09 липня 2024 рокусправа № 380/9051/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони у Львівській області про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Управління поліції охорони у Львівській області (адреса: вул. Липинського, 44, м. Львів, 79019) (далі - відповідач), в якому просить:
Визнати протиправними дії стосовно відмови Управління поліції охорони у Львівській області надати відповідь на звернення від 23.04.2024 року № 29/02;
Зобов'язати Управління поліції охорони у Львівській області надати відповіді на питання, викладені у зверненні від 23.04.2024 року № 29/02.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до відповідача із запитом/зверненням для роз'яснення інформації. Позивач стверджує, що відповідач у відповіді на запит не розглянув . Наведене зумовило звернення до суду з цим позовом.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді надіслано одержувачу Управління поліції охорони у Львівській області в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 01.05.2023.
Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Крім того, ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою від 30.04.2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивач 23.02.2024 року звернувся до Управління поліції охорони у Львівській області із звернення за № 29/02. Зміст звернення обґрунтовано наступним:
З інформаційних джерел, які знаходяться у відкритому доступі, мені стало відомо, що Управління поліції охорони у Львівській області в особі Стрийського РВ УПО надає охоронні послуги закладам освіти шляхом централізованого спостереження за станом сигналізації і відеоспостереження.
Я є власником патенту на корисну модель «Охоронної системи «Аресконт» №118627, що виданий Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) і зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на корисну модель від 10.08.2017р., патенту на корисну модель «Охоронна система» №153510 від 19 07.2023р., патенту на корисну модель № 153953 «Охоронна система Сазонова» від 27.03.2023р. та Свідоцтва про реєстрацію авторського права на Науковий твір «Проект ОСОБА_1 » № НОМЕР_2 від 27.03.2017, виданого Державною службою інтелектуальної власності. Запатентованій корисній моделі надається правова охорона. Патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу.
Укладений договір № 7558 від 31 січня 2024 року між відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради і Управлінням поліції охорони у Львівській області в особі Стрийського РВ УПО підпадає під опис і захищений авторським правом відповідно до Свідоцтва про реєстрацію авторського права на Науковий твір «Проект ОСОБА_1 » № НОМЕР_2 від 27.03.2017, в зв'язку з чим я заперечую його публікацію на веб-сайті Prozorro.
З метою недопущення порушення авторських прав на корисну модель та додержання вимог Закону України "Про авторське право і суміжні права" прошу надати відповідь на наступні питання:
1. Яким саме способом здійснюється централізоване спостереження за станом сигналізації згідно договору № 7558 від 31 січня 2024 року, укладеним між відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради і Управлінням поліції охорони у Львівській області в особі Стрийського РВ УПО?
2. Чим відрізняється встановлена Вами охоронна система за договором № 7558 від 31 січня 2024 року від опису запатентованих охоронних систем, яка відмінність?
3. Яка саме схема підключення централізованого спостереження за станом сигналізації і відеоспостереження по об'єктах, вказаних у договорі? Прошу надати опис схем, завірених печаткою і підписом посадової особи поліції охорони.
Якщо Ви бажаєте отримати дозвіл на використання запатентованих охоронних систем для своєї господарської діяльності, я готовий Вам його надати на договірних засадах.».
Листом Управління поліції охорони у Львівській області від 02.04.2024 року за № 2410/43/33/01-2024 , розглянуто лист позивача та надано відповідь такого змісту:
«…. підрозділами УПО Львівської області охорона об?єктів, уже десятки років здійснюється за власними розробками охоронних систем, які ніякого відношення не мають до запатентованих Вами охоронних систем. Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» Вам обмежено доступ до інформації щодо охоронних систем, які використовуються поліцією охорони, а також до інформації, що містить дані про вид, порядок, стан і систему організації охорони нерухомого об?єкту, що є відомостями, які мають статус службової інформації та не підлягають розголошенню згідно вимог наказу Національної поліції України від 12.10.2018 № 945….»
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права регламентовано Законом України "Про звернення громадян" та Законом України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Статтею 5 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Згідно з ч.1, 3 ст.7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-XII інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України "Про доступ до публічної інформації".
Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п.2 ч.1 ст.5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Сфера дії цього Закону не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом (ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ч.1 ст.19 України "Про доступ до публічної інформації").
Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації, відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про доступ до публічної інформації", є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (п.1 ч.1 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Частиною 1 ст.14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Порядок розгляду і надання відповіді на запит визначено у ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Зокрема, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.1 ст.20 Закону); у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.4 ст.20 Закону).
У ч.1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" наведений вичерпний перелік підстав, з яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту на її отримання.
Так розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Аналізуючи зазначені норми законодавства, слід прийти до висновку, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Розглядаючи питання щодо реалізації права на доступ до інформації, слід розрізняти звернення за Законом України "Про звернення громадян" та Законом України "Про доступ до публічної інформації".
Так, Закон України "Про звернення громадян" передбачає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Закон України "Про доступ до публічної інформації" визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Під публічною інформацією мається на увазі відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Особливістю цього Закону є те, що він не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Варто відзначити, що право на звернення та право на доступ до публічної інформації тісно пов'язані між собою. Право на звернення - це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заява (клопотання) і скарги (ст.3 Закону України "Про звернення громадян"), до суб'єктів владних повноважень, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації.
Під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ст.19 Закону України "Про доступ до публічної інформації"). Тобто мова йде про раніше створену інформацію, якою володіє розпорядник. Для відповіді на інформаційний запит розпорядник інформації не повинен створювати нову інформацію готувати аналітику, надавати роз'яснення тощо).
Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти (п.1 ч.1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2019 № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" висловлювалася позиція, що одержавши запит на інформацію, який подано згідно із Законом, але за змістом є зверненням громадян, розпорядник інформації повинен відмовити в задоволенні такого запиту у зв'язку з невідповідністю його предмета вимогам закону, і з урахуванням принципів добросовісності та розумності розглянути запит на підставі Закону України "Про звернення громадян". Якщо запит поєднує предмети регулювання, то його має бути розглянуто у відповідних частинах у строки та в порядку, передбачені відповідними законами.
Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях (тобто відповідала критеріям "відображеності та задокументованості") та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.12.2019 у справі № 826/23181/15.
Як встановлено судом, 23.02.2024 позивач надіслав на адресу відповідача лист у якому з метою недопущення порушення авторських прав на корисну модель та додержання Закону України «Про авторське право і суміжні права» просив надати відповідь на наступні питання:
Яким саме способом здійснюється централізоване спостереження за станом сигналізації згідно договору № 7558 від ЗІ січня 2024 року, укладеним між відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради і Управлінням поліції охорони у Львівській області в особі Стрийського РВ УПО?
2. Чим відрізняється встановлена Вами охоронна система за договором № 7558 від 31 січня 2024 року від опису запатентованих охоронних систем, яка відмінність?
3. Яка саме схема підключення централізованого спостереження за станом сигналізації і відеоспостереження по об'єктах, вказаних у договорі? Прошу надати опис схем, завірених печаткою і підписом посадової особи поліції охорони.
Якщо Ви бажаєте отримати дозвіл на використання запатентованих охоронних систем для своєї господарської діяльності, я готовий Вам його надати на договірних засадах.».
В той же час, позивач не погоджувався із змістом відповіді відповідача.
Так в позовній заяві позивач зазначає, що його запит стосувався виключно принципу дії охоронно-пожежної сигналізації, методу її надання, який саме комплекс дій використовується, що призначений для забезпечення системою пультової охорони. На думку позивача призначений для забезпечення системою пультової охорони, є запатентованим методом відповідно до патенту позивача на корисну модель № 153510, що зареєстровано в Державному реєстрі патентів України на корисну модель від 19.07.2023р. Дані питання стосувалися того, чим відрізняється встановлена Управлінням поліції охорони у Львівській області охоронна система за договором №7558 від 31 січня 2024 року від опису запатентованих охоронних систем, яка існує між ними відмінність.
Також в позовній заяві стверджує, що є всі підстави вважати, що може використовуватися корисна модель, яка підпадає під ознаки корисної моделі, яка запатентована позивачем та без його дозволу.
Листом від 02.04.2024 року № А-2410/43/33/01-2024 Управління поліції охорони у Львівській області повідомили позивача, що відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» Вам обмежено доступ до інформації щодо охоронних систем, які використовуються поліцією охорони, а також до інформації, що містить дані про вид, порядок, стан і систему організації охорони нерухомого об?єкту, що є відомостями, які мають статус службової інформації та не підлягають розголошенню згідно вимог наказу Національної поліції України від 12.10.2018 № 945.
Суд наголошує, що у відповідності до положень ст. 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, окрім іншого, зобов'язані:
об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
З аналізу положень Закону № 393/96-ВР слідує, що в разі надходження до органу звернення чи скарги такий орган повинен об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні чи скарзі обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 815/1178/17 та у справі № 280/4698/19 від 30.11.2020.
Крім цього, Законом № 393/96-ВР регламентовано надавати відповідь на всі питання, які викладені у заяві та належать до компетенції органу. У разі, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади зверненні, не входять до його повноважень, звернення повинно бути направлено за належністю.
При цьому, щодо наведених відповідачем доводів про те, що запитувана інформація є службовою інформацією та не підлягає розголошенню згідно вимог наказу Національної поліції України від 12.10.2018 №945, суд зазначає таке.
Наказом Національної поліції України від 01.09.2023 року N 810, внесено зміни до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Національної поліції України».
Так, відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", Указу Президента України від 05 травня 2011 року N 547 "Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації" та з метою забезпечення єдиного порядку обліку, зберігання і використання матеріалів, які містять службову інформацію, внесено зміни до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 12 жовтня 2018 року N 945.
Відповідно до п.6 Наказу Національної поліції України від 01.09.2023 року N 810, унесено зміни до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 12 жовтня 2018 року № 945, виклавши його в новій редакції, зокрема відомості у сфері охорони об'єктів службовою є:
1) інформація про:
обладнання режимних об'єктів чи приміщень органів та підрозділів поліції, а також спеціальної установи поліції (сукупні відомості), за винятком відомостей, що віднесені до державної таємниці;
порядок передавання - приймання під охорону приміщень і об'єктів, у тому числі режимних;
закупівлю, передачу, облік, зберігання тощо бойової вогнепальної зброї, набоїв до неї та спеціальних засобів;
організацію безпеки особового складу, охорону і оборону об'єктів органів та підрозділів поліції, за винятком відомостей, які віднесені до державної таємниці;
коди (паролі) для взяття під охорону (зняття з-під охорони) об'єктів, принципові схеми їх обладнання та блокування засобами охоронно-пожежної та тривожної сигналізації, способи відключення цих засобів;
види, порядок, стан і системи організації охорони рухомих і нерухомих об'єктів, у тому числі фізичних осіб;
спеціальне програмне забезпечення, протоколи інформаційного обміну, лінії зв'язку, у тому числі між складовими частинами систем передавання тривожних сповіщень у системі централізованого нагляду поліції охорони;
дані про замовників послуг охорони та їх відповідальних (уповноважених) осіб;
відомості, що розкривають інформації про розташування, охорону, інженерно-технічні укріплення та інші безпекові заходи стосовно об'єктів критичної інфраструктури.
2) інформація, що розкриває:
план оборони, схеми обладнання та розміщення засобів охоронно-пожежної та тривожної сигналізації режимного об'єкта чи приміщення органу та підрозділу поліції, а також ізолятора тимчасового тримання, приймальника-розподільника для дітей (сукупні відомості), за винятком відомостей, які віднесені до державної таємниці;
порядок, схеми, плани і режим охорони та оборони об'єктів підвищеної небезпеки, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави і охороняються органами та підрозділами поліції (інструкції, табелі постів, схеми маршрутів охорони), за винятком об'єктів, які охороняються за договорами, та відомостей, які віднесені до державної таємниці;
розташування складських приміщень об'єктів, що охороняються органами та підрозділами поліції, для зберігання зброї, боєприпасів, вибухо-, хімічно і екологічно небезпечних речовин, види, порядок, стан, системи організації їх охорони, схеми обладнання та розміщення засобів охоронно-пожежної та тривожної сигналізації, за винятком відомостей, які віднесені до державної таємниці;
план проведення командно-штабних навчань, складений органом поліції, відповідальним за проведення навчань, за винятком відомостей, які віднесені до державної таємниці;
строки, маршрути, обсяги перевезень і місця завантаження (розвантаження, збору) інкасації, перевезень цінних, небезпечних вантажів, у тому числі вогне-, вибухонебезпечних, хімічно і екологічно небезпечних вантажів (у т. ч. стосовно нарядів і постів, які знаходяться за межами постів дислокації органів та підрозділів поліції), за винятком відомостей, які віднесені до державної таємниці;
склад (чисельність), порядок і тактика дій, озброєння, екіпірування, транспорт (марка, номерний знак), інше матеріально-технічне забезпечення нарядів поліції, маршрути їх руху, центри та межі зон реагування, дислокацію об'єктів, постів і маршрутів, схеми охорони об'єктів, за винятком відомостей, які віднесені до державної таємниці;
систему охорони за допомогою засобів електронного фіксування та зберігання перебігу подій за участю нарядів і чергових змін підрозділів поліції охорони, на територіях (у приміщеннях) об'єктів, що знаходяться під охороною, або територій обслуговування;
господарську діяльність замовника послуг (третіх осіб) на здійснення заходів охорони та безпеки, що стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків або обов'язків за договорами.
Так відповідач у листі від 02.04.2024 за №2410/43/33/01-2024 розглянув лист позивача у відповідності до вимог ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», та вказав на наказ Національної поліції України від 12 жовтня 2018 року N 945, обмежив позивачу у доступі до інформації щодо охоронних систем, які використовуються поліцією охорони, а також інформації, що містить дані про вид, порядок, стан і систему організації охорони нерухомого об"єкту, оскільки такі є відомостями, які мають статус службової інформації та не підлягають розголошенню.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину (ч. 5 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Відповідно до ст.9 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
Згідно п.2 ч.1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
З огляду на вказане вбачається, що відповідач листом від 02.04.2024 №2410/43/33/01-2024 правомірно відмовив у наданні позивачу запитуваної інформації з посиланням на те, що така має статус службової інформації та не підлягає розголошенню згідно вимог наказу Національної поліції України від 12.10.2018 №945 із змінами і доповненнями.
Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання про наявність підстав для відмови у задоволенні позову повністю.
В силу приписів статті 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
У задоволенні позова ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Управління поліції охорони у Львівській області (адреса: вул. Липинського, 44, м. Львів, 79019) (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна