначає, що у листопаді 2022 року не було нараховано частину соціально-побутової матеріальної допомоги в розмірі окладу за військове звання в сумі (1590 - 1130=) 460 грн, у березні 2023 року - частину грошової допомоги на оздоровлення у сумі (41974,00 - 27605,66=) 14368,34 грн.
Таким чином, позивач просить задовольнити позовні вимоги у визначений ним спосіб, який, на його думку, є ефективним способом захисту порушених прав позивача.
До суду 03 травня 2024 року від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вхід. № ЕС/18151/24), відповідно до якої представник позивач просив:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо здійснення розрахунків сум складових грошового забезпечення ОСОБА_1 всупереч чинної редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.17 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) перерахувати всі складові щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25 липня 2022 року по 19 травня 2023 року включно, визначаючи розміри його окладів шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.17 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) виплатити у встановленому порядку з відрахуванням обов'язкових утримань на користь ОСОБА_1 заборгованість за складовими його грошового забезпечення, що виникла за період з 25 липня 2022 року по 19 травня 2023 року включно, а саме: за посадовим окладом в сумі 15917,23 грн; за окладом за військовим званням в сумі 5113,23 грн; за надбавкою за особливості проходження служби в сумі 18563,95 грн; за премією - в сумі 69642,82 грн; за допомогою на оздоровлення в сумі 14 438,35 грн; за соціально-побутовою матеріальною допомогою - в сумі 460 грн.
Уточнення позовних вимог обґрунтовано тим, що розрахунки позивача вчинялись за такими загальними передумовами: прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 1 січня 2023 року - 2684 грн; у липні 2022 року Позивач працював 7 днів.
На думку представника позивача, відповідач помилково вчиняв нарахування лише за 27 днів листопада 2022 року, вважаючи Позивача таким, що самовільно залишив частину, що спростовується змістом наказу Відповідача від 10.02.23 р. № 88. Проте в наступному після цього наказу періоді не вбачаються виплати на компенсацію помилково не нарахованих сум. Тому за листопад 2022 року Позивач робить нарахування всіх складових грошового забезпечення, виходячи з повного місяця, з наступним відрахуванням фактично виплачених Відповідачем сум;
у травні 2023 року всі нарахування визначались за 19 днів;
у разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.
Посадовий оклад розраховувався з врахуванням такого: увесь розрахунковий період тарифний розряд Позивача дорівнював « 12», тобто згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.17 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - «Постанова № 704») для розрахунку посадового окладу застосовувався коефіцієнт « 1,95»;
з 25 липня по 31 грудня 2022 року посадовий оклад Позивача дорівнював 4840 грн (1,95 х 2481 грн);
з 01 січня по 19 травня 2023 року посадовий оклад Позивач дорівнював 5230 грн (1,95 х 2684 грн).
Щодо окремих розрахунків розмірів посадового окладу:
у липні 2022 р.: 4840 грн х 7 дн / 31 дн = 1092,90 грн;
у травні 2023 р.: 5230 грн х 19 дн / 31 дн = 2108,39 грн
в інших місяцях додаткові арифметичні дії не застосовувались.
Оклад за військовим званням розраховувався з врахуванням такого:
До 31 серпня 2022 року Позивач перебував у військовому званні «молодший лейтенант», тобто застосовувався коефіцієнт 0,62, за чим оклад Позивача за військовим званням дорівнював 1540 грн (0,62 х 2270 грн);
з 01 вересня Позивач перебував у військовому званні «молодший лейтенант», тобто застосовувався коефіцієнт 0,64;
з 01 вересня до 31 грудня 2022 року оклад Позивача за військовим званням дорівнював 1590 грн (0,64 х 2481 грн);
з 01 січня по 19 травня 2023 року оклад Позивача за військовим званням дорівнював 1720 грн (0,64 х 2684 грн);
Щодо окремих розрахунків розмірів окладу за військовим званням:
у липні 2022 р.: 1540 грн х 7 дн / 31 дн = 347,74 грн;
у травні 2023 р.: 1720 грн х 19 дн / 31 дн = 1054,19 грн
в інших місяцях додаткові арифметичні дії не застосовувались.
Надбавка за особливості проходження служби в кожному місяці розраховувалась шляхом визначення 87,8 % від суми нарахованих у цьому місяці розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, тобто: 0,878 х (показник стовбця № 3 відповідної стрічки таблиці № 2 + показник стовбця № 6 відповідної стрічки таблиці № 2).
Премія від посадового окладу розраховувалась з врахуванням такого:
з липня 2022 року по січень 2023 року включно премію було встановлено в розмірі 256 % від посадового окладу, тобто: 2,56 х показник стовбця № 3 відповідної стрічки таблиці № 2;
з лютого 2023 року премію було встановлено в розмірі 553 % від посадового окладу, тобто: 5,53 х показник стовбця№ 3 відповідної стрічки таблиці № 2.
як вбачається з наданих Відповідачем відомостей, за жовтень 2022 Позивачу було нараховано премію в розмірі 8806,40 грн, проте її утримано. При цьому за рішенням суду від 15.03.23 р. по справі № 420/17256/22 Відповідача зобов'язано виплатити Позивачу зазначену премію за жовтень 2022 року (копія рішення додається). Тому Позивач в розрахунку виходить передумови, що на виконання рішення суду в справі № 420/17256/22 Відповідач виплатив йому нараховані 8806,40 грн за жовтень 2022 року, замість правомірних 12390,40 грн;
як вбачається з наданих Відповідачем відомостей, за листопад 2022 Позивачу було нараховано премію в розмірі 8806,40 грн, проте її утримано. Як наголошував Позивач, це утримання було помилковим, через визначення Позивача таким, що самовільно у листопаді залишив частину, - що спростовується змістом наказу Відповідача від 10.02.23 р. № 88, тому Позивач виходить з того, що Відповідачем за листопад 2022 року фактично нараховано йому 0 грн премії;
як вбачається з наданих Відповідачем відомостей, за грудень 2022 Позивачу було нараховано премію в розмірі 8806,40 грн, проте з неї було утримано 1761,68 грн. Позивачу вважає таке утримання безпідставним та в розрахунках виходить з того, що Відповідачем фактично за грудень 2022 року було фактично нараховано 7044,72 грн премії.
Грошову допомогу на оздоровлення, як вбачається з наданих Відповідачем відомостей, Позивачу було нараховано в березні 2023 року в сумі 27605,65 грн, - тобто в розмірі нарахованого Позивачем місячного грошового забезпечення, як і передбачено законом. Проте з врахуванням правомірних розмірів складових ця допомога має дорівнювати:
5 230 грн (посадовий оклад) + 1790 грн (оклад за військовим званням) + 6 102,10 грн (надбавка за особливості проходження служби) + 28921,90 грн (премія) = 42044 грн,
тобто різниця складає 42044,00 грн - 27605,65 грн = 14 438, 35 грн.
Соціально-побутову матеріальну допомогу, як вбачається з наданих Відповідачем відомостей, Позивачу було нараховано в листопаді 2022 року в розмірі окладу за військовим званням 1130 грн, при цьому як правомірній розмір цього окладу у листопаді 2022 року дорівнював 1590 грн, - тобто різниця складає 1590 грн - 1130 грн = 460 грн.
Таким чином, представник позивача зазначає, що всі його розрахунки здійснено шляхом вчинення простих арифметичних дій виходячи з аналогічних розрахунків Відповідача, але в їх основу покладено правомірні розміри окладів, які Відповідач весь період служби Позивача помилково визначав шляхом множення відповідних коефіцієнтів на 1762 грн, а не на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений на 1 січня відповідного року.
При цьому Позивач наголошує, що під час складання цієї заяви та повної перевірки розрахунків було виявлено помилки.
Так, стороною Позивача помилково було вчинено розрахунки складових грошового забезпечення у листопаді 2022 року за 27 днів замість 30 днів, невірно визначено різницю між нарахованими Позивачем та Відповідачем сумами надбавки за особливості проходження служби, крім цього, в сумі невиплаченої премії Позивачем було помилково враховано повну суму премії за жовтень 2022 року, що стало підставою для подачі заяви про уточнення позовних вимог.
Заява про уточнення позовних вимог доставлена до електронного кабінету відповідача 02.05.2024 року, що підтверджено квитанцією № 989431 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС.
Ухвалою, що занесено до протоколу підготовчого засідання від 29 травня 2024 року заяву про уточнення позовних вимог було приєднано до матеріалів справи.
Станом на 29 травня 2024 року від відповідача не надійшов відзив на заяву про зміну предмету позову та заяву про уточнення позовних вимог, а також контррозрахунок на обґрунтований розрахунок сум грошового забезпечення позивача, наведений позивачем у заяві про уточнення позовних вимог.
Ухвалою, що занесено до протоколу підготовчого засідання від 29 травня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 01 липня 2024 року.
На судове засідання від 01 липня 2024 року в режимі відеокоференції поза межами приміщення суду брав участь представник позивача. У вступному слові представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
На судове засідання представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином, судова повістка доставлена до електронного кабінету відповідача 29.05.2024 року, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа від 31.05.2024 року.
До суду від відповідача заяви чи клопотання не надходили.
Ухвалою, що занесено до протоколу судового засідання від 01 липня 2024 року продовжено розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних у справі матеріалів.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено паспортом громадянина України (а.с. 20).
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 25.07.2022 року № 191 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 24 липня 2022 року № 246, на посаду офіцера резерву, 25 липня 2022 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважати таким, що з 25 липня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Вказаним наказом наказано виплачувати надбавку за особливості проходження служби 87,8 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. (а.с. 14).
Відповідно до витягу із послужного списка ОСОБА_1 (а.с. 15-16) та посвідчення офіцера НОМЕР_5 (а.с. 32-33), суд встановив, що позивачу було присвоєно звання «лейтенант» наказом КВМС ЗСУ № 297 від 01.09.2022 року та звання «старший лейтенант» наказом КВМС ЗСУ № 297 від 02 вересня 2023 року.
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 17.11.2023 року № 325 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , вважати таким, що 17 листопада 2023 року справи та посаду здав і направити для подальшого проходження контрактної служби до військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ).
Цим наказом наказано виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 553 % посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби 87,8 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 17 листопада 2023 року. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана. Щорічна основна відпустка за 2023 рік не використана. Грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік отримав. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік не отримав.
Суд встановив, що представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_2 із запитом щодо виплат грошового забезпечення позивача, на який отримав лист військової частини НОМЕР_2 від 24.01.2024 року № 182/11577, яким повідомлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням розраховуються виходячи із розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 року (а.с. 50-51).
Разом з цим листом була надана картка особового рахунку позивача з серпня 2022 року по грудень 2023 року (а.с. 52-53).
Судом досліджено наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 10.02.2023 року № 88 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини молодшим лейтенантом ОСОБА_1 », за змістом якого вбачається, що факт самовільного залишення позивачем військової частини 26 листопада 2022 року по 29 листопада 2022 року в ході службового розслідування не підтвердився, провину військовослужбовця не доведено. (а.с.101-103).
Також судом досліджено рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року по справі № 420/17256/22, відповідно до якого адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ командира (з основної діяльності) Військової частини НОМЕР_2 від 29.10.2022 р. № 501 Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 в частинах, що стосуються притягнення до дисциплінарного стягнення (п.3 зазначеного наказу), позбавлення щомісячної премії за жовтень 2022 р. (п.4 зазначеного наказу), позбавлення додаткової винагороди (п.5 зазначеного наказу) командира 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ЗСУ ОСОБА_1 .
Зобов'язано Військову частину нарахувати та виплатити командиру 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 грошові кошти за жовтень 2022 року, а саме щомісячну премію та додаткову винагороду, в сумі, в якій не було здійснено виплати командиру 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 молодшому лейтенанту ЗСУ ОСОБА_1 на підставі наказу командира (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_2 від 29.10.2022р. №501 «Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхота військової частини НОМЕР_2 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 ».
Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень Постановою Верховного Суду від 30.04.2024 по справі №420/17256/22 частково задоволено касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 , скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 по справі №420/17256/22 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023, справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Також судом досліджено розрахунок складових щомісячного грошового забезпечення позивача з 25 липня 2022 року по 19 травня 2023 року, складений представником позивача (а.с. 104), та розгорнутий розрахунок окладів позивача з 25 липня 2022 року по 19 травня 2023 року, розгорнутий розрахунок надбавки та премії позивача з 25 липня 2022 року по 19 травня 2023 року, складені представником позивача (а.с. 121,122).
Не погодившись з проведеним нарахуванням грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та встановлені судом факти та обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі -Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців (далі - Постанова № 704).
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).
Пунктом 6 постанови №103 внесено зміни до постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови № 704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704.
Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін.
Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом після 29.01.2020, та неконституційними не визнавалися.
Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд доходить висновку, що п.4 постанови № 704 з 29.01.2020 року має застосовуватись в наступній редакції: «Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.».
Суд встановив, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", у 2020 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2102 гривні, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", у 2021 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року, - 2270 грн, у 2022 році з 01 січня 2022 року - 2481 грн, у 2023 році з 01 січня 2023 року 2684 грн, в той час коли Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", прожитковий мінімум встановлювався у розмірі 1 762 грн.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для підвищення посадового окладу та окладу за військовим звання позивача, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідач не заперечує, що за період з 25 липня 2022 року по 19.05.2023 року позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, виходячи із застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року.
Враховуючи вище наведені норми права та встановлені судом обставини у справі, суд доходить висновку, що відповідачем була допущена протиправна дія при обчисленні та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 25 липня 2022 року по 19.05.2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року, тому позовні вимоги - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо здійснення розрахунків сум складових грошового забезпечення ОСОБА_1 всупереч чинної редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.17 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" є правомірними та належать задоволенню шляхом визнання протиправними дії щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 25.07.2022 року по 19.05.2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704», яка набрала чинності 20.05.2023, було скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Разом із цим, зазначені зміни були відсутні на час виникнення спірних правовідносин, не стосуються спірних правовідносин та жодним із положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704» не надано зворотної дії в часі застосування її приписів.
Тому, суд доходить висновку, що порушене право позивача на отримання грошового забезпечення в належному розмірі має бути відновлено до дати внесення змін у п. 4 постанови КМУ № 704, тобто до 19.05.2023 року.
Щодо решт позовних вимог - зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) перерахувати всі складові щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25 липня 2022 року по 19 травня 2023 року включно, визначаючи розміри його окладів шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.17 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) виплатити у встановленому порядку з відрахуванням обов'язкових утримань на користь ОСОБА_1 заборгованість за складовими його грошового забезпечення, що виникла за період з 25 липня 2022 року по 19 травня 2023 року включно, а саме: за посадовим окладом в сумі 15917,23 грн; за окладом за військовим званням в сумі 5113,23 грн; за надбавкою за особливості проходження служби в сумі 18563,95 грн; за премією - в сумі 69642,82 грн; за допомогою на оздоровлення в сумі 14 438,35 грн; за соціально-побутовою матеріальною допомогою - в сумі 460 грн., суд зазначає таке.
На вимогу суду представником позивача надано розгорнутий розрахунок окладів (посадового окладу та окладу за військове звання) позивача з 25 липня 2022 року по 19 травня 2023 року (а.с. 121), розгорнутий розрахунок надбавки та премії позивача з 25 липня 2022 року по 19 травня 2023 року (а.с. 122).
У свою чергу відповідачем не був наданий контррозрахунок на розрахунок позивача.
Дослідивши надані позивачем розрахунки та матеріали справи, а також враховуючи зроблені вище судом висновки щодо протиправності обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 25.07.2022 року по 19.05.2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року, суд доходить висновку, що вказані позовні вимоги є правомірними в частині зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 25.07.2022 року по 19.05.2023 року включно, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний календарний рік (на 01.01.2022 року - 2481 грн., на 01.01.2023 року - 2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню позивача згідно з додатками постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та здійснити нарахування та виплату за період з 25 липня 2022 року по 19 травня 2023 року посадового окладу в сумі 15917,23 грн; окладу за військовим званням в сумі 5113,23 грн; надбавки за особливості проходження служби в сумі 18563,95 грн.
Також відповідно до особистої картки позивача вбачається, що у грудні 2022 року йому була виплачена матеріальна допомога соціально-побутова в розмірі звання в сумі 1130 грн, та у квітні 2023 року йому була виплачена грошова допомога на оздоровлення в сумі 27605,66 грн в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 1, 2 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Відповідно до п. 1 розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
З огляду на те, що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань має бути обчислена з грошового забезпечення позивача, який за вказаний період відповідачем був обчислений неправильно, з вище наведених судом обґрунтувань, суд доходить висновку, що наведені позовні вимоги є правомірними та належать задоволенню в частині здійснити нарахування та виплату допомоги на оздоровлення в сумі 14 438,35 грн; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в сумі 460 грн.
Стосовно премії в сумі 69642,82 грн, суд зазначає, що відповідно до особистої картки позивача вбачається, що позивачу нараховано у листопаді 2022 року премію в розмірі 8806,40 грн та утримано в розмірі 8806,40 грн, у грудні 2022 року позивачу нараховано премію в розмірі 7925,75 грн та утримано в розмірі 7925,75 грн, у січні 2023 року позивача нараховано премію 8806,40 грн та утримано 1761,28 грн.
Позивач зазначає, що у листопаді 2022 року помилково утримано позивачу премію, оскільки відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 10.02.2023 року № 88 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини молодшим лейтенантом ОСОБА_1 », факт самовільного залишення позивачем військової частини 26 листопада 2022 року по 29 листопада 2022 року в ході службового розслідування не підтвердився, провину військовослужбовця не доведено. (а.с.101-103).
Також позивач вважає, що помилково було утримано премію у жовтні 2022 року, оскільки рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року по справі № 420/17256/22, відповідно до якого адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ командира (з основної діяльності) Військової частини НОМЕР_2 від 29.10.2022 р. № 501 Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 в частинах, що стосуються притягнення до дисциплінарного стягнення (п.3 зазначеного наказу), позбавлення щомісячної премії за жовтень 2022 р. (п.4 зазначеного наказу), позбавлення додаткової винагороди (п.5 зазначеного наказу) командира 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ЗСУ ОСОБА_1 . Зобов'язано Військову частину нарахувати та виплатити командиру 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 грошові кошти за жовтень 2022 року, а саме щомісячну премію та додаткову винагороду, в сумі, в якій не було здійснено виплати командиру 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 молодшому лейтенанту ЗСУ ОСОБА_1 на підставі наказу командира (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_2 від 29.10.2022р. №501 «Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхота військової частини НОМЕР_2 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 ».
Надаючи оцінку таким доводам позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1 розділу XVI Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Згідно з п.3 розділу XVI Порядку № 260 виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
Пунктом 5 цього розділу Порядку передбачено у яких випадках військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються.
Таким чином, сукупний аналіз наведених положень Порядку № 260 доводить, що позивачу утримано у листопад 2022 року премію, нараховану за жовтень 2022 року.
Посилання позивача на те, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року по справі № 420/17256/22 було визнано протиправним та скасовано наказ командира (з основної діяльності) Військової частини НОМЕР_2 від 29.10.2022 р. № 501 Про результати службового розслідування за фактом відмови військовослужбовців батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 виконувати бойовий наказ командира десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 в частинах, що стосуються притягнення до дисциплінарного стягнення, що послугувало підставою утримання премії за жовтень 2022 року відхиляються судом, оскільки Постановою Верховного Суду від 30.04.2024 по справі №420/17256/22 частково задоволено касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 , скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 по справі №420/17256/22 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023, справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Щодо посилання позивача на помилковість утримання позивачу премію у листопаді 2022 року, оскільки відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 10.02.2023 року № 88 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини молодшим лейтенантом ОСОБА_1 », факт самовільного залишення позивачем військової частини 26 листопада 2022 року по 29 листопада 2022 року в ході службового розслідування не підтвердився, провину військовослужбовця не доведено, не беруться судом до розгляду, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що саме на підстави встановлення факту самовільного залишення частини позивачу було утримано премію у розмірі 7925,76 грн. у грудні 2022 року.
Також відсутні докази протиправного утримання позивачу премії в розмірі 1761,28 грн у січні 2023 року.
Тому, суд доходить висновку, що належить нарахуванню та виплати за вказаний період премія в розмірі 46561,46 грн.
В іншій частині, слід відмовити, оскільки не доведено протиправність дій відповідача в утриманні позивачу премії у листопаді 2022 року, грудні 2022 року та січні 2023 року.
Також правомірні вимоги позивача в частини здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення з відрахуванням обов'язкових утримань, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір не належить стягненню з відповідача на користь позивача.
У зв'язку із відсутності доказів понесення відповідачем витрат пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз в цій справі відсутні, жодні судові витрати не належать відшкодуванню за рахунок державного бюджету.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 12 000 грн.
Розглянувши заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд доходить таких висновків.
Порядок розподілу судових витрат регулюється ст. 139 КАС України.
Згідно з ч.1,2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між адвокатським об'єднанням «Мангуст» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № М-3 (11) від 21.11.2023 року, відповідно до умов якого клієнт доручає Об'єднанню здійснювати захист його прав, свобод і законних інтересів та надавати йому правничу допомогу.
Відповідно до п. 4.1. договору розмір витрат на допомогу, надану клієнту в межах цього договору, в тому числі гонорару адвоката за представництво та іншу професійну правничу роботу, пов'язану зі справою, визначаються у додатках до цього договору.
Відповідно до додатку № 1 до договору № М-3 (11) від 21.11.2023 року, сторони досягли угоди про наступний розмір витрат за замовленням: спір з військовою частиною НОМЕР_2 щодо грошового забезпечення за весь період служби: опис роботи адвоката: вивчення матеріалів, формування позиції, складання адвокатського запиту, позовної заяви та інших процесуальних заяв, представництво в суді, інші дії, вартість без ПДВ 12 000 грн.
Суду надано платіжну інструкцію від 29.12.2023 року про сплату 12000 грн ОСОБА_1 за договором № М-3 (11) від 21.11.2023 року (а.с. 27).
Також представником позивача надано додаток № 2 до договору - акт виконаних робіт від 08 березня 2024 року, відповідно до якого сторони фіксують, що в межах судової справи № 420/2977/24 виконано наступні роботи по замовленню:
1. Вивчення матеріалів, формування позиції, вартість 2000 грн.
2. Складання позовної заяви, формування додатків, подання до суду, вартість 4000 грн.
3. Складання клопотання про витребування доказів, подання в суд, вартість 1000 грн,
4. Складання відповіді на відзив, подання в суд, вартість 1 500 грн,
5. Проведення відповідних розрахунків щодо складових щомісячного грошового забезпечення позивача, вартість 2000 грн
6. Складання заяви про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог з додатками, подання в суд, вартість 1500 грн, разом 12 000 грн.
Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат, суд зазначає таке.
Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Разом з цим у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги.
ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Враховуючи правовий підхід Європейського суду з прав людини до розподілу судових витрат між сторонами, оцінюючи наведений у акті наданих послуг з правової (правничої) допомоги перелік наданих послуг за критеріями співмірності та розумності наданих послуг, а також те, що ця справа не відноситься до категорії складних, суд доходить висновку, що наведені у актах наданих послуг за договором надані послуги зводяться до складання та написання позовної заяви, а тому суд доходить висновку, що належать відшкодуванню витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Тому на переконання суду співмірними витратами на виконання цих робіт та розумними, які належать відшкодуванню саме відповідачем є сума в розмірі 4000,00 грн., а решта сплати покладається на клієнта відповідно до умов договору.
Враховуючи викладені та встановлені судом обставини, оцінюючи надані позивачем докази, що підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової допомоги, перелік наданих послуг та категорію цієї справи, зміст виконаної роботи, суд доходить висновку, що фактичні витрати, які належать стягненню за рахунок відповідача складають 4000,00 грн, а тому заява представника позивача належить задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення за період з 25.07.2022 року по 19.05.2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) здійснити перерахунок основних та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.07.2022 року по 19.05.2023 року включно, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний календарний рік (на 01.01.2022 року - 2481 грн., на 01.01.2023 року - 2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню позивача згідно з додатками постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 25 липня 2022 року по 19 травня 2023 року посадового окладу в сумі 15917,23 грн (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять гривень 23 копійки); окладу за військовим званням в сумі 5113,23 грн (п'ять тисяч сто тринадцять гривень 23 копійки); надбавки за особливості проходження служби в сумі 18563,95 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят три гривні 95 копійки); допомоги на оздоровлення в сумі 14 438,35 грн (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять вісім гривень 35 копійки); матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в сумі 460 грн (чотириста шістдесят гривень 00 копійок) та премії в розмірі 46561,46 грн. (сорок шість тисяч п'ятсот шістдесят одна гривня 46 копійок), з відрахуванням обов'язкових утримань.
В іншій частині позовних вимог, -відмовити.
Заяву представника ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення судових витрат на правничу допомогу, - задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 грн (чотири тисячі 00 копійок).
В іншій частині заяви, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко