про відмову у відкритті провадження
09 липня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4469/24
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду А.В. Сагун, розглянувши, матеріали у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кропивницької районної ради Кіровоградської області (вул. Дарвіна, 25, м. Кропивницький, 25014, ЄДРПОУ 24715502), Обласного комунального підприємства "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" (вул. Шульгіних, 12, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 03347514) про визнання незаконної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати незаконним бездіяльність відповідачів щодо усунення помилки у визначенні правового статусу та права власності житлового будинку який розташований за адресою АДРЕСА_2 ;
- зобов'язати Кіровоградську районну раду внести відповідні зміни до Рішення № 52 від 05.02.1987 року Виконавчого комітету Кіровоградської районної ради депутатів трудящих Кіровоградської області про те, що вищевказаний житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 відноситься до особистої власності ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Обласне комунальне підприємство «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» внести відповідні зміни до свого Висновку про право власності на житловий будинок який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 вказавши що цей будинок є особистою власністю ОСОБА_2 .
Частиною 2 статті 171 КАС України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
З позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує бездіяльність відповідачів щодо внесення змін до рішень з приводу права власності на майно.
Для визначення юрисдикції спору важлива кінцева мета, яку переслідує позивач, а не підстави порушення права.
Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Аналіз змісту статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
Отже, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває чи втрачає речове право на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується права цивільного і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Аналогічні висновки щодо розгляду даної категорії спорів викладені в постановах Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №824/1034/19-а, від 10.10.2020 у справі №160/4136/20, від 05.11.2020 р. у справі №160/13455/19, від 26.03.2020 р. у справі №460/1287/19.
Суд зазначає, що в даних спірних відносинах підставою для звернення до суду з цим позовом стала незгода відповідачів внести відомості до рішень з приводу права власності на майно.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що спір у цій справі не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України - суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 20.07.2006 у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви № 29458/04 та № 29465/04)) суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися “судом, встановленим законом” у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Враховуючи викладене, суддя вважає за доцільне відмовити позивачу у відкритті провадження у справі з підстави, встановленої п.1 ч.1 ст.170 КАС України.
Більш того, суддя зауважує, що згідно із ч.5 ст.170 КАС України - повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
На підставі наведеного та керуючись ст.170, 243, 248, 256 КАС України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кропивницької районної ради Кіровоградської області, Обласного комунального підприємства "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" про визнання незаконної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН