про залишення позовної заяви без руху
08 липня 2024 рокусправа № 380/14129/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3), ІНФОРМАЦІЯ_1 (79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2) з вимогами:
- визнати протиправними дії двох поліцейських ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області 10.05.2024 та працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 зобов'язавши їх від вчинення таких дій в майбутньому до завершення воєнного стану;
- зобов'язати керівництво ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_2 вжити заходів по поверненню позивача до стану попереднього життя 10.05.2024 з врахуванням наявної броні терміном до 16.11.2024, після не продовження якої, можливо, позивач готовий виконувати свій громадянський Конституційний обов'язок по захисту Батьківщини в межах стану свого здоров'я.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Разом з тим, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Пунктом 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Суд звертає увагу позивача, що правову категорію “зміст позовних вимог” слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає постановити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги позивача. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Суд звертає увагу позивача, що правову категорію “зміст позовних вимог” слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає постановити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги позивача. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло.
Як вбачається з позовної заяви, у прохальній частині позову позивач, зокрема просить суд визнати протиправними дії двох поліцейських ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області 10.05.2024 та працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 зобов'язавши їх від вчинення таких дій в майбутньому до завершення воєнного стану та просить зобов'язати керівництво ІНФОРМАЦІЯ_1 вжити заходів по поверненню позивача до стану попереднього життя 10.05.2024 з врахуванням наявної броні терміном до 16.11.2024, після не продовження якої, можливо, позивач готовий виконувати свій громадянський Конституційний обов'язок по захисту Батьківщини в межах стану свого здоров'я.
Водночас, суд зауважує, що заявлені таким чином позивачем позовні вимоги є некоректно сформульованими, оскільки позовні вимоги повинні формулюватись максимально чітко, відтак позивачу слід уточнити позовні вимоги у відповідності до вимог КАС України.
Отже позовні вимоги не визначають конкретних вимог позивача до відповідачів та є абстрактними.
Проаналізувавши означені вище норми, суд зазначає, що вимоги даної позовної заяви суперечать положенням Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки останні складені не у відповідності до норм Кодексу адміністративного судочинства .
У зв'язку з цим позовні вимоги підлягають уточненню шляхом викладення їх в уточненій позовній заяві, із чітким зазначенням всіх позовних вимог позивача до відповідача.
Крім цього, позовна заява не містить сформульованих належним чином обґрунтованих підстав заявлених позовних вимог та нормативно-правового обґрунтування, зокрема, зазначення, які норми права були порушені відповідачами, та яким саме чином порушені права позивача.
Відтак, позов не відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позивачу слід привести у відповідність підстави та предмет заявленого позову та зазначити виклад обставин та нормативно-правове обґрунтування щодо позовних вимог та/або уточнити прохальну частину позову у відповідності до підстав позову.
Відповідно до ч.1 ст.169 вищевказаного Кодексу, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, враховуючи виявлені недоліки, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу встановити спосіб і строк їх усунення. Роз'яснити позивачу, що у випадку усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву залишити без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків, шляхом подання до Львівського окружного адміністративного суду в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали:
- оформленої відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України позовної заяви.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу (представнику позивача).
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Сподарик Наталія Іванівна