08 липня 2024 року м. Львівсправа № 380/2975/24
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 доплати щомісячної додаткової грошової винагороди, допомоги на оздоровлення з урахуванням індексації грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у справі № 380/6031/23 без рівноцінної та повної компенсації витрат доходів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті доплати щомісячної додаткової грошової винагороди, допомоги на оздоровлення з урахуванням індексації грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 у справі № 380/6031/23.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що дії відповідача щодо виплати йому щомісячної додаткової грошової винагороди, допомоги на оздоровлення з урахуванням індексації грошового забезпечення, а також компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення від 11 травня 2023 року у справі № 380/6031/23 без одночасної компенсації податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44), є протиправними, оскільки право на вказані виплати він набув у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби і такі мали бути виплачені відповідачем у день його звільнення з військової служби. Позивач зазначає, що втрата ним статусу військовослужбовця на час виплати йому згаданих виплат, не звільняє відповідача компенсувати суму податку на доходи фізичних осіб, оскільки саме бездіяльність відповідача призвела до виплати позивачеві такої вже після звільнення з військової служби та, як наслідок, після втрати статусу військовослужбовця.
З огляду на вказане просить позов задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами
По суті спору відповідач зазначає, що компенсація сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 у разі стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку не може бути застосованою.
З огляду на вказане просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 12 лютого 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України та був виключений зі списків особового складу та усіх видів забезпечення частини з 09 серпня 2018 року згідно із витягом з наказу Начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09 серпня 2018 року № 212-ос «По особовому складу».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у справі № 380/6031/23 визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги, виплаченої у 2016 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 рр., та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги, виплаченої у 2016 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 рр., та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати 08 березня 2023 року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати 08 березня 2023 року.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) Державної прикордонної служби України задоволено частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у справі № 380/6031/23 скасовано в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги, виплаченої у 2016 році, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підйомної допомоги, виплаченої у 2016 році, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та такі позовні вимоги залишено без розгляду.
У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у справі № 380/6031/23 залишено без змін.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у справі № 380/6031/23 відповідач 28 жовтня 2023 року виплатив позивачу грошові кошти у розмірі 87281,17 грн, що підтверджується випискою з його карткового рахунку.
Як слідує зі змісту довідки про виплачені суми згідно з рішенням суду від 11 травня 2023 року № 380/6031/23, наданої за підписом головного бухгалтера - начальника фінансового-економічного відділу військової частини НОМЕР_1 , позивачу на виконання рішення суду у справі № 380/6031/23 нараховано до виплати такі суми:
- щомісячна грошова винагорода з індексацією - 43883,78 грн;
- допомога на оздоровлення 2016 з індексацією - 2710,05 грн;
- допомога на оздоровлення 2017 з індексацією - 3730,06 грн;
- компенсація втрати частини доходу - 58099,93 грн.
Всього нараховано: 108423,82 грн.
Відраховано: податок на доходи з фізичних осіб - 19516,29 грн; військовий збір - 1626,36 грн.
До виплати - 87281,17 грн.
Позивач, уважаючи протиправною поведінку відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з сум виплаченої йому на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у справі № 380/6031/23 щомісячної додаткової грошової винагороди, допомоги на оздоровлення з урахуванням індексації грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення без рівноцінної та повної компенсації витрат доходів, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, що належала йому до виплати під час нарахування сум грошового забезпечення, перерахованого та виплаченого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у справі № 380/6031/23.
Щодо дотримання позивачем строку звернення з цим позовом до суду суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Утім положення статті 122 КАС України не містять норм, які б урегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Водночас такі строки встановлені Кодексом законів про працю України.
Так, відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06 березня 2024 року у справі № 600/5050/23-а.
У цій справі відповідач на виконання рішення суду у справі № 380/6031/23 виплатив позивачу 28 жовтня 2023 року грошові кошти у розмірі 87281,17 грн.
27 листопада 2023 року представник позивача - адвокат Каверін Сергій Миколайович звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив повідомити характер і цільове призначення виплати, здійсненої 28 жовтня 2023 року військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 , у сумі 87231,17 грн; надати письмовий розрахунок нарахувань та утримань (види та складові грошового забезпечення).
У відповідь на вказаний запит відповідач надав лист-відповідь від 01 грудня 2023 року за № 11/19794-23-Вих, до якої долучив, зокрема довідку про виплачені суми згідно з рішенням суду від 11 травня 2023 року № 380/6031/23, зі змісту якої убачається, що з виплачених на виконання згаданого судового рішення сум відповідач утримав податок на доходи фізичних осіб, що і є предметом оскарження у цій справі.
Отже, про порушення свого права оскаржуваною поведінкою відповідача позивач дізнався отримавши відповідь на адвокатський запит свого представника, до якого було долучено довідку про виплачені суми згідно з рішенням суду від 11 травня 2023 року № 380/6031/23.
Ураховуючи те, що вказана відповідь датована 01 грудня 2023 року, а з цим позовом до суду позивач звернувся 07 лютого 2024 року, тримісячний строк звернення до суду ним не пропущений.
Отже, до суду з цим позовом позивач звернувся у встановлений законом строк.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За змістом частин першої-четвертої статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів другого-п'ятого Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» 889-15.
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Аналіз наведених норм права вказує, що умовою виплати грошової компенсації для відшкодування утриманих сум податку з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат особам, які мають право на неї, є факт набуття такими особами права на ці виплати у зв'язку з виконанням ними обов'язків під час проходження служби. Така грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Суд встановив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року (з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року) у справі № 380/6031/23 зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 роках, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, а також зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати 08 березня 2023 року.
Отже, право на отримання грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 роках, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення позивач набув у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження ним військової служби, однак не отримав такі виплати з вини відповідача, що підтверджується рішенням суду у справі № 380/6031/23, яке набрало законної сили.
Суд наголошує, що у разі належного виконання відповідачем своїх зобов'язань та виплати позивачу грошового забезпечення в повному розмірі, грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена йому одночасно з виплатою грошового забезпечення за наявності у позивача статусу військовослужбовця.
Отже, саме неправомірні дії відповідача слугували підставою несвоєчасної виплати позивачу грошового забезпечення (не в день звільнення).
Аналогічну правову позицію також висловив Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020 року у справі № 814/142/17.
З огляду на вказане відповідачу належало під час виплати позивачу заборгованості з грошового забезпечення відповідно до рішення суду у справі № 380/6031/23, а саме грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 роках, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення компенсувати йому суму податку на доходи фізичних осіб відповідно до вимог Порядку № 44, чого відповідач безпідставно не зробив.
Також суд погоджується з доводами позивача про те, що втрата ним статусу військовослужбовця на час проведення йому виплати перерахованого на виконання рішення суду у справі № 380/6031/23 грошового забезпечення не звільняє відповідача від обов'язку компенсувати позивачу суму податку на доходи фізичних осіб, оскільки саме бездіяльність відповідача призвела до виплати такого вже після звільнення його з військової служби та, як наслідок, після втрати статусу військовослужбовця.
Посилання відповідача на те, що компенсація сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 у разі стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку не може бути застосованою, суд відхиляє, оскільки предметом стягнення у справі № 380/6031/23 не було середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, а грошове забезпечення, належне позивачу під час проходження військової служби.
Щодо компенсації податку на доходи фізичних осіб відповідно до Порядку № 44 з суми виплаченої на виконання судового рішення у справі № 380/6031/23 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати 08 березня 2023 року суд зазначає таке.
Індексація грошового забезпечення є його частиною, тому вона виплачується з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44.
Така позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 08 лютого 2023 року у справі № 420/9834/22.
Утім компенсація втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення не є частиною грошового забезпечення військовослужбовців, ця виплата має іншу правову природу, фактично являє собою спеціальний вид відповідальності відповідача за несвоєчасну виплату грошового забезпечення та не пов'язана з виконанням позивачем обов'язків військової служби, а відтак і не підпадає під випадки виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, які визначені Порядком № 44.
З огляду на вказане відповідач правомірно утримав суму податку на доходи фізичних осіб з виплаченої позивачу на виконання судового рішення у справі № 380/6031/23 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01 грудня 2015 року по день фактичної виплати 08 березня 2023 року. Тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Зважаючи на викладене у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо утримання суми податку на доходи фізичних осіб з грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у справі № 380/6031/23 (грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 роках, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення), без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів.
У зв'язку з цим з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача належить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, право на яку він набув під час виплати грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 роках, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у справі № 380/6031/23.
За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту першого частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову до суду судовий збір не сплачував, а тому його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання суми податку на доходи фізичних осіб з грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у справі № 380/6031/23 (грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 роках, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення), без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, право на яку він набув під час виплати грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 роках, та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у справі № 380/6031/23.
В решті позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 08 липня 2024 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна