Іменем України
10 липня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/559/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В.. розглянув в порядку спрощеного провадження (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
27 травня 2024 року через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яким просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 124050004848 від 21 лютого 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до спеціального трудового стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” періоди роботи:
з 01.08.1981 по 26.08.1985 на посаді викладача теоретичних дисциплін в Щастинській дитячій музичній школі;
з 26.08.1985 по 01.04.1989 на посаді в.о. директора з учбової роботи;
з 01.04.1989 по 03.09.2012 на посаді викладача теоретичних дисциплін в Щастинській дитячій музичній школі (з 26.02.2007 перейменовано в Комунальний позашкільний навчальний заклад “Школа мистецтв естетичного виховання м. Луганськ №5);
з 04.09.2012 по 30.10.2014 на посаді заступника директора Комунального позашкільного навчального закладу “Школа мистецтв естетичного виховання м. Луганськ № 5”;
з 01.11.2014 по 03.11.2014 на посаді викладача теоретичних дисціплін Комунального позашкільного навчального закладу “Школа мистецтв естетичного виховання міста Щастя Новойдарскього району Луганської області”;
з 03.11.2014 по 11.03.2015 на посаді заступнику директора Комунального позашкільного навчального закладу “Школа мистецтв естетичного виховання м. Щастя Новоайдарського району Луганської області”;
з 11.03.2015 по 01.09.2015 на посаді директора Комунального позашкільного навчального закладу “Школи мистецтв естетичного виховання міста Щастя Новоайдарського району Луганської області”;
з 01.09.2015 по 01.05.2021 на посаді заступника директора з навчальної роботи Комунального позашкільного навчального закладу “Школа мистецтв естетичного виховання міста Щастя Новоайдарського району Луганської області";
з 01.05.2021 по 29.09.2021 на посаді викладач музично-теоретичних дисциплін Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти “Щастинська школа мистецтв Щастинського району Луганської області” (перейменовано в Комунальний заклад спеціалізованої мистецької освіти Щастинська школа мистецтв Щастинського району Луганської області”);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню) відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 29.09.2021 позивач досягла пенсійного віку та з 30.09.2021 вийшла на пенсію за віком. Педагогічний стаж роботи на момент досягнення пенсійного віку, а саме станом на 30.09.2021 складає 40 років 1 місяць 29 днів.
11 листопада 2021 року позивач звернулася на портал Пенсійного фонду України за принципом єдиної черги з заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії, як це передбачено п. 7-1 Розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18 листопада 2021 року № 124050004848 позивачу відмовлено в виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій.
Вказане рішення оскаржено в судовому порядку та рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі №360/7794/21, яке набрало законної сили 30 січня 2024 року, рішення відповідача від 18.11.2021 № 124050004848 визнано протиправним та скасовано. Суд зобов'язав ГУПФУ в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” з урахуванням правових висновків суду.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянув заяву від 11.11.2021, відмовило у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій рішенням від 21 лютого 2024 року № 124050004848 у зв'язку з недостатньою кількістю років для спеціального стажу роботи за вислугою років на певних визначених законодавствам посадах і вихід на пенсію з самих цих посад в закладах та установах державної та комунальної власності та відсутністю у пенсійній справі статутних документів, які б підтверджували належність даних установ до загальноосвітніх закладів відповідно до Постанови КМУ від 06.05.2001 №433.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до стажу роботи, який дає право на призначення пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" - "ж" статті Закону України “Про пенсійне забезпечення” зараховано 12 років 11 місяців 25 днів, що відповідає зазначеним періодам роботи:
з 01.08.1981 по 25.08.1985 на посаді викладача музично-теоретичних дисциплін Щастинської дитячої школи мистецтв;
з 01.04.1989 по 31.12.1991 на посаді викладача музично-теоретичних дисциплін Щастинської дитячої школи мистецтв;
з 11.03.2015 по 31.08.2015 на посаді директора Комунального позашкільного навчального закладу “Школа мистецтв естетичного виховання м. Щастя Новоайдарського району Луганської області”;
з 01.09.2015 по 30.04.2021 на посаді заступника директора Комунального позашкільного навчального закладу “Школа мистецтв естетичного виховання м. Щастя Новоайдарського району Луганської області”.
Таке рішення відповідача від 21 лютого 2024 року № 124050004848, яким повторно відмовлено в виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, позивач вважає необґрунтованим та незаконним.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якої зазначено, що позивачка 03.12.2021 вже зверталася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом (справа №360/7794/21), у якому просила зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню) відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі № 360/7794/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2021 про перерахунок пенсії на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням правових висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі № 360/7794/21 - залишено без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі № 360/7794/21 - без змін.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду є таким, що набрало законної сили 30 січня 2024 року.
На виконання вимог Луганського окружного адміністративного суду заява ОСОБА_1 від 11.11.2021 щодо проведення перерахунку пенсії на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" повторно розглянута із врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні суду.
До стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, зараховано наступні періоди:
з 01.08.1981 по 25.08.1985 (викладач теоретичних дисциплін Щастинської дитячої музичної школи);
з 01.04.1989 по 31.12.1991 (викладач теоретичних дисциплін Щастинської дитячої музичної школи);
з 11.03.2015 по 31.08.2015 (директор комунального позашкільного начального закладу «Школа мистецтв естетичного виховання м. Щастя Новоайдарського району Луганської області");
з 01.09.2015 по 30.04.2021 (заступник директора з навчальної роботи комунального позашкільного начального закладу «Школа мистецтв естетичного виховання м. Щастя Новоайдарського району Луганської області").
Таким чином, згідно документів, які надано при первинному призначенні, документів, долучених до заяви про перерахунок від 11.11.2021 та з урахуванням вимог рішення суду, страховий стаж, що визначає право на виплату грошової допомоги, складає 12 років 11 місяців 25 днів.
Разом з тим, позивачка на день досягнення пенсійного віку, не працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років.
3 огляду на наведене, прийнято рішення відмовити позивачці у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На підставі вищевикладеного представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив в обґрунтування якої зазначено, що відповідно до Постанови Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №922/404/19 позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Предметом позову є, зокрема, визнання протиправним та скасування рішення відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 124050004848 від 21 лютого 2024 року. У свою чергу предметом позову у справі №360/7794/21 було визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 124050004848 від 18 листопада 2021 року.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №124050004848 від 21 лютого 2024 року жодного разу не було оскаржено в судовому порядку, відповідно вимоги щодо визнання його протиправним та скасування не були предметом судового розгляду.
Ухвалою від 30.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідив матеріали справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , 18 жовтня 2021 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV).
З 30 вересня 2021 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
11 листопада 2021 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою про допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами, а саме з питання перерахунку пенсії на призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як особі, яка працювала в закладах та установах державної або комунальної власності на посадах, роботах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вищевказану заяву було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за принципом екстериторіальності, що не є спірним питанням у цій справі.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.11.2021 №124050004848 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернулася до суду щодо скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.11.2021 №124050004848.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.11.2021 №124050004848 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до поданої заяви від 11.11.2021. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2021 про перерахунок пенсії на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правових висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі №360/7794/21 залишено без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі № 360/7794/21 залишено без змін.
На виконання рішення суду Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення №124050004848 від 21.02.2024.
В обґрунтування зазначено рішення зазначено, що до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, зараховано наступні періоди:
- з 01.08.1981 по 25.08.1985 (викладач теоретичних дисциплін Щастинської дитячої музичної школи);
- з 01.04.1989 по 31.12.1991 (викладач теоретичних дисциплін Щастинської дитячої музичної школи);
- з 11.03.2015 по 31.08.2015 (директор комунального позашкільного начального закладу «Школа мистецтв естетичного виховання м. Щастя Новоайдарського району Луганської області");
- з 01.09.2015 по 30.04.2021 (заступник директора з навчальної роботи комунального позашкільного начального закладу «Школа мистецтв естетичного виховання м. Щастя Новоайдарського району Луганської області").
Таким чином, згідно документів, які надано при первинному призначенні, документів, долучених до заяви про перерахунок від 11.11.2021 та з урахуванням вимог рішення суду, страховий стаж, що визначає право на виплату грошової допомоги, складає 12 років 11 місяців 25 днів. Разом з тим, заявниця на день досягнення пенсійного віку, не працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років.
З огляду на вищенаведене, заявниці прийнято рішення відмовити у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Не погодившись з відмовою відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно із пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно пункту 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту 6 Порядку № 1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 7 Порядку № 1191 встановлено, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.08.2019 по справі №724/579/17, від 20.02.2019 по справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 по справі №466/5637/17.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 05.08.1981, ОСОБА_2 працювала, зокрема: з 01.08.1981 викладачем теоретичних дисциплін у дитячій музикальній школі м. Щастя, з 26.08.1985 на посаді в.о. директора з учбової роботи, з 01.04.1989 викладачем теоретичних дисциплін, 26.02.2007 Щастинська дитяча школа мистецтв перейменована в Комунальний позашкільний навчальний заклад школа мистецтв естетичного виховання №5 м. Луганська, з 04.09.2012 по 31.10.2014 на посаді заступника директора позашкільного навчального закладу “Школа мистецтв естетичного виховання №5 м. Луганськ”; з 01.11.2014 по 02.11.2014 на посаді викладача теоретичних дисциплін позашкільного навчального закладу “Школа мистецтв естетичного виховання м.Щастя Новоайдарського району Луганської області”; з 03.11.2014 по 10.03.2015 на посаді заступника директора позашкільного навчального закладу “Школа мистецтв естетичного виховання м. Щастя Новоайдарського району Луганської області”; з 11.03.2015 по 31.08.2015 на посаді директора комунального позашкільного навчального закладу “Школа мистецтв естетичного виховання м. Щастя Новоайдарського району Луганської області”, з 01.09.2015 по 30.04.2021 на посаді заступника директора з навчальної роботи комунального позашкільного навчального закладу “Школа мистецтв естетичного виховання м.Щастя Новоайдарського району Луганської області”, з 01.05.2021 на посаді викладача музично-теоретичних дисциплін Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти “Щастинська школа мистецтв Щастинського району Луганської області” (запис про звільнення відсутній).
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №124050004848 від 21.02.2024, зазначені періоди не були зараховані відповідачем до спеціального стажу, лише зазначено, що можна зарахувати наступні періоди: з 01.08.1981 по 25.08.1985 (викладач теоретичних дисциплін Щастинської дитячої музичної школи); з 01.04.1989 по 31.12.1991 (викладач теоретичних дисциплін Щастинської дитячої музичної школи); з 11.03.2015 по 31.08.2015 (директор комунального позашкільного начального закладу «Школа мистецтв естетичного виховання м. Щастя Новоайдарського району Луганської області"); з 01.09.2015 по 30.04.2021 (заступник директора з навчальної роботи комунального позашкільного начального закладу «Школа мистецтв естетичного виховання м. Щастя Новоайдарського району Луганської області").
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік №909).
Переліком № 909 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1436) установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Згідно статті 28 Закону України «Про освіту» 23 травня 1991 року№1060-XII (який був чинний до 28.09.2017) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Згідно зі статтею 29 Закону України «Про освіту» №1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року №2145-VIII (чинний з 28.09.2017), позашкільна освіта є невід'ємним складником системи освіти.
Статтею 12 Закону України «Про позашкільну освіту» визначено, що заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі мистецьких шкіл, а пунктом 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2011 року № 433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші). Пунктом 7 вказаного Переліку встановлено, що центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді, художньо-естетичної творчості учнівської молоді, дитячої та юнацької творчості, естетичного виховання відносяться до позашкільних навчальних закладів.
Згідно пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Крім того, на спірні правовідносини розповсюджується також дія Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, який відносить посаду «викладач» до педагогічних посад.
Відповідно до пункту 3 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про позашкільну освіту» до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні в від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.
З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, викладач в позашкільних закладах освіти є працівником освіти та має право отримання пенсії за вислугу років, а тому стаж роботи позивача на посаді викладача повинен зараховуватися до пільгового стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 233/4308/17, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 718/2293/16-а, від 05 березня 2019 року у справі № 686/9307/17, від 12 березня 2019 року у справі № 647/514/17, від 13 березня 2019 року у справі № 602/958/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17.
Суд наголошує, що на момент звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, будь-який з видів пенсії раніше позивачу не призначався, що не заперечується сторонами.
Проаналізував наведене, суд зазначає, що для отримання права на виплату грошової допомоги при призначенні пенсії за віком в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення особа має відповідати таким критеріям:
1) на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058, особа має працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
2) наявність страхового стажу для жінок не менше 30 років на таких посадах;
3) будь-який з видів пенсії раніше ним не призначався.
Проаналізував вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач станом на дату призначення пенсії за віком відповідала вищевказаним критеріям, а відтак позивач має право на нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з аналогічних правовідносин дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування будь-якого іншого виду пенсії. Зазначивши, що на спірні правовідносини розповсюджується також дія Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 (постанови від 22.03.2019 у справі № 682/2177/17, від 19.03.2019 у справі № 466/5637/17).
Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 233/4308/17 та Верховного Суду, яка викладена у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 450/3061/16-а, від 22 травня 2018 року у справі № 308/5434/17 та від 20 грудня 2018 року у справі № 280/171/17.
Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області віддало перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України, у зв'язку з чим відповідач дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зарахування вказаного вище періоду роботи.
Таким чином, суд вважає можливим визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 124050004848 від 21.02.2024 про відмову ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати позивачеві періоди роботи до спеціального (педагогічного) стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ: з 01.08.1981 по 26.08.1985 на посаді викладача теоретичних дисциплін в Щастинській дитячій музичній школі; з 26.08.1985 по 01.04.1089 на посаді в.о. директора з учбової роботи; з 01.04.1989 по 03.09.2012 на посаді викладача теоретичних дисциплін в Щастинській дитячій музичній школі (з 26.02.2007 перейменовано в Комунальний позашкільний навчальний заклад «Школа мистецтв естетичного виховання м. Луганськ №5»; з 04.09.2012 по 30.10.2014 на посаді заступника директора Комунального позашкільного навчального закладу «Школа мистецтв естетичного виховання м. Луганськ № 5»); з 01.11.2014 по 03.11.2014 на посаді викладача теоретичних дисциплін Комунального позашкільного навчального закладу «Школа мистецтв естетичного виховання міста Щастя Новойдарскього району Луганської області»; з 03.11.2014 по 11.03.2015 на посаді заступника директора Комунального позашкільного навчального закладу «Школа мистецтв естетичного виховання м. Щастя Новоайдарського району Луганської області»; з 11.03.2015 по 01.09.2015 на посаді директора Комунального позашкільного навчального закладу «Школи мистецтв естетичного виховання міста Щастя Новоайдарського району Луганської області»; з 01.09.2015 по 01.05.2021 на посаді заступника директора з навчальної роботи Комунального позашкільного навчального закладу «Школа мистецтв естетичного виховання м. Щастя Новоайдарського району Луганської області», здійснивши перерахунок пенсії з моменту призначення.
Щодо позовної вимоги зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити грошову допомогу, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зауважує, що слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача від 11.11.2021 було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, то саме останній має завершити процедуру призначення позивачу відповідної допомоги.
Відтак, наявні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 грошову допомогу, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
Ураховуючи те, що позивач звернувся до суду через Електронний суд, а аткож вимоги ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", позивач при зверненні до суду мав сплатити судовий збрі у розмірі 1937,92 грн.
Тому судові витрати у розмірі 1937,92 грн. необхідно присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Щодо решти переплаченої суми судового збору у розмірі 484,48 грн., суд роз'яснює, що позивач має право звернутися до суду із заявою про повернення надміру сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241, 242-246, 255, 263, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, 46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, майдан Волі, будинок 3) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 124050004848 від 21.02.2024 про відмову ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи до спеціального (педагогічного) стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ: з 01.08.1981 по 26.08.1985 на посаді викладача теоретичних дисциплін в Щастинській дитячій музичній школі; з 26.08.1985 по 01.04.1089 на посаді в.о. директора з учбової роботи; з 01.04.1989 по 03.09.2012 на посаді викладача теоретичних дисциплін в Щастинській дитячій музичній школі (з 26.02.2007 перейменовано в Комунальний позашкільний навчальний заклад «Школа мистецтв естетичного виховання м. Луганськ №5»; з 04.09.2012 по 30.10.2014 на посаді заступника директора Комунального позашкільного навчального закладу «Школа мистецтв естетичного виховання м. Луганськ № 5»); з 01.11.2014 по 03.11.2014 на посаді викладача теоретичних дисциплін Комунального позашкільного навчального закладу «Школа мистецтв естетичного виховання міста Щастя Новойдарскього району Луганської області»; з 03.11.2014 по 11.03.2015 на посаді заступника директора Комунального позашкільного навчального закладу «Школа мистецтв естетичного виховання м. Щастя Новоайдарського району Луганської області»; з 11.03.2015 по 01.09.2015 на посаді директора Комунального позашкільного навчального закладу «Школи мистецтв естетичного виховання міста Щастя Новоайдарського району Луганської області»; з 01.09.2015 по 01.05.2021 на посаді заступника директора з навчальної роботи Комунального позашкільного навчального закладу «Школа мистецтв естетичного виховання міста Щастя Новоайдарського району Луганської області"; з 01.05.2021 по 29.09.2021 року на посаді викладач музично-теоретичних дисциплін Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти «Щастинська школа мистецтв Щастинського району Луганської області», перерахував пенсю з моменту призначення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1937,92 грн (одна тисяча девятсот тридцять сім гривень 92 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ірметова