справа № 380/12571/24
09 липня 2024 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача від 03 липня 2024 року про залишення позову без розгляду у справі № 380/12571/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з 01 лютого 2023 року по 26 вересня 2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень, передбаченої постановою КМ України № 168, починаючи з 01 лютого 2023 року по 26 вересня 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку та виплати розміру грошового забезпечення позивача з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити грошове забезпечення позивачу з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з врахуванням виплачених сум.
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України станом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- звільнити від сплати судового збору відповідно до пунктів 1, 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки питання складових грошового забезпечення є частиною заробітної плати та стосується невиплати заробітної плати, також позивач є учасником бойових дій.
Ухвалою судді від 18 червня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
03 липня 2024 року представник відповідача подав через систему «Електронний суд» заяву від 03 липня 2024 року про залишення позову без розгляду.
Указана заява мотивована тим, що спірні правовідносини стосуються питання проходження позивачем публічної служби, а відтак до таких правовідносин повинен застосовуватися місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України, оскільки зазначена норма є спеціальною та має перевагу перед нормою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка є загальною, та встановлює тримісячний строк звернення до суду. Відзначає, що зі змісту заявленого позову вбачається, що позивач вимагає суд зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити додаткову винагороду за період з 01 лютого 2023 року по 26 вересня 2023 року. При цьому нарахування та виплата додаткової винагороди за словами позивача здійснювалась щомісячно. Тобто про момент зупинення виплати такої винагороди позивач дізнався з моменту зарахування заробітної плати без цієї винагороди. Отже, представник відповідача вважає, що позивач в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати додаткової винагороди за спірний період пропустив місячний строк звернення до суду.
З огляду на викладене просить суд постановити рішення, яким позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Вирішуючи вказану заяву представника відповідача, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (частина друга статті 44 КАС України).
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, стосуються вирішення питання щодо наявності чи відсутності у позивача права на перерахунок та виплату сум грошового забезпечення.
Втім положення статті 122 КАС України не містять норм, які б урегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Водночас такі строки встановлені КЗпП України.
Одночасно з цим суд наголошує, що КАС України прямо визначає, що строк звернення до адміністративного суду може бути встановлений й іншим законом.
Так, частина друга статті 233 КЗпП України, яка діяла в редакції до 19 липня 2022 року, встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Водночас 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ), яким внесено зміни до КЗпП України, зокрема частину другу статті 233 цього Кодексу викладено у такій редакції:
«Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отож, починаючи з 19 липня 2022 року законодавець установив строк для звернення працівника з позовом до суду про виплату усіх сум, що належать йому при звільненні, який становить три місяці та обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
У своїй заяві про залишення позову без розгляду представник відповідача стверджує, що до спірних правовідносин повинен застосовуватися місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України, а не нормою статті 233 КЗпП України.
Суд відхиляє такий довід представника відповідача, оскільки правова позиція стосовно необхідності застосування до правовідносин, які виникли з приводу отримання військовослужбовцем при звільненні усіх належних йому сум, положень статті 233 КЗпП України, а не частини п'ятої статті 122 КАС України, висловлена Верховним Судом у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, яку суд ураховує на підставі вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
Також як слідує зі змісту заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду, сторона відповідача вважає, що позивач пропустив строк звернення з цим позовом до суду саме з вимогами, які стосуються нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 01 лютого 2023 року по 26 вересня 2023 року, мотивуючи це тим, що нарахування та виплата додаткової винагороди (за словами позивача) здійснювалась щомісячно, а, отже, про момент зупинення виплати такої винагороди позивач дізнався з моменту зарахування заробітної плати без цієї винагороди.
Тобто, початок обчислення строку звернення позивача з цим позовом до суду з вимогами, які стосуються нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, сторона відповідача пов'язує з моментом, коли позивач дізнався про припинення виплати такої винагороди.
Оцінюючи такий аргумент представника відповідача, суд підкреслює, що положення частини другої статті 233 КЗпП України не лише визначають строки реалізації права на судовий захист, а й визначають час, з якого починається перебіг такого строку, а саме з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Отже, саме з подією отримання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, законодавець пов'язує перебіг тримісячного строку для звернення з позовом до суду.
Оскільки у цій справі позивач звільнився з військової служби 10 травня 2024 року, у відповідь на свою заяву отримав від відповідача довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення та індексацію грошового забезпечення за спірні у цій справі періоди, яка датована 23 травня 2024 року, а з цим позовом до суду звернувся у червні 2024 року, то тримісячний строк звернення до суду він не пропустив.
Отже, з цим позовом до суду, у тому числі й з вимогами, які стосуються нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, позивач звернувся у встановлений законом строк.
За наведених обставин підстави для залишення позовної заяви без розгляду з причин пропуску позивачем встановленого строку звернення до суду відсутні, а тому в задоволенні заяви представника відповідача від 03 липня 2024 року про залишення позову без розгляду належить відмовити.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника відповідача від 03 липня 2024 року про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, окремо не оскаржується, заперечення щодо строку звернення до суду може бути викладено в апеляційній скарзі на рішення у цій справі.
Повний текст ухвали складено 09 липня 2024 року.
Суддя Клименко О.М.