09 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/11152/24
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) із позовом до Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) (вул.Київська, 9, м.Звягель, Житомирська обл., Звягельський р-н, 11707), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) щодо зупинення виконавчого провадження №73850484;
- зобов'язати Звягельський відділ державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) зупинити виконавче провадження (вчинення виконавчих) дій за виконавчим провадженням №73850484 щодо примусового виконання виконавчого листа №240/7403/23, виданого 05.12.2023 Житомирським окружним адміністративним судом на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 у справі №240/7403/23 про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсіч і стримування збройної агресії російської федерації на території України, за жовтень 2022 року.
У позовній заяві Військова частина НОМЕР_1 стверджує, що державний виконавець всупереч положеннм абзацу 12 пункту 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII не зупинив виконання виконавчого провадження (а.с. 1-6).
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 відкрито позовне провадження у справі за статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
26.06.2024 до Житомирського окружного адміністративного суду за вх. №36468/24 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у їх задоволенні. Відповідач зазначає про те, що позивачем виконано рішення суду, а виконавче провадження закрито у зв'язку з повним виконанням боржником рішення суду згідно з виконавчим документом, відповідно неможливо зупинити закінчене виконавче провадження, а підстави для поновлення виконавчого провадження відсутні (а.с. 54).
У судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися, подали клопотання про розгляд справи без їх участі (а.с. 66, 72).
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 вирішено судовий розгляд справи проводити у порядку письмового провадження.
Відповідно до положень частини 9 статті 205, частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон України "Про виконавче провадження").
Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 у справі №240/7403/23 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, стягнення коштів.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за жовтень 2022 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України, за жовтень 2022 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (а.с 11-23).
05.12.2023, після набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №240/7403/23, ОСОБА_1 було видано виконавчі листи щодо зобов'язальної частини рішення та щодо судового збору.
16.01.2024 представник ОСОБА_1 звернувся до Звягельського відділу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 у справі №240/7403/23, до якої долучив виконавчий лист від 05.12.2023 про зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду (а.с. 57).
17.01.2024 Звягельським відділом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження ВП №73850484 за заявою ОСОБА_1 , а 02.02.2024 надіслано вимогу про виконання судового рішення (а.с. 58, 59).
Отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження Військова частина НОМЕР_1 надіслала до Звягельського відділу державної виконавчої служби клопотання від 18.03.2024 про зупинення виконавчого провадження на підставі абзацу 12 пункту 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 60, 61).
16.04.2024 Звягельським відділом державної виконавчої служби надіслано відповідь на клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження за наведеною нормою законодавства, оскільки виконавче провадження стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовця, що становить виняток із наведеної боржником норми щодо зупинення виконавчих проваджень на час воєнного стану (а.с. 62).
26.04.2024 Військова частина НОМЕР_1 перерахувала на користь ОСОБА_1 100 тис. грн на виконання судового рішення, що підтверджується платіжною інструкцією №3228 від 26.04.2024 (а.с. 63).
21.05.2024 державним виконавцем Звягельського відділу державної виконавчої служби закрито виконавче провадження ВП №73850484 на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а.с. 64).
Не погодившись із діями Звягельського відділу державної виконавчої служби щодо відмови у зупиненні виконавчого провадження Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 22 пункту 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", на який посилається представник Військової частини НОМЕР_1 помилково вважаючи наведену норму абзацом 12, зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
Отже, згідно положень наведеної норми на період воєнного стану зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень боржниками за якими є військові частини.
Однак, наведеною нормою встановлені виключення, зокрема рішення за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, за якими не зупиняються виконавчі провадження.
Наведені виключення узгоджуються з людиноцентристським підходом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), зокрема згідно статті 1 Протоколу першого до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Закріплене у статті 1 Протоколу першого до Конвенції право людини мирно володіти своїм майном включає у тому числі право володіти своєю заробітною платою, грошовим забезпеченням.
Представник Військової частини НОМЕР_1 оперуючи правовими поняттями "зобов'язати" та "стягнути", що вживаються у рішеннях адміністративних судів, намагається довести, що виконавчі провадження у справах про стягнення грошового забезпечення не зупиняються, а заборони на зупинення виконавчих проваджень у справах про зобов'язання виплатити грошове забезпечення не встановлено абзацом 22 пункту 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження".
Також представник Військової частини НОМЕР_1 вказує на те, що в абзаці 22 пункту 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" мова йде про заборону зупинення стягнення грошового забезпечення, а не додаткової винагогроди військовослужбовцю за постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та виплатити яку зобов'язав суд.
Щодо різниці способу захисту "стягнути" та "зобов'язати" та їх правової природи суд зазначає наступне.
Як спосіб захисту "стягнення грошового забезпечення" так і спосіб захисту "зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення" передбачає захист військовослужбовця, якому невиплачене або недоплачене грошове забезпечення, та передбачає виплату на його користь грошового забезпечення у спосіб стягнення коштів або зобов'язання нарахувати та виплатити кошти, однак по суті обидва способи захисту спрямовані на виплату військовослужбовцю протиправно невиплаченого грошового забезпечення, тобто на захист мирного володіння своїм майном у розумінні статті 1 Протоколу першого до Конвенції.
Саме у такому значенні законодавець вжив термін "стягнення грошового забезпечення" у абзаці 22 пункту 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", оскільки як стягнення грошового забезпечення так і зобов'язання його нарахувати та виплатити означає здійснення виконавчих дій спрямованих на виплату грошового забезпечення військовослужбовцю.
Щодо грошового забезпечення військовослужбовців та його складових суд зазначає наступне.
Термін "грошове забезпечення" у відповідності до частини 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" включає в себе: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премію); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 2 Постанови від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до абзаців 16-17 пункту 2 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197, до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану.
З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що грошове забезпечення військовослужбовця це оплата служби військового, яка складається з різних видів виплат.
Згідно положень наведених норм одноразова винагорода на період дії воєнного стану відноситься до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, до грошового забезпечення у широкому сенсі, як до оплати військової служби військовослужбовця, відноситься у тому числі і додаткова винагорода у розмірі до 100 тис. грн, встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" як вид одноразового додаткового грошового забезпечення.
Законодавець, встановлюючи у абзаці 22 пункту 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", виключення у вигляді рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, мав на меті заборонити зупинення виконавчих проваджень, що стосувалися вчинення виконавчих дій спрямованих на забезпечення виконання рішень про оплату праці, у тому числі грошового забезпечення військовослужбовців, яка в широкому сенсі включає і додаткову винагороду як один із додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовцям за виконані заходи із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Враховуючи викладене, у державного виконавця Звягельського відділу державної виконавчої служби були відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження за судовим рішенням про зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду у розмірі до 100 тис. грн за виконання заходів із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Отже, дії Звягельського відділу державної виконавчої служби щодо відмови у зупиненні виконавчого провадження ВП №73850484 є правомірними, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову та у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача.
Окремо від наведених мотивів відмови у задоволенні позову слід відмітити те, що Військова частина НОМЕР_1 просить суд зобов'язати відповідача зупинити виконавче провадження ВП №73850484, яке було закінчене у зв'язку з виконанням Військовою частиною НОМЕР_1 рішення суду про виплату додаткової винагороди, тобто ухвалити рішення у спосіб, який не захистить право Військової частини НОМЕР_1 після закінчення виконавчого провадження внаслідок повного виконання боржником рішення суду.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) (вул.Київська, 9, м.Звягель, Житомирська обл., Звягельський р-н, 11707) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін